Вчуся бути сонечком

Мета уроку: дати дітям знання про людину як складноорганізовану моральну і самоцінну істоту; про українське суспільство, довкілля, у якому живе дитина, способи орієнтації в навколишньому житті; сприяти поетапному усвідомленню єдності компонентів: «Я — сім’я — школа — рідний край — Україна»; розкривати взаємодію людей у сім’ї, колективі, суспільстві; організовувати активне спілкування дітей із соціальним і природним оточенням; накопичувати досвід особистісного ставлення до системи цінностей українського суспільства, зокрема етичних, загальнонаціональних, загальнолюдських.

 

Завдання:    

* систематизувати знання про неповторність кожної людини, правила поведінки вдома, у школі, серед людей, правила культури спілкування, про
права та взаємні обов’язки дорослих і дітей;

  • навчити проводити елементарні тести, дослідження, вести щоденник особистісного розвитку;
  • навчити керувати своїми емоціями, управляти вчинками, характером, формувати етично-емоційну сферу діяльності;
  • навчити створювати психологічний комфорт навколо себе, дарувати людям радість спілкування;
  • створити сприятливі умови для саморозвитку.

     

    Хід уроку

    Психолог. Ранок! Сонце в небі сходить…

    Діти. Наш 2 клас із гостями вітається!

    Психолог. Доброго ранку я зичу тому,

    Хто прийшов працювати до класу…

    Діти. Чому?

    Психолог. Бо люблю я людей

    І свій 2 клас!

    Діти. Чому?

    Психолог. Бо чекаю любові і плідної праці!

    Діти. Ми любимо працю і будемо старатися!

    Психолог. Гостей наших щиро я перепрошую

    І до співпраці з нами запрошую.

    А сонечко нам допоможе —

    Воно уважно слухати може.

    Сьогодні поговоримо до пуття

    Про нас, характер, звички і життя…

    Діалог сина та матері

    Син.

    Матусю, рідна, я лише ступаю

    На цей важкий, тернистий шлях життя,

    В усьому тільки добре помічаю, А кажуть, вистачає в світі

     

    Мати.

    А світ розпочинається з любові, Як день із світанкової зорі. Коли пречисті, рідні колискові Співають невсипущі матері. І долю вам хрещато вишивають Піснями, що тепліших не знайти. І денно й нощно в Господа благають Вас від страждань і горя берегти.

    Син.

    А світ мережаний то цвітом, то снігами А в світонька такі шляхи круті!

    Малій.

    І між його вітрами й віражами Ви осягнете істини святі. Не нарікай на труднощі даремно, Не підкоряйся млявості імли…

    Син.

    Коли ж навколо раптом стане темно?

    Мати.

    У грудях сонечко любові засвіти.

    Для себе, для родини й України.

    Пильнуй вогонь добра від зла і марноти.

    Бо ти на світі білому — Людина,

    Бо в світі трудному світильник Божий — ти.

    У цій шалені й чорно-білій січі,

    Крізь болісні і радісні .ота.

    Несім любові промені одвічні —

    Хай торжествують світло й доброта!

    Психолог. Народилася дитина… Хто вона?

    Діти. Людське дитя, людина, хлопчик чи дівчинка, гомо сапієнс,

    Психолог. Так, правильно. Це, так би мовити, Я фізичне. Те, що дароване нам матінкою природою. А от ким стане дитя, залежить від його оточення, соціуму, в якому воно ростиме… Це вже — Я соціальне, духовне.

    Діти. Ми всі сини і дочки, онуки і онучки, хресники, учні, школярі, друзі, громадяни, українці…

    Психолог. Правильно, дитя — це індивід, але не особистість. Особистістю не народжуються — ( нею стають. Якщо індивід не має зв’язку з соціумом, суспільством, то назавжди залишається з багажем біологічного, адже розвиток його задатків та здібностей залежність від оточення — соціуму.

    Учень. Є красива легенда: коли народжується дитина, Бог запалює на небі нову зірку і посилає до дитинки ангела-охоронця. Уві сні ангел цілує дитя тричі: в чоло — аби воно зростало розумним, у личко, щоб було красивим, та в груди, аби здоров’я, любов та доброта вселилися в його тіло, серце та душу.

