ТРИВОЖНІ ДІТИ 5-10 РОКІВ

КОРЕКЦІЙНА ПРОГРАМА

У сучасному житті чимало соціально-психологічних факторів, що негативно впливають на психічне здоров’я людини.

Прискорений темп життя, надмірна завантаженість посилюють психоемоційне напруження й невротизацію батьків. Така особистісна дисгармонія, поєднана з недостатньою поінформованістю про закони й фактори розвитку й виховання дитини, відбивається на її психоемоційному стані.

Практика роботи з дітьми в дитячих установах вказує на тенденцію до збільшення числа дітей із високою тривожністю. Це заважає повноцінному психофізичному розвитку дитини, негативно позначається на сфері її спілкування і провідній діяльності, сприяє появі психосоматичних проблем, м’язових затисків та ін. Тому потрібно організувати у дитячих установах різні види діяльності, спрямовані на корекцію невпевненості дитини, допомогти їй успішно адаптуватися до колективу, розкрити її здібності, реалізувати особистісні потреби.

Мета програми: надати психолого-педагогічну допомогу дітям із високим рівнем тривожності й невпевненістю у спілкуванні й діяльності.

Завдання програми:

1. Підвищувати особистісну самооцінку дитини через створення «зон успіху» в різних видах діяльності, формувати здатність до рефлексії.

2. Підвищувати соціальний статус дитини в колективі однолітків через розвиток та удосконалення її комунікативних навичок.

3. Розвивати рухову активність і психомоторну координацію, що сприяють зняттю й профілактиці психофізичного напруження й емоційної депривації.

Програма розрахована на роботу з дітьми 5—10 років та групову форму занять. Оптимальна кількість учасників групи: 4—6 осіб. При дотриманні режиму проведення — 2 заняття в тиждень — цикл розрахований на 2 місяці. Час проведення кожного заняття: 30—45 хв. Програма містить 16 занять.

До складу корекційної групи, крім тривожних дітей, входить одна впевнена у собі, активна дитина, яка може бути прикладом для наслідування.

Очікуваний результат: позитивна динаміка в розвитку особистісних рис, навичок і вмінь кожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниження рівня тривожності. Цей факт мають підтвердити результати повторного діагностичного обстеження кожної дитини наприкінці циклу корекційно-розвиваль-них занять.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

БЛОК 1.

РОЗВИТОК НАВИЧОК СОЦІАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Заняття 1. Налагодження відносин психолога із групою. Згуртування групи, виховання здатності до погодженої взаємодії.

Заняття 5. Розвиток комунікативних навичок, подолання тактильних бар’єрів.

Заняття 9. Розвиток паралінгвістичних засобів спілкування.

Заняття 13. Розвиток навичок взаємодії з однолітками.

БЛОК 2.

РОЗВИТОК НАВИЧОК САМОКОНТРОЛЮ, САМОСВІДОМОСТІ, ПІДВИЩЕННЯ САМООЦІНКИ

Заняття 2. Формування адекватної самооцінки. Навчання приймати себе таким, який є.

Заняття 6. Навчати позитивно ставитися до себе і приймати себе, учити відчувати себе, розвивати внутрішню зосередженість.

Заняття 10. Розвиток колективістичних почуттів, формування прагнення займати позицію лідера.

Заняття 14. Розвиток навичок самостійності й умінь приймати ризиковані рішення.

БЛОК 3.

КОРЕКЦІЯ ЕМОЦІЙНО-АФЕКТИВНОЇ СФЕРИ

Заняття 3. Подолання сором’язливості, замкнутості, нерішучості.

Заняття 7. Розвиток емоційної сфери, уміння диференціювати емоції й почуття інших людей.

Заняття 11. Формування соціальної довіри, позитивного настрою й відчуття єдності із групою.

Заняття 15. Розвиток адекватних емоційних реакцій на психотравматичні ситуації.

БЛОК 4. ПСИХОЕМОЦІЙНА РОЗКУТІСТЬ, РОЗВИТОК ПСИХОМОТОРИКИ Заняття 4. Психоемоційна розкутість дитини через підвищення рівня розвитку її психомоторики.

Заняття 8. Психомоторна розкутість. Профілактика та зняття психоемоційного напруження і синкінезій.

Заняття 12. Проживання позитивного емоційного досвіду через рухи та вправи.

Заняття 16. Стимулювати моторне й емоційне самовираження, зняття м’язових затисків.

ЦИКЛ КОРЕКЦІИНО-РОЗВИВАЛЬНИХ ЗАНЯТЬ

ЗАНЯТТЯ 1

Мета: налагодити стосунки психолога із групою, згуртувати групу, виховувати здатність до погодженої взаємодії.

Завдання: розвивати довільність і самоконтроль; навчати прийомів саморозслаблення; розвивати емпатію.

Матеріали: червоний, синій і жовтий квадрати, клубок ниток, старі газети.

Гра «Кричимо — шепчемо — мовчимо»

Психолог. Уважно стежте за квадратами, які я буду показувати. Якщо побачите червоний — можна стрибати, бігати і кричати, якщо жовтий — можна тільки шепотітися, а якщо синій — потрібно завмерти на місці й замовкнути.

Гра «Павутина»

Психолог. Сядьте, будь ласка, в одне велике коло. Кожен із вас зараз може повідомити нам своє ім’я та щось розповісти про себе. Може, хтось із вас захоче розповісти про свою улюблену іграшку, про те, що в нього найкраще виходить, або про те, чим він любить займатися у вільний час. У вас є хвилина, щоб подумати, що ви хочете розповісти нам про себе… (Візьміть клубок у руки й почніть гру самі.)

Мене звати Ольга Василівна, і я дуже люблю співати… (Затисніть вільний кінець нитки міцно в руці й киньте клубок дитині, яка сидить навпроти.)

Якщо хочеш, ти можеш назвати нам своє ім’я і щось розповісти про себе. Якщо ти нічого не хочеш говорити, то можеш просто взяти нитку в руку, а клубок перекинути далі.

Таким чином клубок передають далі й далі, поки всі діти не стануть частинами однієї «павутини». Потім поговоріть із дітьми про все, що може сприяти груповій згуртованості. Запитайте їх: «Як ви думаєте, чому ми склали таку павутину?». Після цієї розмови потрібно буде знову розпустити павутину. Для цього кожна дитина має повертати клубок попередній, називаючи її на ім’я та, якщо може, переказуючи її розповідь.

Так триває, доки клубок не повернеться до вас назад. Можливо, іноді нитка буде заплутуватися при спробі розплутати павутину. У таких випадках можна з гумором прокоментувати ситуацію, сказавши, що члени групи вже тісно «зв’язані між собою».

Обговорення

— Чи всі висловилися в ході гри?

— Як ти почуваєшся зараз?

— Чи почуваєшся ти тепер інакше, не так, як на початку гри?

— Чи важко тобі було запам’ятовувати імена?

— Чиї оповідання тебе зацікавили найбільше?

— Хто у групі викликає в тебе інтерес?

Вправа «Паперові м’ячики»

Психолог. Візьміть кожен по великому шматку старої газети, зімніть і зробіть із нього гарний, пружний м’ячик. Тепер розділіться, будь ласка, на дві команди, і нехай кожна вишикується в лінію так, щоб відстань між командами становила приблизно чотири метри. За моїм сигналом ви почнете кидати м’ячі на сторону супротивника. Сигнал буде таким: «Приготувалися! Увага! Почали!».

Гравці кожної команди прагнуть якнайшвидше закинути м’ячі, які опинилися на їхній стороні, до супротивника. Почувши сигнал «Стоп!», вам треба буде припинити кидатися м’ячами. Виграє та команда, на чиїй стороні виявиться менше м’ячів. І не перебігайте, будь ласка, через розділову лінію.

Вправа «Узгоджені
дії»

Члени групи розходяться парами й починають імітувати спільну діяльність: рубання дров, робота на пожежній помпі, у кузні тощо.

Обговорення «Дружна сім’я»

— Яку сім’ю можна назвати дружною?

