Тренінгове заняття “Профілактика наркоманії”

Мета: Підвищити рівень поінформованості підлітків з проблем, пов’язаних із наркотиками. Випрацювати та розвинути навички, що запобігають уживанню психоактивних речовин.

Задачі:

  1. з’ясувати рівень поінформованості учасників зі згаданої проблеми;
  2. дати достовірну інформацію щодо психологічної узалежненість, щодо причин і наслідків уживання наркотиків;

    3)    сформувати в підлітків навички відповідальної поведінки;

    4)    перевірити рівень засвоєння інформації.

    Методи проведення:

    Тривалість етапів залежить від особливостей групи та досвіду тренера. Відхилення від розкладу не повинні викликати тривогу та невпевненість. У цьому випадку тренеру слід проявити гнучкість. Під час планування роботи слід заздалегідь продумати, які вправи можна добавити, якщо робота проходитиме дуже швидко, і навпаки, який етап можна скоротити і яким чином, якщо виникнуть затримки. У запропонованому плані тривалість кожного етапу вказана приблизно.

    План проведення:

    1. Організаційні настанови

    Цей етап призначений для створення демократичної атмосфери, заохочення спілкування. Він задає тон подальшої роботи тренінгу. Вступ .

    Тренер оголошує мету та задачі семінару.

    Знайомство з тренерам (3 хв.)

    Знайомство може бути проведене у будь-якій зручній формі. Добре, якщо тренер розповість про свою професійну діяльність, досвід роботи, власні очікування та побажання стосовно цього тренінгу. Не слід обмежуватися лише інформацією «Мене звуть…»

    Знайомство учасників семінару.


    Гра «Мене звуть…»

    Мета гри: підготувати групу до подальшої спільної роботи та створити відповідний настрій.

    Матеріали: ватман і різноколірні фломастери. Група стає по колу. Перший учасник пише на ватмані своє ім’я й ще що-небудь, пов’язане з іменем. Наприклад: «Мене звуть Маша, але однокласники називають мене пухнастою Мишею». Потім передає аркуш наступному учасникові. Кожний наступний учасник робить те саме.

    Після того, як останній учасник напише своє ім’я, ватман вивішується на стіну та залишається там протягом усього дня тренінгу.

    Очікування учасників (15 хв)

    Учасникам роздаються невеликі аркуші паперу, на яких вони записують свої очікування від семінару (кожне побажання на окремому аркуші). Потім на великому аркуші робляться написи «Очікується» і «Виконано».

    На етапі обговорення очікувань усі занотовані побажання прикріплюються під написом «Очікується». У подальшому кожний учасник має можливість переміщувати аркуші зі своїми очікуваннями в графу «Виконано».

    Якщо протягом семінару були реалізовані не всі побажання учасників, то тренер повинен наприкінці семінару обговорити це з групою та з’ясувати, що робити з нереалізованими очікуваннями: запланувати наступний семінар, запропонувати індивідуальну консультацію чи рекомендувати необхідну літературу.

    Альтернативний варіант: запропонувати учасникам по черзі висловити очікування й записати їх на великому аркуші чи на дошці. Подальша робота з переліком аналогічна наведеній.

    Прийняття правил роботи групи

     

    2. Оцінка рівня інформованого, актуалізація проблеми

    Гра «Спірні твердження»

    Гра дає змогу тренеру оцінити рівень інформованості й актуалізувати проблему для учасників. Ця гра є певним анонсом тієї інформації, що зможуть отримати учасники. Текст гри наведений в описі попереднього тренінгу.

     

     

    Гра «Асоціації»

    Мета: визначити рівень знань учасників групи, створити підґрунтя для більш глибокого змісту подальшої роботи та дискусій.

    Матеріали: ручки, аркуші паперу для кожного учасника.

    У грі обов’язково бере участь уся група. У ході гри визначається початкове ставлення групи до проблеми. Дається завдання: «Назвіть 1—2 слова, які спадають вам на думку, коли ви чуєте «наркотики», «наркоманія», «узалежненість».

    Гру можна проводити у двох варіантах: усно чи письмово.

    Варіант 1: учасники по черзі висловлюють 1 —2 асоціації, які викликають ці слова.

    Варіант 2: учасники отримують по невеликому аркушу паперу, на жому записують свої асоціації до цих слів.

    Після цього всі асоціації обговорюються, з’ясовуються причини виникнення таких асоціацій і наводиться міф про наркоманію в нашій культурі, виходячи з асоціацій, що виникли.

    Слід звернути увагу, що асоціації бувають різними, найчастіше вони відображають особистісне ставлення людини до цієї проблеми, яке навіть не усвідомлюється.

