ТРЕНІНГ СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 4-6-х КЛАСІВ

Програма включає 15 занять по дві години на кожне. Черговість розташування ігор обрана так, щоб сприяти зростанню довірливості та відвертості групового спілкування. У програмі описані правила усіх ігор, за винятком рольової творчої гри (РТГ), оскільки при проведенні такої гри у кожному окремому випадку власне ведучий вигадує сюжет і ролі залежно від тих завдань, які він має намір вирішити за допомогою цієї гри. Творчій рольовій грі у пропонованому циклі присвячені заняття № 8-10, 12.

Загальна мета занять: розвивати в учасників Т-групи асоціативне мислення і фантазію, вміння співпрацювати, надавати один одному емоційну підтримку, зафіксувати у свідомості присутніх форми шанобливого ставлення до людини.

© Заняття 1

Мета: сприяти створенню ігрової атмосфери на заняттях, покласти початок діагностичному етапу у груповому процесі.

Метод: використання гри «ОПОВІДАЧ, ЩО ЗАПЛУТАВСЯ».

Хід гри. Суть гри полягає в тому, що один із учасників промовляє вголос ряд вільних асоціацій, а потім хтось інший «розплутує» розповідь, тобто повторює той самий ряд асоціацій у зворотному порядку.

Усі гравці сідають у коло. Першим оповідачем є тренер (щоб дітям одразу було зрозуміло, що він від них вимагає). Наприклад, він може почати так:

Одного разу я зустрів свого старого знайомого. Ми зайшли у кафе випити по склянці соку. Узагалі-то мені більше подобається молоко. Моя бабуся мала корову. Якби ви знали, як цікаво спостерігати за цією твариною. А ще у бабусі був пес. Я брав його до лісу, коли йшов по гриби. Він полюбляв ласувати суницями. Чи знаєте ви, що суниці можуть вилікувати від сорока хвороб?..

Буде краще, коли тренер не має готового оповідання, а експромтом повідомляє ті асоціації, які виникнуть у нього під час заняття. Адже завдання тренера – продемонструвати дітям приклад вільної імпровізації.

Закінчивши свою розповідь, він пропонує комусь із гравців її «розплутати». Той самий гравець, «розплутавши» розповідь тренера, може «заплутати» її поновому. Коли він вирішить, що зробив це достатньою мірою, він пропонує «розплутати» вже власну розповідь іншому гравцеві. Усі гравці мають слухати уважно, оскільки ніхто не знає, хто саме буде наступним ведучим. Тренер може зупинити гру, якщо помітить, що інтерес та уважність дітей помітно знизилися.

Вправи «заплутування», а тим більше «розплутування» дуже корисні, оскільки активізують цілий ряд психічних процесів – оперативну пам’ять, логічне мислення, уяву.

Ця гра – перше джерело інформації про членів Т-групи. Зазвичай у їхніх розповідях тим чи іншим чином відбиваються захоплення, соціальні установки, риси характеру учнів.

© Заняття 2

Мета: показати учасникам групи, що кожна людина – індивідуальність; покласти початок діагностичному етапу у груповому процесі.

Метод: використання ігор «Асоціація», «Зобрази проблему».

«АСОЦІАЦІЯ»

Хід гри. Учні сідають у коло. Кожний по черзі, починаючи зліва від ведучого, сідає в середину кола й повертається обличчям спочатку до одного гравця, потім до його сусіда і т. д. Той, до кого він повернувся черговий раз, повідомляє про асоціації, які в нього виникли на даний момент. Один каже: «Ти нагадуєш мені Вінні-Пуха. Ти такий самий товстенький». Другий каже: «Ти схожий на велику теплу ковдру, тому що від тебе йде тепло».

Той, хто сидить у центрі кола, вислуховуючи такі висловлювання, починає переосмислювати власне «Я», власні уявлення про ставлення до себе однокласників, про свій авторитет серед них тощо.

Після того як усі учасники гри вислухали асоціації товаришів, відбувається обговорення, під час якого кожний ділиться враженнями від свого перебування в центрі кола. Той, хто сидить у центрі кола, дуже хвилюється, але вислуховує важливу для себе інформацію мовчки. Тепер можна розповісти про свої переживання, поділитися із членами групи заповітним, бути вислуханим та сподіватися на те, що його зрозуміють. Усе це сприяє пізнанню та об’єктивній оцінці власного «Я».