— Які вчинки членів сім’ї допомагають зберегти дружбу?

— Які види діяльності поєднують сім’ю?

— Твою сім’ю можна назвати дружною? Чому?

Етюд «Штанга»

Дитина піднімає «важку штангу». Потім кидає її. Відпочиває. Етюд навчає прийомів саморозслаблення.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета: формувати адекватну самооцінку, навчати приймати себе таким, яким є.

Завдання: розвивати довільність і
самоконтроль, рефлексію, уміння виражати себе.

Матеріали: магнітофон, касета із
записом мажорної музики, прапорець, клубок ниток, олівці, папір.

Гра «Прапорець»

Звучить музика. Діти марширують по залі. За сигналом психолога (піднятий прапорець) вони мають припинити рух і зафіксувати позу, в якій їх застав сигнал, на 5—7 секунд. За повторним сигналом рух поновлюється.

 

 

Вправа «Ти мені подобаєшся»

Ведучий. Сядьте, будь ласка, у коло. Пропоную гру. Ми всі разом утворимо одну велику кольорову павутину, що пов’яже нас. Крім того, кожен зможе висловити свої добрі думки й почуття до дітей групи.

Ведучий починає гру. Обмотавши кінець вовняної нитки навколо своєї долоні, прокочує клубок у бік одного з дітей. Бажано обрати не най-популярнішого у групі.

Психолог. Славку, ти мені подобаєшся, бо… Ти теж обмотай нитку навколо долоні й передай клубок сусідові зі словами: «Ти мені подобаєшся, бо…». Ви можете говорити або про те, що вам подобається у другові, або за що ви хочете йому подякувати. Добре запам’ятайте те, що вам скажуть. Той, хто одержить клубок останнім, починає гру у зворотному напрямку.

Рефлексія

— Чи сподобалися слова, які тобі говорили?

— Чиї слова тобі особливо приємні?

— Що ти відчував, коли слухав слова, звернені до тебе?

— Які слова ти особливо запам’ятав?

— Чи легко тобі говорити приємні речі іншим дітям?

— Що тобі приємніше: слухати чи самому говорити добрі слова?

— Чи сподобалася тобі гра?

— Чого ти навчився сьогодні?

Гра «Хто найспритніший?»

Гра проводиться у парах. Один із гравців ховає іграшку від суперника за стіною й не дозволяє йому до неї доторкнутися. Переможець отримує приз.

Вправа «Малюємо себе»

Дітям пропонують кольоровими олівцями намалювати себе зараз і в минулому. Обговоріть малюнки, чим вони відрізняються.

Рефлексія

— Який малюнок тобі подобається?

— Ти часто малюєш себе?

— Скільки років цій людині?

— А
він хто,
хлопчик чи дівчинка?

— На якому малюнку і що саме ти хотів би змінити?

 

 

Гра «Просто у вічі»

Діти сидять по парах навпроти одне одного. За сигналом дорослого починають дивитися одне одному просто у вічі. Програв той, хто засміється або першим відведе
погляд.

Вправа «Ліфт»

Психолог. Покладіть долоню на живіт. Уявіть, що живіт — це перший поверх будинку. Трохи вище — шлунок — це другий поверх. Потримайте там долоню. Тепер покладіть її на груди й уявіть, що це третій поверх. Приготуйтеся, ми починаємо «поїздку на ліфті». Вдихніть ротом повільно і глибоко так, щоб повітря дійшло до першого поверху — до живота. Затримайте подих. Видихніть ротом. Зробіть це так, щоб повітря піднялося на один поверх вище — до шлунка. Затримайте подих. Видихніть ротом. Вдихніть і «підніміть ліфт» ще на один поверх — до грудей. Затримайте подих. Видихніть ротом. Під час видиху ви відчуваєте, що напруження та хвилювання виходять із тіла, немов із дверей ліфта.

Вправу виконуйте стоячи. Подих затримуйте на 2—3 секунди.

ЗАНЯТТЯ З

Мета: подолати сором’язливість, замкненість, нерішучість.

Завдання: розвивати концентрацію уваги, руховий контроль, самосвідомість; усувати імпульсивність; формувати адекватну самооцінку, виховувати здатність до взаємодії.

Матеріали: малюнки.

Функціональна вправа «Море хвилюється…»

Дітям пропонують інтенсивно рухатися по кімнаті, ставати у різні пози.

Інструктор

Море хвилюється — раз! Море хвилюється — два! Море хвилюється — три! Морська фігура — завмри! Діти завмирають в одній із поз. По команді інструктора «Відімри!» вправа триває.

Гра «Радість і смуток»

Діти уважно розглядають малюнки, а потім розкладають їх у два ряди — радість і смуток — залежно від колірної гами.

Коментар: основне завдання дорослого — допомогти дітям розповісти про свої враження від того чи іншого малюнка, пояснити, чому один малюнок вони вважають веселим, а інший — сумним.

Вправа «Розкажи про те, що тобі подобається в собі»

Психолог пропонує дітям по черзі розповісти про те, що вони люблять, цінують і приймають у собі, про те, що дає їм почуття впевненості. Якщо виникають складнощі, психолог сам відзначає позитивні риси, властиві дитині.

Вправа «Надуваємо кульку»

Ведучий. Добридень! Сьогодні ми з вами побачимо й довідаємося багато цікавих історій. Одна з них про надувну кульку.

Колись вона була гарною і веселою, з нею гралися діти, а зараз вона здулася. Ляжте на килимок і спробуйте зобразити цю здуту кульку. Який у вас зараз настрій?

Давайте допоможемо собі знову стати веселими. Я візьму «насос» і буду накачувати кульки повітрям, і вони будуть повільно наповнюватися: ноги, руки, живіт будуть розпрямлятися і тверднути. А потім вони знову «здуються»: руки, ноги, живіт стануть м’якими, розслабленими.

Ведучий ритмічно нахиляється вперед, на видиху вимовляє звук «з-з-з». Потім, коли «кульки надулися», «здуває» їх, натиснувши несильно на живіт, повітря повільно виходить зі звуком «3-3-3».

Рефлексія

— Коли ти був надутою кулькою, що відчував у руках, ногах?

— Коли кулька здулася, як змінилися твої відчуття?

— Що тобі було приємніше: бути надутим, напруженим чи здутися, розслабитися?

— На яку кульку ти більше схожий: надуту чи здуту?

— У яких ситуаціях ти почуваєшся, як надута кулька?

— Коли ти почуваєшся здутою кулькою?

Гра «Дракон ловить свій хвіст»

Діти стоять одне за одним, тримаючись за талію. Перша дитина — це «голова дракона», остання — «хвостик». Перший гравець намагається схопити останнього — «дракон ловить свій хвіст». Інші діти міцно тримаються одне за одного. Коли «дракон впіймає свій хвіст», ведучий змінюється, гра повторюється. У ролі ведучого має побувати кожна дитина.

Етюд «Шалтай-Болтай»

Діти виконують рухи відповідно до тексту: Шалтай-Болтай (довільні рухи руками) Висів на стіні (тулуб зігнути, голову опустити), Шалтай-Болтай Звалився уві сні.

ЗАНЯТТЯ 4

Мета: психоемоційно розвантажити дитину, підвищити рівень психомоторики.

Завдання: розвивати здатність відстоювати свої інтереси, регулювати рухи власного тіла, розвивати комунікативні навички, емпатію.

Матеріали: м’ячі, чарівні палички, великі аркуші пакувального паперу (або старі шпалери), клейка стрічка, кольорова крейда, магнітофон, касета із записом спокійної музики, касета із записом жвавої музики.

Вправа «Вітання»

Діти сидять на підлозі колом.

Ведучий. Давайте кожен із вас зараз скаже своє ім’я і щось про себе розповість.

Ведучий починає розповідати першим. Потім він передає м’яча дитині, та говорить про себе, і так далі, доки м’яч не повернеться до ведучого. Якщо дитина не хоче говорити, вона передає м’яча сусідові.

Вправа «Танець рук»

Лунає жвава музика. Розкладіть пакувальний папір довгою смугою на підлозі або прикріпіть його клейкою стрічкою до стола — нехай діти малюють стоячи.