     

    Мозковий штурм «Причини та наслідки вживання наркотиків»

    Складається таблиця (див. табл.), в один стовпчик якої занотовують причини вживання наркотиків, у другий — наслідки.

    Висновок: практично в усіх випадках людина обирає сама, чи вживати наркотики, чи ні. Той, хто обирає наркотики, непрямим чином обирає й відповідні наслідки.

    Рухова вправа «Молекули» («Броунівський рух»)

    Усі учасники збираються тісною групкою біля тренера, заплющують очі та починають хаотично рухатися в різні сторони, вдаючи дзижчання. Через деякий час тренер подає один сигнал — це означає «тихо і завмри!», два сигнали — «вишикуватися в коло із заплющеними очима», три сигнали — «відкрити очі та подивитися на фігуру, що з’явилася».

    Інший варіант гри: під музику всі учасники довільно рухаються. У будь-який момент тренер може дати сигнал: «Зберіться в групи по 5 осіб!» (по 3, по 7…). Учасникам («атомам») необхідно швидко організувати такі групи («молекули»), ставши групою в коло та узявши один одного за руки. І так кілька разів, змінюючи число учасників у групах («атомів» у «молекулах»).

     

    1. Інформаційний блок

      Теоретичний матеріал і дискусія

    На цьому етапі слід обговорити такі поняття:

    •    наркотики та наркоманія;

    •    механізм і особливості впливу наркотиків на організм людини, зокрема підлітків;

  • наслідки і характерні прояви уживання наркотичних речовин;
  • адекватна поведінка;
  • причини, що підштовхують до уживання наркотиків;
  • міфи та хибні уявлення про наркотики в молодіжному середовищі;
  • роль впливу групи на початок уживання наркотиків, стратегії протидії тискові однолітків.

    Логічно розпочати цей етап із відповідей на ті запитання, які викликали масові ускладнення на етапі «оцінка рівня інформованості». Метод роботи — лекція чи інтерактивна форма (дискусія, під час якої тренер уточнює, коригує та деталізує відповіді учасників).

     

    Рухова вправа «Вишикуйтеся за зростом»

    Мета: подолання бар’єрів у спілкуванні між учасниками та їхнє розкріпачення.

    Учасники стають щільним колом, заплющують очі. їхнє завдання полягає в тому, щоб із заплющеними очима вишикуватися за зростом. Після того як учасники виконають завдання, тренер дає команду відкрити очі й подивитися, що вийшло.

    Після вправи можна обговорити, чи було складно виконати це завдання, як почувалися учасники.

    Ця гра має кілька варіантів. Можна дати завдання вишикуватися за кольором очей (від найсвітліших до найтемніших), за кольором волосся, за теплом рук тощо.

    Історія про…

    Мета: аналіз дій героїв «історій». З’ясування поглядів учасників на дану проблему. Моделювання найоптимальніших стратегій дій учасників.

    Матеріали: тексти історій, аркуш ватману, фломастер.

    Усіх учасників методом жеребкування поділяють на 3—4 команди. Потім зачитується історія з життя підлітків. Учасників просять оцінити дії та поведінку героїв за 10-бальною шкалою з погляду їхньої ефективності та І етичних норм, результати зводять у І ку таблицю на аркуші ватману й аналізують. Кожна з команд зачитує рейтинги, отримані в ході групового обговорення, і коротко пояснює, чому з’явився саме такий результат.

    Приклад історії:

    Дмитро та Оксана кохають одне одного. Вони навчаються в одному класі. Одного разу Дмитро під час дискотеки завів Оксану до класу та запропонував спробувати вжити наркотик. Він пояснив, що нещодавно почав колотися, йому дуже подобається, і він хоче, щоб їй теж було добре. Оксана відмовилася від пропозиції та втекла зі школи. Усю ніч вона думала, що робити, і врешті-решт вирішила розповісти однокласниці Галі, у якої брат нещодавно загинув під мотоциклом, яким керував наркоман. Галя обіцяла все влаштувати та вирішити проблему. Вона розповіла класному керівникові, а той — директорові школи. Батьків Дмитра викликали до школи та розповіли про сина. Дмитра поміщають на лікування до закритого стаціонару. Ніхто з класу, навіть Оксана, не приходять до нього. Тільки друг Іван не змінив свого ставлення до друга та відвідує його. Коли Дмитро вийшов з лікарні, він вирішив, що наркотики більше вживати не буде, але й з Оксаною підтримувати стосунки не збирається.

    На прикладі цієї історії можна зробити висновки, наскільки зручно:

    відмовити близькій людині,

  • прийняти самостійне рішення,
  • зробити вірний вибір,
  • визначити, який вибір є правильним,
  • відмовитися від дискриміную чому позиції.

