Театралізація твору

Тема. Театралізація твору.

Мета. Репетирувати всю виставу, добиватися її цілісності.

Розвивати техніку ляльковедення, пам’ять, мислення, спостережливість, увагу.

Виховувати бажання до співпраці, відчуття значимості кожної дитини для досягнення очікуваного результату.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

ІІ.Повідомлення теми заняття.

ІІІ. Театралізація твору.

Бременські музиканти

(Декорації діти готують заздалегідь. По краях ширми розміщений ліс. На задньому плані — хатинка, пагорб, укритий кущами. За цей пагорб заходять герої-ляльки).

У виставі беруть участь такі ляльки:

Господар,

Осел,

Пес,

Кіт,

Півень,

Отаман розбійників,

1-й Розбійник,

2-й Розбійник.

Музичне озвучення

Осел. Охо-хо… Старий я став, нездатний до роботи, раніше ж я лантухи возив до млина, а тепер не можу, — покинули мене сили. Ляжу трішечки, подрімаю. (Лягає, сопе).

Господар. Де цей старий Осел? Бачиш, розлігся! Ще й годуй його. Візьму ж но я дубця та й прожену Осла. Навіщо він такий мені здався? (Бере дубця, підкрадається і б’є Осла).

Господар. Ось тобі!

Осел. Ой!

Господар. Ось тобі! Ось тобі!

Осел. Ой-ой-ой!

(Осел утікає, йде лісом сумний).

Осел. Ого! Насилу втік. Що ж мені тепер робити? Мабуть, піду я до міста Бремена. Буду музикою. Можливо, якось зароблю собі на хліб.

Пісенька Осла

(музика В. Шаінського із мультфільму «Споры и раздоры» ).

1. Одному на світі важко жити,

Осликам теж хочеться дружити.

Одному на світі гріш ціна.

Та нема, та нема друзів у Осла.

Приспів.

Сварки й негаразди, сварки й негаразди

Ми відкинем в сторону, в сторону,

в сторону!

Сніданки, обіди, радості та біди —

Все поділим порівну, порівну!

2. Як біда з тобою стане раптом,

Хвостик свій тобі протягне друг.

Він безстрашно стане в повний ріст

І тебе, і тебе витягне за хвіст!

Приспів.

3. В гості сам себе не запросиш,

А на спині латку не пришить.

Одному на світі гріш ціна.

Ось тому, ось тому дружба нам дана.

Приспів.

(Назустріч вибігає Пес, висолопивши язика і ледве дихаючи, наче після важкої гонитви).

Осел. Агов, Хапку, чого ти так важко сопеш?

Пес. Ох, старий я став, що не день, то більш занепадаю в силі, на полювання ходити вже не можу, — от мій хазяїн і надумав мене вбити. А я втік від нього. Але як же мені тепер на хліб собі заробити?

(Журиться, хитає головою).

Осел. Знаєш що, я йду до Бремена, хочу там стати музикою. Гайда зі мною, то й ти влаштуєшся музикантом. Я гратиму на лютні, а ти битимеш у барабан.

Пес
(радісно). Згоден. Ходімо.

(Йдуть далі разом. Пес співає пісеньку, Осел підстрибує поряд).

Пісенька Пса

(Пісенька про доброту на муз. Г.Саська, сл. Г.Сатіра).

  1. Ось з’явився в мене брат, (показує на Осла )

    Дружбою твоєю рад!

    Як це просто, як це здорово —     

    Все ділити з другом            ý
    Двічі

    Порівну!                    

    (Беруться за лапки і кружляють у танку).

  2. Ось цукерки —

    Раз, два, три!

    Їх не жаль мені — бери!

    Як це просто, як це здорово —    

    Все ділити з другом            ý
    Двічі

    Порівну!                    

    (Пес дає Ослику три цукерки, разом вони підстрибують у такт пісеньки. Приспів пісеньки підхоплює Ослик).

  3. М’ячик ловлять десять рук,

    Хай його спіймає друг!

    (Пес кидає м’ячик Ослику і навпаки).

    Як це просто, як це здорово —        

    Все ділити з другом            ý
    Двічі

    Порівну!                    

    (Мелодія затихає. Осел прикладає до вуха лапку, прислухається).

    Осел. Ой, там хтось іде. Ану сховаємось, подивимось.

    (Ховаються за дерево, виглядають із-за нього, прислухаються, знову ховаються. З’являється з-за пагорба Кіт. Співає).

    Пісенька Кота

    (мелодія колискової)

  4. Котику сіренький,

    Котику біленький.

    Котику волохатий,

    Не ходи до хати. Няв!
    (Жалібно).

  5. Не ходи до хати,

    Не буди дитяти.

    Дитя буде спати,

    Котик воркотати.

    Няв! (Плаче, витирає очі лапкою).

  6. Ой, коти-котку,

    Не лізь на колодку,

    Бо заб’єш голівку.

    Та буде боліти,

    Нікому жаліти.

    Няв, няв, няв. (Жалібно).

    (Зі схованки виходять Осел і Пес. Котик відходить назад здивовано).

    Пес. Гей, старий воркуте, чого скривився, наче середа на п’ятницю?

    Кіт. А чого ж мені веселому бути? Постарів я, зуби затупились, уже радніший би на лежанці погрітися, ніж ганятися за мишами, — бач, і надумала мене втопити. Я ледве втік від неї. І що тепер мені робити? От коли б хто дав добру пораду.

    Осел. Гайда з нами в Бремен! Ти ж мастак давати нічні концерти, от і станеш вуличним музикантом.

    Кіт
    (радісно). Добре.

    (Ідуть утрьох. Заходять за пагорб. Із-за дерев виходить Півень і співає пісеньку).

    Пісенька Півника

  7. Був колись я гарний Півень, молодий,

    Вранці господиню свою будив,

    А як став старий і не стало сил,

    Господар зарізати мене звелів.

    ( Плаче ).

  8. А я ж гарно й вірно йому служив,

    Добре курочок своїх водив.

    Що ж мені бідненькому вже робить,

    Щоб на світі трішечки ще пожить?

    Кукуріку! Кукуріку! Кукуріку!

    (З’являються Осел, Кіт, Пес).

    Осел. Чого розкукурікався, наче тебе ріжуть?
    (Усі підходять до Півника). Що там таке сталося в тебе?

    Півень. Та це я кукурікаю на гарну годину, бо завтра неділя, завітають гості, і наша господиня звеліла куховарці відрубати мені увечері голову, а завтра зварити суп, гостей частувати. От я і горланю, поки ще можу.
    (Всі слухають. Кіт чухає потилицю. Осел хитає головою. Пес підходить ближче).

    Осел. