Вечір зустрічі випускників «Місце зустрічі – місто дитинства»

Звучить пісня «Настроение».

  • Добрий вечір, дорогі друзі!
  • Добрий вечір, шановні гості!
  • На початку лютого, за доброю традицією, наша школа відчиняє свої двері й з нетерпінням чекає вас, наші дорогі, милі випускники.
  • Дійсно, місце зустрічі змінити не можна.
  • Місце зустрічі – школа, місто дитинства, де виріс, стежками якого ходив, зустрічався і дружив, часом потайки від мами й тата.
  • І де був щасливим.
  • Напевно, так у кожного бувало:

    Коли вже кличе ніч у снах забутись,

    Гортаєш пам’ять, згадуєш минуле,

    В яке з любов’ю хочеться вернутись.

  • Як білий вальс, думки повільно ллються,

    Уява вже не може зупинитись –

    Учитель, школа, діти – всі сміються.

    І знов в дитинстві мрієш опинитись.

  • Дитинства місто, добрих снів і ласки,

    Його сьогодні згадуєш з журбою.

    Я виріс тут, все ясно без підказки,

    Навіки ми пов’язані з тобою.

    Пісня («Город детства» П’єха)

  • Шкільні роки. Дзвінки на уроки та перерви, дорога до школи і додому, п’ятірки, двійки, радощі й печалі.
  • Так. А ще зауваження й подяки в щоденнику, шкільні друзі, перше кохання, надії.
  • Шкільні роки дитинства й юності летять так швидко й непомітно.
  • І ось за порогом школи відкривається новий світ, незвіданий, цікавий. Але ще довго згадуватиметься клас, вчителі, шкільні парти, сторінки підручників, друзі.
  • І як приємно знову взяти квиток до міста дитинства, де вас любили, де ви вчилися жити, думати, шукати.
  • Так приємно сказати знову: «Здрастуй, школо!»
  • І сьогодні на побачення зі школою прийшли випускники різних років. Привітаймо їх гучними оплесками та звуком шкільного дзвоника.

    Дзвенить дзвінок.

  • Пролунав дзвоник – незмінний символ шкільного життя. Його дзвінкий голос нагадав кожному роки навчання, перший дзвінок і перший урок.
  • Нагадав про чудовий період життя, куди кожен в глибині душі хотів би повернутися хоч на хвилинку.
  • А сьогодні дзвоник скликав ваші серця на зустріч шкільних друзів.
  • Право розпочати наш вечір спогадів надається директору школи….

    Виступ директора.

  • Усе мине, та пам’ять не минає.

    Тому на зустрічі випускників

    Хай кожен із присутніх пригадає

    Тих, хто прийти на зустріч не зумів.

  • На жаль, на нашому вечорі сьогодні вперше не вітатиме колишніх учнів людина, яка була незмінним директором школи №1 потягом багатьох років. Людина, яку поважили і любили учні та вчителі нашого закладу – Худа Олександр Іванович.
  • Не вітатиме своїх учнів, випускників 1993 року, перша вчителька Вербова Катерина Пилипівна, не вийдуть на сцену разом зі своїми учнями випускниками 83 р класні керівники Марія Григорівна та Петро Йосипович , не почують випускники 73 мудрих порад Тетяни Семенівни.
  • Зі смутком також ми згадуємо колишніх випускників, які не змогли бути сьогодні з нами, -Шмирка Сашу – випускника 93 року; Харкавлюка Юру,Сірецького Руслана, Ковальську Галю, Нікандрову Люду – випускників 1983 року,
  • Василькову Галину, Думського Анатолія, Малахову Майю, Фурмана Антона, ЧехівськогоМиколу, Чайківського Василя, Романова Віталія – випускників 73 року.
  • Мороза Володимира, Полудняка Василя, Резнік Світлану, Акімову Марію, Костенка Анатолія – випускників 1963 року.
  • Вони відійшли у вічність, але не з нашої пам’яті.

    (на фоні пісні «Уходите» Газманова показуємо фото цих людей).

  • Літа, мов ріки, веснами пливуть,

    І вороття до них нема ніколи.

    Торуючи у завтра світлу путь,

    Не забуваємо своєї школи.

  • Тому й ідуть до школи залюбки

    На зустріч з юністю, учителями,

    Забувши про турботи і роки,

    Ті, хто були колись випускниками.

  • І школа зустрічає радо всіх,

    Вона завжди чекає цього свята.

    І згадує усіх дітей своїх,

    Хоч і було у неї їх багато.

