УСПІШНА ПРОФЕСІЯ – ЯК її ОБИРАЮТЬ

УСПІШНА ПРОФЕСІЯ – ЯК її ОБИРАЮТЬ

НОВІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Є питання, які дорослі люблять ставити дітям. Наприклад: «Ну як, ти ще не задумувався, ким ти хочеш стати, коли виростеш?». Особливо гостро це питання постає у старшому шкільному віці. Важливість професійного вибору незаперечна ані для учнів, ані для їхніх батьків, ані для вчителів — саме в цей період закладається підґрунтя для подальшої і професійної, і життєвої самореалізації особистості. При цьому сучасні дослідження показують, що часто старшокласник намагається передбачити своє майбутнє, не замислюючись, як досягти бажаної мети. Його образи майбутнього вирізняються тим. що вони орієнтовані на результат, а не на процес розвитку: підліток може дуже жваво, в деталях, уявляти своє майбутнє становище в суспільстві, не задумуючись, що для цього треба зробити.

У віковій психології професійне самовизначення здебільшого ділять на кілька етапів, тривалість яких, звісно, варіюється.

Перший етап — дитяча гра, під час якої дитина «приміряє» на себе різноманітні професійні ролі та «програє» окремі елементи пов’язаної з ними поведінки. До речі, у деяких особистостей цей, притаманний дитинству етап, може тривати паралельно з іншими до пізнього юнацького віку.

Другий етап — підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

Третій етап, що охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку, — попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються й оцінюються спершу під кутом зору інтересів підлітка («Я люблю історичні романи, мабуть, стану істориком»), потім у площині його здібностей («У мене добре з математикою, чи не зайнятися мені нею?») і, нарешті, з огляду на його систему цінностей («Я хочу допомагати хворим людям — то стану лікарем»; «Хочу багато заробляти. Яку б вибрати професію?»).

Четвертий етап — практичне ухвалення рішення, власне вибір професії, містить два головні компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсягу й тривалості необхідної підготовки до цього; вибір конкретної спеціальності. Послідовність цих виборів буває різною. Дівчина може спочатку визначити сферу діяльності («Хочу працювати в медицині»), а потім рівень її кваліфікації (бути лікарем, фельдшером чи медсестрою), або навпаки — спочатку вибрати рівень, а потім уже фах («Буду вступати до Вишу, але ще не знаю, до якого»). Фактично, за даними соціологів, другий шлях рішуче переважає: орієнтація на вступ до Вишу формується значно раніше, ніж визріває вибір конкретної спеціальності.

Ні для кого не секрет, що сучасну епоху можна охарактеризувати як час швидкоплинних змін та перетворень, час інформаційних перевантажень та прискореної глобалізації світу. Те, що відбувається сьогодні, не має аналогів у попередньому досвіді минулих поколінь. Те, що прийде завтра — про це ми можемо лише здогадуватись і частково наближати власними мріями, власною активністю сьогодення.

Покоління сучасних школярів — це справжня «піонерія» професійної діяльності в умовах ринку праці, що швидко змінюється. Адже щороку з’являється близько 500 нових професій. Удвічі більше, майже 1000. щороку застаріває, відмирає. Якщо відомий казковий герой перед «каменем вибору» був ознайомлений із трьома альтернативами подальшого розвитку подій — оженитися, втратити коня або мати проблеми з власним здоров’ям — сучасним школярам, випускникам навчальних закладів дуже складно зробити свій власний професійний вибір. бо і кількість можливих виборів постійно змінюється, і подальші альтернативи професійної діяльності є дещо нечіткими.

При цьому ключовий вибір, який мас зробити юна особистість, полягає в обранні персональної життєвої позиції — пристосовуватись або створювати. Використовуючи ідею С. Рубінштейна про існування двох способів життя, сучасні дослідники-профорієнтатори пропонують дві моделі професійного самовизначення особистості: адаптивну та рефлексивну. При адаптивному самовизначенні у людини в процесі пошуку професії домінує тенденція до підпорядкування зовнішнім обставинам, наприклад, принцип економії сил, прийняття готових штампів, шаблонів, стереотипів. При використанні рефлексивної моделі професійного самовизначення людина здатна усвідомити та оцінити свої потенційні можливості, перспективи особистісного та професійного зростання з урахуванням ціннісних орієнтацій. Поза рефлексією неможлива об’єктивна самооцінка, продуктивне прогнозування, ціннісне ставлення до життя. На жаль, значна частина старшокласників не має змістовної моделі майбутнього, не здатна до рефлексії. їхня позиція: «Життя покаже…».