    Психолог. Але це легенда. Немає на світі двох однакових людей. Кожна людина — індивідуальність. Навіть близнюки, зовні подібні, як дві краплини води, різняться між собою своїм характером, бажаннями, поглядами на життя. Люди відрізняються фізичними даними, розумовим розвитком, здібностями, характером, смаками, уподобаннями, темпераментом. У них різне ставлення до перемог і поразок, до знайомих, рідних, друзів. У кожного з людей своя біографія, свій життєвий досвід. Щоб людині добре жилося, працювалося, щоб вона мала гарне самопочуття, її середовище має бути сприятливим, комфортним. У державі повинні панувати мир і процвітання. У колективі — доброзичливі взаємини. У сім’ї — добробут і любов. Якщо ви хочете, щоб оточення поважало вас, прислухалося до вашої думки, навчіться поважати його, любити, допомагати. З самого малечку кожен мусить засвоїти норми моралі та правила поведінки, за якими треба жити в людському суспільстві.

    Що необхідно для того, щоб жити з усіма – в мирі і злагоді, щоб не було докорів сумління, не мучила совість? Кожна людина повинна прагнути стати чесною і порядною. Але, щоб вирости такою, треба боротися з лінощами, недбалістю, брехливістю, відкинути заздрість і багато негативного, що раптом з’являється в характері. Гарна людина — це сонечко, яке зігріває все довкола своїми лагідними промінцями, своїм гарячим щирим серденьком.

    Разом з дітьми. Ти ще маленький, але сонце в тобі може жити дуже велике!

    Психолог. Сьогодні ми з вами повчимося бути сонечками для оточення; дізнаємося, чи спроможні ми зігріти когось, застерегти від біди, допомогти, розрадити…

    Доброму ж скрізь добре, всі його люблять….

    Давайте пригадаємо, що треба знати й робити, щоб стати сонечком для своєї сім’ї, родини?

     

    Правила спілкування у колективі

    Психолог і діти (співають).

    Кожен з радістю прийшов у клас

    І приніс любов, щоб поділитись з вами,

    Став він ясним сонечком для нас,

    Зігріває нас своїми промінцями.

    І чудово, що колись

    Води у Дніпро злились.

    Над країною моєю пісня лине.

    Ми за руки узялись,

    Ніжно з другом обнялись.

    Всіх плекає нас і любить Україна.

    Психолог. Ми прийшли до класу зі своїм настроєм, емоціями. Вам уже добре відомі радість відкриттів, захоплення від подарунка, любов до рідних, насолода від спілкування з друзями, знайомства з гарною піснею… але вам відомі також біль, страх, злість… Люди — живі істоти, наділені душею, а душа — це насамперед почуття, емоції, світосприймання…

     

    Будемо у гру ми грати,

    Ці будинки заселяти.

     

    Гра-творчість «Заселяємо»

    Доброта

    Злість

    Чесність

    Жадібність

    Співчуття

    Брехливість

    Щедрість

    Жорстокість

    Любов

    Страх

     

     

    Психолог.

    Заселили ми будинки, Плаче сонечко в хмаринці. Закінчилась наша гра, І забудем ці слова. Хай вони не крають душу! Ці слова я стерти мушу. Стерли. Все. І зло пропало. І на серці ясно стало.

    Ну от і добре! Кожна людина може переживати і добрі, і погані почуття. Тільки від нас залежить: якими вони будуть. Адже, окрім душі, природа подарувала нам розум. Саме він може концентрувати ваші почуття, керувати емоціями. Щойно ми з вами позбулися негативних емоцій. На душі стало спокійно, радісно, сонячно; гарний настрій викликав усмішку на обличчі. Це значить, що в класі зібралися люблячі, добрі, мудрі люди, які вміють дарувати одне одному радість спілкування.

    Пам’ятайте слова Ш. Амонашвілі: «Давайте дарувати дітям радість спілкування з нами» або слова А. де С. Екзюпері: «Маленька дівчинка плаче і, поки вона не заспокоїться, у світі не буде порядку». Кожна людина — це маленький всесвіт. Вона унікальна, неповторна. Планету Особистість з країною Я оточують безліч інших планет: Мама, Тато, Дідусь, Бабуся, Брати, Сестри… це — сузір’я Сім’я, її бережуть і леліють друзі, знайомі, просто люди… з галактики Батьківщина. І це добре, бо послухайте, що буває з тими, кого не люблять. Людей треба ростити в любові, як квіти…

     

    Казка «Про добру Землю і сердитий Місяць»

    Жили собі на світі добра Земля і сердитий Місяць.

    Всі дивувалися: «А чому це Місяць такий сердитий?»

    Нарешті спитали в Місяця: «Чому ховаєшся від усіх? Чому це ти, Місяцю, такий блідий, похмурий та сердитий? Поглянь, Земля ясна, сонячна!»

