Українські письменники-гумористи дітям. Тетяна Лисенко

Тема. Українські письменники-гумористи дітям. Тетяна Лисенко.

Мета: Ознайомити учнів з творчістю сучасної української дитячої письменниці Тетяни Лисенко. Виховувати любов до поетичного слова, рідної мови. Розвивати почуття гумору, уважність, логічне мислення.

 

Хід заняття

 

I.  Організаційний  момент.  Вступне слово вчителя.

– Діти, ви всі, напевне, любите читати і слухати смішні віршики, пісні, оповідання. Скажіть, як називаються такі твори?

-А що таке гумор? Можна сказати, що це – різновид смішного, комічного, художні твори різних жанрів, у яких смішне в житті зображається в беззлобно-доброзичливому, жартівливому тоні.

Є письменники-гумористи, які пишуть для дорослих, а є гумористи – дитячі письменники, наприклад, Марія Пригара, Грицько Бойко. Сьогодні ми познайомимося із творами сучасної української дитячої письменниці Тетяни Лисенко.

2. Вірші  для  школярів.

— Петрик, йди до дошки!

— Зачекайте трошки.

Я не можу пішки.

Болять у мене ніжки.

Дайте крапельку здрімнуть,

Хай тролейбус проведуть.

Ми тоді з сусідом

Сядем та й під’їдем!

Тетяна Лисенко не відразу стала письменницею. Спо­чатку вона працювала в школі, викладала українську мо­ву та літературу, спостерігала за своїми учнями, їхньою поведінкою. Згодом почала писати вірші, публікувати їх у газетах і журналах. Тепер у неї вже вийшло 12 дитячих книжечок. Всі вони веселі та дотепні.

Давайте подумаємо, чи є в нашому класі герой, про якого запитує поетеса.

В кого настрою зранку немає?

Хто весь час на ходу засинає?

В кого сонні злипаються очі,

Бо дивився кіно до півночі?

Хто три двійки сьогодні приніс

І бурмоче сердито, під ніс:

«Ой, не було б тієї мороки,

Щоб ходити щодня на уроки!»

Може, хтось цього учня впізнає,

Сплюх у школах багато буває!

 

Ви вже дорослі, школярі, і напевне, не робите такого, як шкоденятко з наступного віршику.

                   ШКОДЕНЯТКО

Хто розбив сьогодні вазу,

З’їв цукерки всі відразу,

На стілець намазав клею,

Кицьку за хвоста приклеїв?

Хто насипав солі в цукор?

Хто м’ячем об стіни стукав?

Хто роздер нові штанці,

В люстру кидав камінці,

Вліз у мамину шухляду,

Відкусив шматок помади,

Скрізь розлив одеколон,

Розкрутив магнітофон?

Хто налив компоту в туфлі

Розтрусив пшоно по кухні?

Хто? Хлопчинка чи дівчатко —

Це маленьке шкоденятко?

Може, цей вірш про ваших менших братиків та сестри­чок? Хто розповість нам щось смішне про себе або про своїх друзів, родичів.

  1. 3.   Розповіді дітей.

4. Ви всі знаєте, як важливо добре знати рідну мову, вміти грамотно висловлювати свої думки, не говорити суржиком. Іноді близькі за звучанням слова в українській і російській мовах мають зовсім різні значення. Про це вірш, який так і називається:

 

УРОК  МОВИ

—Скажи, що треба робить, Якщо в когось щось болить?

—Якщо в когось щось болить, Його треба ПОЛІЧИТЬ.

—Ні, лічить — це рахувати. Нащо ж будем рахувати,

—Коли треба ЛІКУВАТИ.

5. Спробуймо відгадати загадки.

                  ХТО ЦЕ?

Щось на кухню залетіло

І на стіл відразу сіло,

Дозволу не запитало,

Над тарілками кружляло,

Впало в чашку із кефіром,

Повзало у мисці з сиром,

Куштувало пиріжки,

Цукор, каву та вершки.

Скажеш: «Киш!» Воно не слуха

Це нахабна чорна … (муха).

КОРОЛЕВА  БЕЗ ЛЕ

Королева Без Ле не в палаці живе,

Королева Без Ле на прогулянку йде.

Зранку їсть травичку, воду п’є із річки

—      Як? Не кип’ячену? Що? Траву зелену
.       їсть сирою просто так?

Ну і дивний має смак!

А скажіть, Королева Без Ле

Не хворіє, здорова?

Так, Королева Без Ле — це ж звичайна …

(корова).

Там, де річка в’ється в полі,

Жабенята вчаться в школі,

І щоранку під кущем Квакви вчать за квакварем,

А під вечір всім кваквасом

Ква-ква-ква співають басом,

Бо всі жаб’ячі слова починаються з «ква-ква».

А чи можете ви, діти,

їхню мову зрозуміти

Та вгадати ті слова,

Де є зайвими «ква-ква»?

 

 

Засобакали гавки,

Закицякали нявки,

Зажабали кваки,

Закачкали кряки,

Закозякали меки,

Забаранали беки,

За зірки сховалось небо,

Перестав усе, як треба.

3. Фізкультхвилинка.

Учні роблять фізичні вправи, вчитель читає вірш-лічилочку.

Мишка мишеняток вчила рахувати:

— Раз-два — Ми кота

Три-чотири — Підловили,

П’ять-шість — Кіт кричить:

— Ой рятуйте! Відпустіть!
Сім-вісім — Відпустили.
Хай тікає кіт щосили.
Дев’ять-десять — Хай гуляє,
Тільки мишок не чіпає!

4. Вірші Тетяни Лисенко — це яскраві картинки, пись­менниця просто спостерігає за поведінкою дітей і змаль­овує те, що бачить.

