Травень у нашому житті: свята, прислів’я, приказки

Якому б місяцеві ми не співали осанну,— а кожен з них заслуговує на це,— останній брат весни все-таки має особливі заслуги: незважаючи на круті примхи природи, саме в травні вона, природа, постає в усій своїй красі — довколишній світ немовби святкує свою молодість буйним цвітінням, князюванням трав, багатоголоссям пташиного царства. Віддавна казали: «Дожити б до маю, то тоді вже сама природа подбає…»

Нашому сучасникові може здатися, що назва місяця «май» для української мови не характерна. Насправді це не так. Накличка ця відома ще давнім русичам.

Я. Головацький стверджував, що назва походить «від маю, котрим луки покрившися зеленіют, мают».

Родовідна назва «май» імовірніше за все походить од латинського «майус», тобто від імені давньоримської богині весни Майї — дочки Фавна, котрий був покровителем гір, лісів, пасовиськ та лук, а також захисником стад. Щоправда, дехто вважає, що назва пішла від римського царя Тарквінія, котрий віддавав данину шани старійшинам. Справді-бо, латинське «майєр» означає «старший, вищий». До речі, останній місяць весни в Стародавньому Римі присвячувався мудрості довгожителів.

Що б там було, але назва «май» міцно закріпилася і в нашій мові. Сучасне поняття маївок також іде з давнини. Колись обряди, які організовували серед природи, так і називалися — маївки, що ідентифікувалися з однойменним місяцем.

Оскільки на Україні відбулася «націоналізація» місяців, то найбуйніший весняний період назвали «травенем». До речі, близькі за походженням назви і в багатьох інших слов’янських народів. Скажімо, в болгар та чехів це —«травен», сербо-хорватів — «травень», словацьке «травен» означає червень, словенські «малі травен» стосується квітня, а «великі травен» — власне травня.

Поруч з назвами «травень» і «май» у деяких регіонах України були й свої місцеві наклички — «пісенник», «місяць-громовик», «травник» тощо. Діалектичному слову «травник», що побутувало на Поліссі, передував давній звичай наших предків.

2 травня – Івана Старопечерника. Раннє травневе сонце особливо парке, а отже сприятливе для вибілювання полотна. Тому в цей день жінки виносили до річок чи ставків наткані за зиму та весну сувої, змочували їх у воді, збивали праниками і сушили (білили) на сонці, час од часу скроплюючи водою. Започатковували цю роботу на Івана Старопечерника. Тому й казали: «Прачі б’ють — Івана чуть».

5 травня – Луки. У цей день садять цибулю. Крім Луки весняного, є
і Лука осінній (31.10).
Сьогодні в нас Луки — ані хліба, ані муки.

Багач, що не має на Луки ні хліба, ні муки.

Дочекався Луки: ні хліба, ні муки. До весняного Луки нема хліба і муки, а прийшов осінній Лука — з’явилися хліб і мука.

6 травня – Георгія, Юрія. «Святий Ягорій Побідоносець їхав на Осіянській горі на червоному коні звірів-вовків збирати — не ходіть мого стада поїдати».


На Юрія мороз – уродить овес
. (Додаток 5)

8 травня – Марка. Має бути тепло, тому казали: «На Марка небо ярке- на вулиці парко, а бабі в хаті жарко». Якщо не зацвіли яблуні, то на неврожай.

13 травня – Якова. Хоч уже й вигонили на “випас тварин, але казали: На Якова трава ніякова. Теплий вечір і зоряна ніч – на сухе літо.

14 травня – Єремії. Про Яремин день так казали: «Єремій, Єремій, про посіви розумій». У цей день мешканці збиралися на гулянки, які називалися «маївками». Коли на Єрему погоже, то й жниво буде пригоже.

15 травня – Бориса і Гліба, Борисів день. У народі його іще називали «солов’їний день». Крім весняного, є й літній (6.08).

На Бориса і Гліба — найпізніша сівба.

На Гліба-Бориса –; за хліб не берися, бо овес микольський не наш, а конський.

Заспівав соловейко – чекай похолодання на три тижні, не заспівав соловейко- не сій гречки і не стрижи овечки.

Співає соловей всю ніч — на гарний сонячний день.

Соловей співає, доки ячмінь коло,су не має, а з’явився колос — пропав голос.

Багато хрущів —- урожай на просо.

16 травня – Тимофія.
«На Тимофія,— казали,— велика надія». Якщо сонячно й тепло, то така погода буде і в кінці місяця.

18 травня – Ярини. З цього дня починали висаджувати розсаду капусти. Прийшли Ярини — не прикривай сіни.

19 травня – Іови. З цього дня сіяли боби та горох, і називали ще його «огірковим днем». Вранці роса, а вдень ясна погода – то на добрий врожай.

22 травня – Миколи. Крім весняного, є й зимовий (19.12), а тому казали: «В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи».

23 травня – Симона (Семена) Зілоти, Семенове зіло, Миколин батько. Це день, коли жінки, а особливо знахарки, збирали лікарські трави, котрі мають лікувальну силу. Намагалися заготовляти зілля до схід сонця. На Зілоту давали коровам їсти жовті квіти й трави, щоб молоко та масло було жовтим. До речі, зібране в цей період масло спеціально тримали для ліків, особливо дітям. Вважалося, що воно вельми корисне,’ оскільки корови вживають найбільше квітів і лікарських трав. Як на Семена Зілоту йде хмара, то треба викинути з хати коцюбу, лопату й помело, аби грім не влучив.

24 травня – Мокія. Вважали, що Мокій – цар граду, і тому намагалися його задобрити всілякими молитвами. Коли туман — на мокре літо.