Дослідження, яке було проведене на базі одного з ліцеїв м. Києва, продемонструвало певну неузгодженість професійних установок учнів старших класів: при високих показниках прогнозованої самооцінки власного професіоналізму у майбутньому («Я буду справжнім профі…»: 55 % — середній рівень, 45 % — високий рівень) і певному оптимізмові щодо власного професійного майбутнього («Все у мене складеться якнайкращим чином»: 60 % — середній рівень. 40 % — високий рівень) виявлено достатньо високий рівень залежності у виборі майбутньої професії (лише 20 % опитуваних мають низький рівень за цим показником), і лише половина всіх учнів виявили високу рішучість у професійному самовизначенні. Слід зазначити, що за результатами досліджень рішучість під час професійного самовизначення пов’язана зі сформованістю смисложиттєвої сфери старшокласників, перш за все з рівнем визначеності життєвих перспектив і цілей. Це супроводжується вираженою активністю у відстоюванні власних позицій і обернено пропорційне психологічній залежності. Вміння відстоювати власну позицію прямо пов’язане з рівнем самооцінки та оптимістичним прогнозуванням власного професійного майбутнього. Таким чином, допомога старшокласникові у професійному самовизначенні одночасно є потужним психоко-рекцїйним засобом загальної особистісної гармонізації. Однак чи одержують сучасні старшокласники таку профорієнтаційну допомогу — питання скоріше риторичне.

На жаль, упродовж останнього десятиріччя профорієнтація не посіла в освіті країни належного місця. Навчально-виховні передумови професійного самовизначення та вибору учнями професії теоретично в науці не розроблялися, а отже профорієнтація втратила свою практичну значущість в освіті. Причин такого стану розвитку та вирішення проблем профорієнтації виявилось більш ніж достатньо: у законодавстві України про реформу освіти правова база профорієнтації відсутня: у концептуальних документах реформи освіти пропущено методологічні основи профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю: Державним стандартом освіти і навчальними програмами 12-річної школи не окреслено інноваційних завдань профорієнтації в новому змісті освіти. Таким чином, профорієнтація і вибір учнівською молоддю професії як компонент освіти не мали цілеспрямованого розвитку.

Крім того, дедалі помітнішою стає інша проблема у просторі взаємодії «вчитель — учень», яку виклав С. Кульневич у передмові до своєї практичної програми, спрямованої на надання допомоги старшокласникам та студентам початкових курсів у професійному самовизначенні «Менеджмент професійного самовизначення». Автор зазначає, що конфлікт між традиційно жорсткою (формальною) системою керування освітою та неформальним самовихованням (самоуправлінням, самоорганізацією) зайшов настільки далеко, що більшість учителів відмовляється від ролі «управлінців», тобто з професійних умінь вчителя активно витісняються вміння бути вихователем. Найбільш яскраво, на думку С. Кульневича. це видно у сфері підготовки молоді до вибору професії. Проводячи ретельний аналіз профорієнтації попередніх, радянських, років, автор пояснює невисоку, на його думку, ефективність радянської системи профорієнтації «ідеологічною ірреальністю мети: виховати наступне покоління готовим до вибору тих професій, які потрібні виробництву, а не самому старшокласнику». Змінилася загальна ідеологія та освітянська парадигма, але система підготовки молоді до професійного самовизначення, на думку С. Кульневича. все одно залишається незадовільною. Автор пов’язує не зі збереженням тоталітарних традицій в управлінні пострадянською державою та подальшою монополістичною формою капіталізму. «Вибір професій, тобто професійне самовизначення, — зазначає С. Кульневич, — відбувається за принципом домінантних зв’язків та грошового потенціалу, необхідних при влаштуванні практично на будь-яке робоче чи навчальне місце. У цих умовах потреба молоді у самовизначенні не відмирає, а залишається незадіяною. Автор упевнений, що можливість професійного самовизначення може бути реалізована тільки самою людиною. Для цього необхідно виробити вміння самоорганізації, тобто «наростити», самостійно розвинути головні структури свідомості — критичність, рефлексію, автономність, мотивування тощо, які самоорганізують волю та творчий потенціал кожної людини, та не завжди задіяні, перш за все, нею самою. Зробити це самотужки спроможні лише найбільш сильні, цілеспрямовані особистості, яких обмаль.

Таким чином, учням постійно потрібна допомога у вирішенні проблем вибору професії. Таку допомогу можуть надати професійні психологи, близькі люди — батьки, ровесники, джерела інформації різного типу. Але найважливішою та найближчою є допомога вчителів, з якими вони постійно контактують у навчально-виховному процесі в школі. Всеукраїнський проект «Вибір успішної професії» — та розробка нових засад профорієнтаційної роботи у школі, якою можуть користуватись як вчителі, так і практичні психологи. Вона узгоджена з концепцією неперервної професійної орієнтації, враховує специфіку мінливого ринку праці, акцентує значущість особистісного потенціалу школярів у процесі їхнього професійного самовизначення. На нашу думку, врахування означених засад дозволить застосовувати у профорієнтаційній роботі такі ключові принципи:

  • врахування вікової динаміки психічного розвитку дитини та реалізація профорієнтаційних заходів протягом дошкільного, шкільного та початково-професійного періодів виховання дитини;
  • активізація ролі самої дитини в процесі професійного самовизначення через використання клієнт-центрованих засобів і методів профорієнтаційної роботи;
  • компетентнісний розвиток дитини, який передбачає не стільки обрання школярем тієї чи іншої професії, скільки створення нею власного професійного образу, який вимагає оволодіння певним набором життєвих і професійних компетенцій.

