УСПІШНА АДАПТАЦІЯ ЯК УМОВА ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

Розгляд фізіологічних аспектів адаптації дає змогу здійснювати управління процесом навчання, сприяє розумінню вчителем можливості уникнення надмірної інтенсифікації навчальної праці. Відповідно до цього необхідно будувати весь педагогічний процес так, щоб не шкодити здоров’ю кожної дитини. Не слід також забувати, що готовність дітей до систематичного навчання різна, різний стан їхнього здоров’я, а отже, процес адаптації до школи в кожному окремому випадку буде інакшим.

 

Процес фізіологічної адаптації дитини до школи можна поділити на кілька етапів або періодів, кожен із яких має свої особливості і характеризується різним ступенем напруження функціональних систем організму. Те, як проходить цей процес, які зміни в організмі дитини відбуваються при адаптації до школи, протягом багатьох років вивчали спеціалісти в галузі медицини (М. Антропова, М. Кольцова, О. Хрипкова). Ці комплексні дослідження включали вивчення показників вищої нервової діяльності, розумової працездатності, стану серцево-судинної системи, системи дихання, ендокринної системи, стану здоров’я, успішності, режиму дня, навчальної активності на уроках. Таке комплексне і всебічне вивчення змін, що відбуваються в організмі, поряд з оцінкою стану здоров’я та найважливіших педагогічних аспектів навчання дало змогу отримати достатньо повну картину процесу адаптації.

Виділяють три основні етапи адаптації.

Перший етап — орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс нових впливів, пов’язаних із початком систематичного навчання, бурхливо реагують усі системи організму. Ця «фізіологічна буря» триває два-три тижні. На цьому етапі організм дитини витрачає все, що в нього є, та іноді і «бере у борг», що свідчить про надзвичайно високу «ціну» плати за цей період. Тому вчителю важливо пам’ятати про цю особливість.

Другий етап — «буря» вгамовується, «ціна» знижується. Помітне нестійке пристосування, коли організм шукає і знаходить певні оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на ці впливи.

Третій етап — період відносно стійкого пристосування, коли організм знаходить найоптимальніші варіанти реагування на навантаження, які вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч яку б роботу виконував школяр: чи розумову із засвоєння нових знань, чи статичне навантаження, чи психологічну (спілкування у великому колективі), — кожна із систем організму повинна відреагувати своїм напруженням, своєю роботою. Тому що більше напруження буде «видавати» кожна система, то більше ресурсів витратить організм. Але можливості дитячого організму далеко не безмежні, а тривала напруженість і пов’язана з цим утома і перевтома можуть завдати значної шкоди здоров’ю дитини.

Тривалість усіх трьох фаз адаптації — 5—6 тижнів, причому найбільш складним є період між першим і четвертим тижнем.

Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання? М. Безруких, С. Єфімова зазначають, що передусім спостерігається низький рівень і нестійкість працездатності, дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи, симпатоадреналової системи, низькі показники координації різних систем організму між собою. Автори вивчали реакцію організму першокласників на уроках за показниками серцево-судинної системи. Об’єктивна реєстрація реакцій організму показала, що напруження в діяльності серця можна порівняти із напруженням космонавта у стані невагомості. Цей приклад переконливо показує, наскільки важким для дитини є процес фізіологічної адаптації до школи. Але ані вчителі, ані батьки часто не усвідомлюють усієї складності цього процесу, невідповідність вимог можливостям дитини призводить до несприятливих змін функціонального стану центральної нервової системи, до різкого зниження навчальної активності, до зниження працездатності. У значної частини школярів наприкінці навчальних занять помітною стає різко виражена втома. Тільки на 5—б тижні спостерігається стабілізація показників працездатності, знижується напруження головних систем організму, що забезпечують життя людини, тобто настає відносно стійке пристосування до всього комплексу навантажень, пов’язаних із навчанням. Але за деякими показниками ця фаза відносно стійкого пристосування затягується до дев’яти тижнів. Як зазначають М. Безруких, С. Єфімова, весь перший рік навчання в школі (якщо порівнювати показники на наступних періодах навчання) можна вважати періодом нестійкої і напруженої регуляції всіх систем організму. Дослідники звертають особливу увагу на залежність процесу адаптації до школи від стану здоров’я. Залежно від стану здоров’я адаптація до нових умов життя буде відбуватися по-різному.

Особливо важливі такі фактори як особливості життя дитини в школі (наскільки різко відрізнявся звичний для неї режим від шкільного). Безумовно, першокласники, які відвідували раніше дитячий садок, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні*, які не звикли до тривалого перебування в дитячому колективі й режиму дошкільного закладу.

