В ГОСТЯХ У ДРУЗІВ «ГОСПОДАР І ГОСПОДАРОЧКА»

Мета. Ознайомити учнів із харчуванням українського народу, його особливостями, які пов’язані із обрядами, звичаями, святами.

Столи стоять накриті рушниками, скатертинами.

Діти стоять у національному одязі з хлібом-сіллю.

На стендах вислови:

«Хліб — всьому голова»,

«Клади перед людей хліб на столі, будеш у людей на чолі»,

«Без хліба суха бесіда»,

«Як хліб і вода, то й нема голоду».

Всі співають.

Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом, хорошії гості за столом.

Зеленеє жито зелене, хорошії гості у мене,

Зеленеє жито при межі, хорошії гості до душі.

(Діти зустрічають гостей хлібом-сіллю).

Учень.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Учень.

Ось він — хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він — теплий, мов налитий

Щедрим сонцем золотим.

Вчитель.

Діти, вас зустріли хлібом-сіллю, як це здавна водиться на Україні. Як каже народна мудрість?

1-й учень. Хліб — усьому голова.

2-й учень. Без хліба суха бесіда.

3-й учень. Як хліб і вода, то й нема голоду.

Вчитель.

До хліба завжди ставилися зі щирою повагою. Святість, пошана до хліба передавалася із покоління в покоління, дітям та онукам. Ще з пелюшок привчали дитину любити й шанувати хліб.

1-й учень.

їж, друже, хліб, не кидай додолу,

А підніми, коли не там лежить,

А коли сідаєш ти до столу,

То пам’ятай, що хліб — це означає жить.

2-й учень.

Не кидайся хлібом! Він святий.

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий Малечі кучерявій.

3-й учень.

Не грайся хлібом, бо то гріх. Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Вчитель.

Нині вже мало хто з молодих вміє випікати хліб. А раніше кожна сільська господиня готувала в печі ні з чим незрівнянні духмяні паляниці. Хліб пекли на тиждень, у суботу, садили його у піч на капустяних, дубових чи яворових листях. А які ще страви з борошна полюбляли українці?

Учень.

їли люди пиріжечки —

Із м’ясом, сиром, зерном гречки,

Духмяні, свіжі, як роса,

Землі родючої краса!

(Звучить пісня «З сиром пироги» ).

Вчитель.

Пиріжки готували з різноманітними начинками.

1-й учень.

Картоплею.

2-й учень.

Капустою.

3-й учень.

Вареною квасолею.

4-й учень.

Сиром, маком.

5-й учень.

А влітку — з вишнями, сливами.

1-й учень.

Галушки, галушки. їх готували майже щодня, здебільшого на вечір. Ця страва була досить легкою у приготуванні, надзвичайно поживною і дуже смакувала селянам. Вони казали: «Галушки та лемішки, а хлібу перемішка».

2-й учень.

Локшину, локшину.

3-й учень.

Вареники, вареники.

4-й учень.

Вареники непогані, вареники у сметані.

В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині,

Вареники круглолиці — із найкращої пшениці.

Вчитель.

Так, вареники — це справжнє свято для шлунку і душі українця. Але не кожен день їх їли, а лише в неділю чи на свята. їх готували з житнього, пшеничного борошна, наповнювали так як і пироги: сиром, картоплею, квашеною капустою, калиною, маком. Мастили сметаною, вершковим маслом чи олією.

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.89MB | MySQL:26 | 0,314sec