ТРЕНІНГ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

Мета тренінгу: створення сприятливого психологічного клімату в підлітковому колективі.

Завдання тренінгу:

1. Формування в підлітків уміння спілкуватися.

2. Спрямованість процесу спілкування на співрозмовника:

• врахування індивідуальних особливостей співрозмовника;

• уміння правильно визначати психічний стан співрозмовника, передбачати його реакцію;

• здатність вибрати відповідний спосіб спілкування;

• прагнення пізнати й зрозуміти, не тільки слухати, але й чути співрозмовника.

Кількість учасників: 10 —15 осіб, що мають потребу у спілкуванні з ровесниками або труднощі в спілкуванні з оточуючими.

Методи: тестування підлітків, рольова гра, дискусія, мозковий штурм, обговорення поданої інформації, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників тренінгу.

ЗАНЯТТЯ 1

Мета: ознайомити учнів із психологічними особливостями підліткового віку; продіагностувати характерологічні особливості підлітків; визначити психічні стани, властивості та особливості саморегуляції підлітків.

Структура заняття

1. Знайомство.

2. Визначення запитів та очікувань учасників тренінгу.

3. Повідомлення теми й мети тренінгу.

4. Обговорення правил групової роботи.

5. Інформація ведучого про психологічні особливості підліткового віку.

6. Діагностика характеорологічних особливостей особистості підлітка (особистісний опитувальник Айзенка).

7. Обговорення та рефлексія.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета: визначити відхилення в розвитку рис характеру підлітків.

 

Структура заняття

1. Інформація ведучого про особливості характеру підліткового віку.

2. Діагностика характеру підлітків. Опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру в підлітків (модифікація С.Подмазіна).

3. Обговорення результатів діагностики та рефлексія заняття.

ЗАНЯТТЯ З

Тема. Товариськість як властивість особистості.

Мета: виявити здатність до товариськості в підлітків та діагностувати рівень потреби в спілкуванні, комунікативні навички й уміння.

Структура заняття

1. Інформація ведучого. Товариськість розглядається як єдність трьох компонентів: потреби в спілкуванні; гарного емоційного самопочуття до, під час і після спілкування; комунікативних навичок, умінь.

2. Вивчення товариськості підлітків (анкета вивчення товариськості, опитувальник «Потреба у спілкуванні»).

3. Обговорення та рефлексія.

АНКЕТА ВИВЧЕННЯ ТОВАРИСЬКОСТІ

(модифікація В. Кан-Калика)

Мета: виявити рівень товариськості в підлітків.

Інструкція: необхідно відповісти на запропоновані питання «так» (+) чи «ні» (—).

1. Чи відчуваєте ви потребу в спілкуванні з людьми?

2. Чи хочеться вам бути в колективі, чи, навпаки, відчуваєте задоволення, перебуваючи на самоті?

3. Чи є у вас прагнення, зустрівши на вулиці знайомого, поговорити з ним?

4. Чи багато у вас хороших знайомих?

5. Як ви гадаєте, чи отримують ваші знайомі задоволення від спілкування з вами?

6. Чи легко ви знайомитеся?

7. Чи буває у вас так, що від постійного спілкування хочеться побути на самоті, але через певний період часу ви знову відчуваєте потребу в спілкуванні з людьми?

8. Чи думаєте ви про своїх однокласників у вільний від навчання час?

9. Чи виникає у вас під час канікул потреба в спілкуванні з однокласниками?

10.Чи впливає майбутній процес спілкування з однокласниками на ваше самопочуття протягом дня?

11. Для вас має значення те, як вас зустрічають однокласники перед початком занять?

12. Чи можете ви легко перебороти роздратування стосовно недисциплінованих дітей?

13. Чи переживаєте ви, коли стосунки з класом не складаються?

14. Чи виникає у вас потреба поговорити з однокласниками, якщо ви просто зустрічаєте їх на вулиці?