Психолог. Візьміть кожен по два шматки крейди. Виберіть для кожної руки крейду якогось кольору. Тепер ляжте спиною на розкладений папір так, щоб руки, від кисті до ліктя, були над папером (щоб був простір для малювання). Заплющте очі і, коли почнеться музика, ви можете обома руками малювати на папері.

Рухайте руками в такт музиці. Потім ви зможете подивитися, що у вас вийшло (2—3 хв).

Гра «Віддай»

Дитина вимагає віддати її іграшку. Кисті рук тримає горизонтально, долонями догори. Гра розвиває здатність відстоювати свої інтереси.

Гра «Кенгуру»

Гравці стають у пряму лінію і затискають між ногами м’ячі. За сигналом вони починають стрибками рухатися до фінішу, до якого 20—30 м. Якщо м’яч випаде, його піднімають і рухаються далі.

Гра «Диво»

Діти розбиваються на пари, в одного з них у руках «чарівна паличка». Треба торкнутися нею до партнера і запитати його: «Чим я можу тобі допомогти? Що я можу для тебе зробити?». Той відповідає: «Проспівай (станцюй, розкажи щось смішне, пострибай на скакалці)», — або пропонує щось гарне зробити пізніше (домовляються про час і місце).

Вправа «Ганчіркова лялька й солдат»

Психолог. Будь ласка, усі станьте й розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце. Повністю випряміться, як солдати. Застигніть у позі «струнко», немов ви скам’яніли, і не рухайтеся, приблизно ось так… (покажіть дітям цю позу).

А тепер нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися, як мотузки. Станьте такими ж м’якими й рухливими, як ганчіркова лялька. (Покажіть дітям і цю позу.)
Злегка зігніть коліна й відчуйте, як ваші кістки стають м’якими, а суглоби — дуже рухливими… Тепер знову покажіть солдата, абсолютно прямого й негнучкого, начебто вирізьбленого з дерева (10 с).
Знову станьте ганчірковою лялькою, м’якою, розслабленою й рухливою. А тепер знову станьте солдатом (10 с)…
Ганчірковою лялькою…

Просіть дітей поперемінно бути солдатом і ганчірковою лялькою доти, доки вам не здасться, що вони вже цілком розслабилися.

Психолог. Тепер потрясіть руками, начебто ви хочете струсити з них крапельки води. Стряхніть крапельки води зі спини… Тепер стряхніть воду з волосся… Тепер — із верхньої частини ніг і ступень…

ЗАНЯТТЯ 5

Мета: розвивати комунікативні навички, долати тактильні бар’єри.

Завдання: розвивати емоційно виразні рухи: мобілізувати внутрішні сили дитини у моменти небезпеки; знижувати психоемоційне напруження.

Матеріали: магнітофон, касета із записом спокійної музики, стара газета, касета із записом голосної музики.

Вправа «Давайте привітаємося»

Звучить спокійна музика, діти ходять по залі. Якщо психолог плескає в долоні один раз — діти вітаються за руку, якщо двічі — плечима, тричі — спинками.

Гра «Газета»

На підлогу кладуть розгорнуту газету, на яку стають чотири дитини. Потім газету складають навпіл, усі діти мають знову поміститися на ній. Газету складають доти, доки хтось із учасників не зможе встати на газету. У процесі гри діти мають зрозуміти, що для перемоги їм потрібно обійнятися — тоді відстань між ними максимально скоротиться.

Гра відбуватиметься цікавіше, якщо діти діятимуть по команді. Інакше кажучи, на газету вони мають стати після певного сигналу, до якого можуть вільно рухатися по кімнаті.

Після того, як діти стануть на газету, дорослий фіксує їхнє положення, дає дітям відчути підтримку сусіда.

Етюд «Гроза»

За вікном гроза. Ллється дощ. Блищать блискавки. Грізно гримить грім.

Дитина вдома сама. Вона стоїть біля вікна. У момент сильного гуркоту грому їй стає страшно. Звучить голосна музика.

Тілесні прояви. Голову відкинути і втягнути у плечі”, очі широко розплющити; рота розтулити; долонями немов відгородитися від блискавок за вікном.

Гра «Давай поговоримо»

Грають дорослий і дитина (або діти). Дорослий починає гру: «Давай поговоримо. Я хотів би стати… (чарівником, вовком, маленьким). Як ти думаєш, чому?». Дитина висловлює припущення й зав’язується бесіда. Наприкінці можна запитати, ким би хотіла стати дитина, але не можна давати оцінок її бажанням і не можна наполягати на відповіді, якщо вона чомусь не хоче її давати.

Етюд «Желе»

Психолог. Підійдіть усі до мене і станьте навпроти, щільно пригорніться одне до одного. Дивіться на мене. Уявіть собі, що ви всі разом — це тарілка із желе. Чи можете ви сказати мені, яке це желе на смак? Ванільне, бананове, малинове? Добре, нехай ви будете малиновим желе. Я зараз почну струшувати желе з тарілки. Коли я буду легенько струшувати, ви повільно розгойдуйтесь. Коли я почну струшувати тарілку сильніше, ви маєте розгойдуватися швидше. Щоб побачити і зрозуміти, як вам треба розгойдуватися, стежите за моїми руками.

Протягом однієї хвилини показуйте, як ви тримаєте в руках величезну тарілку і струшуєте її, спочатку легко, а потім усе сильніше й сильніше. Потім різко зупиніться — желе заспокоїться не одразу.

Тепер уявіть, що тарілку із желе залишили на сонці й забули про неї. Що сталося із чудовим желе? Воно почало танути й розтікатися… Починайте танути, опускайтеся на підлогу й розтікайтеся в усі боки.

Вправа «Пурхання метелика»

Діти лягають спиною на килимки, руки витягнуті уздовж тулуба, ноги прямо, трохи розсунуті. Психолог вмикає спокійну музику.

Психолог. Заплющте очі і слухайте мій голос. Дихайте легко і спокійно. Уявіть собі, що ви сидите на галявині у прекрасний літній день. Просто перед собою бачите чудового метелика, який пурхає із квітки на квітку. Простежте за рухами його крил. Рухи легкі та граціозні. Тепер нехай кожен уявить, що він — метелик, що в нього гарні великі крильця. Відчуйте, як ваші крила повільно й плавно рухаються вгору-вниз. Насолоджуйтесь відчуттям ширяння в повітрі. А тепер гляньте на строкату галявину, над якою ви летите. Подивіться, скільки на ній яскравих квітів. Знайдіть очима найгарнішу квітку й поступово починайте наближатися до неї. Ви вже відчуваєте її аромат… Повільно й плавно ви сідаєте на м’яку пахучу серединку квітки. Вдихніть ще раз ці пахощі і… розплющте очі. Розкажіть про свої відчуття.

ЗАНЯТТЯ 6

Мета: навчати позитивно ставитися до себе
і приймати себе; розвивати відчуття внутрішньої зосередженості.

Завдання: розвивати увагу і самоконтроль; долати сором’язливість, замкненість, нерішучість; розвивати самоповагу.

Матеріали: магнітофон, касета із записом танцювальної музики, м’яч, фотографії люнки членів своєї сім’ї (їх має принести кожна дитина), скотч, кілька великих шматків пакувального паперу.

Гра «Що чути?»

Ведучий пропонує дітям послухати й запам’ятати те, що відбувається за дверима. Потім він просить розповісти, що вони чули.

Вправа «Досліджуємо себе»

Ведучий. Зараз ми всі разом малюватимемо людину. Я на дошці, а ви — на своїх аркушах. Візьміть простий олівець. Це буде ваш портрет у повний зріст. Будемо досліджувати себе. Для цього сядьте на стілець, заплющте очі й відчуйте, де у вашому тілі найгарячіше місце. Визначили? Візьміть червоний олівець і на малюнку поставте червону крапку. Тепер приготуйте синій олівець. Заплющте очі й визначте, де у вас найхолодніше місце, позначте його синім на малюнку.

