УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НАДДНІПРЯНЩИНИ. ТВОРЧІСТЬ Т.ШЕВЧЕНКА – НОВИЙ ЕТАП У РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Мета уроку: допомогти учням узагальнити й поглибити знання про розвиток української літератури Наддніпряншини, сприяти формуванню наукового світогляду, прагнення до самовдосконалення; спонукати учнів до подальшого поглиблення знань, розвивати діалогічне мислення, світогляд; виховувати шанобливе ставлення до творців самобутньої української літератури.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Форма проведення: дослідження

Оформлення кабінету: портрет Т. Г. Шевченка, державна символіка

України, «Кобзар», квіти, фотоматеріали «По Шевченківських місцях».

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ Актуалізація і корекція опорних знань.

Еврестична бесіда

  1. Визначте історичне значення діяльності «Руської трійці»
  2. Яку роль відіграва М. Шашкевич у національному відродженні?
  3. Чи погджуєтесь ви з твердженням, що поява «Русалки Дністрової» стала важливою віхою в українському національному відродженні, національно – визвольному русі?

    ІІІ Мотивація навчальної діяльності.

    Кріпак, художник, поет. Він створив «поетизовану версію України, яка воскресає та має велике майбутнє. Найбільшою трагедією українського народу він вважає не те, що народе український потрапив у неволю, а те, що він змерився з нею…» (Турченко Ф.Г.)

    «Йому, зрештою, належить визначення національної ідеї: одночасмне національне та соціальне визволення українського народу»

    (Струкевич О.К.)

    «Переживши самого Кобзаря, його ідеї кликали на боротьбу наступні покоління українських революціонарів» (Реєнт О.).

    На цьому уроці ми маємо зясувати, яке місце посідає Т. Г. Шевченко у розвитку української літератури.

    ІV. Вичення нового матеріалу

  4. Становлення нової художньої літератури.
  5. Шевченко дух народу.
  6. Шевченко – апостол правди і науки.
  7. «Кобзар» – книга духовних скарбів.
  8. Шевченко, Україна і світ.

    Девіз уроку.

    Україна без Шевченка – тіло без душі,

    Світ без Шевченка – небо без землі

    Раїса Молчанова

    Вчитель. У першій половині ХІХ століття народна розмовна мова дедалі більше входила в літературу. «Батьком» нової української літератури вважається Іван Котляревський, який сміливо ввів у літературу народну мову й створив на її основі неперевершені на той час за художніми якостями твори. Першим з них стала поема «Енеїда» (частково надрукована 1798р., повністю 1842р.). Ця поема, а також «Наталка Полтавка», «Москаль – чарівник» тривалий час залишалися зразком для наслідування іншими письменниками і поетами.

    Поряд з Котляревським розкрився талант й інших літераторів. Байкарі Петро Гулак – Артемовський (1790 – 1865) та Євген Гребінка (1812 – 1848).

    Різко таврували такі вади, як самодурство, аморальність, свавілля та деспотизм не найкращих представників правлячої верстви. Езоповою мовою вони критикували порядки в країні. Різкій сатирі піддав недоліки тогочасного суспільства Григорій Квітка – Основ’яненко (1778 – 1843) у повістях «Пан халявський», пєсах «Дворянські вибори», «Сватання на Гончарівці» та інших. У 40 – х рр. зявилися перші історичні повісті Пантелеймона Куліша.

    Поетичний образ України змалював на сторінках своїх книг Микола Гоголь (1809 – 1852).По – новому постала Україна перед читачем у повісті «Тарас Бульба». Фактично – це опоетизована героїка українського козацтва, вірного сина і надійного захисника багатостраждальної України. У зображенні письменника запорожець постає у всій красі – мужнім, відважним до самопожертви й люблячим до самозабуття. Образ степовї вольниці з її відчайдушністю, лицарством і побратимством викликав у читача почуття симпатії й бажання наслідувати ці риси.

