УКРАЇНСЬКА ОСВІТА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ НА НАДДНІПРЯНЩИНІ

Мета: Охарактеризувати особливості розвитку української культури, а також з’ясувати досягнення українців у галузі освіти. Описувати явища культурного та духовного життя; порівнювати ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури, із сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців.

 

Основні поняття: Освіта, парафіяльні школи, повітові училища,

Гімназії, ліцеї, вищі гімназії, школи кантоністів,

Повітові школи, парафіяльні,

Обладнання: Документи, таблиця, портрети діячів культури

 

Основні дати:

* 1804 р. – відкриття Чернігівського ремісничого училища.

 

* 1828р.- початок діяльності школи бджільництва.

 

* 1805р. – відкрито університет у Харкові.

 

* 1834р. – відкрито Університет у Києві.

 


Хід уроку

 

І .
Організаційний момент

 

ІІ. Актуалізація опорних знань

« Чи вірите ви, що…»

Учитель. Незважаючи на те , що українські землі входили до Російської та Австро – Угорської імперії, уряди цих держав дуже сприятливо ставилися до розвитку освіти . Особливо це стосувалося розвитку української мови.

 

* Чи вірите ви в те, що так і було насправді? Які факти дозволяють вірити, а які – ні? Що потрібно зробити, щоб розібратися в ситуації?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 

Вчитель. Перехід укрїнських земель під владу Російської імперії значно погіршив освітній рівень українців. За часів Гетьманщини одна школа припадала в середньому на 700 – 800 жителів. Утримувалися вони коштом місцевого населення. Під імперською владою школи массово закривалися , бо селяни – кріпаки зовсім зубожіли, а уряд ними не опікувався.

З 1803 року в Наддніпрянщині стали поширювати нову загальноімперську систему освіти.

Встановлювалися такі типи загальноосвітніх навчальних закладів; початкові парафіяльні училища, повітові училища та гімназії. Офіційно закріплювався становий характер права здобуття освіти.

Парафіяльні училища призначалися для дітей « нижчих станів» і навчали у них лише закону Божому, арифметиці та грамоті. Повітові училища призначалися для « купців, ремісників та інших міських обивателів». У гімназіях навчалися діти дворян, чиновників, багатих купців. За змістом нова система освіти була спрямована на виховання «вірноп1дданих» у проімперському стилі. У 1850 році в усіх початкових школах Наддніпрянщини навчалося лише 67 тис. учн1в. Переважна більшість населення залишалася неписьменною

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

 

Розвиток шкільної освіти у Наддніпрянській

Україні за урядовими даними за 1856 рік

 

 

Губернії

Шкіл усіх типів (вищих, середніх, нижчих)  

Кількість слухачів та учнів

 

Учнів на 100 душ населення

Волинська 76 3558 0, 23
Подільська 143 4432 0, 25
Київська 142 9114 0,50
Херсонська 168 8704 0, 80
Катеринославська 161 9652 0,92
Таврійська 169 8867 1, 34
Харківська 128 7227 0, 45
Полтавська 160 7866 0,44
Чернігівська 173 8867 0,34

 

Метод « Відкритий мікрофон»

 

Поміркуйте.Проаналізуйте наведені цифри. Зробіть висновки , як вплинуло імперське нанування на становище у сфері освіти. ( на території семи полків Гетьманщини )

 

Особливий характер мала система освіти на Правобережній Україні. Остерігаючись невдоволення шляхти, імперський уряд не втручався в діяльність тамтешніх польських шкіл. Освітою українських селян поляки взагалі не цікавилися. Навчання у школах здійснювалося у пропольському патріотичному дусі. Ситуація в краї змінилася після придушення польського повстання 1831року. Русифікація системи освіти стала складовою приведення Правобережжя у відповідність до інших губерній імперії.

 

Царизм підтримував становий характер освіти, тому до середніх та вищих навчальних закладів не приймали дітей з кріпацьких родин.