Після цього ми шукаємо найнеприємніше місце (чорний колір), потім — найприємніше (жовтий колір). Знаходимо найлегші та найважчі місця (штрихування, повне зафарбовування).

Ведучий заповнює свій малюнок на дошці, намагаючись не випереджати дітей.

Люди відчувають різні частини свого тіла неоднаково. Наприклад, теплі руки й холодні ноги.

Рефлексія

— Важко чи легко тобі було виконувати завдання?

— Що було важко? Що легко?

— Чи заважало тобі щось? Що?

— Чи сподобалося тобі досліджувати себе?

— Було це приємно чи ні?

Вправа «Злі й добрі слова»

Робота в парах. По черзі говоріть суперникові спочатку добрі слова ласкавим голосом, потім злі слова роздратованим голосом. Бесіда про почуття й відчуття.

Вправа «Моя сім’я»

Психолог. Сьогодні ми розповімо одне одному про свої сім’ї. Спочатку я представлю вам свою сім’ю. (Намалюйте самі свою сім’ю і розкажіть про всіх її членів).
Тепер давайте разом наклеїмо ваші фотографії й малюнки таким чином, щоб кожна сім’я була просторово відділена від усіх інших.

Коли всі малюнки й фотографії наклеять, ви можете обговорити з дітьми особливості їхніх сімей. Наприклад: «Хто з вас єдина дитина в сім’ї?», «З ким живуть ще бабусі або дідусі?», «У кого із хлопчиків є брат?», «Хто живе у великій сім’ї?», «Хто з вас живе у новій сім’ї після розлучення батьків?», «Хто з вас живе тільки з одним із батьків?». І так далі. Підкресліть, що існують різні форми сімей. Після цього ви можете обговорити з дітьми, яку особливу роль відіграє в сім’ї кожний із її членів. Запитайте: «Чому ти важливий для своєї сім’ї?». Обговоріть із дитиною, що вона сама може зробити, щоб членам її сім’ї стало жити ще краще й приємніше?

Обговорення

— Чому для тебе так важлива твоя сім’я?

— Як би ти жив, якби в тебе не було сім’ї?

— Де живуть діти, в яких сім’ї немає?

— Ти колись скучав за своєю сім’єю?

— Ти хочеш, щоб братів і сестер у тебе було більше?

— Менше?

— Чим у своїй сім’ї ти пишаєшся?

— Що особливого є у твоїй сім’ї?

Гра «Веселий м’ячик»

Психолог вмикає аудіо запис будь-якої танцювальної мелодії. Діти стають у коло й передають м’яч одне одному зі словами: «Ти котися, веселий м’ячику, швидко по руках, щоб не нудно було нам». Дитина, яка одержала м’яч, після останнього слова виходить у центр кола й танцює під музику.

Етюд «Птах у польоті»

Робіть плавні рухи руками в повітрі. Опустіть руки і спокійно постійте 5с — птах опустив крила і відпочиває.

ЗАНЯТТЯ 7

Мета: розвивати емоційну сферу, уміння диференціювати емоції та почуття інших людей.

Завдання: розвивати довільну регуляцію, комунікативні навички, емпатію, емоційне взаємне та самовираження.

Матеріали: мяч, бубон (дзвіночок), папір і олівці кожній дитині.

Вправа «Подорож на хмарі»

Психолог. Сядьте зручніше й заплющте очі. Двічі-тричі глибоко вдихніть і видихніть…

Я хочу запросити тебе у подорож на хмарі. Стрибни на білу пухнасту хмарину, схожу на м’яку гору з пухких подушок. Відчуй, як твої ноги, спина зручно розташувалися на цій великій хмарній подушці.

Тепер починається подорож. Твоя хмара повільно піднімається в синє небо. Відчуваєш, як вітер овіває твоє обличчя? Тут, високо в небі, все спокійно й тихо. Нехай твоя хмара перенесе тебе зараз у таке місце, де ти будеш щасливий.

Спробуй подумки «побачити» це місце якомога точніше. Тут ти почуваєшся спокійно і щасливо. Тут може відбутися щось дивовижне й чарівне… (пауза ЗО с).

Тепер ти знову на своїй хмарині, і вона везе тебе назад, на твоє місце у класі. Злізь із хмари й подякуй їй за те, що вона так добре тебе покатала… Тепер поспостерігай, як повільно хмара тане в повітрі… Потягнися, випрямся та знову будь бадьорий, свіжий і уважний.

Вправа «Малюємо почуття»

Психолог. Візьміть папір і намалюйте, як ви зараз почуваєтеся. Підберіть найвдаліші кольори. Ви можете малювати лінії, кола, візерунки або усе, що вам хочеться.

Я буду ходити по рядах, і ви мені скажете, яке почуття хочете висловити своїм малюнком. Я запишу це слово, і ви зможете його потім переписати на свою картинку.

Якщо діти вже вміють писати, вони мають самі написати назву почуття на аркуші. Важливо, щоб кожна дитина змогла показати свій малюнок, а ви позитивно оцінили його: так, щоб діти зрозуміли, що таке малювання — гарний спосіб помітити й назвати свої власні почуття. Поговоріть із дітьми і про те, що вони можуть робити й роблять, коли їм нудно; коли вони хвилюються; коли ревнують…

Обговорення

— Яке почуття тобі найбільше подобається?

— Яке почуття тобі не подобається?

— З яким почуттям ти йдеш ранком у школу?

— Коли ти радієш?

— Коли тобі страшно?

— Коли ти злишся?

Вправа «Барабанщики»

Дітям пропонують вистукувати пальцями обох рук по столі, стіні, підлозі з різною швидкістю, настукувати якусь мелодію.

Вправа «Компліменти»

Діти стають у коло. Психолог, віддаючи м’яча одному з дітей, говорить йому комплімент. Дитина має сказати «дякую» і передати м’яча сусідові, вимовляючи при цьому до нього лагідні слова. Той, хто прийняв м’яча, говорить «спасибі» і передає його наступній дитині. Коли м’яч доходить до останньої дитини, гра починається у зворотному напрямку.

Вправа «Пустуни»

Інструктор за сигналом (удар у бубон, калатання дзвіночком) пропонує дітям попустувати: бігати, стрибати, перекидатися. За другим сигналом усі витівки припиняються. Вправа повторюється кілька разів.

Вправа «Кришталева подорож»

Психолог. Сядьте зручно, розслабтеся, заплющте очі. Уявіть, що ви входите у весняний яблуневий сад, вдихаєте аромат біло-рожевих квітів, вам це подобається. Вузькою стежкою ви підходите до хвіртки, відчиняєте її й потрапляєте на чудову зелену галявину. М’яка трава похитується, приємно дзижчать комахи, вітерець пестить ваше обличчя, волосся… Перед вами озеро… Вода прозора й мерехтить. Ви повільно йдете берегом уздовж дзвінкого струмочка й підходите до водоспаду… Ви входите в нього, й осяйні струмені очищають вас, наповнюють силою й енергією… А тепер час вертатися. По-думки пройдіть весь свій шлях у зворотному напрямку, вийдіть із яблуневого саду й тільки тоді розплющуйте очі.

ЗАНЯТТЯ 8

Мета: психомоторна розкутість, профілактика і зняття психоемоційного напруження і синкі-незій.

Завдання: розвивати довіру до людей, моторну спритність, тактильну чутливість, погодженість дій та швидкість реакції.

Матеріали: м’ячі, великі аркуші паперу, кольорова крейда, олівці, магнітофон, касета із записом спокійної музики, клей, кольоровий папір, природний матеріал.

Вправа «З насіння в дерево»

Психолог. Друга історія — про дерево, яке виросло з насіння.

Ведучий пропонує дітям перетворитися на маленьке зморщене насіннячко: стиснутися у грудочку на підлозі, сховати голову, затулити її руками.