«ЗОБРАЗИ ПРОБЛЕМУ»

Хід гри. Діти сідають у коло. Гравець, що сидить зліва від тренера, зображає без слів, тільки рухами й мімікою, власну проблему. Решта, спостерігаючи за ним, висловлюють свої припущення щодо проблеми, переданої за допомогою мімічних рухів. Останнім виступає той, хто зображував проблему. Він розповідає про те, що прагнув зобразити, але при цьому уникає оцінювати думки товаришів, що висловили власні припущення. Гра повторюється стільки разів, скільки учнів у ній беруть участь. Наприкінці проводять обговорення.

Мета гри – покласти початок відвертій розмові про особисті проблеми кожного. За правилами гри, учасник на свій розсуд обирає особисту проблему для обговорення, й сам визначає, наскільки може «розкритися» перед групою. Зазвичай молодші підлітки пропонують для обговорення в групі проблеми, пов’язанні із навчанням та шкільним життям.

© Заняття 3

Мета: непрямим шляхом, через реалізацію ігрового завдання, виявити актуальні проблеми Т-групи.

Метод: використання ігор «Що тобі каже лялька?» й «Заборонений плід».

«ЩО ТОБІ КАЖЕ ЛЯЛЬКА?»

Тренер приносить на заняття ляльку. Він каже:

До нас завітала дуже мудра пані. (Звертається до учня, що сидить зліва від нього.) Візьми її так, щоб вона дивилася на тебе. Що вона тобі каже?

Учасник, до якого звертається тренер, має відповісти на запитання прямою мовою. (Наприклад, хлопчик на ім’я Мишко вклав в уста «пані» таку фразу: «Мишко, Мишко, поводься добре».) Після того як усі дадуть відповідь на запитання тренера, проводиться обговорення.

Установка, задана тренером, на мудрість і принциповість «пані» сприяє тому, що кожен учасник гри вкладає в уста «пані» фразу, яка пов’язана з його особистою актуальною проблемою. Коли гравець відчуває на собі мудрий погляд «пані», йому складно уникнути того, щоб не згадати щось дуже важливе для себе, а тим більше приховати це. Зазвичай діти вкладають в уста «пані» те, що їх турбує найбільше.

Доречним є запитання: чи будь-яка лялька придатна для використання у грі? Адже доволі важко знайти ляльку, яка асоціювалася б з образом мудрої пані. Досвід показує, що для гри придатна будь-яка лялька. Це пояснюється тим, що діти готові сприйняти ігрову ситуацію, їм притаманно домальовувати відсутні деталі за допомогою уяви.

От що «сказала пані» іншим гравцям: «Ти надто довірлива, Таню»; «Ти, Руслане, будеш лікарем»; «Тобі, Тарасе, час виправляти трійки з математики» тощо.

З допомогою цієї ігрової ситуації із підсвідомості гравців витягується актуальна для кожного з них проблема, пов’язана зазвичай з усвідомленням певної власної вади.

«ЗАБОРОНЕНИЙ ПЛІД»

Хід гри. У центрі кола на стілець кладуть предмет, зазвичай це аркуш паперу. Тренер звертається до групи зі словами: «Діти, уявіть собі, що на стільці лежить щось дуже бажане, але заборонене. Зараз кожен із вас за допомогою пантоміми, без слів, покаже, як він вчинив би по відношенню до цього предмета».

Аркуш паперу, що лежить на стільці, символізує для кожного з учасників гри щось своє. Один уявив собі, що він нещодавно хворів на ангіну, йде влітку по вулиці, спекотно, всі поруч ласують морозивом – і шоколадним, і у вафельках. Другий уявив собі персики, оксамитові, рожеві, здається, що сік от-от поллється з них. Але, на жаль, вони ростуть у чужому садку. А третій намалював собі таку картину: він ішов вулицею й побачив гаманця, що лежав під ногами; підняв його і знайшов у ньому гроші. Що робити? Можна на ці гроші сходити у кіно, покататися на каруселі, купити морозиво й пепсі-колу. Проте з’являється думка: «А якщо ці гроші належать пенсіонерові або ж матері багатьох дітей? Втрата цих грошей для них означає втрату найнеобхіднішого – хліба, молока…»

Спочатку всі учасники виконують завдання тренера, тобто за допомогою пантоміми показують свої дії щодо «забороненого плоду». Наприклад, одна дівчинка помацала аркуш паперу, вдарила себе по руці й відвернулася. Цим вона показала, що має намір утриматися від привласнення чужої речі. З пантоміми іншої дівчинки стало зрозуміло, що вона спочатку запитає всіх навколо, чи потрібна їм ця річ, а тоді, якщо вона переконається, що не потрібна, візьме її собі. Один із хлопчиків показав, що потайки візьме собі уявну річ.