  • Звичайно сонячна! Аж світиться теплом, добротою та радістю! її Сонечко плекає, теплотою зігріває, а я? Ніхто мене не любить!
  • Неправда, — озвалось Сонечко, — я тебе люблю, кохаю, добротою-ніжністю плекаю… Виходь на небо!

    Почув
    ці слова Місяць, виліз зі своєї схованки і
    аж засяяв-засвітився від щастя…

    Так переповнився щастям Місяць, став великим, круглим, випуклим, як старий барабан. Від доброти своєї, від чемності, від розуму, якого він набирався віками, і зараз світиться Місяць на темному небі найяскравіше, найдобріше, найтепліше і голубить донечок — зірочок.

    Спочатку кожне «Я» теж вчиться сяяти відображеним світлом і віддзеркалює ту доброту, щедрість і любов, що отримує від оточуючих. Недарма ж діти завжди так схожі на тих, хто їх оточує.

     

     

    Психолог.

    Знов настав наш час пограти.

    Що в тобі хорошого, спробуй розказати!

    Мамина ніжність

     

    Гра «Що в мені хорошого?»

     

    (Діти підписують сонечко, вказуючи, які гарні риси характеру їм притаманні.)

    Психолог.

    Сонечка в класі враз засіяли,

    Зразу тепліше й світліше всім стало, ,

    Цікаво як вийшло, погляньте, будь ласка,

    В нас — мамина ніжність,

    Бабусина ласка,

    Татова сила, дідова щирість.

    Веселість сестриці і турботливість.

    Братова вправність

    Татова сила

     

     

    І друзів гостинність.

    Мудрість людська

    І любов Батьківщини…

    Та кожен з нас — унікальний.

    Нема на світі другої

    Такої ж, як я, людини…

    Діти.

    А тепер наш другий клас Стане сонечком для вас.

    Психолог.

    У нас чудові діти

    І зможуть вас зігріти…

     

    (Учні розповідають, яка в них головна риса характеру.)

     

    Гра «Чим я зігріваю людей?»

     

    Дітям ще важко називати риси характеру, тому можна заготовити заздалегідь 19 промінців з написаними рисами характеру, а діти тільки розподілятимуть їх.

    Психолог.

    Отож, любі діти!

    Нам разом гарно жити.

    Бо кожен з вас

    Несе для нас

    Найкраще, що є в людині.

    На радість нам, батькам, гостям

    І неньці-Батьківщині.

    І запам’ятайте назавжди, навіки:

    Ти можеш бути, мій друже,

    Маленьким іще,

    А сонце в тобі — тепле, щедре, велике!

    Матуся:

    Діти, справді, виходить диво: В унікальному «Я» стільки «Ми» укладається. Щоб виросло «Я», стільки людей стараються, Обдаровують нас любов’ю і теплом, Коханням, ласкою, відвертістю, терпінням…

     

    Психолог.

    І ми за це відплатимо добром, Любов’ю, працьовитістю, сумлінням… Як Влада, будемо турботою всіх зігравати, Як Гліб — мислити, як Марчик —- вболівати. Як Люба — заспокоювати, як Лера —

    розважати.

    Діти.

    Ми зуміємо для вас Сонечками стати!

    (Пісня про сонечко.)

    Матуся.

    Візьми, дитя, з собою сонце доброти, Любові, ніжності, турботи…

    Нехай його невтомні промінці Ніколи не цураються роботи.

    Татусь.

    Хай пам’ятає серденько твоє Про ніжність, відданість і ласку, І стане схожим все життя твоє На добру, мудру і щасливу казку!

    Син (донечка).

    Світить завжди! Світить усюди! Цього ж бо потребують люди! Світити ясно до кінця — Любов’ю виповняти вщент серця! Завжди! До днів останніх денця! Це гасло у житті моє і сонця! І мрію я про щастя і успіх… Я буду ясним сонечком для всіх!

     

    Гра «Засвітило сонечко для всіх»

    Діти тримають сонечко (2—3 особи). Решта (діти, батьки, гості) по черзі називають гарні риси (найкращу) свого «Я» й стають «промінчиком» сонечка. Чим більше промінців — тим ясніше сяє сонечко.

    Всі вітають одне одного, дякують одне одному.

    Психолог.

    Спалахнула свічечка ясним полум’ям

    Підійдіть погрітися, кому холодно…

    Крихітку любові нашої взяти,

    Добрі слова на прощання сказати….

     

    (Кожен, хто хоче, говорить слово звертання чи
    подяки, ділиться своїми думками.)


     

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,359sec