НЕПОСИДЮЧКА

У маленької Іринки

Вільної нема хвилинки:

То годує кицьку милом,

То розляпає чорнило,

Пір’я витягне з перини,

Олівцем попише стіни,

Вимиє у ванні книжку,

Вимастить варенням ліжко.

Справ багато у дитини —

Зазирне в усі щілини.

Назива бабуся внучку:

Ця мала непосидючка!

І дивується онучка:

Ну чому непосидючка?

Мама тісто замісила,

Я ж у нього зразу сіла!

Де ще є така дитинка,

Як оця мала Іринка?

РАХУВАННЯ

— Порахуй, Сергійку, ти

—  На тарілці огірки!

— Огірки не вмію!

— Як же так, Сергію?

— Я цукерки хочу, —

Каже мамі хлопчик,

Їх рахую залюбки,

Це не те, що огірки!

Поклади іриски

У велику миску.

Порахую дуже швидко

Я цукерочки оці,

Так,  що лишаться у мисці

Тільки їхні папірці.

ДОМОВИК

Домовик живе в квартирі?
Хто ж у це тепер повірить?
Вам скажу: «По-перше — я!
А по-друге — вся сім’я!»

В домі спокою немає,

Щось постійно пропадає…

Я зібрався погуляти —

Одяг мушу свій шукати,

Це, напевне, домовик

Заховав десь черевик,

Зникли светр та піджак,

Не знайду їх теж ніяк.

Я з-під ліжка, із куточка

Витягнув свою сорочку.

Хто її туди запхав

Й медом замастив рукав?

Ну, звичайно, домовик

Заховав її та втік.

В кухні біля табуретки

Я узяв одну шкарпетку.

Другу домовик забрав,

Бо нема. Я скрізь шукав…

Що за капосне життя?!

Не вдягнуся до пуття!

Мама увійшла в кімнату.

Мама стала прибирати.

Під столом знайшла піджак

І мені сказала так:

—  Сину! Це — не Домовик,
До порядку ти не звик.
Сам усе порозкидаєш,

—  А на іншого звертаєш!

ЩО  СТАЛОСЯ?

Мама з татом прийшли додому.

Але дім здався їм незнайомим…

Що у нас тут без нас відбувалося?
Розкажіть швидше, діти, що сталося?
Опустили ми очі із братом,

А батьки вдвох почали гадати:

—         Землетрус був 9 балів? -Ні.

—        Міжнародне авторалі? – Ні.

—Може, люті носороги

В джунглях збилися з дороги,

І до нас вони попали

Та квартиру потоптали? -Ні.

—       Чи зубасті крокодили

—       Шматували все щосили? -Ні.

—       Певно, НЛО летіло

Та ось тут на мить присіло? -Ні.

То чому, кажіть нам щиро,

Стала дивною квартира?

—      Просто гралися ми з братом

—      І не встигли ще прибрати…

Як бачите, два останніх віршики близькі за змістом. Хочеться вірити, що в нашому класі Домовик не заве­деться, і, взагалі, ці вірші до вас відношення не мають. Правда?

БРЕХУН

   За одну лише хвилину
Розповім вам всі новини,
Щиру правду розкажу,

Я ніколи не брешу:
В нашій річці другий рік
Не вода тече, а сік.
Дітлахи приходять зранку,
Набирають соку в банки.
В річці риби не пірнають,
А під хмарами літають,
Запросили в гості ґаву,
П’ють з вершками чорну каву,
А корова в холодочку
Вишиває їм сорочки.
Бачив я на власні очі—
Наші вівці серед ночі
Вовка лютого схопили
Та в кошарі зачинили.
Вовк знайшов з калини гілку
І зробив собі сопілку.

Коломийки вівцям грає,

А вони йому співають.

Зовсім я брехать не вмію

І тому не розумію,

Ну чому мене кругом

Всі вважають брехуном?!

ШОКОЛАДКА

Вчора зранку шоколадку

Закопав Тимко у грядку.

Бачив, як картопля садиться стара,

Потім виростає з неї молода.

З однієї штуки робитьсябагато.

Значить, шоколадку можна теж саджати.

Шоколаденята вродяться чудові,

Матимуть обгортки різнокольорові!

Сів Тимко на землю і спостерігає.

Тільки шоколадка щось не проростає…

Як гадаєте, малята,

Довго буде він чекати?

Зараз прочитаємо ще один «смачний» вірш письмен­ниці, ви послухайте, а коли будете обідати, пригадайте його.

ОБІД

Тільки я прийшов зі школи,

Миттю — в кухню та до столу,
Бо голодний був, як вовк,
Я в обідах знаю толк.
З’їв борщу я півкаструлі,
Сала, хліба та цибулі,
З’їв тарілку вінегрету,
А до нього три котлети.
3’їв вареників гарячих
І сметанку на додачу.
3їв п’ять тістечок із кремом,
Потім булочку із джемом.
З’їв із сиром три ватрушки
Й дві солодкі стиглі грушки.
Чаю, врешті, я попив,
А варенням закусив.

Пообідав так, як слід,

Гарний маю апетит!

 

5. Підсумок.

Ми прочитали гумористичні твори Тетяни Лисенко: віршики, загадки. Чому вони смішні? Тому, що письменниця вміє помітити в поведінці дітей певні риси і, навіть, недоліки і в жартівливій формі про них розповісти.

Скажіть, вам подобається, коли батьки або вчителі сва­рять вас за не дуже добрі вчинки або погану поведінку? Думаю, що ні. Тетяні Лисенко теж це не до вподоби. То­му вона і почала писати твори для дітей, щоб допомогти їм, показати, як потрібно поводитися, а чого робити не слід. Її вірші виховують і розважають одночасно.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,581sec