У чому полягає етика відносин між народами в демократичному суспільстві?

Мета:

  • навчити учнів розповідати, чому Україна є багатокультурною державою;
  • формувати навички обґрунтовувати необхідність толерантних міжетнічних та міжкультурних відносин в Україні;
  • пояснювати відмінність між поняттями «патріотизм» та «шовінізм»;
    • наводити приклади прояві поваги до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів;    
    • розвивати почуття патріотизму;
    • виховувати толерантне ставлення до інших народів, культур. Логіка розкриття теми

 

  1. Патріотизм — це любов до своєї Батьківщини, готовність заради неї пожертвувати життям, відданість своєму народові.
  2. Шовінізм — це переконаність у власній національній винятковості, неповага і нетерпиме ставлення до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів.
  1. Україна — багатокультурна, багатонаціональна держава.
  2. Культури і люди взаємозбагачуються.
    1. Народи, які проживають в Україні, повинні вивчати українську культуру.
  3. Повага до національних культур повинна мати конкретний прояв.
  4. Якщо основою традиції, обряду є загальнолюдські цінності, то вони сприймаються усіма людьми.
    1. Одночасно патріотом і шовіністом бути не можна, бо це суперечить загальнолюдській моралі.

      I.    Етичний заряд

Учитель висловлює впевненість, що всі учні однаково поважно ставитимуться до народів, які проживають в Україні, вивчати їх культуру, традиції, звичаї.

II.    Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему

На уроці можуть бути представлені державні символи різних країн, національне вбрання.

Учитель пропонує учням відповісти, яке з висловлювань стосується патріотизму, а яке шовінізму?

  1. Переконаність у власній національній винятковості, неповага і нестерпне ставлення до національних традицій, звичаїв і обрядів інших народів.
  2. Любов до своєї Батьківщини, готовність заради неї пожертвувати життям, відданість своєму народові.

    Відповідь: 1 — шовінізм; 2 — патріотизм.

    Учитель. А чи можна одночасно бути патріотом і шовіністом?

    III.    Логічний ланцюжок розвитку проблеми

    Учитель слухає відповіді учнів, але з висновком ще не поспішаємо.

У ч и т є л ь. Як ви вважаєте, чому Україну називають багатокультурною державою? (Тому що на території України проживає багато національностей, народів, які мають свою культуру.)

Учитель пропонує згадати, які культури і яких народів найбільш поширені в Україні (українська, російська, польська, єврейська, угорська тощо).

У ч и т є л ь. А чи не означає наявність багатокультурності те, що окремі народи будуть визнавати тільки свою культуру?

Учні доходять висновку, що визнання тільки своєї культури — неправильний крок, бо культури і люди збагачуються духовно, розширюючи коло знань про культури інших народів. Знання культурних цінностей різних народів, які проживають на території України, дозволить глибше пізнати менталітет народу, його душу. А значить і шанобливе ставлення до цієї культури, народу.

У ч и т є л ь. А як ви вважаєте, народи, які проживають в Україні, повинні вивчати українську культуру? (Так, бо ігнорування культури українського народу приводить до нешанобливого ставлення до українців і може породити зворотну реакцію)

IV.    Кульмінація етичного діалогу

• Як ви конкретно проявите повагу до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів?

 

V.    Вихід на моральний вибір

Учитель пропонує учням взяти один у одного інтерв’ю, як би вони проявили повагу до національних традицій, звичаїв та обрядів інших народів?

В результаті робимо висновок, що повага може проявитися у вивченні, дотриманні основних з них, безпосередньої участі в них.

У ч и те л ь. А чи участь у традиціях інших народів не означатиме, що ти зрадив свої?

Учні доходять висновку, що ні, бо свої традиції розумієш краще, якщо їх порівнюєш з іншими.

Учитель пропонує подивитися декілька обрядів, які учні разом із батьками підготували заздалегідь.

Учитель запитує, чи сподобалися учням обряди різних народів? Як ви думаєте, а чому ми із задоволенням сприймаємо інші традиції, обряди, культуру?

VI.    Висновок

Тому що ми всі люди. Якщо основою традиції, обряду є загальнолюдські цінності, то вони сприймаються усіма людьми. Одночасно патріотом і шовіністом бути не можна, бо це суперечить загальнолюдській моралі.

Словник

Патріотизм — це любов до своєї Батьківщини, готовність заради неї пожертвувати життям, відданість своєму народові.