Психолог. Я буду садівником. Садівник дуже дбайливо ставиться до насінин, поливає їх (гладьте дітей по голові й тілу), доглядає. З теплим весняним сонечком насіннячко починає повільно рости. (Діти піднімаються.) У нього розкриваються листочки. (Діти повільно тягнуть руки догори.) Росте стеблинка. (Діти витягаються.) З’являються гілочки з бутонами. (Діти розводять руки в сторони, пальці стиснуті.) Настає радісний момент, і бутони розкриваються… (Діти різко розтискають кулаки.) І паросток перетворюється на прекрасну сильну квітку. Уже літо, квітка гарнішає, милується собою, усміхається іншим квітам.

Обговорення

— Як ти почувався, коли був маленькою, зморщеною насіниною?

— Як ти почувався, коли став сильною, гарною квіткою?

— Чим тобі більше сподобалося бути: насіннячком чи квіткою?

Методичні рекомендації. З вибору дитини психолог може визначити, яка самооцінка домінує в неї у цей момент.

Гра «Дзеркало»

Діти обирають ведучого, він стає в центр, а інші діти — півколом оточують ведучого, який показує різноманітні пози, демонструє різні вирази обличчя. Діти мають повторити їх.

Коментар: зміна поз і мімічних етюдів має бути швидкою. За темпом і правильністю стежить дорослий.

Гра «Спонтанне малювання»

У приміщенні горить приглушене світло, лунає приємна неголосна музика. Протягом 20—45 хв дитина може малювати все, що їй заманеться, прикрашати малюнок аплікацією.

Коментар: спонтанне малювання допомагає вийти з депресії, знімає психологічне напруження, активізує відчуття міри — дитина зупиняється, коли розуміє, що експериментувати більше не варто. Почуття відбиваються на папері. Завдання
дорослого — дати дитині повну волю, дозволити діяти так, як їй хочеться.

Гра «Гусінь»

Дітям пропонують стати, поклавши руки одне одному на плечі, перша дитина тримає м’ячика на витягнутих руках, інші затискають м’ячики між своїм животом і спиною сусіда. Торкатися руками до м’яча заборонено. «Гусінь» має пройти по маршруту, який вказує дорослий або перша дитина.

Коментар: дорослий регулює швидкість руху «гусені», щоб запобігти падінню дітей.

Вправа «Не бійся впасти»

Діти діляться на пари. Одна дитина буде падати, інша — її ловити. Той, хто ловить, трохи присідає на 70 см позаду. Той, хто падає, стає спиною до свого партнера, заплющує очі, розслаблюється й падає на руки другої дитини. Важливо не підстраховувати себе під час падіння. Партнери міняються місцями, щоб кожен зміг і ловити, і падати. Психолог стоїть поруч із тим, хто ловить, аби при потребі допомогти йому. Вправа розвиває довіру до людей.

Обговорення

— Що ти відчував, коли падав (ловив)?

— Як ти почувався після падіння (після того, як піймав)?

Вправа «Сховок»

Психолог. Уявіть собі, що у вас є зручний надійний сховок, у якому ви можете сховатися, усамітнитися, коли забажаєте. Уявіть собі будиночок у горах або лісовій долині, свій корабель, сад, таємничий замок… Подумки намалюйте це безпечне зручне місце. Коли лягаєте спати, уявіть, що ви відправляєтеся туди. Ви можете там відпочивати, слухати музику або розмовляти із другом. Робіть усе, що вам приємно. Після того, як ви проробите це кілька разів, можете фантазувати так протягом дня. Заплющте очі на кілька хвилин, і ви опинитеся у вашому особистому сховку.

ЗАНЯТТЯ 9

Мета: розвивати паралінгвістичні засоби спілкування.

Завдання: долати сором’язливість, замкненість, нерішучість; знижувати психоемоційне напруження; усувати агресію.

Матеріали: магнітофон, касета із записом релаксаційної музики, м’яч, коробочка.

Вправа «Побажання»

Ведучий. Тепер виконаймо ще одне завдання. Я приніс коробочку, в яку ми з вами спробуємо зібрати багато різних побажань, вони допоможуть і нам, і іншим людям стати радісними. Для цього ви будете проговорювати своє побажання, а я допоможу його записати. Ми покладемо його в цю чарівну коробочку. Коли вам стане сумно або буде поганий настрій, ви можете відкрити коробочку. Вона допоможе вам знову стати радісними.

Рефлексія

— Який настрій у тебе зараз?

— Чи потрібна тобі така коробочка? Як часто?

Гра «Головом’яч»

Діти парами лягають на живіт, на підлогу так, щоб голови опинилися поруч. Між головами потрібно покласти м’яча. Мета гри — встати, не випустивши м’яча. М’яча не можна торкатися руками.

Ускладніть гру, запропонувавши піднімати м’яча утрьох. Після цього можна поставити експеримент: яке найбільше число дітей може підняти м’яча?

Вправа «Піймай мишу»

Психолог. Уявіть собі, що ви просто зараз і прямо тут будете ловити мишу. Яка це буде миша? Гарненька біла чи сірувато-коричнева домашня? Уявіть собі маленького звіра з гостренькою мордочкою й симпатичними чорними вічками, який швидко перебирає по підлозі манюсінькими лапками. Ви маєте пересуватися зовсім безшумно, щоб не злякати мишку. Крадіться якомога повільніше, пройдіть через усю кімнату, підійдіть до свого місця, і нехай ваша мишка залишиться сидіти перед вами. Якщо хочете, можете, сидячи на своєму місці, взяти її в руки й погладити або ж просто уважно дивіться, як вона сидить і з цікавістю озирається навкруги… (Дочекайтеся, доки всі діти повернуться на свої місця.)
Тепер попрощайтеся зі своєю мишкою й подумки простежте за тим, як усі мишки побіжать до дверей. Я трохи прочиню їх, щоб усі могли вибігти назовні.

Гра «Незнайко»

Психолог. Уявіть, що кожен із вас — Незнайко. Я буду ставити запитання, а ви тільки знизуйте плечима або розводьте руками.

— Ви сьогодні снідали в дитячому садку?

— На вулиці холодно (тепло)?

— У вас є теплий одяг?

— Якого кольору небо?

— Вам подобаються рибки в акваріумі?

— Ви сьогодні підете гуляти?

Вправа «Тух-тібі-дух»

У основі цього ритуалу — комічний парадокс. Діти вимовляють заклинання проти поганого настрою, образ і розчарувань. Вони, не розмовляючи, хаотично рухаються по кімнаті і, зупиняючись навпроти одного з учасників, мають сердито вимовити чарівне слово «тух-тібі-дух». Інший учасник може промовчати або тричі вимовити чарівне слово «тух-тібі-дух». Після цього діти рухаються далі по кімнаті, час від часу зупиняючись перед кимось і сердито вимовляючи чарівне слово. Важливо говорити його не в порожнечу, а певній людині, яка стоїть навпроти. Незабаром діти не зможуть утриматися від сміху.

Вправа «Подорож у чарівний ліс»

Психолог вмикає спокійну музику.

Психолог. Ляжте зручно і заплющте очі. Уявіть собі, що ви в лісі, де багато дерев, чагарників і всіляких квітів. У гущавині стоїть білий кам’яний стільчик, присядьте на нього. Прислухайтеся до звуків. Ви чуєте спів птахів, шелест трави. Відчуйте запахи: пахне волога земля, вітер доносить аромат сосон. Запам’ятайте свої відчуття, почуття, захопіть їх із собою, вертаючись із подорожі. Нехай вони будуть із вами увесь день.

ЗАНЯТТЯ 10

Мета: розвивати колективістські почуття, формувати прагнення займати позицію лідера.

Завдання: розвивати увагу і самоконтроль, мислення, мовлення, групову кооперацію, змагальні мотиви; відволікати від гнітючих переживань; повертати гарний настрій.

Матеріали: папір і олівці — кожному учневі, магнітофон, касета із записом релаксаційної музики.

Вправа «Чотири стихії»

Гравці йдуть по колу. Ведучий домовляється з ними: якщо він скаже слово «земля», усі мають опустити руки вниз, якщо слово «вода» — витягнути руки вперед, слово «повітря» — підняти руки вгору, слово «вогонь» — покрутити долонями і руками до ліктів. Хто помиляється — той програв.