15. Якщо ви розсердилися на учня, чи довго триває ваше роздратування?

Обробка й інтерпретація результатів:

— кожна відповідь «так» оцінюється в 1 бал;

— підрахувати загальну суму балів;

— від 0 до 5 балів — низький рівень товариськості; від 6 до 10 — середній; від 11 до 15 — високий.

ОПИТУВАЛЬНИК «ПОТРЕБА В СПІЛКУВАННІ»

Мета: діагностувати рівень потреби в спілкуванні.

Інструкція: запропоновані твердження оцініть відповідно до вашої поведінки в ситуаціях спілкування, поставивши поряд із номером знак «+» чи «—».

1. Я можу приборкати свої бажання, якщо вони суперечать бажанням моїх товаришів.

2. Мені подобається виявляти свою прихильність.

3. Я більше дбаю про свій вплив на людей , аніж про дружбу.

4. Я відчуваю щодо своїх друзів більше прав, аніж обов’язків.

5. Коли я дізнаюся про успіх мого товариша, у мене чомусь погіршується настрій.

6. Мене тішить можливість комусь чимось допомогти.

7. Мої турботи зникають, коли я перебуваю серед ровесників.

8. Мої друзі мені страшенно набридли.

9. Коли я виконую важливу роботу, присутність людей мене дратує.

10. Навіть будучи «притиснутим до стіни», я говорю лише ту частину правди, яка, на мою думку, не зашкодить моїм друзям і знайомим.

11. У важкій ситуації я більше думаю не стільки про себе, скільки про близьку мені людину.

12. Неприємності друзів викликають в мене таке співчуття, що я можу занедужати.

13. Мені приємно допомагати іншим, навіть якщо цей клопіт шкодить мені.

14.3 поваги до товариша я можу погодитися з його думкою, навіть якщо він не має рації.

15. Мені більше до вподоби пригодницькі оповідання, ніж оповідання про кохання.

16. Сцени насильства в кінофільмах мені не подобаються.

17. На самоті відчуваю напруженість та тривогу більше, ніж коли знаходжуся серед людей.

18. Я вважаю, що спілкування приносить радість.

19. Мені шкода безпритульних собак та кішок.

20. Я хочу мати менше друзів, тому що, якщо мати, то тільки близьких.

21. Я люблю бувати серед людей.

22. Я довго переживаю після сварки з близькими.

23. У мене набагато більше близьких друзів, аніж у інших.

24. Мене цікавлять власні досягнення, а не дружба.

25. Я більше довіряю своїй власній інтуїції та своїй власній думці про людей, ніж судженням про них інших людей.

26. Я надаю більшого значення матеріальному благополуччю й престижу, ніж радості спілкування з приємними людьми.

27. Я співчуваю людям, які не мають близьких друзів.

28. Спілкуючись зі мною, люди часто використовували мене.

29. Я люблю оповідання про безкорисливе кохання й дружбу.

30. Заради товариша я можу пожертвувати своїми власними інтересами.

31. У дитинстві я був у колі однолітків, які завжди трималися разом.

32. Якби я був журналістом, мені подобалося б писати про силу дружби.

Обробка й інтерпретація результатів:

— відповідь «+» на запитання 1, 2, 7, 8, 11,12, 13, 14, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 26, 28, 30, 31,32,33 оцінюється 1 балом;

— відповідь «—» на запитання 3, 4, 5, 6, 9, 10, 15, 16, 25, 27,29 оцінюється 1 балом.

— підрахувати загальну суму балів.

Рівень / Стать

Низький

Нижчий за середній

Середній

Виший за середній

Високий

чоловік

3—21

22—23

24—25

26—28

29—33

жінка

9—24

25—26

27—28

29—30

31—33

ЗАНЯТТЯ 4

Тема. Самоконтроль у спілкуванні.

Мета: виявити підлітків уміння слухати та визначити рівень комунікативного контролю.