Потім кожний розкриває свою таємницю – розказує, що він конкретно уявляв та що зображував своїми рухами. Гра поступово переходить у загальну розмову, під час якої діти діляться власними враженнями й думками щодо того, як іноді буває складно примусити себе вчинити добре. Спостережливому тренерові гра дає багато нових даних про гравців. Дітям вона допомагає замислитися над власними вчинками.

© Заняття 4

Мета: підкреслити для групи значущість окремої особистості, сприяти виробленню в учасників групи комунікативних навичок психодіагностичного характеру.

Метод: використання гри «РОЗБИРАННЯ».

Хід гри. За допомогою лічилки або жереба обирається перший об’єкт для характеристики. Решту гравців розбивають на дві команди, перша з яких розказує про позитивні риси характеру вибраного учня та його добрі вчинки, друга – про вади характеру та його негативні вчинки. Команди роблять свої заяви по черзі 4-5 разів.

Після цього слово надають вибраному учневі. Він мовчки слухає й схвальні, і негативні висловлювання щодо себе, а потім може поділитися власними переживаннями, сказати, з чим він згодний, а з чим – ні.

Гра буде кориснішою, якщо тренер скористається маленькою педагогічною хитрістю. До початку гри він уже приблизно знає про взаємини між учасниками групи. Краще, якщо друзі того, кого характеризують, будуть висловлювати критичні зауваження, а компліменти доручити його опонентам.

Незважаючи на те, що тому, кого характеризують, доводиться вислуховувати про себе не дуже втішні зауваження, зазвичай усі без винятку діти прагнуть побувати у цій ролі. Кожен бажає використати можливість побувати в центрі уваги групи, стати центом небайдужої розмови, доброзичливого аналізу рис характеру, відчути, що його особисті проблеми цікаві ще для когось.

Якщо на занятті присутні 7-9 учнів, то можна характеризувати кожного протягом одного заняття, якщо ж 10-15 учнів, то гру розбивають на два етапи.

© Заняття 5

Мета: дати можливість членам групи нестандартно і творчо виразити власне ставлення одне до одного.

Метод: використання гри «ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ».

Хід гри. Усім членам групи дають завдання додому – написати невеличкий твір одне про одного у фантастичній манері або у формі казки. На наступному занятті кожний читає власний твір, решта намагаються вгадати, про кого цей твір.

Ця гра сприяє розвиткові у дітей психологічної спостережливості. Щоб написати такий твір, дитина має вміти скласти характеристику людини, добре виокремлювати її індивідуальні особливості. Ці вміння й перевіряються на заняттях групи під час читання творів. «Влучність» визначається за тим, наскільки швидко група упізнає героя твору. Тут же обговорюються його художні особливості та психологічна достовірність.

Може трапитися так, що п’ять творів із дев’яти присвячені одній і тій самій людині. Слід обговорити з дітьми цю ситуацію, з’ясувати, що цікавить авторів у характері героя. Гра може перейти в дискусію на тему: «Що означає бути цікавою людиною?» Винагородою авторові найбільш вдалого твору може бути призначення його ведучим наступної гри.

© Заняття 6

Мета: формування шляхом створення довірливої атмосфери комунікативних умінь у членів групи.

Метод: використання ігор «МОВЧАНКА» й «ВЕЛИКА РОЗМОВА».

На початку заняття оголошують гру «Мовчанка». Тренер запрошує всіх піти надвір. Група мовчки прогулюється шкільним подвір’ям. Найкраще, якщо тренер знайде можливість, гуляючи подвір’ям, спонукати групу подолати якомога більше перешкод, що зазвичай супроводжується спілкуванням. Такою прогулянкою може бути, наприклад, переміщення спортмайданчиком або ж військовим містечком. Після короткої мандрівки група повертається у приміщення. Гра «Мовчанка» закінчується й починається гра «Велика розмова».

