Уява

  1. Загальна характеристика уяви.
  2. Види уяви.
  3. Творчість.

Загальна характеристика уяви.

Уява – психічний процес створення образів предметів, ситуацій, обставин шляхом встановлення нових зв’язків між відомими образами та знаннями.

Уява пов’язана з образами, уявленнями. Уява – створення нового на основі перетворення попереднього досвіду. Уява проявляється у невизначених ситуаціях.

Фізіологічна основа уяви : як і інші пізнавальні процеси – результат діяльності мозку, функцій кори великих півкуль. Існує тісний зв’язок пам’яті, образного мислення, уяви.

Вікові особливості розвитку уяви.

5 – 12 років – сенситивний (сприятливий) період для розвитку образного мислення й уяви.

У молодшого дошкільника уява пасивна, некритична, компенсує недостатній життєвий досвід. Вони розвиваються за загальним законом: від мимовільної до довільної, від репродуктивної до творчої.

Ст. дошкільник, мол. шк. вік: уява спочатку – відтворюючий характер, потім – творчий. 5 – 12 років – сенситивний (сприятливий) період для розвитку образного мислення й уяви.

У молодшого дошкільника уява пасивна, некритична, компенсує недостатній життєвий досвід. Вони розвиваються за загальним законом: від мимовільної до довільної, від репродуктивної до творчої.

Ст. дошкільник, мол. шк. вік: уява спочатку – відтворюючий характер, потім – творчий.

    У підлітковому віці відбувається більш критичне сприйняття світу. Уява приймає форму мрій як позитивної життєвої перспективи. Творча уява в цей період може проявлятись в формі натхнення. Підлітки відчувають насолоду від творчості. Оскільки сенситивний період для розвитку уяви в цьому віці зберігається, то функція уяви для свого розвитку постійно вимагає нової інформації. Цю вікову особливість необхідно враховувати при організації

навчально – виховного процесу.

     “Фантазія” – синонім уяви, але не тотожне поняття.

Фантазія створює те, чого бути не може. Уяву стимулює фантазія. Уява пізнає, але стимулює фантазія. Важливо стимулювати фантазію, уяву у дитячому, підлітковому віці, при цьому вони повинні мати позитивне спрямування: сприяти кращому пізнанню оточуючого світу, саморозкриттю й самовдосконаленню особистості.

Види уяви:

  • за відношенням до цілі діяльності

довільна (наявна мета створити образ уяви);

мимовільна (виникає в ході діяльності, під час сновидінь).

– за характером діяльності людини

продуктивна (творча) – створює нові оригінальні образи;

репродуктивна (відтворююча) – створює образ на основі словесного опису, схеми, музичного твору.

– за змістом

художня (переважають чуттєві образи, виявляється в різних видах мистецтва);

технічна (переважають просторові образи);

наукова (потрібна для побудови гіпотез, здогадок при проведенні експериментів).

– за мотивуючою силою

пасивна уява ( не спонукає до створення образів. Може виникати довільно або мимовільно ( в бездіяльності ).

активна уява (спонукає до діяльності для втілення образу).

  • за зв’язками з дійсністю

орієнтується на реальність, можливе втілення ідей;

відхиляється від дійсності, не можливе втілення ідей.

Прийоми творчої уяви:

  • гіперболізація ( збільшення або зменшення предметів, окремих частин).
  • схематизація ( відмінності стираються, виділяються риси схожості ).
  • типізація ( виділення суттєвого ).
  • акцентування (загострення, виділення окремих

ознак ).

  • аглютинація ( поєднання різного ). Основою створення будь – якого образу є аналогія та синтез.

Принципи розвитку творчої уяви:

  • Перед тим як розпочати розвиток у дітей творчу діяльність, слід сформувати у них необхідні для цього мовленнєві та мислительні навички.
  • Нові поняття вводяться в знайомий зміст.
  • Зміст розвиваючих технік повинен орієнтуватись на особистість дитини та її взаємодію з іншими дітьми.
  • В центрі уваги – змістовне поняття, а не граматика.
  • Слід вчити дитину шукати рішення, враховуючи можливі наслідки, а не абсолютні переваги.
  • Стимулювати дитину до висловлювань особистих ідей.

Багато нервових розладів пов’язані з роботою уяви (внаслідок невдалих педагогічних впливів): страхи, дидактогенії, психотравми. Психотерапевтична робота проводиться з уявою.

Творчість.

Уява – це завжди створення нового в результаті переробки минулого досвіду. Жодна творча діяльність неможлива без фантазії.

Творчість – складний психічний процес, повязаний з характером, інтересами, здібностями особистості.

Уява є її центром. Новий продукт, який отримується особистістю в творчості може бути об’єктивно новим та суб’єктивно новим ( відкриттям для самої дитини).

Розвиток творчого процесу збагачує уяву, розширює знання, досвід та інтереси дитини. Творча діяльність розвиває почуття дитини, її особистість, сприяє більш оптимальному та інтенсивному розвитку вищих психічних функцій (пам’яті, мислення, сприймання, уваги), що визначають успішність навчання.

В більшості наукових концепцій обдарованість та передумови до її розвитку пов’язують з творчими можливостями та здібностями дитини, які визначаються як креативність. Креативність може проявлятись в мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності, може характеризувати особистість в цілому. Творчі можливості прямо та безпосередньо не пов’язані зі здатністю до навчання, не завжди відображаються в тестах інтелекту .

Загальні способи стимулювання творчої активності:

1.Забезпечення сприятливої
атмосфери. Доброзичливість з боку вчителя, відмова від висловлювань оцінок та критики на адресу дитини сприяють вільному прояву різних аспектів мислення.

2.Збагачення оточуючого середовища різноманітними новими для дитини предметами та стимулами з метою розвитку її допитливості.

3.Заохочення висловлювань оригінальних ідей.

4.Забезпечення можливостей для вправ та практики. Широке використання питань відкритого, багатозначного типу відповідно до різноманітних галузей.

5.Використання особистого прикладу творчого підходу до вирішення проблем.

6.Надання можливості дітям активно задавати питання.

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,341sec