  • Цей вечір зустрічі дарує нам надію

    І сподівання щирі нам усім,

    Що ми є дружною єдиною сім’єю,

    Бо школа наша – це наш другий дім.

     

    Пісня «Рідна школа»

  • Проходять роки. Учні прощаються зі школою, ідуть у нове життя. Скільки прекрасних справ на рахунку випускників нашої школи.
  • Вони працюють лікарями і вчителями, юристами і бухгалтерами, продавцями і перукарями, будівельниками і механізаторами, водіями і столярами. Ми можемо пишатися, що з випускників, які прийшли на цю зустріч, є багато людей, які знайшли своє місце в житті, стали хорошими спеціалістами і поважними людьми.
  • А всі досягнення випускників є здобутками, надбаннями школи. І сьогодні ми запрошуємо вас, шановні, взяти участь в імпровізованому циклі передач «Надбання школи».

Заставка «ДостояниеРеспублики»

  • Зрозуміло, що обговорюватимемо ми найцікавіші, найбільш щемливі, пам’ятні події з життя колишніх учнів.
  • Героями першої програми «Надбання школи» стануть випускники 2003 року, наймолодші серед сьогоднішніх гостей.
  • Здається, що зовсім недавно вони самі, так як і ми, готували вечори. Ще свіжі в пам’яті спогади про останній дзвоник і випускний вальс, але минуло вже десять років.
  • Мені здається, що для своїх вчителів вони такі ж, як і десять років тому.

 

  • Подивімося, який шлях пройшли ці учні за 11 років навчання.

    Про шкільне життя цих випускників можна розказати багато. Їх згадують, як згуртованих, розумних, щирих учнів. Вони завжди були активними учасниками художньої самодіяльності, стержнем команди ЮІР, лідерами в навчанні та спорті. Одним словом, кожен з них був справжньою особистістю та яскравою індивідуальністю.

  • На випускному вечорі випускники 2003 року створили скриньку “Помріємо разом”, де записали звернення до себе через 10 років. І ось листівка Саші Полюляка. «Мрію, щоб через 10років ми усі зібралися разом, щоб усі ми пам’ятали, що ми були однокласниками».
  • Що ж, мрії збуваються. Сьогодні ви зібралися разом, і це доводить, що ви, дійсно, однокласники.
  • То ж вітаємо класних керівників 11 класів 2003 року Парик Т.В. та Мельничук Г.П. зі своїми учнями. Запрошуємо всіх присутніх випускників 2003 року на сцену.

    Заставка «Надбання школи»

    Виходять на сцену

  • Ми підготували вам декілька відео-запитань.
  • Ви знаєте, що традиційно перший та останній дзвоники дають одинадцятикласник та першокласниця, яку юнак несе на плечі. На вашій останній шкільній лінійці було дещо по іншому. Згадайте, як саме.
  • (відео)
  • Дійсно, тоді останній дзвоник давала сама першокласниця, оббігаючи коло. І була це я.
  • Під час урочистостей на сцені будинку культури ваші батьки розпивали алкогольні напої. Згадайте, в зв’язку з чим це було.
  • (відео).
  • І ще одне запитання.
  • Першою келих за випускників виголошувала традиційно директор школи Алла Віталіївна. За що був перший тост? (відео).
  • Дякуємо вам.

     

  • А тепер нам цікаво дізнатися, як прожили ви цих 10 років після школи.
  • Чи знадобилися вам знання, отримані в школі?
  • Чи згадуєте своїх однокласників і чи підтримуєте зв’язок з ними зараз?
  • Якби ви повернулися в шкільний вік, на що би звернули особливу увагу і що змінили би у своєму ставленні до навчання?
  • До якого вчителя звернулися би за порадою, якби в цьому виникла потреба?

 

  • А зараз своє слово до випускників 2003 року скаже класний керівник Парик Т.В.
  • Дякуємо. Ваш клас, дійсно, був надбанням нашої школи.

    І для вас у подарунок танець у виконанні танцювального гурту «Веселка»

    Танець

  • Щоб потрапити на зйомки передачі «Надбання школи», квиток до міста дитинства придбали випускники 1993 року.
  • Вже 20 літ, як школа відпустила

    Вас в самостійне непросте життя,

    Та гордо ви свої розкрили крила,

    Бо у дитинство вже немає вороття.

  • І хоч у дитинство не повернутися, зате завжди є місце для цікавої зустрічі. І ця зустріч відбувається саме сьогодні.
  • Отож, герої програми «Надбання школи» – випускники 1993 року. Про них наша розповідь.

