УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО І МІСТО У ХVІІІ СТ

ТЕМА. УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО І МІСТО У ХVІІІ СТ.

 Мета: ознайомити учнів з основними особливостями розвитку сіл і міст ХVІІІ століття; сприяти розвитку логічного та критичного мислення у дітей, формувати навички роботи з історичними джерелами, а також спілкування в малих групах; виховувати в учнів почуття патріотизму, національної свідомості та толерантності.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань та вмінь.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ . Актуалізація знань учнів

Історичний диктант

  1. Назвіть перших князів Київської держави.
  2. На рубежі яких століть була утворена Київська Русь.
  3. В якому столітті вникло місто Київ.
  4. Назвіть династії Київської Русі.
  5. Яка подія відбулась у 882 році.
  6. Назвіть основних ворогів Київської Русі.
  7. Коли відбулося Хрещення Русі.
  8. Назвіть реформи які провела Ольга.
  9. Назвіть представників династії Києвичів.
  10. Коли відбулись перші дипломатичні відносини.

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

В Україні історично склалися три основні соціально – економічні типи сільських поселень: село, присілок, хутір. Процес цей відбувався повільно, і малодвірні поселення побутували тривалий час. Процес виникнення присілків відбувався найінтенсивніше у ХVІІІ – на початку ХХ століття. Існували також хутори, які згодом змінювалися в результаті географічного розташування, наявності торговельних шляхів, розвитку промислів, торгівлі, промислового виробництва. За сприятливих обставин деякі села перетворювалися на містечка.

Повідомлення теми, мети уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу

 У процесі історичного розвитку  типи поселень українців змінювалися. Можна виділити кілька типів забудови: розсіяну, гніздову, скупчену та комбіновану.

Наприкінці XVIII ст. землі, заселені українцями, опинились у складі Австрійської та Російської імперських політичних систем, життя в яких суттєво відрізнялося від звичних умов. Обидві імперії були величезними територіальними об’єднан­нями, що складалися з центру та підвладних територій, заселених різними народами.

Імперії мали централізовану структуру управління з особою імператора на верхівці владної піраміди. Виконання законів і розпоряджень імперського уряду покладалося на численне чиновництво. З-поміж різноманітних завдань, що покладалися на імперське чиновництво, найважливішим було збирання податків. Але використовувалися вони не на місцеві потреби, а на реалізацію імперських планів і, ясна річ, на потреби самих чиновників. Усіма засобами впливу імперія виховувала в них покору і вірність, наголошуючи, що це є головним моральним і релігійним обов’язком громадян. Відтак більшість населення поступово пристосовувалася до імперських порядків і вважала їх цілком розумними. Велике значення в управлінні підвладними територіями поряд із чиновництвом надавалося армії. Для місцевого населення військовий ставав звичною постаттю, а для суспільної еліти військова служба була можливістю зробити непогану кар’єру. Одночасно з цим утримання імперської армії стало важким тягарем для населення українських земель. Особливістю життя у складі імперій стала його детальна регламентація. В українському суспільстві попередньої доби суспільна влада – як козацька старшина, так і польська шляхта – ніколи не захоплювалися виданням значної кількості документів стосовно впорядкування питань повсякденного життя. Імперська влада, навпаки, вважала за необхідне регламентувати життя своїх багатонаціональних підданих на місцях, згідно з єдиними стандартами, чисельними розпорядженнями зі столиці.  Оскільки більшість населення українських земель на початку ХVІІІ ст. складали селяни, міста й містечка були лише невеликими торговельними та адміністративними центрами для найближчих околиць. Центральні вулиці й площі деяких міст вимощувалися бруківкою та освітлювалися гасовими ліхтарями. Однак переважна більшість вулиць залишалася незабрукованою і майже непрохідною у дощову пору року. Села складали переважну більшість поселень українських земель. Народне житло – сільська хата – мало в кожному регіоні свої особливості.

Робота в групах з історичними джерелами.

Джерело 1

Сатанів  —  українське селище міського типу : Городоцькому районі Хмельницької області. У 2001 населення становило 2 609 осіб. Селище розташоване на річіг Збруч (притока Дністра), на території національного пар і Подільські Товтри. Відоме з 1404 року. Магдебурзьке право отримало в 1641 році. Статус смт має з 1938 року. Перша літописна згадка про Сатанів відноситься до 1385 р. Історики вважали, що місто було засноване  на початку II сторіччя н.е. Проте різні історичні знахідка зокрема кам’яні сокири, залишки курганів, могил і  печер, свідчать про більш ранній період заснуванні поселення.   Поблизу  Сатанова  збереглися  насипні  – «Троянські вали». їх назву іноді пов’язують з ім’ям римського імператора Марка Трояна (98_117 рр. н.е. який підкорив Дакію та розширив свої володіння д Дністра, діставшись ао річок Збруч і Смотрич.

Легенди та перекази про назву міста.