    Формування нової української літератури завершилось у творчості Тараса Шевченка. Вже в першій поетичній збірці «Кобзар» (1840) поет постав як неперевершений майстер поезії, здатний силою українського слова блискуче передати почуття, думи, прагнення й сподівання свого народу. В його творчості знайшли відображення найболючі проблеми життя українців та України. Боротьба проти соціальної несправедливості тісно перепліталася з творчістю Шевченка з протидією національному гнобленню українського народу. Цим він різко виділявся не лише серед посередників, а й серед сучасників.

    Сьогодні ми з вами познайомимося з видатним сином України, і справжнім патріотом і Великим Кобзарем — Т. Г. Шевченком.

    На білому світі є різні країни,

    Де ріки, ліси і лани…

    Та тільки одна на землі Україна,

    А ми її доньки. й сини.

    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

    І квіти усюди ростуть…


    Та тільки одну Батьківщину ми маємо…

    Її Україною звуть.

    1-й дослідник Дитинство Шевченка було жахливим, бо він не належав самому собі: хлопця вабило малювання, а його примушували прислужувати в панському будинку; захоплювала література, а треба було пасти овець. Для митця такого рівня, як Шевченко, найстрашніше — не важкі життєві обставини, які людина сильної волі все одно здолає, а усвідомлення того, що твоя неволя — це вічність, завчасно визначений кимось непорушний порядок, якому маєш коритися все життя.

    2-й дослідник. Першими наставниками Тараса були звичайні сільські дяки, які навчили його читання та нехитрих навичок малювання. Якщо перше вміння юного кріпака не дуже імпонувало його панові, поміщику Енгельгарду, проте інший талант, живописний, обіцяв неабияку користь. Маючи намір зробити з Шевченка хатнього маляра, він віддав його в Петербурзі у навчання до малярних справ цехового майстра В. Ширяєва. Невідомо, як би далі склалося життя Тараса, коли б
    не випадкове знайомство зі слухачем Петербурзької Академії мистецтв Іваном Сошенком, яке ввело його до кола справжніх митців — Євгена Гребінки, Карла Брюллова, Василя Жуковського. Здібності юнака вони розгледіли й оцінили одразу, та як можна було сприяти їхньому розквіту, якщо над Тарасом тяжіло кріпацьке походження? Вихід, проте, було знайдено: Шевченка просто викупили, заплативши за нього великі гроші.

    У 1838 р. Тараса прийняли до Петербурзької Академії мистецтв. Під час навчання молодий художник часто користувався бібліотекою Є. Гребінки, відвідував літературні вечори. Враження від них незабаром спонукають його до власних пошуків на ниві красного письменства.

    Перші вірші — це роздуми поета над власною долею («Думка»), долею народу і батьківщини. Більшість з них були видані в 1840 р. окремою збіркою під простою назвою «Кобзар». Поява її стала справжньою подією не лише для української інтелігенції, адже збірка заявила про існування цілого світу нової літератури з ясною, співучою мовою, стрункими формами й надзвичайно глибоким змістом.

    «Кобзар» став видатною подією в громадсько-культурному житті українського народу. У поезіях цієї збірки Т. Шевченко відтворив життя українського народу з такою художньою глибиною і правдивістю, якої не було в жодного з його попередників в українській літературі. Маючи саме це на увазі, І. Франко писав: «Ця маленька книжечка одразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову». «Кобзар» сколихнув поетів, письменників, журналістів, літературознавців всяких національностей. Про Шевченка заговорили у цінних працях, збірниках, художніх і публіцистичних творах, статтях, рецензіях, щоденниках, листах, передмовах. М. Чернишевськийв українському журналі «Основа» підкреслив, що тепер українська література досягла рівня передових літератур світу: «Маючи нині такого поета, як Шевченко, українська література не потребує нічиєї ласки». І правда, люди світу, захопленні творчістю Шевченка вивчали українську мову, щоб читати і співати його твори в оригівналі. Російський поет Плєщеєв писав% «Тепер ви на кожному кроці зустрінети у нас людей, захоплених творчістю Шевченка, людей, що навіть вивчають українську мову, щоб прочитати його твори».

Сторінка: 1 2 3
завантаження...
WordPress: 22.95MB | MySQL:26 | 0,569sec