     

  • Пам’ятають і досі вчителі та батьки, як весело й дзвінко пролунав перший шкільний дзвінок для випускників 1993 року.
  • Білі фартушки і широкі білі банти, великі розкішні букети, за якими не кожного можна було розгледіти, схвильовані батьки і , звичайно ж, – перші вчителі – Катерина Пилипівна та Поліна Панасівна.
  • Було 2 класи. 1-Б навчався в приміщенні старої школи, яку ще й досі багато хто пам’ятає.
  • Архівні документи засвідчують, що, навчаючись у 6 класі, ці випускники зібрали найбільше макулатури і отримали за це поїздку у м.Шепетівку. З 4 по 6 клас навчалося в класі 39 учнів.

    У 8 класі, працюючи на колгоспному току, знайшли котика, принесли в клас і деякий час переховували. За це і були прозвані Зіною Василівною «котячими мамами».

    Були чудовими спортсменами. Грали за збірну з волейболу. Майже всі відвідували музичну школу, співали в шкільному хорі. Вчителі стверджують, що діти були неординарні, сильні, грамотні, кмітливі, розумні, що і підтвердили своїми життєвими досягненнями в майбутньому.

  • , давай не будемо робити хронологічний екскурс в історію. Наші гості самі це пам’ятають. І , сподіваємося, згадають цікаві сторінки свого шкільного життя. Запрошуємо вас на сцену.
  • Заставка «Надбання школи»
  • Виходять на сцену
  • Шановні гості, ми зібрали надзвичайно багато цікавого матеріалу про ваші шкільні роки і пропонуємо обговорити деякі моменти. Ми почнемо, а ви продовжите нашу розповідь своїми спогадами і побажаннями.
  • Пам’ятає свої перші, зароблені самостійно на збиранні яблук 3 карбованці 20 копійок Олег Качан.
  • Оксана Коваль одного разу зачинила двері на ключ, і Зіна Василівна не потрапила на урок.
  • А чи насмілився б хтось сьогодні зірвати уроки одного суботнього дня? А вони це зробили і повідомили батькам, що уроків немає. Через що Андрій Крамар і Коля Глінський вимушені були відправитися в поїздку до Кам’янця-Подільського, бо знали, що батьки не повірять у відсутність уроків.
  • Думаю, нам не варто розповідати про все, залишимо щось нашим випускникам. Запрошуємо вас до слова.

    Виступають

  • Ми пишаємося багатьма випускниками 1993 року. Нехай хтось і не зривав зірок з неба, проте запам’ятався своєю дитячою безпосередністю, дотепністю, добрим ставленням до оточуючих. І це все є справжнім надбанням кожної людини.

    Худ номер «Варто чи ні»

    Немов потоки з гір, біжать літа,

    І нам не наздогнати їх ніколи,

    А в снах зринає юність золота

    У стінах найріднішої нам школи.

    І хочеться, щоб зупинився час

    Й не рахував так невблаганно роки.

    Забігти хочеться із дзвоником у клас,

    Де йтимуть згідно з розкладом уроки.

    Де всі проблеми зводились лишень

    До формули, задачі чи рівняння,

    Де було ясно, як у Божий день,

    З анкети друзів, що таке кохання.

    Де вірили, що все буде, як слід.

    Життя складеться, як кінокартина.

    І ось уже минуло 30 літ!

    І вже прожита більша половина.

    Вже ваші діти виросли давно,

    І вже не та фігура, скажем прямо.

    Хоча життя насправді, як кіно:

    У кого трилер, в кого мелодрама.

    Хтось щастя добивається трудом,

    Хтось досі сподівається на диво,

    Та першому і другому – обом

    Хтось третій завжди вносить корективи.

    Але якщо ви ще прийшли сюди

    І старих друзів не забули й досі,

    Немає нам ніякої біди!

    Життя прекрасне, і воно вдалося!

  • Ви, напевно, зрозуміли, що наступними учасниками програми «Надбання школи» стануть люди, що прийшли на побачення зі школою через 30 літ – випускники 1983 року.

     

  • Якби в нашій школі був створений стенд про медалістів, цей учні цього класу посіли би там почесне місце. Але зрозуміло, що не лише відмінниками навчання славився цей випуск.
  • Отож нагадаємо, якими учнями були випускники 1983 року в школі.
  • Випускалося їх 46 учнів. Але це був той випадок, коли кількість переростала в якість. Були дуже дружними, організованими, винахідливими. Попри заборони вчителів зустрічали всі свята разом. Особливо запам’яталися вже традиційні зустрічі Нового року в Берднікова Ігоря.