Структура заняття

1. Діагностування підлітків. Тест «Чи умієте ви слухати?», методика оцінювання самоконтролю в спілкуванні (М. Снайдера).

2. Обговорення та рефлексія.

 

ТЕСТ «ЧИ УМІЄТЕ ВИ СЛУХАТИ?»

Мета: визначити в підлітків рівень уміння слухати будь-якого співрозмовника.

З’ясувати, чи вміють вони не тільки слухати, але чути співрозмовника.

Інструкція: відзначте знаком «+» ситуації, що викликають у вас незадоволення, розпач, роздратування під час бесіди. Тестові ситуації

1. Співрозмовник не дає мені шансу висловитися, я маю що сказати, але не маю можливості вставити слово.

2. Співрозмовник постійно перебиває мене під час бесіди.

3. Співрозмовник ніколи не дивиться на мене під час розмови, і я не впевнений чи чує він мене.

4. Розмова з таким партнером часто викликає почуття марнування часу.

5. Співрозмовник постійно метушиться, олівець і папір цікавлять його більше, ніж мої слова.

6. Співрозмовник ніколи не посміхнеться. В мене виникає при цьому почуття незручності й тривоги.

7. Співрозмовник завжди відволікає мене запитаннями та коментарями.

8. Що я б не сказав, співрозмовник завжди знижує мій запал.

9. Співрозмовник завжди намагається спростувати мої твердження.

10. Співрозмовник перекручує зміст моїх слів і вкладає в них інший зміст.

11. Коли я ставлю запитання, співрозмовник змушує мене захищатися.

12. Іноді співрозмовник перепитує мене та робить вигляд, що не розчув.

13. Співрозмовник, не дослухавши до кінця, перебиває мене лише для того, щоб погодитися.

14. Співрозмовник при розмові зосереджено займається сторонніми справами, я переконаний в тому, що він при цьому не уважний.

15. Співрозмовник робить висновки за мене.

16. Співрозмовник завжди намагається вставити слово в мою розповідь.

17. Співрозмовник завжди дивиться на мене дуже уважно, не відводячи очей.

18. Співрозмовник дивиться на мене, ніби оцінює. Це турбує.

19. Коли я пропоную щось нове, співрозмовник говорить, що він думає так само.

20. Співрозмовник демонструє увагу, показуючи, що цікавиться бесідою, занадто часто киває головою, підтакує.

21. Коли я говорю про серйозне, співрозмовник додає смішні історії, жарти, анекдоти.

22. Співрозмовник часто дивиться на годинник під час розмови.

23. Коли я приходжу до нього, він кидає всі справи й займається виключно мною.

24. Співрозмовник поводиться так, начебто я заважаю йому робити щось дуже важливе.

25. Співрозмовник вимагає, щоб усі погоджувалися з ним. Будь-яке його висловлювання завершується запитанням: «Ви теж так гадаєте?» або «Ви не згодні?».

Обробка й інтерпретація результатів:

Підрахувати відсоток ситуацій, що викликають розпач, роздратування:

— від 0% до 10% високий рівень уміння слухати;

— від 11 % до 40% — вище середнього;

— 41% — 70% — середній;

— 71 % — 100% — низький.

МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ САМОКОНТРОЛЮ В СПІЛКУВАННІ (М. Снайдера)

Мета: визначити рівень комунікативного контролю в підлітків (це допоможе скорегувати ті чи інші небажані реакції підлітків у процесі спілкування).

Інструкція: уважно прочитайте десять пропозицій, які описують реакції на деякі ситуації. Кожну ситуацію оцініть як правильну (П) чи неправильну (Н) щодо вас.

1. Мені здається важким мистецтво наслідувати звички інших людей.

2. Я, мабуть, зміг би прикинутися дурником, щоб привернути увагу чи потішити навколишніх.

3. З мене міг би вийти непоганий актор.

4. Іншим людям іноді здається, що я переживаю щось більш глибоко, ніж це є насправді.