     

    Гра «Життя з хворобою»

    Мета: усвідомлення учасниками проблем, пов’язаних із наркоманією; зміна поглядів на проблеми тих, хто вживає наркотиків.

    Матеріали: невеликі картки з паперу (5×5 см). ручки для кожного учасника.

    Тренер видає кожному учаснику по 12 карток і просить написати:

    => на 4 картках — зазви улюблених страв:

    => на 4 картках — назви улюблених занять, захоплень;

    => на 4 картах — імена близьких чи коханих людей.

    Коли всі учасники дали відповіді, тренер каже: «Давайте поставимо себе на місце людини, яка потрапила у залежність від наркотиків, для того, щоб краще зрозуміти, що відбувається в її житті. Отже, людина обрала задоволення, яке вона отримує від наркотику. За будь-яке задоволення слід платити… і не тільки грошима. Тому я прошу віддати по одній картці з улюбленими стравою, заняттям, близькою людиною». Учасники самі вибирають і віддають 3 картки. Далі залежність вимагає наступних жертв, і учасники вибирають і віддають іще по 3 картки. Після цього тренер сам проходить по колу і, не дивлячись, відбирає по 1 картці в кожного учасника — це символізує те, що наркоман уже не спроможний сам контролювати ситуацію. Усе, що залишилося в учасників, — це варіант того, що наркоманія може зробити з життям людини.

    Обговорення:

    => Як почувалися учасники під час гри?

    => Як зараз почуваються?

    => 3 чим (або з ким) було розставатися найважче?

    Після гри обов’язково проводиться емоційне розвантаження, для того щоб вивести учасників з ігрової ситуації. Його текст може бути таким:

    «Те, що відбувалося зараз, було лише грою. Я сподіваюся, що це ніколи не зачепить вас і ваших близьких. Усе це було лише грою й закінчилося разом із грою…»

    Після цього учасники діляться пережитими почуттями.

    Якщо напруга емоцій у групі залишається високою, слід зробити невелику (5 хв.) перерву або провести вправу на зняття тривожності.

    Під час цієї гри слід поводитися обережно, оскільки в групі можуть бути учасники, які вже пробували вживати наркотики чи знаходяться в тій чи іншій стадії узалежненості. У цьому випадку гра може спричинити різний вплив: з одного боку, показати, яким небезпечним є подальше вживання, а з іншого — викликати в людини почуття безвихідності. Тому, якщо тренер не впевнений у своїх можливостях опанувати ситуацією й не зашкодити учасникам, краще замість цієї гри виконати більш нейтральні вправи.

  1. Етап набуття практичних навичок

    Вправа «Відмова»

    Мета: дати можливість учасникам оволодіти навичками впевненої поведінки, аргументованої відмови в ситуації вибору.

    Група ділиться на 3 підгрупи. Кожній підгрупі пропонується окрема ситуація:

    => однокласник (сусід, лідер дворового угруповання) просить дозволу виготовити наркотик у тебе вдома;

    => однокласник (сусід, лідер дворового угруповання) просить дозволу виготовити наркотик у тебе вдома; однокласник (сусід, лідер дворового угруповання) просить залишити якісь речі;

    => однокласник (сусід, лідер дворового угрупування) просить набрехати його батькам, що якась його річ зберігається в тебе.

    Завдання підгрупам: протягом 7 хв придумати якомога більше аргументів для відмови в такій ситуації. Після цього кожна підгрупа «розіграє» свою ситуацію перед рештою учасників. Один учасник грає роль того, хто вмовляє, інший — того, хто відмовляється. Тренер пропонує використати в кожній ситуації по три стилі відмови: впевнений, агресивний, невпевнений. Кожний стиль демонструється тільки одним учасником.

    Якщо тренер відчуває, що роль того, хто умовляє, учасники виконують не на належному рівні, він може взяти її на себе.

    Далі слід обговорити необхідність придбання таких навичок, впливу тих чи інших форм відмови на подальші стосунки. Обговорюється питання щодо складності та переваги відповідальної поведінки.

    5. Завершення роботи

    Тренер по колу опитує всіх учасників про те, що їм сподобалося і не сподобалося у ході семінару, чи виправдалися їхні сподівання, які почуття вони відчувають у даний момент.

    Для оцінки ефективності своєї роботи тренер може запитати, що учасники хотіли б змінити, організувати в інший спосіб; чому слід приділити більше уваги в процесі тренінгу.

    Потім тренер підбиває підсумки семінару, робить висновки, роздає папки з інформаційними матеріалами. Якщо є можливість, нагороджує найактивніших учасників тренінгу тематичними сувенірами.

    Таблиця

       
       
       

     

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 0,327sec