Шовінізм — це переконаність у власній національній винятковості, неповага і нетерпиме ставлення до національних традицій, звичаїв і обрядів інших народів.

Підсумковий урок

Як громадяни повинні ставитися до своєї держави?

Мета:

  • навчити учнів наводити приклади служіння Україні;
    • формувати навички оцінювати відповідальність та байдужість за долю Вітчизни, висловлювати своє судження проте, яким учні уявляють своє місце в розвитку країни, пояснювати свою позицію;
  • порівнювати активну громадянську позицію і пасивність спостерігача;
  • розвивати почуття відповідальності за долю країни;
    • виховувати почуття патріотизму, активну громадянську позицію. Логіка розкриття теми

      1. Служіння країні може проявлятися в творчій праці, діяльності, яка прославить Україну далеко за її межами (перемога в різних конкурсах, змаганнях тощо), творах мистецтва, які відомі далеко за межами країни, наукових відкриттях тощо.

  1. Процвітанню і підняттю авторитету країни за кордоном не сприяють негативні факти її політичного, економічного, правового життя тощо.
  2. Авторитет країни піднімається завдяки позитивним фактам усіх сфер суспільного життя.
  3. Бути відповідальним за долю Вітчизни — це визнавати свою провину, якщо в країні щось негаразд.
  1. Наша доля пов’язана з долею Вітчизни.
    1. Вже зараз треба себе готувати на служіння Вітчизні: старанно вчитися, максимально розвиватися, формувати світогляд, щоб принести користь своїй Вітчизні, прославляти її гарними справами, творчою працею.
    2. Якщо країна буде демократичною, могутньою, із розвинутою економікою, духовним життям, то і кожній дитині, людині буде гарно в ній жити, бо вона буде мати душевний спокій, почуття стабільності, задоволеності.
    3. Треба, щоб кожний член суспільства сприяв розвиткові країни, примножував її багатства, як матеріальні, так і духовні.

      I.    Етичний заряд

Учитель висловлює впевненість, що учні будуть патріотами своєї країни.

II.    Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему

Учитель пропонує роботу в групах з метою навести приклади про служіння Україні.

В результаті це може бути творча праця, діяльність, яка прославить Україну далеко за її межами (перемога в різних конкурсах, змаганнях тощо), твори мистецтва, які відомі далеко поза межами країни, наукові відкриття тощо.

Учитель. Але ж за межами України стають відомі і факти екологічної трагедії (Чорнобиль), і негативні факти політичного, економічного, правового життя України. Чи сприяють вони процвітанню і підняттю авторитету країни за кордоном?

III.    Логічний ланцюжок розвитку проблеми

Учні доходять висновку, що авторитет країни піднімається завдяки позитивним фактам всіх сфер суспільного життя.

У ч и те л ь. А що означає бути відповідальним за долю Вітчизни? Ще визнавати свою провину, якщо в країні щось негаразд.)

Учитель пропонує учням навести приклади відповідального і байдужого ставлення за долю країни.

IV.    Кульмінація етичного
діалогу

А яким ви уявляєте своє місце в долі країни?

V.    Вихід на моральний вибір

Підкріпіть свої міркування виловлюваннями, зміст яких поясніть.

1.    Моя любов до Вітчизни не змушує мене заплющувати очі на заслуги іноземців. Навпаки, чим більше я люблю Вітчизну, тим більше я домагаюся збагатити мою країну скарбницями, які я знаходжу не. в його землі.

Вольтср

2.    Мудрий почуває себе як удома в кожній країні; Вітчизною для його благородної душі стає весь всесвіт.

Демокріт

3.    Тільки вільна людина має Вітчизну…

А. Франс

4.    Для Вітчизни зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

М. Робесп’єр

5.    Ганьбити свою Вітчизну значить зрадити її.

В. Гюго Учитель. А чи пов’язана ваша доля з долею Вітчизни? Як?

VI.    Висновок

Учні роблять висновок, що зараз вони повинні старанно вчитися, максимально розвиватися, формувати світогляд, щоб принести користь своїй Вітчизні, прославляти її гарними справами, творчою працею.

Якщо країна буде демократичною, могутньою, з розвинутою економікою, духовним життям, той кожній дитині, людині буде гарно в ній жити, бо вона матиме душевний спокій, почуття стабільності, задоволеності.

Але для цього треба, щоб кожний член суспільства сприяв розвиткові країни, примножував її багатства, як матеріальні, так і духовні.

 

 

 

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,345sec