Вправа «Віддам тобі те, що є в мене»

Психолог. Розбийтеся на групи від 8 до 10 осіб. Нехай кожна група утворить своє коло. Один із вас починає гру словами, наприклад: «Тобі, Марійко, віддам те, що є в мене…». Вимовляючи ці слова, учень робить вигляд, що тримає щось у руках, підходить до Марійки й передає їй це. Марійка «приймає подарунок» обома руками. Не важливо, що це. Досить, якщо ви зрозумієте, якого він приблизно розміру, м’який він чи твердий, легкий чи важкий. Після цього Марійка має вирішити, кому б вона хотіла зробити подарунок, і «передає» його із тими ж словами: «Тобі, Марку, дам те, що є в мене». Гра закінчується, коли кожен одержить хоча б один подарунок.

Спонукайте дітей за допомогою пантоміми показувати властивості подарунка, не називаючи його при цьому. Для цього ви можете, наприклад, запитати: «Твій подарунок важкий чи легкий?», «Якщо він упаде, то покотиться чи залишиться лежати на місці?».

Обговорення

— Який подарунок придумала перший дитина?

— Ти вгадав, що це був за подарунок?

— Що тобі сподобалося більше — дарувати чи одержувати подарунки?

— Коли ти востаннє отримував подарунок?

Гра «Сова»

Діти вибирають ведучого — «сову», яка сідає у гніздо і спить. Діти починають бігати й стрибати. Потім ведучий говорить: «Ніч!». Сова розплющує очі й починає літати. Усі гравці одразу мають завмерти. Хто почне рухатися або засміється, стає совою. Гра відволікає від гнітючих переживань, повертає гарний настрій.

Вправа «Що я люблю, а що ні»

Психолог. Візьми чистий аркуш паперу, напиши або намалюй на ньому те, що любиш: справи, які тобі приємно робити, улюблені страви, напої, ігри, людей, які тобі подобаються, і так далі (10 хв).

Тепер вибери із цього щось одне й намалюй його. Розкажи, чому це тобі подобається (10хв). Візьми ще один аркуш паперу, напиши або намалюй на ньому те, що ти не любиш (5 хв). Тепер знову вибери щось зі списку й намалюй це на своєму аркуші. Розкажи про те, чому тобі не подобається те, що ти намалював (10 хв).

Діти представляють те, що в них вийшло.

Обговорення

— Що тобі подобається найбільше?

— Що найменше?

Гра «Зіпсований телевізор»

У групі дітей за їхнім бажанням обирають ведучого. Потім уся група повертається до нього спиною. Ведучий підходить до одного з дітей і показує йому якусь позу.

Потім ведучий відвертається. Дитина, якій він показав позу, вибирає другого учасника й показує йому цю позу і т. д.

Далі всі стають у коло обличчям до центру. Ведучий показує свою позу, а остання дитина — свою. Усі порівнюють ці дві пози. Вони мають бути різними — це і є «зіпсований телевізор».

Етюд «Метелик»

Дітям пропонують виконувати поступальні рухи вгору-вниз долонями під музичний супровід.

ЗАНЯТТЯ 11

Мета: формувати соціальну довіру, позитивний настрій та почуття єдності у групі.

Завдання: розвивати довільність і самоконтроль, сміливість і впевненість у собі; коригувати афективну поведінку; знімати психоемоційне напруження.

Матеріали: папір і олівці — кожному учневі, магнітофон, касета із записом релаксаційної музики, невеликий дзвіночок.

Гра «Заборонні рухи»

Діти стоять півколом навпроти психолога.

Психолог. Я показуватиму різні рухи. Ви будете повторювати всі рухи, крім одного.

Психолог називає й показує «заборонений» рух (наприклад, підскакування) і дає сигнал до початку гри. Помилки, звичайно, викликають бурхливі емоційні реакції, сміх, але виводити дітей із гри не треба.

Вправа «Сміятися заборонено»

Психолог. Сядьте, будь ласка, широким колом. Хтось один стане посередині й буде водити. Його завдання полягає в тому, щоб обрати когось і змусити його заговорити або усміхнутися. Для цього він може пробувати все, що завгодно, однак не повинен ні до кого доторкатися, і, зрозуміло, сам не має права говорити. Ті, хто сидить у колі, не можуть відвертатися або заплющувати очі.

Кожний водить не більше однієї хвилини. Якщо за цей час ведучий не зуміє розсмішити або змусити заговорити когось, нехай із тією же дитиною спробують свої сили ще 1—2 учасники. Якщо ведучому все вдається, він міняється місцями з тим, кого змусив усміхнутися або заговорити.

Гра «Турнір»

Учасники обговорюють правила гри-боротьби. Наприклад: боротися потрібно, стоячи на одній нозі, не переступати через лінію, зі зброєю або без неї. Призначають суддю, який стежить за дотриманням правил. Дитину ставлять у різні позиції: того, хто змагається, судді, глядача.

Малювання «Радість»

Ведучий. Уявіть, що ми художники і нам треба намалювати картину на тему «Радість». Візьміть
листочки й олівці, намалюйте свою радість так, як вам хочеться.

Включається музичний супровід. Потім ведучий підписує назву малюнків, вивішує їх.

Обговорення

— Який настрій у тебе зараз?

— Чи легко було намалювати картину на цю тему?

— Чи навчився ти сьогодні створювати собі добрий настрій?

— Чи допомогли тобі в цьому товариші? Хто саме?

Вправа «Так і ні»

Психолог. Згадайте на мить, як зазвичай звучить ваш голос. Тихо, голосно, середньо?

Зараз вам буде потрібно використовувати всю міць свого голосу. Розбийтеся на пари і станьте обличчям одне до одного. Ну а тепер ви проведете уявний бій словами. Вирішіть, хто з вас говоритиме «так», а хто — «ні». Уся ваша суперечка складатиметься лише із цих двох слів. Потім ви поміняєтеся ролями. Ви можете починати дуже тихо, поступово збільшуючи гучність доти, доки один із вас не вирішить, що голосніше вже не можна. Будь ласка, слухайте дзвіночок. Почувши його дзенькіт, зупиніться, зробіть кілька глибоких вдихів. Зверніть при цьому увагу на те, як приємно побути в тиші після такого шуму й гамору.

Вправа «Водоспад» Звучить музика.

Психолог. Заплющте очі й уявіть собі, що ви стоїте під невеликим водоспадом. Небо ясно-блакитне, повітря свіже. Вода чиста й прохолодна. Вона м’яко струменить по спині, стікає з ніг, біжить далі. Постійте трохи під водоспадом, дозвольте воді обмивати вас і нестися далі.

Вправу треба виконувати стоячи.

ЗАНЯТТЯ 12

Мета: отримувати позитивний емоційний досвід через спільні рухові дії та вправи.

Завдання: розвивати узгодженість рухів, не-вербальне вираження станів і стосунків, уміння слухати і концентрувати увагу.

Матеріали: папір, олівці, крейда, різні музичні інструменти.

Гра «Дзеркало»

Діти стають у коло обличчям до центру. Усі вони — «дзеркала». Ведучий приходить у «магазин дзеркал», підходить по черзі до кожного, показує рух, а «дзеркало» одразу ж його повторює.

Гра «На містку»

Дорослий пропонує дітям пройтися по містку через прірву. Для цього на підлозі або на землі накресліть місток — смужку завширшки ЗО— 40 см. По «містку» мають іти назустріч одна одній дві дитини, інакше він перевернеться. Також важливо не переступати через риску, інакше гравець «тоне» і вибуває із гри. Разом із ним вибуває й другий гравець (коли він залишився один, місток перевернувся). Поки дві дитини йдуть по «містку», інші за них активно вболівають.

Вправа «Хто я?»

Психолог. Уяви собі, що в тебе є друг, який живе в іншій країні й з яким ти листуєшся. Він дуже хоче побільше довідатися про тебе: який ти, як ти виглядаєш, що тобі цікаво… Ти вирішив відправити йому свій автопортрет. Намалюй картину, на якій буде зображена або тільки твоя голова, або ти весь, із голови до п’ят. Де-небудь на аркуші великими буквами напиши своє ім’я. Наприклад: «Мене звати Валерій» (10 хв).