За твердженням істориків, назва походить від «слова «Сат» — велике село. За іншою версією, в 105 році н.е, на північ від Дністра просувався легіон під проводом легата Тонілія. На високому березі невідомої річки полководець звернувся до своїх воїнів: «Sat an non»? («зупинимося, чи підемо далі?»). «Сат!» одноголосно вигукнуло стомлене військо. З тієї пори, як розповідає  легенда, виникло тут поселення, яке назвали Сатанів.

За іншою легендою Сатанів названо від слова «сатана».  Сатаною прозвали це місце турки, думаючи, що болотам і лісами їх водила нечиста сила, і турки часто там зникали.

У давнину ця територія була заселена слов’янськими племенами тиверців та уличів.

За історичними даними, на околицях Сатанова на  берегах Збруча, в Х-ХІ ст. був побудований Звенигород, яким з 1125 р. правив Володимир — син князя Галицького.

Письмова згадка про Сатанів датується 1404 коли польський король Володислав II Ягайло віддав Петру Шафранцю Сатанів із околицями та Зїньків.

Джерело 2

Жванець — село в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області. Населення становить 1529 осіб. Перша згадка про Жванець датується 1431 роком, коли польський король Володислав—Ягайло подарував село Жванець лицарю Свічці з Лечина. А в 1469 р. село було додано до володінь Михайла Бучацького. Наприкінці XVI ст. містечко стало власністю Калиновських.

У першій чверті XVII ст. Валентій Калиновський, староста кам’янецький, побудував тут замок. Під час польсько-турецької війни 1621р. Жванець було по­грабовано й розорено. Згідно з описами істориків Жванецький замок вцілів, і в ньому якийсь час перебував королів Володислав, що повертався з Хотинського походу разом із гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. Після цього власник Жванця Станіслав Ланцкоронський (одружений із сестрою Валентія Калиновського) відновив містечко, відремонтував замок, і, на його прохання, король Володислав у 1646 р. надав місту Магдебурзьке право, затвердив ярмарки й торги, надав магістратську печатку та герб.

У 1672—1699 рр. все Поділля було під турецьким ярмом, і Жванець не був винятком. Після 1699 р. тут поселилися вірмени з Кам’янця та греки з Хотина. У 1768 р. турки й татари, користуючись тодішніми політрічними заколотами (на зразок барської конфедерації), напали на Жванець, пограбували та повбивали жителів, спалили будинки. Пізніше того ж року містечко розорили конфедерати, які захопили замок і, для кращої оборони, спалили всі будинки навкруги.

Джерело 3

Антоніни (колишні Голодьки) селище міського типу в Красилівському районі Хмельницької області. Селище розташоване на річці Ікопоть. Статус смт. отримало в 1956 році. У 2001 р. населення становило 2 692 осіб. Про село із назвою Голодьки, як воно нази­валося аж до другої половини XVIII ст., перша писемна згадка зустрічається в історичних документах другої половини XIV ст. У ті часи село перебувало у власності великих феодалів Острозьких, Заславських, Любомирських, Сангушків і Потоцьких. Протягом XIV-XVII ст. ця місцевість дуже потерпала від спустошли­вих набігів кримських татар і турків. Так, у 1593 році, татари пограбували й спалили село.

У 1760-х роках тодішня власниця села Барбара Сангушко віддала Голодьки у довготермінове користу­вання регенту коронної  канцелярії  Ігнацію Мальчевському,  який   був   одружений   на  її   сестрі Антоніні. Ігнацій збудував тут палац, а згодом розпорядився   закласти   на   берегах   річки Ікопоть парк, багатий на екзотичні дерева, кущі, мав велику колекцію квітів. Ігнацій збу­дував палац і назвав його іменем своєї коха­ної дружини Антоніни.

З 1797 року Антоніни входили до складу Волинської губернії.

Опрацювавши зміст історичних джерел вам потрібно скласти план для розповіді про походження вашого населеного пункту.

Повідомлення учнів про розвиток міст у ХVІІІ столітті.

  1. Узагальнення знань учнів

Дидактична гра «По одному слову»

Правила гри. Ведучим у грі виступає учитель. Учні повинні скласти розповідь за матеріалом вивченої теми. Під час гри кожен учень по черзі повинен сказати одне слово так, щоб зрештою вийшла зв’язна розповідь. Один з учнів записує її на дошці. У процесі гри кожен учень повинен сказати декілька слів. Той учень, який довго думає або говорить слово, яке не підходить, пропускає хід, за що отримує меншу кількість балів. Для активізації роботи класу вчитель може перервати ланцюжок і попросити учнів з іншого ряду продовжити. Складена розповідь піддається аналізу. Учитель виставляє бали.

VІ. Підсумок уроку та оцінювання знань учнів

Підбивається підсумок гри, визначається команда – переможець, учні отримують оцінки.

Гру можна провести і між двома учнями, які називають слова по черзі.

VІІ. Домашнє завдання

Читати, переповідати текст підручника, дати відповіді на запитання до нього.

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 1,781sec