Хід гри. Дітям не повідомляють, що зараз відбудеться «Велика розмова». Повернувшись із прогулянки, під час якої було необхідно мовчати, й, отримавши дозвіл розмовляти, діти особливо гостро відчувають потребу у спілкуванні. Адже під час прогулянки у них накопичилося багато вражень. Зараз вони готові до «Великої розмови». Виникає ситуація, подібна до тієї, яка буває в таборі відпочинку тихого літнього вечора. Перед відбоєм діти сидять на лаві зі своїм вожатим: починається розмова, теми плавно змінюють одна одну. Панує тепла дружня атмосфера. У всіх співрозмовників зміцнюється почуття довіри до товаришів, виникають дружні почуття.

До завдання тренера входить забезпечення можливості висловитися всім бажаючим, ненав’язливо підказати нову тему для розмови, якщо запас тематики вичерпується. Зазвичай діти розповідають про кумедні випадки на уроках, про улюблених тварин, фантазують про космос тощо.

© Заняття 7

Мета: навчити учасників групи діагностувати свій характер.

Метод: використання гри «ПРИГНОБЛЕНИЙ».

Хід гри. За допомогою жереба або лічилки обирають «пригнобленого», який виходить за двері. Решта гравців висловлюють причини, за якими можна «пригнобити» того, хто вийшов за двері, а тренер записує ці вислови. Коли їх накопичується 6-10, запрошують «пригнобленого». Йому пропонують вгадати не менше трьох причин із складеного списку. Після того як він вгадає ці причини, його знову приймають у групу, а список, який був складений за його відсутності, тренер ховає. Більше його не використовують.

Може виникнути запитання: чому записують 6-Ю причин, а вгадують тільки три? «Запасні» причини пишуть для того, щоб полегшити «пригнобленому» завдання «влучання» у список. Зазвичай усі учасники групи прагнуть побувати в ролі «пригнобленого». Адже всім цікаво знати, які якості його характеру сприймаються як вади. Для багатьох дітей виявляється зовсім непросто відповісти на запитання: «За що мене можна пригнобити?» Багато з них навіть не припускають думки про існування власних вад. Наприклад, одній з учасниць гри сказали, що вона хвалько, не виконує обіцянок, дуже самолюбна, спізнюється на уроки, образлива, вперта. Дівчинці коштувало чимало зусиль вибрати з характеристик три, що стосуються її. Зате такі зусилля не марні – в душі підлітка починається внутрішня робота для викорінення цих вад. Однак іноді спостерігається і протилежна картина. Гравець охоче називає власні вади, а потім нічого не робить для їх викорінення.

© Заняття 8

Мета: формувати комунікативні вміння й навички, показати непривабливість деяких форм спілкування, що спостерігаються в підлітковому середовищі.

Метод: використовується гра «ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ».

Ця гра є різновидом рольової творчої гри. Тут ми покажемо лише її сюжет і ролі. Як видно з назви гри, члени групи малюють у власній уяві картину прийому гостей на святкуванні дня народження.

Хід гри. Перед початком гри тренер вручає кожному учасникові квиток, у якому вказано, як себе поводити в цій грі. Зміст квитка зберігається в таємниці до кінця гри, й лише потім, під час обговорення, можна признатися, що кому було задано виконувати.

Завдання на квитках:

• Іменинник – старається розважати гостей загальною бесідою.

• Всезнайко – старається «влізти» в усі розмови.

• Сперечальник – з усіма дискутує.

• Миротворець – намагається погасити конфлікти.

• Людина, що всім та всіма не задоволена.

• Тамада – помічник іменинника.

• Оригінал – намагається будь-яку бесіду повернути в інше русло.

• Нетактовна людина, тобто така, у якої відсутнє почуття такту, пристойності; відсутня чуйність.

Мета гри – показати підліткам, що правила хорошого тону – не така вже марна річ, як їм іноді здається.

Запропоновані ролі бажано розподілити так, щоб кожна дитина грала майже себе. Не виключено, що при розподілі вказаних вище ролей імпровізований день народження буде затьмарений конфліктом. Не біда. Аналіз такого конфлікту під час обговорення сприятиме утвердженню соціально схвалених форм поведінки. Ніхто не постраждає від цього конфлікту, оскільки кожний виконавець лише виконував завдання, яке отримав на картці. Змодельована ж у такий спосіб ситуація буде достатньо реалістичною, й на основі її аналізу можна буде робити конкретні висновки.

© Заняття 9

Мета: розвивати в учасників Т-групи вміння співпрацювати, надавати одне одному емоційну підтримку.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 10

Мета: формувати вміння співпереживати, надавати емоційну підтримку; зафіксувати у свідомості учнів форми ввічливого ставлення до людини.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 11

Мета: утвердити в очах групи значущість окремої особистості; сприяти виконанню діагностичного завдання учасниками групи.