    Варто сказати кілька слів про застосування принципу компетентнісного підходу. Адже компетентність перш за все можна розглядати як здатність результативно діяти, здатність досягати результату — ефективно вирішувати проблему. Для цього необхідно володіти такими навичками: вміти аналізувати власну професійну ситуацію (або ситуацію професійного самовизначення), переформулювати її у проблему; виявляти дефіцит, його тип (чого саме бракує, чому, навіщо, як може бути вирішена проблема); оцінювати необхідність заповнення дефіциту (іноді «дешевше» відмовитись від певного шляху вирішення труднощів); точно і своєчасно ставити або приймати мету дії; виявляти засоби, складати переліки (варіанти) рішень; обирати найбільш адекватні з них; виконувати реальні дії з вирішення проблеми; аналізувати отриманий результат.

    Реалізація різних етапів проекту «Вибір успішної професії» проводить учнів усіма зазначеними кроками, що розвиває одну з найважливіших життєвих компетенцій — компетенцію самостійності. Крім того, запропоновані у форматі проекту технології розраховані на персональний розвиток учнів,

    на розвиток у них таких важливих компетенцій: компетенція самостійності (володіння діяльнісним самопроектуванням; конструювання зовнішніх ресурсів; самореалізація індивідуального досвіду, знань, умінь, навичок); компетенція партнерства (інформативна комунікація; взаємодопомога в досягненні успіху); компетенція досвіду (вивчення, трансформація та створення нового особистісного досвіду); соціально-творча компетенція (здатність створювати особистіс-ний психолого-професійний простір: вміння досягати стану комфорту та задоволення у процесі діяльності); пошуково-дослідницька компетенція (володіння змістом та формами структурного компонування науково-дослідницької діяльності).

    На нашу думку, людина, яка здатна взяти на себе відповідальність за власний психологічний та соціальний розвиток, життєву та професійну самореалізацію. може розвинутись у самодостатню, гармонійну, цілісну особистість. Вік 15—18 років є періодом конструювання плану-схеми подальшого життя взагалі та моделі професійної самореалізації зокрема. Важливо, щоб ця модель була вибудувана молодою людиною: по-перше, з урахуванням аласних психологічних рис; по-друге, мала б одним із ключових принципів саморозвиток: по-третє, надавала б молодій людині змогу рухатися у напрямку саморозкриття та творчого оволодіння життєвою ситуацією (на противагу лінії можливого самообмеження та пристосування).

    Таким чином, важливою передумовою якісного професійного самовизначення старшокласника та, як наслідок, оптимізаші його саморозвитку, постає необхідність переконати молоду людину взяти на себе відповідальність за побудову моделі власного життя, створення плану професійної самореалізації та подальше розгортання життєвого шляху. Знаходження механізмів передачі відповідальності від дорослих (педагога, психолога, батьків) до самих учнів дозволить побудувати таке психолого-педагогічне середовище, яке сприятиме саморозкриттю та саморозвитку учнів старшого шкільного віку. Оскільки старший шкільний вік є періодом не тільки професійного і життєвого самовизначення, а й сензитивним для самоусвідомлення молодою людиною себе як суб’єкта в різних площинах власного становлення — соціального, психологічного, духовного — саме цей період ми вважаємо особливо важливим для створення сприятливого для такого саморозвитку середовища. Середовища, де активними суб’єктами власного саморозвитку є не тільки безпосередньо учні, а й дорослі довкола них: учителі, вихователі, батьки.

    Проект «Вибір успішної професії» сприяє поглибленню розвивальних можливостей чинної державної програми, розширенню форм організації навчальної діяльності, оновленню викладання основних навчальних дисциплін, організації пізнання та самопізнання, набуття учнями нового досвіду в самореалізації життєдіяльності. Зазначений проект — модель організації професійного навчання, орієнтованого на розвиток професійного самовизначення у старшокласників. Реалізація проекту дозволяє вчителям і учням підготуватися до організації вибору професії, яка найтісніше співвідноситься зі здібностями, інтересами, індивідуальними психологічними можливостями підлітка, і цим забезпечує життєву успішність. Як процес, а в майбутньому і результат, формується суб’єктність учня, яка є основним критерієм самостійності у професійному самовизначенні і виборі успішної професії. Старшокласник підготовлений до свідомого засвоєння знань відповідно до предметного профілю навчання, розуміє мету і засади професійного самовизначення та профільного навчання загалом. Формування профінформаційних потреб, розкриття мотиваційної основи вибору успішної професії змінює відносини вчителя й учнів. Вони відбуваються на засадах партнерської співпраці.

