ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗУМІННЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

(Заступник директора з виховної роботи)

Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однієї з актуальних, а в сучасних умовах вона здобуває особливе значення. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про те, що вихованню духовності було приділено чимало уваги. Багато з цих досліджень були виконані давно, що свідчить про те, що ця проблема завжди вважалася важливою при вихованні кожного громадянина.

У короткому словнику по філософії поняття моральності прирівняне до поняття мораль. «Мораль (латинське mores-вдачі) – норми, принципи, правила поведінки людей, а так само, саме людське поводження (мотиви вчинків, результати діяльності), почуття, судження, у яких виражається нормативна регуляція відносин людей один з одним і суспільним цілим (колективом, класом, народом, суспільством)».

В.І.Даль тлумачив слово мораль як «моральне ученьє, правила для волі, совісті людини». Він вважав: «Моральний — протилежний тілесному, плотський, духовний, щиросердечний. Моральний побут людини важливіше побуту речовинного.» «Стосовний до однієї половини духовного побуту, протилежний розумовому, але, що зіставляє загальне з ним духовний початок, до розумового відноситься істина і неправда, до морального – добро і зло. Добронравный, доброчесний, ґречний, згодний із совістю, із законами правди, з достоїнством людини з боргом чесного і чистого серцем громадянина. Це людина моральний, чистої, бездоганної моральності. Усяка самовідданість є вчинок моральний, доброї моральності, доблесті».

З роками розуміння моральності змінилося. В С.І.Ожегова «Моральність — це внутрішні, духовні якості, якими керується людина, етичні норми, правила поведінки, обумовлені цими якостями».

Мислителі різних століть трактували поняття моральності по-різному. Ще в древній Греції в працях Аристотеля про моральну людину говорилося: «Морально прекрасним називають людину зробленого достоїнства. Адже про моральну красу говорять із приводу чесноти: морально прекрасним кличуть справедливого, мужнього, розсудливого і узагалі людину яка володіє всіма чеснотами людини».

А Ницше вважав: «Бути моральним, етичним – значить робити покору іздревлє встановленому чи закону, чи звичаю». «Мораль – це звеличення людини перед ПРИРОДОЮ».

У науковій літературі вказується, що мораль з’явилася на зорі розвитку суспільства. Визначальну роль у її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без визначених обов’язків стосовно роду людського не зміг би вистояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим сприяє життєдіяльності суспільства. У свою чергу, суспільство, підтримуючи і поширюючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість у відповідності зі своїм ідеалом. На відміну від права, що також має справу з областю взаємин людей, але спирається на примус з боку держави, мораль підтримується силою суспільної думки і звичайно дотримується в силу переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, що наказують, як варто поводитись. З усього цього ми можемо зробити висновок, що дорослій людині часом важко вибирати, як бути в тій чи іншій ситуації не «вдаривши обличчям у бруд».

Школа є основною ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожнім етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. У вихованні молодших школярів, вважає Ю.К.Бабанский, такою стороною буде моральне виховання: діти опановують простими нормами моральності, учаться використовувати їм у різних ситуаціях.

Навчальний процес тісно зв’язаний з моральним вихованням. В умовах сучасної школи, коли зміст збільшився в обсязі й ускладнився по своїй внутрішній структурі, у моральному вихованні зростає роль навчального процесу. Змістовна сторона моральних понять обумовлена науковими знаннями, що учні одержують, вивчаючи навчальні предмети. Самі моральні знання мають не менше значення для загального розвитку школярів, чим знання по конкретних навчальних предметах.

Розглядаючи систему морального виховання, Н.Е.Ковальов, Б.Ф.Райський, Н.А.Сорокін розрізняють кілька аспектів:

  • По-перше, здійснення погоджених виховних впливів вчителя й учнівського колективу в рішенні визначених педагогічних задач, а усередині класу – єдність дій всіх учнів.
  • По-друге, використання прийомів формування навчальної діяльності моральним вихованням.
  • По-третє, під системою морального виховання розуміється також взаємозв’язок і взаємовплив моральних якостей, що виховуються в даний момент, у дітей.
  • По-четверте, систему морального виховання варто вбачати й у послідовності розвитку тих чи інших якостей особистості в міру росту і розумового дозрівання дітей.

У формуванні особистості молодшого школяра, з погляду С.Л.Рубинштейна, особливе місце займає питання розвитку моральних якостей, що складають основу поводження. У цьому віці дитина не тільки пізнає сутність моральних категорій, але й учиться оцінювати їхнє знання у вчинках і діях навколишніх, власних учинках.

Моральне виховання – беззупинний процес, він починається з народження людини і продовжується все життя, і спрямований на оволодіння людьми правилами і нормами поводження. На перший погляд може показатися, що не можна позначити якісь періоди в цьому єдиному безупинному процесі, проте, це можливо і доцільно.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 2,906sec