5. У колі однолітків я рідко виявляюся в центрі уваги.

6. У різних ситуаціях і з різними людьми я часто поводжуся зовсім по-різному.

7. Я можу відстоювати тільки те, в чому повністю переконаний.

8. Щоб процвітати в справах і мати успіху стосунках із людьми, я намагаюся бути таким, яким мене хочуть бачити.

9. Я можу бути доброзичливим із людьми, які мені не подобаються.

10. Я не завжди такий, яким здаюся.

Обробка й інтерпретація результатів:

— відповідь «Н» на питання 1,5,7 і «П» на всі інші оцінюються 1 балом;

— підрахувати загальну суму балів;

— від 0 до 3 балів — низький комунікативний контроль;

• від 4 до 6 — середній;

• від7до 10 — високий.

 

ЗАНЯТТЯ 5

Тема. Риси характеру, необхідні для ефективного спілкування.

Мета: обговорити й чітко сформулювати риси характеру найважливіші для успішного спілкування.

Структура заняття

1. Мозковий штурм «Що необхідно для ефективного спілкування?».

Ведучий пропонує кожному записати риси, необхідні для ефективного спілкування. Потім шляхом обговорення обирають із них найбільш важливі й дають їм чітке формулювання.

2. Методика визначення властивостей гарного співрозмовника.

3. Опитувальник Маграбана.

4. Обговорення та рефлексія.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГАРНОГО СПІВРОЗМОВНИКА

Ведучий пропонує учасникам список рис характеру особистості, які необхідні для ефективного спілкування.

Наприклад:

Доброзичливість — здатність не тільки відчувати, але й показувати своє добре ставлення до людей, виявляти повагу й симпатію до них, уміння приймати їх навіть тоді, коли не схвалюєш їхні вчинки; готовність підтримати інших.

Природність — здатність бути самим собою в контактах із навколишніми, не приховувати своє ставлення до різних проблем і людей.

Відкритість — готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, переконаність у тому, що це сприяє встановленню добрих стосунків із навколишніми; вміння розкривати свої думки та почуття.

Товариськість — здатність легко входити в спілкування з іншими людьми.

Оптимістичність — бадьоре й життєрадісне світовідчуття, при якому людина в усьому прагне побачити світлі сторони, вірить у майбутнє, в успіх.

Справедливість — здатність діяти неупереджено, відповідно до істини.

Самовладання — здатність і звичка людини контролювати свої почуття та бажання.

Емпатія — вміння поставити себе на місце іншого, емоційно реагувати на переживання інших людей.

Обробка й інтерпретація результатів:

Кожна дитина самостійно визначає, наскільки перераховані вище якості в неї виявляються за такою шкалою:

• «5»—у більшості випадків;

• «4» — завжди;

• «З» — може виявлятися або ні;

• «2» — рідко;

•«1»— взагалі не виявляється.

Інтерпретація:

— від 8 до 16 балів —у вас майже відсутні необхідні якості;

— від 17 до 31 — вас можна назвати середнім співрозмовником;

— від 32 до 40 — ви максимально маєте якості гарного співрозмовника.

ОПИТУВАЛЬНИК МАГРАБАНА

Мета: діагностувати в підлітків здатність до емпатії.

Інструкція: якщо ви:

• цілком згодні з твердженням, то поставте «+3»;

• просто згодні — «+2»;

• швидше згодні —«+1»;

• не знаєте — «-1»;

• не згодні — «-2»;

• зовсім не згодні — «-3».

Текст опитувальника

1. Мене засмучує, коли я бачу, що хтось почуває себе самотньо серед людей.

2. Люди перебільшують здатність тварин відчувати.

3. Мені не приємно, коли люди відкрито виявляють свої почуття.

4. Мене дратує в нещасливих людях те, що вони завжди себе жаліють.

5. Я починаю нервувати, коли хтось поруч зі мною нервує.