Мокіїв день мокрий — все літо буде мокрим.

Якщо на Мокіїв день паде дощ, то буде сорок днів падать.

Схід сонця багряний — усе літо буде грозйве.

25 травня – Єпіфанії. Якщо Єпіфан вранці зодяг червоний жупан, то все літо буде сухе й жарке.

26 травня – Гликерії. З цього часу ночі ставали паркими, а відтак починають з’являтися комарі. Ликерія прилетіла й припала до тіла.

27 травня – Ісидора.
Теплий Сидро — тепле літо.

28 травня – Пархома теплогрія. Прийшов Пархом — тішся теплом.

31 травня – Феодота. На дубі листя з’явилося — на врожайне літо.

Вознесіння, Вшестя.

Це свято не тримається числа, але переважно припадає на травень. Його відзначають на сороковий день після Великодня, і воно має збігатися з четвергом. З цього приводу народне прислів’я каже: «Не прийдеться в середу Вшестя». Згідно з християнським вченням, після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на небо, хоч до цього, він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами «Христос воскрес!». Опісля Вшестя вже заборонялося, бо в храмах ховають плащаницю.

На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець несли на могилки, щоб востаннє колективно пом’янути померлих.

Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, які називалися «божими онучами»; у деяких регіонах випікали також паски і фарбували крашанки на поминки.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя жито вже починає; викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця. Молодь тим часом організовувала різноманітні забави.

 

 

 

 

Прислів’я

Май — волам і коням, сіна дай, а сам на піч утікай.

Буває май — під кущем рай, а буває май — коневі сіна дай, а сам на піч утікай.

У маю корець дощу, а крапля болота.

Май — вінець весни.

У маю і баба в раю, як не затанцює, то хоч молодість згадає.

Соловейко — мала пташка, а май знає.

На май коровам дай, та й вила ховай.

Як прийде май, сій просо — буде як гай, а як прийде іюнь — хоч сій, хоч плюнь.

Як прийде май — у землю дбай, а прийшов іюнь — хоч сій, хоч плюнь.

Два добрих дощі на май, то і без агронома рай.

Почекай маю, зварю тобі квітки в гаю.

Сухий і теплий май — скупий буде врожай.

Як сухий май, то гроші на хліб дбай.

Май холодний — не будеш голодний.

Прийде май, то всяк собі дбай.

Май-розмай дощами нагадай.

У маю розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться.

Місяць травень хоч теплий, та голодний.

Травень холодний, — посів ярини ранній.

Якщо травень холодний, то не будеш голодний — рік буде хлібородний.

Дуб у травні в листя одівається, а скотина трави наїдається.

Травнева роса коням краща од вівса.

Як у травні дощ і грім — буде радість людям всім.

У травні все квітує, а в червні визріває.

Травень мокрий робить хліб добрий.

Травневий дощ, як з грибами борщ.

Як травень дощі сіє — жито половіє.

Як у травні дощ надворі, то восени хліб в коморі.

Як у травні дощ не паде, то і золотий плуг не виоре.

Як випадуть у травні три добрих дощі, то вродить хліби на три роки.

Дощ у травні — врожай справний.

Травневий дощ хліба на ноги піднімає.

У травні пня вбери, то красним буде.

Травень ліс прибирає — літо в гості накликає.

Травень ліси одягає — літа в гості чекає.

Травень багатий на квіти, а хліб у жовтня позичає.

Хто в травні звінчається, то буде вік маятися.

У травні оженився, то вік журився.

Сухий марець, мокрий май — буде жито, як той гай.

Січень зародить, лютий пригріє, марець напоїть, квітень забрунькує, а травень розпукає.

За мокрим травнем іде жаркий червень.

Весна не зима — не на піч, а в поле збирайся.

Весняний дощ, що вдовиний плач.

Дощ вранці, що бабині танці.

Як погано орати, то краще випрягати.

Взявся за плуг — назад не оглядайся.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приказки

Якщо початок травня холодний, то наприкінці місяця буде тепло, і навпаки. Прилетіли ластівки — поспішай закінчувати сівбу.

Соловей співав усю ніч — перед гожим днем.

Не проспівав соловейко— не сій гречки і не стрижи овечки.

Якщо жайворонок багато й довго співає — втримається ясна погода без опадів, коли ж мовчить уранці — буде дощ.

Якщо горобці й ластівки гніздяться з північного боку будівлі – на жарке літо.

Повернулися з півдня перелітні кажани — холодів більше не буде.

Кажани ввечері густо літають — завтра буде гарна погода.

Озерна жаба вилазить на берег перед дощем.

Якщо жаби стрибають по землі — на дощ.

Якщо добре клює в’юн, то перед дощем, а коли піднімається на поверхню й кружляє — напередодні грози.

Багато хрущів — на сухе літо.

Удень пройшла гроза, але не схолодніло,— вночі вона знову нагадає про себе.

Коли з’являються кілька веселок на небі, то на тривалий теплий дощ.

Ранкове сонце здається надто великим — на дощ.

Веселка віщує зміну погоди: вечірня обіцяє гожу, а ранкова—дощову.

Часті тумани у травні — на мокре літо.

Ранком туман піднімається, утворюючи купчасті хмари,— чекай дощу, а коли припадає до землі — буде сонячна днина.

Квіти пахнуть здалека — на вітер.

Соковите пахтить м’ята — невдовзі збереться на дощ.

Як вівці веселі і б’ються — на дощ із грозою.

Худоба пожадливо їсть траву, коні форкають і хропуть — погода зіпсується.

Пізня весна дарує сухе гоже літо.

Весною літає багато павутиння — на спекотне літо.

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,319sec