    Самі випускники стверджують, що були дуже хорошими, спортивними. Грали футбол, і, мабуть, саме це вплинуло на формування нешкідливих звичок. На диво, ніхто з юнаків під час навчання в школі не палив цигарок.

  • Дійсно, ця якість гідна наслідування. З випускників 1983 року вийшли люди різноманітних професій. Вони, як і раніше, працелюбні, невгамовні, небайдужі, вміють підтримати розмову. І зараз ми вас, шановні, запрошуємо на сцену.

    Заставка «Надбання школи»

    Виходять

  • Сподіваємось, ви добре знаєте усну народну творчість.
  • Для вас ми підготували завдання: потрібно закінчити прислів’я.
  • Без охоти нема… (роботи)
  • Хочеш їсти калачі – не… (сиди на печі)
  • Загадай дурневі молитися… (він і лоба поб’є)
  • Ніхто не народжується …(вченим)
  • Не хвали себе сам, нехай… (тебе люди похвалять)
  • Не одежа прикрашає людину, а … (добрі справи)
  • Хочеш знати – не сором … (спитати).
  • Дякуємо вам. … , а навіщо ти взяв випускний альбом? Хочеш порівняти, чи не надто змінилися випускники за час після школи?
  • Ні, я хочу подивитися, чи дуже схожа наша Діанка на свою маму.
  • Тобто як?
  • Серед наших однокласниць є дочка однієї з випускниць 1983 року. Чи впізнаєте ви її?
  • Ви справилися із завданнями. А зараз, можливо, ви щось порадите, побажаєте сьогоднішнім випускникам, пригадаєте свої шкільні роки. Запрошуємо вас до слова.                     Виступають
  • Дякуємо. Для вас музичний дарунок.

    Український танець

  • Шановні гості, в ефірі знову програма «Надбання школи».
  • А учасниками цього випуску нашої передачі стануть люди, які закінчили школу 40 років тому.
  • Найбільш численні серед ювілейних випусків, що прийшли сьогодні на зустріч.
  • Люди, що любов до людей, прищеплену їм у школі, пронесли через усе життя. Недарма випускники цього року і до сьогодні турбуються протих, кому потрібні турботу й любов.
  • Де б вони не працювали, в школі, лікарні, міліції, бухгалтерії чи служили в армії (які професії?)– ними завжди можна було пишатися.
  • Люди відомі не лише в нашому селищі, але й далеко за його межами – випускники 1973 року.
  • Ну а зараз ми б хотіли нагадати про деякі моменти шкільного життя випускників 1973 року.
  • В їхніх класах було завжди весело і гамірно. Їх закінчувало школу сімдесят двоє – учні 10-А, 10-Б, 10-В класів. Вони були дружніми й згуртованими. Цьому сприяли походи в ліс, чемпіонати по футболу між класами. А під час поїздок до Києва, організованих класними керівниками, роботи на полях, в саду, на току була можливість краще пізнати один одного, подружитись і навіть закохатися. Так утворилося 5 подружніх пар. І окремі з них присутні на сьогоднішньому вечорі. У всьому відчувалися дисципліна й порядок, саме тому багато хто з юнаків обрали професію військового. Їхнім життєвим девізом стала фраза «Є така професія – захищати Батьківщину».
  • Шановні гості, ми запрошуємо вас на сцену.
  • Заставка «Надбання школи»
  • Виходять на сцену
  • У ході підготовки до вечора зустрічі випускників ми провели невелике журналістське розслідування, під час якого з’ясували, що класними керівниками 10-х класів 1973 року випуску були Коломієць Тетяна Семенівна, Худа Олександр Іванович, Павліковська Зіна Василівна, викладачі точних наук – математики і фізики. Сподіваємося, вони навчили вас логічно мислити та давати точні відповіді на питання.
  • Зараз ми будемо ставити запитання, а ви відповідатимете. Згода?
  • Хто серед вас носить найбільше взуття? (той, у кого найбільша нога).
  • Пригадайте, кого більше було у ваших класах – хлопчиків чи дівчаток? (42 хлопчики і 32 дівчинки).
  • А який клас дружніше з’явився на зустріч– А,Б чи В?
  • Хто стояв останнім на уроці фізкультурі? (Підійти до найвищого : «Мабуть, це ви?»)
  • Хто завжди приходив першим до школи?
  • А хто забував почергувати в класі? А вас карали за це?
  • , ти віриш, що незабаром настане час, коли ми закінчимо школу і отримаємо атестати?
  • Так, до цього моменту залишилося менше, ніж 4 місяці. А чи пригадують наші гості історію, коли учні 10-х класів могли не отримати атестатів про середню освіту? Принаймні, тодішній директор погрожував це здійснити.
  • Пригадайте цей момент і, можливо, ще й інші цікаві пригоди з життя вашого класу. Запрошуємо вас до слова.