Метод: використання гри «ДУМКА».

Хід гри. Одному з гравців пропонують вийти за двері, а решті – висловити свої думки про того, хто вийшов, і записати їхні аркуші паперу. Потім запрошують того, хто за дверима, вручають йому список думок про нього для того, щоб він прочитав їх уголос і вгадав, кому яка думка належить.

За своїм призначенням гра схожа на «Пригнобленого» та «Асоціацію». Однак проводиться вона ближче до завершення циклу занять, коли учасники Т-групи вже непогано знайомі. Тому список, який отримує кожен із учнів від своїх товаришів, містить точніші оцінки, глибші судження членів групи одне про одного. Це спонукає до більш серйозних висновків про себе та свій характер. Зазвичай наприкінці цієї гри, коли вже більшість учасників отримали свій список, можна спостерігати таку картину: діти притихли, деякі зосереджено вивчають списки, інші обмірковують те, що прочитали.

© Заняття 12

Мета: розвивати в учасників Т-групи творчі здібності, вміння співпрацювати, надавати одне одному емоційну підтримку.

Метод: використання рольової творчої гри.

© Заняття 13

Мета: формувати вміння знаходити правильний тон спілкування з людьми.

Метод: використання гри «ПОДАРУЙ КВІТКУ».

Хід гри. Одному з учасників гри дають квітку. Власник квітки може подарувати її тому, кому побажає. Решта дітей намагаються отримати цю квітку, по черзі звертаючись до власника з відповідним проханням. Кожен учасник гри може висловити тільки одне прохання. Власник вислуховує всі прохання, а тоді робить свій вибір і віддає квітку.

Після того як квітка знайде нового власника, проводять обговорення. Той, хто віддав квітку, пояснює свій вибір, говорить, чим саме його зворушило, підкупило це прохання. Якщо комусь із дітей також захочеться побути в ролі власника, то він має придумати сюжет, аналогічний попередньому, і почати гру.

За допомогою цієї гри діти мають можливість випробувати різні форми поведінки, можуть перевірити, які з них сприяють досягненню бажаного результату, а які – ні.

Тут може виникнути побоювання, що ця гра вчить маніпулюванню людьми. Однак практика показує, що такі побоювання необгрунтовані. Діти надають перевагу проханням щирим, аргументованим, висловленим з повагою. Більш того, всіляким спробам схитрувати, викликати жаль одразу ж дається відсіч.

Наприклад, Надійка віддала квітку Дмитрику у відповідь на таке прохання: «Надійко, подаруй мені квітку, вона мені дуже потрібна». У цьому проханні її привабило те, що висловлено воно було лагідно і водночас переконливо.

У цій грі діти запропонували ще один сюжет для розігрування: батько може відпустити на прогулянку тільки одного з дітей; дітям пропонується позмагатися в отриманні дозволу на прогулянку …

© Заняття 14

Мета: навчити учасників групи за допомогою асоціацій діагностувати характери своїх товаришів, а також нестандартно, творчо виражати своє ставлення до однокласників.

Метод: використання гри «ХТО ЦЕ?»

Хід гри. Одного з членів групи обирають ведучим. Він має право вибрати когось із дітей, не повідомляючи, кого саме. Решта дітей за допомогою непрямих запитань та відповідей ведучого з’ясовують, кого він вибрав. Запитання мають допомогти дізнатися, які асоціації викликає у ведучого той член групи, якого він вибрав. Це запитання на кшталт: «Якого літературного героя він тобі нагадує? Яку квітку? Яку пісню? Яку тварину?» тощо. Водночас кожен із учасників має право на одне пряме запитання, наприклад: «Це Надійка?»

© Заняття 15

Мета: змоделювати екстремальну ситуацію й проаналізувати поведінку групи ;. цій ситуації.

Метод: використання рольової творчої гри «БЕЗЛЮДНИЙ ОСТРІВ» .

Хід гри. Тренер повідомляє групі: «Ми перебуваємо на безлюдному острові. Після двох хвилин роздумів кожний з вас повідомить, як його звати й чим він займається». У цій грі діти самі обирають собі ролі й самі розігрують сюжет.

Гра повинна вийти найбільш творчою з усіх решти рольових творчих ігор, її мета – допомогти дітям усвідомити цінність спілкування між людьми, плідної співпраці та взаємодопомоги.

завантаження...
WordPress: 23.19MB | MySQL:26 | 0,317sec