6. Я вважаю, що плакати від щастя — нерозумно.

7. Я приймаю близько до серця проблеми моїх друзів.

8. Іноді пісні про кохання дуже зворушують мене.

9. Я дуже хвилююся, якщо змушений повідомити людям неприємні для них новини.

10. Люди, що оточують мене, дуже впливають на мій настрій.

11. Більшість іноземців, яких я зустрічав, здавалися мені холодними та неемоційними.

12. Я віддав би перевагу професії, пов’язаній зі спілкуванням з людьми.

13. Я не занадто засмучуюся, якщо мій товариш діє нерозважливо.

14. Я люблю спостерігати, як люди приймають подарунки.

15. Самотні люди часто недоброзичливі.

16. Я засмучуюсь, якщо бачу людину, яка плаче.

17. Слухаючи деякі пісні, я почуваю себе щасливим.

18. Коли я читаю якийсь роман, то так переживаю, начебто це відбувається насправді.

19. Я завжди обурюсь, якщо бачу, що з кимось погано поводяться.

20. Я іноді можу залишитися спокійним, навіть якщо навколо мене хвилюються.

21. Якщо мої знайомі починають обговорювати зі мною свої проблеми, я часто намагаюся перевести розмову на іншу тему.

22. Коли я буваю в кінотеатрі, мене дивує, як багато людей біля мене зітхають і плачуть.

23. Чужий сміх дратує мене.

24. Коли я приймаю рішення, думка та поради інших людей на мене, як правило, не діють.

25. Я зберігаю душевний спокій, якщо навколишні чимось пригнічені.

26. Мені важко бачити, коли люди засмучуються через дрібниці.

27. Я засмучуюся, коли бачу страждання тварин.

28. Я вважаю, що нерозумно переживати з приводу того, що відбувається в книзі чи кіно.

29. Я засмучуюся, коли бачу безпомічних старих людей.

30. Чужі сльози викликають у мене швидше роздратування, аніж співчуття.

31. Я відчуваю сильні емоції, коли дивлюся фільм.

32. Маленькі діти часто плачуть без усяких причин.

Обробка результатів:

— знайти суму балів під номерами

1,5,7,8,9,10,12,14,16,17,18,19,25,27,29,31;

— знайти суму решти балів, що залишилися;

— від першої суми відняти другу.

Інтерпретація:

— від 0 до 9 И низький рівень розвитку емпатії;

— від 10 до ЗО — нижчий за середній;

— від 31 до 50 — середній;

— від 51 до 70 — вищий за середній;

— від 71 і більше — високий.

ЗАНЯТТЯ 6

Тема. Вміння бачити й розуміти емоційний стан людини.

Мета: розвивати в підлітків уміння розпізнавати емоційний стан людини. Це вміння допоможе їм організувати процес спілкування так, щоб його учасники почували себе комфортно.

Структура заняття

Вправа «Запам’ятай обличчя сусіда»

Дітям необхідно сісти в коло, уважно подивитися на обличчя навколишніх протягом 2 хвилин. Закрити очі, уявити собі всіх присутніх і вибрати обличчя, що найкраще запам’яталося. Відкрити очі й порівняти уяву й реальність. Пояснити чому запам’яталося саме це обличчя, який емоційний стан (радісний, пригнічений, схвильований тощо) переживає ця людина.

Вправа «Оживи картину»

Кожна дитина отримує репродукцію художника. Наприклад, В.Л.Боровиковський «Портрет дипломата В.С.Лошкарьова», Д.П.Левицький «Портрет полковника Є.Г.Пальменбаха», І.Ю.Рєпін « Портрет М.П.Шевцової», В.О.Сєров «Портрет СІ.Мамонтова», В.А.Тропінін «Портрет Н.А. Смоленської».

Дитина повинна проаналізувати портрет, звернути увагу на міміку й жести, зробити висновок про емоційний стан людини.