Виступають

  • Пісня завжди звеселяє душу, прикрашає свято та об’єднує друзів. І ми знаємо, що ви приготували нам пісенний сюрприз.

    ( 2 варіант – ) Пісня завжди звеселяє душу, прикрашає свято та об’єднує друзів. Дякуємо вам за приємний сюрприз. Просимо вас зайняти місця в залі.

    Пісня «Соколята»

  • Школу оцінюєш тільки тоді,

    Коли промайнуть, наче миті, роки.

    Часто вночі вона снитися буде.

    Роки шкільні ніхто не забуде.

  • Так, давно те було: дитинство, юність. Але його не забудеш, не викинеш із життя. Нехай сьогодні гордо височить наша школа, дивиться на світ новими вікнами – очима. Вона, молода і сповнена сил, хизується досягненнями своїх випускників.
  • Але не на ній, а на тій, старенькій, що бачила все і пережила все, спиняється око наших випускників 1963 року, які сьогодні беруть участь у наступній нашій передачі «Надбання школи»
  • Отож, у нас в гостях випускники 1962-1963 років навчання.
  • Вони досягли багато чого в житті, декого вже немає серед нас, а дехто вже виростив не тільки дітей, а й онуків, які навчаються чи навчалися в Чемеровецькому НВК №1, як колись їхні дідусі та бабусі.
  • Прослідкуймо, якими ж запам’ятали ці учні.
  • Завдяки випускникам 1963 року зростає сад біля школи.

    Мелодія духового оркестру, учасниками якого вони були, супроводжувала їх на усі важливі справи.

    Про їхні спортивні досягнення можна було дізнатися з уст всіх учнів школи.

    І хоча зараз це поважні люди, але вогник дитинства в їхніх душах пломеніє й досі. Вони і зараз можуть легко зателефонувати один одному і зібратися на зустріч. Так, як зробили це в минулому році.

  • Запрошуємо вас, шановні, на сцену.
  • Заставка «Надбання школи»
  • Виходять на сцену
  • Дорогі випускники 1963 року. Минуло півроку від вашої зустрічі. Чи встигли ви заскучати один за одним?
  • І, думаємо, всім присутнім в залі було би приємно почути, якою була наша школа півстоліття тому.

Виступають

  • Дякуємо і даруємо вам пісню.

    Пісня «Лелеченьки»

  • Ну ось і закінчується наша зустріч. Ми раді, що ви не забуваєте рідної нашої школи та найкращої в світі країни Дитинства.
  • Ми бажаємо вам, друзі, успів в навчанні и праці! Будьте добрими, енергійними, сильними духом.
  • Пам’ятайте, що ваші успіхи, ваша радість – це і наші успіхи, наша радість. Не забувайте рідної школи і якнайчастіше приходьте сюди, де вас пам’ятають, люблять і чекають.
  • Пам’ятайте, що місцем зустрічі колишніх однокласників завжди залишатиметься школа.
  • І до нової зустрічі на традиційному вечорі на початку лютого через 10 років, де ми, сьогоднішні одинадцятикласники, стоятимемо поряд із вами.

     

    Фінальна пісня

    Дорогі гості, просимо вас сфотографуватися класами на пам’ять про сьогоднішню зустріч.

     

Знову в цьому залі гамірно і людно.

Знову тут зібрались всі випускники,

Щоб поспілкуватись, з друзями зустрітись

І в дитинство повернутися через роки.

 

Приспів

Вечір зустрічі у школі –

Свято,що єднає нас.

Всі зібрались повернутись

У дитинства світлий час.

 

Кожен хай згадає гарне все, що було.

Пережиті миті пам’ять принесе.

Зустріч ця сердечна збудить все заснуле

І у юність найщирішу знову поведе.

 

Школа пам’ятає учнів, наче мати,

Це відома, справді, істина буття.

І тому так щиро зустрічі всі раді,

Бо шкільні усі уроки – це на все життя.

завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,326sec