Тепер придумай оповідання для свого друга про себе. Нехай кожен рядок твого оповідання починатиметься словами «я», «мій», «у мене». Ти сам вирішиш, наскільки довгим буде твоє оповідання. Воно може виглядати приблизно так:

• я — Валерій;

• я люблю іноді побешкетувати;

• я — найстарший у сім’ї;

• мій зріст — один метр і тридцять п’ять сантиметрів;

• у мене руде волосся;

• я обожнюю морозиво.

Далі нехай діти покажуть свої портрети і прочитають оповідання.

Обговорення

— Чи хотів би ти листуватися з кимось із далекої країни?

— Як ти думаєш, зрадів би твій друг такому листу?

— Чи сподобалася тобі ця гра?

— Чий автопортрет тобі сподобався найбільше?

— Чиє оповідання тобі особливо сподобалося?

Вправа «Замок»

Діти схрещують руки, стискають долоні, зчеплюють пальці в замок, вивертають руки до себе. Далі пробують рухати пальцем, який вкаже ведучий. Палець має рухатися точно й чітко, без синкінезій. Торкатися пальця не можна. Послідовно у вправі треба задіяти всі пальці обох рук. Далі діти можуть виконувати вправу в парах.

Гра «Мирні» і «войовничі»

Усі діти вибирають собі музичні інструменти. Ті, хто вибрав тихі, об’єднуються у плем’я «мирні», а ті, хто голосні, — у плем’я «войовничих». За легендою, племена живуть на різних берегах, тому спілкуватися можуть тільки за допомогою звуків, по черзі граючи на музичних інструментах. Діти можуть супроводжувати виконання танцями, відповідними музиці, — спокійними або енергійними.

 

Вправа «Небо»

Сядьте у крісло прямо, зіпріться на спинку, але не
напружуйтесь. Ноги мають стояти на підлозі. Заплющте очі. Уявіть прекрасне блакитне небо.
По ньому пливуть хмари. Ви спостерігаєте за ними. Якщо ви про щось думаєте, нехай ваші думки летять разом із хмарами. Ви зосереджені на небі. Ви відчуваєте спокій, тишу й радість. Розплющте очі. Якийсь час посидіть спокійно. А тепер повільно встаньте.

ЗАНЯТТЯ 13

Мета: розвивати навички взаємодії з однолітками.

Завдання: розвивати довільність і самоконтроль, усувати агресію, знімати психоемоційне напруження.

Матеріали: папір, крейда, стрічки (бинт), мотузка.

Вправа «Черепашки»

Діти сідають навпочіпки.

Психолог. Уявіть, що ви перетворилися на маленьких черепашок. Настала ніч. Черепашки сховалися під панцирами — втягли й опустили голівки, пригорнули лапки до тіла, заплющили очі. Солодко сплять черепашки. Але на зміну ночі прийшов ранок. Сонячні промені зазирнули до черепашок і стали їх будити. Черепашки повільно прокидаються. Ось вони обережно поворухнули пальцями на лапках, відкрили оченята, повільно підняли голівки, витягнули шиї і з цікавістю озираються навколо. Настав час вставати — вони розпрямили лапки, підвелися, потягнулися до сонечка, підняли лапки вгору. Яке ж ласкаве, тепле сонечко сьогодні! Доброго ранку, черепашки!

Гра «Сіамські близнюки»

Діти розбиваються на пари, сідають за стіл дуже близько одне до одного, потім зв’язують праву руку однієї дитини й ліву іншої від ліктя до кисті. Кожному в руку дають крейду. Крейда має бути різного кольору. До початку малювання діти можуть домовитися між собою, що вони зображатимуть. Час на малювання — 5—6 хв. Щоб ускладнити завдання, одному із гравців можна зав’язати очі, тоді «зрячий» гравець має керувати рухами «сліпого». Після гри з дітьми проводиться бесіда про їхні відчуття у процесі малювання, чи було їм комфортно, що їм заважало, а що допомагало.

Гра «Накрути мотузочку на палець»

За сигналом дорослого діти мають якомога швидше накручувати на вказівний палець мотузку. Переможцем вважається та дитина, яка встигла виконати завдання до звукового сигналу «стоп».

Гра «Складемо історію»

Дорослий починає розповідати історію: «Були собі…», — далі придумують діти. Кожний учасник гри говорить по черзі. Роль ведучого полягає в тому, щоб надати оповіданню якогось сценарію, зробити його осмисленішим.

Коментар: початок може бути будь-яким, наприклад: «У одному великому (маленькому) казковому (чарівному) місті (лісі)…», «За тридев’ять морів…» тощо. Перед початком гри важливо налаштувати дітей на фантазування, пригадати героїв із різних казок тощо.

Наприкінці гри ведучий переказує всю історію спочатку.

Вправа «Рубання дров»

Усі стоять. Учасники мають уявити, як вони рубають дрова. Поставте колоду на пеньок, високо над головою підніміть і опустіть сокиру. Щоразу при опусканні сокири треба вигукнути: «Ха!». Потім поставте перед собою наступну колоду й рубайте знову. За дві хвилини кожен учасник говорить, скільки колод він розрубав.

Етюд «Маріонетка»

Психолог. Уявіть, що ви перетворилися на ляльок, які виконують ті рухи, що потрібні ляльководам, — так називають акторів лялькового театру. Станьте прямо й завмріть у позі ляльки. Ваше тіло стало твердим, як у Буратіно. Напружте плечі, руки, пальці, уявіть, що вони дерев’яні. Напружте ноги й коліна, пройдіться так. Ваше тіло, немов дерев’яне. Напружте обличчя й шию. Насупте чоло, стисніть щелепи. А тепер скажіть собі: «Розслабся й розм’якни. М’язи розслаблюються. Напруження йде». Можна помасажувати однією рукою іншу, погладити обличчя.

ЗАНЯТТЯ 14

Мета: розвивати навички самостійності й уміння приймати ризиковані рішення.

Завдання: розвивати довільність, самоконтроль, увагу, паралінгвістичні способи спілкування; формувати адекватну самооцінку, підвищувати впевненість у собі.

Матеріали: магнітофон, касета із записом релаксаційної музики.

Вправа «Чарівне слово»

Діти й ведучий стають у коло. Ведучий пояснює, що він показуватиме різні рухи, а діти мають їх повторювати, але тільки в тому випадку, якщо він скаже «будь ласка». Інакше діти не рухаються. «Чарівне» слово ведучий говорить у довільному порядку, через 1—5 рухів.

Вправа «Ну ж бо, відгадай»

Діти діляться на дві підгрупи. Перша потайки від іншої загадує якийсь предмет. Інша підгрупа має його відгадати, ставлячи навідні запитання. На них перша підгрупа має право відповідати тільки «так» або «ні». Діти першої підгрупи стають в одну лінію одне за одним, навпроти них стають діти з іншої підгрупи. Спочатку запитує дитина із другої підгрупи: «Воно живе?». Перша дитина з першої підгрупи відповідає: «Так». Потім запитує друга дитина із другої підгрупи: «Я його бачив?». Друга дитина з першої підгрупи відповідає: «Так» і т. д. Після того, як предмет відгадають, підгрупи міняються ролями. Рекомендуємо загадувати відомі всім предмети.

Гра «Змійка»

Діти обирають ведучого, стають за ним у колону, кладуть руки на плечі попередньому учаснику гри. У такому положенні вони мають долати різні перешкоди: піднятися на пуфик і зійти з нього, проповзти під столом, обігнути уявне озеро тощо. Гра повторюється. Кожен із дітей має побувати в ролі ведучого.

Етюд «Що може Марічка?»

Марічка дуже боялася застуди. Дорослі часто повторювали їй, що вона слабенька й тому має берегти своє здоров’я. Дівчинка із заздрістю дивилася у вікно на однолітків, яким навіть у сильні морози дозволяли гуляти на вулиці.’ Тільки їй не можна. Сльози стояли в очах Марічки. І от одного разу вона вирішила…

Психолог. Придумайте оповідання далі. Розіграйте по ролях різні варіанти розвитку сюжету. Обговоріть їхню ефективність у групі.

