УКРАЇНСЬКА АРХІТЕКТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Мета: навчити учнів визначати основні чинники розвитку архітектури в ІІ половині ХІХ ст.; розпізнавати та описувати архітектурні пам’ятки цього періоду; характеризувати архітектурні стилі споруд культового та культурного призначення; тлумачити, співвідносити і застосовувати поняття: електика, бароко, класицизм, реалізм; називати імена відомих архітекторів та їх будівлі.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: додаткова література, ілюстрації, портрети визначних діячів культури, історичні документи.

Хід уроку.

І.Організаційний момент.

2.Мотивація навчальної діяльності учнів.

Створення емоційного фону уроку: демонстрація ілюстрацій архітектурних споруд.

– Актуалізація опорних знань.

Пригадаємо визначальні риси стилів мистецтва:


Бароко – напрям у мистецтві та літературі XVII—XVIII ст., який синтезував мистецтво готики й ренесансу.


Визначальні риси бароко:

  • посилення ролі церкви і держави, поєднання релігійних і світських мотивів, образів;
  • мінливість, поліфонічність, ускладнена форма;
  • тяжіння до різких контрастів, складної метафоричності, алегоризму;
  • прагнення вразити читача пишним, барвистим стилем, риторичним оздобленням твору;
  • трагічна напруженість і трагічне світосприймання;
  • настрої песимізму, скепсису, розчарування.

    Михайлівський золотоверхий собор


    Визначальні риси класицизму:

  • раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
  • наслідування зразків античного мистецтва;
  • нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);
  • обов’язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов’язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
  • у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, понятійна, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;
  • аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої-суспільної верстви;
  • встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).


    Київський університет


    Визначальні риси реалізму:

  • раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
  • правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
  • принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
  • характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
  • конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
  • вільна побудова творів;
  • превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
  • розв’язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

    ІІ.Засвоєння нових знань.

    1.Еклектика.

    Словникова робота

    Экле́ктика, также эклекти́зм (греч. εκλεκτός, «избранный, отборный», от греч. εκλέγω, «вибирати, відбирати») —змішування, поєднання різних стилів, ідей, поглядів.

    Эклектика — напрям в архитектурі, який переважав у Європі в1830-их — 1890-их роках.

    В архітектурі та живописі — еклектизм – поєднання різнорідних стильових елементів чи довільний вибір стилістичного оформлення для будівель або художніх виробів, які мають якісно інше значення та призначення (використання історичних стилів в архітектурі та художній промисловості 19 століття.).

    В архітектурі в XIX століття на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт (висока стеля, вентиляція, освітлення).

    Перехід від бароко до класицизму відбився і на плануванні міст. Обов’язково виділяється адміністративний центр з площею, на якій розміщувалися помпезні будівлі урядових установ, квартали були прямокутними, композиції ансамблів, окремих архітектурних комплексів, палацово-паркового ландшафту носили відкритий характер.


    Одеська опера, 1809, архт. Том де Томон

    У цей час активно забудовуються нові міста на півдні України і в Криму — Маріуполь, Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав (Дніпропетровськ), Миколаїв, Одеса. В Одесі за проектом петербурзького архітектора Тома де Томона в 1809 було споруджено оперний театр. Одночасно відбувалася реконструкція старих міст Слобожанщини і Подніпров’я. Архітектурний стиль Києва визначався відомим архітектором А. Меленським. За його проектом споруджені пам’ятник на Честь повернення Києву Магдебургського права, церква на Аскольдовій могилі, ансамбль Контрактової площі на Поділ, який постраждав від пожежі 1812 року. У 1837—1843 рр. за проектом В. Беретті побудована будівля Київського університету. Упорядковуються такі міста, як Харків, Полтава.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.98MB | MySQL:26 | 1,019sec