Про занедбаний стан освіти свідчили брак фінансів, учительських кадрів, підручників, навчального обладнання, шкільних приміщень.

 

У 1844році на 7 млн. жителів Волинської, Київської, Подільської, Полтавської та Чернігівської губерній навчалося всього 9823 учні.

На 1856р. в Україні налічувалося 1320 парафіяльних ( школи, що утримувалися релігійною громадою) і повітових шкіл та училищ, де навчалося 67 тис. учнів.

З початку ХІХ ст.. набули поширення школи кантоністів. У початкових школах навчали від 4 місяців до 1 року читання, письма, лічби та Закону Божого( основи православ’я). В училищах викладалися російська мова, географія, історія, арифметика, геометрія, фізика, природознавство, малювання і Закон Божий( термін навчання – 3 роки).Діти дворян навчалися, як правило , вдома – для них наймалися вчителі.

 

У 1845році Міністерство народної освіти згідно з Правилами для парафіяльних училищ Київської, Волинської, і Подільської губерній встановило суворий адміністративний контроль за початковою освітою на Правобережжі. Підвищення платні за навчання в повітових училищах ще більше ускладнювало шлях до знань для сільської та міської бідноти.

 

2. Професійна освіта

 

На початку ХІХ століття в Наддніпрянській Україні з’явилися перші професійні школи – ремісничі училища, фельдшерські школи, училища торговельного мореплавства, садівництва, виноробства, бджільництва .Поява їх була викликана потребами економічного розвитку, але в цілому їх не вистачало.

 

Чернігівське ремісниче училище 1804 рік

(Повідомлення учня)

В 1804 році в Чернігові було відкрито перше в Україні ремісниче училище.

В ньому готували ремісників з різних спеціальностей. Навчалися тут діти навіть простих селян.

 

Пізніше в Полтаві та Херсоні відкрили училища для підготовки службовців державних установ. Початок спеціальній, агрономічній, зоотехнічній, ветеринарній освіті в Україні поклало Харківське землеробське училище. У 1807 році при Волинській гімназії в Кременці відкрито єдине в Україні трирічне землемірне училище, в Одесі – садівниче.

Розвиток господарства зумовлював появу професійних шкіл виноробства, садівництва, бджільництва, ветеринарії, рільництва. Школи садівництва створено в Катеринославі, Полтаві, при Одеському ботанічному саду. При Нікітському ботанічному саду в Криму існувало Магарацьке училище виноробства.

 

Школа бджільництва П. Прокоповича 1828

 

Закохався у бджіл раз і назавжди

Повідомлення учня

 


Прокопович Петро Іванович

 


 


Народився 10 липня 1775 року в селі Митченки поблизу Батурина в сім’ї дворянина – священника козацького роду. Навчався у Києво – Могилянській Академії. Після навчання розпочав військову службу з якої звільнився у 1798 році у чині підпоручника. Після відставки почав займатися бджільництвом на пасіці меншого брата, і до 1808 року вже мав 580 вуликів.Згодом його пасіка стала найбільшою в світі – вона нараховувала 10 000 бджолосімей. П. І. Прокопович – видатний український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва. Зробив декілька видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва, зокрема перший у світі розбірний рамковий вулик. Сьогодні рамкою оперують мільйони пасічників світу.

Ще один визначний винахід Прокоповича – дерев’яна перегородка з отворами, через які проходять тільки робочі бджоли, що дає можливість отримувати чистий мед у рамках. Талановитий педагог, Заснував школу з якої за 53 роки її існування вийшло понад 700 кваліфікованих пасічників. За своє життя надрукував понад 60 статей в газетах і журналах. Був дійсним членом Московського товариства сільського господарства. Нагороджений орденом Святого Володимира 4 ступеня, золотими і срібними медалями.

Похований у селі Пальчики на Чернігівщині, де була його школа. Тепер там збудовано пам’ятник, його іменем названо Український інститут бджільництва.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,359sec