Як більш складне завдання, можна попросити дітей спробувати ввійти в образ людини зображеної на портреті, прийняти її позу, вираз обличчя, сказати кілька реплік від її імені.

Вправа «Озвуч фотографію»

Діти отримують фотографії, на яких зображені люди в різних емоційних станах. За мімікою й жестами необхідно визначити емоційний стан цих людей і виголосити їхні внутрішні монологи.

Вправа «Уважний спостерігач»

Підлітки повинні поспостерігати за обличчями випадкових людей, угадати їхню професію, суспільний і родинний стан; відтворити біографію за характером спілкування цієї людини, її реакцією на події, особливостями її зовнішнього вигляду.

Вправа «Передбачення»

Обрати в програмі телепередач кінофільм чи спектакль, який раніше не бачили, й зміст якого не відомий. Попросити когось із родичів подивитися його від початку до кінця. Вибрати будь-яке місце в середині фільму й подивитися його 5 хв. Потім вийти й спробувати якнайдетальніше письмово охарактеризувати одного-двох героїв, що діяли в побаченому епізоді, їхні стосунки й спробувати передбачити їхню подальшу долю в рамках сюжету.

Після закінчення фільму порівняти свої враження і думку «контролера». Намагатися вказувати не «анкетні» дані, а різні психологічні якості (інтелект, емоційність, вольові якості).

Вправа «Спостереження за співрозмовниками»

Поспостерігати протягом 5— 10 хв. за бесідою незнайомих людей, однолітків, на вулиці, в кафе, у транспорті тощо. Спробувати розкрити характери їхніх стосунків (формальні, просте знайомство, приятельські, близька дружба, любов, родинні стосунки), зрозуміти, хто лідер, визначити особистісні характеристики кожного співрозмовника.

Обговорення та рефлексія

ЗАНЯТТЯ 7

Тема. Усвідомлення власного впливу на інших людей, оволодіння навичками висловлення й прийняття зворотного зв’язку.

Мета: навчати дітей оволодінню навичками висловлення й прийняття зворотного зв’язку та розумінню, як впливає їхня думка на інших людей.

Структура заняття

Інформація ведучого

Людина, зацікавлена в налагоджувані своїх стосунків із навколишніми, зобов’язана постійно аналізувати наслідки своєї поведінки, цікавитися реакціями інших людей на її вчинки. Не варто забувати, що сприйняття людини іншими не може бути єдиним джерелом інформації про неї.

Уміння давати зворотній зв’язок — відомості про те, які почуття й думки викликає у нас їхня поведінка, може підвищити взаємну довіру, створювати умови для більш теплих, душевних стосунків.

Зворотній зв’язок — це повідомлення, адресоване іншій людині про те, як її сприймають, що почувають у результаті спілкування з нею, як реагують на її поведінку.

Вправа «Чарівний стілець»

Ведучий ставить у центр кола стілець і говорить, що це місце для того, хто першим захоче вислухати інформацію про себе. Той, хто сів на стілець, сам вибирає того, хто буде перший давати йому зворотній зв’язок. Коли перший закінчить, висловлюється дитина, яка сидить праворуч. Той, хто сидить у центрі кола, має слухати якомога уважніше, не сперечатися, не перебивати, не намагатися уточнювати, не вимагати об’єктивних доказів.

 

 

Вправа «Магазин»

Підлітки стають в два кола (зовнішнє та внутрішнє) й обмінюються рисами і якостями успішного співрозмовника, які притаманні іншим.

Обговорення та рефлексія

ЗАНЯТТЯ 8

Тема. Розвиток навички вільного спілкування в дискусії, оволодіння прийомами ведення дискусії, бесіди.

Мета: розвинути навички ведення дискусії, бесіди, суперечки.