Одним із головних критеріїв, що характеризують перебіг адаптації до систематичного навчання, є стан здоров’я дитини і зміна його показників під впливом навчального навантаження. Легку адаптацію і певною мірою адаптацію середньої важкості можна, ймовірно, вважати закономірною реакцією організму дітей на умови життя, що змінились. Тяжкий перебіг адаптації свідчить про надмірність навчальних навантажень і режиму навчання для організму першокласника. Натомість вираженість і тривалість самого процесу адаптації залежать від стану здоров’я дитини до початку систематичного навчання. Легше переносять період вступу до школи і краще можуть упоратися із розумовим і фізичним навантаженням здорові діти, з нормальним рівнем функціонування всіх систем організму і гармонійним фізичним розвитком. Загальна ослабленість дитини, будь-яке захворювання, як гостре, так і хронічне, затримка функціонального дозрівання погіршують стан центральної нервової системи, стають причиною тяжчого перебігу адаптації та обумовлюють зниження працездатності, високу втомлюваність, низьку успішність, погіршення здоров’я.

Існують показники, за якими вчитель і батьки можуть визначити порушення стану здоров’я. Одним із них, який легко відстежувати, є маса тіла. За зміною цього показника можна побачити, як впливає навчальне навантаження на організм, чи викликає воно негативні зміни у стані здоров’я. Адже дитина інтенсивно росте, розвивається, і зниження ваги або «дефіциту маси тіла» не повинно бути. За результатами спостережень М. Безруких, С. Єфімової, вже до кінця жовтня маса тіла знижується у 60 % дітей. Одночасно зі зниженням маси погіршуються показники працездатності, з’являються скарги в дітей на втомлюваність, сонливість, головний біль.

Зниження маси тіла разом із погіршенням функціонального стану організму дітей, зниженням розумової працездатності та успішності підтверджує високу інформативність цього показника в оцінюванні реакцій організму на навчальне навантаження і уможливлює його використання в оцінюванні адаптації дитини до умов навчання в школі.

Ще один інформативний показник — артеріальний тиск. Звичайно, аналіз динаміки артеріального тиску не такий простий, як щомісячне зважування дітей, але лікарі використовують його для контролю за функціональним станом організму дітей у період адаптації до школи. Найчастіше у першокласників відбувається значне зниження показників артеріального тиску при втомі. А в тих випадках, коли навчальні навантаження призводять не тільки до втоми, а й до перевтоми, артеріальний тиск може значно зростати. Це свідчить про те, що навантаження надмірне для дитини. Особливо часто підвищення артеріального тиску помітне на початку навчального року (в гострому періоді адаптації) і в середині лютого. Іноді такі порушення в діяльності серцево-судинної системи виявляються і наприкінці навчального року. Підвищення артеріального тиску в школярів може супроводжуватися як появою шумів у серці, так і порушеннями нервово-психічного здоров’я. Усе це — результат надмірного напруження і перевтоми.

Режим навчальних занять і ступінь навчального навантаження насамперед впливає на стан нервової системи дітей. Після початку навчального року дедалі частіше з’являються першокласники, у яких поступово зростає в’ялість, утомлюваність або, навпаки, рухова розгальмованість. Цим дітям важко витримати урок, вони стають плаксивими, дратівливими, скаржаться на головний біль, особливо вечорами, відмовляються йти до школи. Якщо ці зміни виражені незначною мірою і компенсуються протягом перших двох-трьох місяців, можна говорити про легку адаптацію. Але часто трапляються і тяжчі випадки, коли стан здоров я дітей продовжує прогресивно погіршуватися. До кінця півріччя різко знижується працездатність і успішність, і школярі перестають виконувати навіть ті завдання, які для них не були важкими. При цьому батьки часто скаржаться, що син (або донька) довго не може заснути, прокидається вночі, кричить. Трапляються випадки енурезу. Такі відхилення лікарі оцінюють як порушення нервово-психічного здоров’я, безпосередньо пов’язаного із несприятливим впливом навчального навантаження.

У дітей із певними порушеннями нервово-психічної системи дуже важко проходить адаптація до школи. Практика показує, що протягом першого півріччя погіршення нервово-психічного стану дітей найбільш виражене. За цей період кількість учнів, що мають нервово-психічні відхилення, зростає приблизно на 14—16 %. До кінця навчального року приблизно на 20 % зростає кількість таких дітей, тому варто звертати увагу на будь-яке порушення поведінки школяра — роздратованість, надмірну збудженість, в’ялість, апатію. Усі ці зовнішні прояви неадекватної поведінки найчастіше пов’язані з порушенням функціонального стану центральної нервової системи, який потребує корекції, а іноді — із захворюванням, що потребує лікування. Але завжди такі діти потребують особливої уваги, індивідуального підходу.

завантаження...
WordPress: 23.02MB | MySQL:26 | 0,334sec