Вправа «Іноземець»

Психолог. Уявіть, що до нас у гості приїхав іноземець, який не знає української мови, а ви не знаєте його рідної. Спробуйте поспілкуватися з ним, покажіть вашу кімнату, іграшки, запросіть пообідати. Пам’ятайте, що все це потрібно робити мовчки.

Вправа «Незвичайна веселка»

Лунає спокійна музика.

Психолог. Ляжте зручно, розслабтеся, дихайте рівно і глибоко. Заплющте очі. Уявіть, що перед вами — незвичайна веселка. Перший колір — блакитний. Він може бути м’яким і заспокійливим, як гірський потічок! Блакитний приємно пестить око у спеку, він освіжає, як купання в озері. Відчуйте цю свіжість. Наступний — жовтий. Жовтий приносить нам радість, він зігріває нас, як сонечко, він нагадує нам ніжне пухнасте курчатко, і ми усміхаємося. Якщо нам сумно й самотньо, він піднімає настрій. Зелений — колір м’якої галявини, листя і теплого літа. Якщо нам не погано і ми почуваємося невпевнено, зелений колір допоможе. Розплющте очі. Що ви відчували, коли уявляли собі, що дивитеся на блакитний, жовтий і зелений кольори? Візьміть із собою ці відчуття на весь день.

ЗАНЯТТЯ 15

Мета: розвивати адекватні психоемоційні реакції на психотравматичні ситуації.

Завдання: розвивати довільність і самоконтроль; навчати самозахисту методами, адекватними небезпеці; знімати психоемоційне напруження.

Матеріали: папір, ножиці, магнітофон, касета із записом колискової.

Вправа «Розповімо й покажемо»

Діти стають півколом навпроти психолога й повторюють за ним слова й рухи.

Психолог. Один, два, три, чотири, п’ять (по черзі загинають пальці правої руки),
можемо всі ми показать (ритмічно плескають у долоні).
Це лікті — їх торкнемося (обхоплюють долонями обидва лікті), праворуч, ліворуч ми гойднемося (виконують нахили праворуч і ліворуч). Це плечі — їх торкнемося (кладуть долоні на плечі),
праворуч, ліворуч ми гойднемося (нахиляються праворуч і ліворуч).
Якщо ми вперед гойднемося (нахил уперед),
то колін ми торкнемося (торкаються колін).
Один, два, три, чотири, п’ять (по черзі загинають пальці лівої руки),
можемо все ми показать (ритмічно плескають у долоні).

Вправа «Кулька емоцій»

Ведучий. Зараз ми з вами повчимося, як можна по-іншому виходити з таких ситуацій, коли ви образилися, гніваєтеся. Допоможе нам у цьому хлопчик. Коли він побачив, що його морозиво тане в калюжі, йому здалося, що образа і злість перетворилися на кульки прямо всередині нього. Він видихнув їх, і вони полетіли. І коли кульки летіли, то ставали все меншими й меншими, і зникли зовсім. Хлопчик відчув, що злість пропала, образа пішла. Ну, впало морозиво, то й упало. «Пощастить якомусь песику», — подумав хлопчик і пішов далі. Давайте спробуємо зробити, як цей хлопчик. Згадайте, будь ласка, коли ви почувалися скривдженими, засмученими? (Дати час на спогади.)
Ці негативні емоції можна надути, як кульку, й відпустити, щоб вона полетіла. Відчуйте, як образа і злість перетворюються на кульки всередині вас, і видихніть їх: «Ух-ух-ух». У всіх вийшло? Ні? Давайте уявимо це по-іншому. Комусь простіше уявити, що він бере кульку й надуває її своєю злістю або смутком і відпускає. Надуваємо всі разом зі мною! І відпускаємо!

Рефлексія

— Чи сподобалася тобі вправа?

— Чого ти навчився?

— Коли можна користуватися таким способом?

— Чи корисно довго злитися, ображатися?

— Як швидше прогнати злість?

— Як ти зараз почуваєшся?

Вправа «Виріж хвилі для кораблика»

За командою дорослого діти вирізають із паперу силуети хвиль і складають відповідну композицію. Потім разом із психологом придумують сюжет оповідання про морську подорож на кораблику. Оповідання зобразіть пантомімою.

Вправа «Мої досягнення»

Ведучий. Бувають такі ситуації, коли кожен із нас пишається своїми вчинками. Спробуйте згадати такі ситуації й назвати їх: «Я
пишаюся собою, коли я…».

Рефлексія

— Тобі є за що пишатися собою?

— Чи подобається тобі це почуття?

— Що ти прагнеш зробити для цього?

Методичні рекомендації. Ведучому необхідно

звернути увагу на відповіді дітей, оцінити їхню самооцінку й рівень домагань.

Гра «Відійди»

Дитина відштовхує кривдника.

Тілесні прояви: руки витягнуті у бік напарника по грі. долоні вертикально нагору.

 

Етюд «Кошеня спить»

Дитина виконує роль кошеняти, яке лягає на килимок і засинає. У кошеняти повільно піднімається й опускається животик. Лунає колискова.

ЗАНЯТТЯ 16

Мета: стимулювати моторне й емоційне самовираження, знімати м’язові затиски.

Завдання: розвивати довільність і самоконтроль, погодженість рухів, самосвідомість; формувати адекватну самооцінку.

Вправа «Привіт, я радий тебе бачити…»

Діти по черзі звертаються одне до одного, закінчуючи речення: «Привіт, я радий тебе бачити…». Необхідно сказати щось гарне, приємне, але обов’язково від щирого серця, відверто.

Вправа «Жаба»

Покладіть руки на підлогу (стіл). Одну долоню стисніть у кулак, іншу просто покладіть на стіл. Одночасно міняйте положення рук. Аби ускладнити вправу — прискорте її.

Гра «Інтерв’ю»

Діти обирають ведучого, а потім, уявивши, що вони — дорослі люди, по черзі стають на стільчика і відповідають на запитання, які їм буде ставити ведучий. Ведучий просить дитину назвати своє ім’я та по батькові, розповісти про те, де і ким він працює, чи є в нього діти, які має захоплення тощо.

Коментар: на перших етапах гри дітям часто складно придумати запитання. У цьому випадку дорослий роль ведучого бере на себе, пропонуючи дітям зразок діалогу. Запитання можуть бути про що завгодно, але необхідно пам’ятати, що розмовляють «дорослі».

Вправа «Прогулянка до лісу»

Психолог запрошує дітей прогулятися до уявного лісу. Діти повторюють рухи психолога: ідуть тихо, навшпиньки, щоб не розбудити ведмедя, переступають через колоду, боком рухаються по вузькій стежечці, навколо якої росте кропива, обережно ступають по хибкому містку, перекинутому через струмочок, стрибають по купинах у болоті, нахиляються, збираючи гриби та квіти, тягнуться вгору за горіхами тощо. Можна запитати дітей, які вони знають гриби, квіти, дерева.

Вправа «Закінчи речення»

Психолог пропонує дітям по черзі закінчити речення: «Я вмію…», «Я зможу…». Коли дитина вимовить закінчення фрази, усі плескають у долоні.

 

 

Вправа «Море»

Сядьте у кріслі, не напружуючись. Уявіть собі море. Ви бачите безмежний водний простір, хвилі, які піднімаються й ростуть, розбиваються на піску просто біля ваших ніг, відкочуються назад. Спостерігайте далі, як хвилі набігають на берег і відкочуються назад. Якщо ви про щось думаєте, ваші думки відносять хвилі. Дивіться на море. Ви дивитеся на хвилі й заспокоюєтеся. Це ваш світ, повний спокою. Ви можете відчути його в будь-який момент. Розплющте очі. Якщо хочете, посидьте так кілька хвилин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

завантаження...
WordPress: 23.16MB | MySQL:26 | 0,371sec