Структура заняття

Вправа «Бій ораторів»

Визначається тема, наприклад: «Ідеальна людина», «Інтелігент сьогодні — який він?», «Що означає бути принциповим?», «Жити з гідністю — це як?», «Що таке гарний смак?», «Про смаки не сперечаються — чи згодні ви з цим?», «Кого ви вважаєте героєм нашого часу?», «Що таке совість?» тощо. Потім кожен вибирає тему, яка йому сподобалася йому, і виголошує 3—5-ти хвилинну промову. Причому в промові можна використовувати ідеї попереднього оратора, сперечатися з ним, погоджуватися, ставити запитання тощо.

Вправа «Рольове обговорення»

Ведучий роздає аркуші, де зазначається та роль, у якій мають виступити учасники гри. Наприклад: «філософ», «поет», «активний громадський працівник», «ерудит», «скептик» тощо. Пояснюється, що кожен має висловити внутрішню позицію, суть тієї чи іншої ролі. Предметом обговорення може бути будь-який художній твір чи кінофільм. Після 10—15 хв дискусії навколишні мають визначити, хто в якій ролі виступав.

Дискусія-змагання

Всі учасники розбиваються на дві команди. Вибирається жюрі, що визначає критерії оцінювання: доказовість, логіку, чіткість формулювань, коректність виступаючих, здатність чітко дотримуватися теми. Предметом дискусії може бути як серйозна, такі жартівлива тема. Вести дискусію може сам учитель. Наприкінці гри жюрі повідомляє результати, коментує їх, потім відбувається колективне обговорення.

Дискусія

Вибирається тема для обговорення. Учасники спільно обговорюють критерії оцінювання діяльності ведучого: уміння чітко формулювати запитання, робити резюме, залучати пасивних, не допускати занадто довгих монологів, бути тактовним стосовно групи. Потім вибирається ведучий дискусії (за бажанням, по жеребкуванню чи призначається керівником). Дискусія продовжується 15—ЗО хв, залежно від інтересу, який вона викликає в учасників.

Найголовніший момент у грі — обговорення. Спочатку свою діяльність аналізує ведучий: наскільки він виконав своє завдання відповідно до критеріїв оцінювання; як група допомагала йому як ведучому. Потім свої думки про діяльність ведучого викладають усі бажаючі. На закінчення, кожному пропонується проаналізувати свій стан під час дискусії: у який момент дискусія викликала найбільший інтерес, у який з’явилося почуття нудьги чи роздратування.

Після проведеної роботи вчитель разом з дітьми формулює рекомендації.

Рекомендації для ефективного ведення бесіди, дискусії

1. Покажіть своє дружнє ставлення до співрозмовника.

2. Прагніть, щоб співрозмовникам було цікаво й приємно спілкуватися з вами.

3. Умійте вислухати думку іншого, не перебивайте.

4. Не відволікайтеся, коли говорять інші.

5. Не уникайте погляду співрозмовника, дивіться в очі мовця чи слухача.

6. Не бійтеся висловлюватися.

7. Чітко й коротко викладайте свою думку, не відхиляйтеся від теми.

8. Аргументуйте свою мову, логічно доводьте правильність своєї думки.

9. Не робіть висновки, поки не зрозумієте думку іншого й проблему до кінця.

10.Візьміть до уваги, що вий співрозмовник можете обговорювати різні питання.

11. Стежте за тим, щоб для вас і співрозмовника слова мали однаковий зміст.

12. Виявляйте повагу до думки іншого, визнайте його право мати свою точку зору, можливо відмінну від вашої.

13. Майте мужність визнати свою неправоту, не ображайтеся на співрозмовника, тим більше, не ображайте його.

14. Будьте ввічливі, тактовні.

15. Не зловживайте увагою іншого.

16. Не займайте негативну позицію до співрозмовника.

17. Умійте відчувати співрозмовника, контролюйте свою поведінку.

Обговорення та рефлексія

ЗАНЯТТЯ 9

Тема. Розвиток комунікативних умінь.

Мета: розвивати комунікативні уміння в підлітків.