    Старшокласники профільних класів мають змогу інтегрувати знання профільних навчальних дисциплін із профінформацією, що розкриває особливості професії та виробництва (невиробничу сферу). В умовах проведення психодіагностичних обстежень і виконання самодіагностики учні навчаються самооцінки власних предметних компетенцій, саморефлексії індивідуального досвіду, пізнають способи їхнього використання у професійному самовизначенні.

    Мета організації професійного самовизначення полягає у виборі профільних навчальних дисциплін, створенні умов взаємодії між навчальним і профорієнтаційним змістом, що спрямовується на побудову в учнів образу «Я» -професійного.

    Завдання організації професійного самовизначення — допомогти учням скласти свій індивідуальний план вибору професії, сформулювати спосіб, за допомогою якого інтегруються знання предмету та профорієнтаційний зміст професії. Основним у профільному самовизначенні є вирішення старшокласником питання: що таке успішна професія, як її розпізнати у світі сучасних спеціальностей та чим для цього треба оволодіти. Перелік успішних професій змінюється залежно від психологічних, фізичних і психофізіологічних можливостей старшокласників та соціального попиту на цей фах у середовищі, в якому живе випускник школи.

    Зміст програмного матеріалу передбачає реалізацію таких навчальних курсів. Для учнів 1—4 класів: розвивальна економіка («Що таке економіка? Гроші твоєї сім’ї. Ми з мамою і татом йдемо до магазину. Зарплата у тата. Пенсія у бабусі. Що таке багатство?»); самопізнання («Хто ти? Чи схожий на інших людей? Як тебе називають? Твої вчинки. Добро і зло. Самоконтроль. Самооцінка. Лабіринти думок. Як пізнавати себе. Вузлик на пам’ять»); ділове спілкування («Знайомство. Візитки. Телефонні розмови. Про що може розповісти міміка обличчя, жести та рухи тіла?»); партнерство («Що таке контакт? Про спільну роботу. Друзі та дружба. Чому люди по-різному працюють? Твої руки. Майструємо разом. Думаємо удвох. Правила партнерства»).

    Для учнів 5—7 класів пропонується реалізація курсів: економічна психологія (5 клас: «Суб’єкти ринку. Сімейний бюджет. Економіка школи. Роль держави у забезпеченні матеріального добробуту. Ринок. Економічні проблеми міста, району. Приватизація»); раціональна поведінка (6 клас: «Знайомство з професіями ринку, діями самоконтролю, економічним аналізом. Розробка бізнес-планів»); економічні системи (7 клас: «Розвивальний матеріал про входження в економіку як навчальну дисципліну»).

    Для старшокласників доцільні такі профорієнтаційні напрямки: людина і світ професій (8 клас); особистісна готовність до вибору ринкової праці (9 клас); основи інтелектуальної власності (10 клас); людина і праця; соціальне партнерство (11 клас); входження на ринок праці; побудова кар’єри (12 клас).

    На всіх заняттях рекомендується проводити психодіагностику, казкотерапію, терапію мистецтвом, самодіагностику, тренінги, самотренінги інтелекту та розвиток необхідних для професійного самовизначення рис особистості. Основні форми організації навчання: заняття, урок, семінари, ігри з різноманітними імітаціями, практичні заняття, ділові клуби, тренінги, ділові зустрічі, індивідуальна робота, театралізація, творча самостійна робота, економічні розрахунки, розробка бізнес-планів, екскурсії та відвідування різних підприємств, міських організацій, складання психолого-професійних карт, ведення ділових щоденників із самодіагностики.

    Організація розвивального навчально-виховного процесу базується на спільній діяльності вчителів, батьків, підприємців, бізнесменів, роботодавців та передбачає право на відкритість в оцінюванні учнів, особисту відповідальність за думки, оцінки, рекомендації, вимоги, вчинки, необхідну матеріальну та моральну підтримку.

    За розпорядженням МОН України № 699 від 27.07.08 р. експериментальну реалізацію проекту розпочато на базі 15 середніх навчальних закладів різних регіонів України. Перші кроки вже зроблено. Оскільки проект розрахований на 6 років, попереду — довгий та цікавий шлях експериментального пошуку, знахідок, співтворчості і співпраці.

     

     


ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

УСПІШНА ПРОФЕСІЯ (65.5 KiB, Завантажень: 2)

завантаження...
WordPress: 23.11MB | MySQL:26 | 0,386sec