Структура заняття

1. Тест-опитувальник комунікативних умінь (Ю.Гільбух).

2. Аналіз ситуацій тесту-опитувальника. У тесті пропонуються конкретні ситуації

й варіанти реакцій людини на ці ситуації. В результаті підраховується відсоток правильних реакцій, дається ключ, познайомившись із яким, можна визначити, в якій ситуації той, хто відповідав, повівся неправильно. Ведучий зачитує кожну ситуацію, всі разом обговорюють правильний вихід із неї, аналізують чому інші варіанти відповідей є неправильними.

3. Обговорення та рефлексія.

ЗАНЯТТЯ 10

Тема. Оволодіння досвідом спілкування через уміння слухати і сприймати інших людей у залежності від їхнього стилю спілкування.

Мета: познайомити підлітків із основними стилями спілкування з метою об’єктивного сприйняття ними інших людей у процесі спілкування.

Структура заняття

Інформація ведучого

Ведучий повідомляє учасникам, які основні якості домінантного й недомінантно-го співрозмовника.

Домінантний співрозмовник легко перебиває, але себе перебити не дає, вимагає до себе уваги в будь-якій ситуації, не визнає свою неправоту, легко може припинити розмову на півслові тощо.

Для недомінантного співрозмовника характерні такі якості: не перебиває, але дозволяє перебивати себе; поступливий; легко губиться; майже завжди робить висновок про свою неправоту, навіть якщо має слушність тощо.

Обговорення: як спілкуватися з домінантними й недомінантними співрозмовниками.

Дискусія на вільну тему

Кожен учасник отримує індивідуальне завдання. Завдання можуть бути такі:

1. Під час дискусії твої слова мають бути абсолютно не зв’язані з тим, що говорили інші. Будеш поводитися так, немов зовсім не чув, що говорили перед тобою.

2. Постарайся кілька разів висловити свою думку. Будеш слухати інших переважно для того, щоб оцінити їх.

3. Твоя участь у розмові має бути спрямована головним чином на те, щоб допомагати іншим якомога повніше висловити свої думки, сприяти взаєморозумінню між членами групи.

4. Поводься під час дискусій так, як звичайно поводишся під час групових обговорень.

Однакове завдання отримують 2—3 учасники. Після закінчення дискусії ведучий пропонує спробувати відгадати, яке завдання одержав кожен. Зміст завдання полягає в тому, щоб продемонструвати визначений учасниками стиль спілкування з людьми.

Рольова гра

Необхідно об’єднатися в пари (мовець, слухач). Завдання складається з двох частин, що дозволяє співрозмовникам мінятися ролями.

Мовець розповідає слухачеві про свої труднощі у спілкуванні з людьми, звертаючи увагу на складності, зв’язані з особистісною специфікою (образи, сумніви, невдоволення, злість тощо). Той, хто слухає намагається якомога ретельніше дотримуватися принципів гарного слухача й допомагає мовцю більш повно викладати свої думки. Бесіда триває 5 хв. Потім відбувається процес обговорення бесіди за участю ведучого.

Підліткам пропонуються рекомендації, додержуючись яких можна стати хорошим співрозмовником (В. Кан-Калик).

ЯК СТАТИ ХОРОШИМ СПІВРОЗМОВНИКОМ

1. У ході бесіди не ставте себе над співрозмовником.

2. Намагайтеся менше говорити про свої власні переживання, успіхи, невдачі, проблеми.

3. Якщо ви берете участь у розмові, тема якої приносить людям задоволення, то не прагніть її змінити.

4. Якщо вам треба поговорити з людиною, а вона веде бесіду з іншими, то не вступайте в розмову.

5. Не висміюйте партнерів по спілкуванню.

6. Прагніть керувати власною поведінкою під час спілкування з іншими людьми.

7. Не висловлюйте оцінок, не давайте порад.


 

завантаження...
WordPress: 23.03MB | MySQL:26 | 0,379sec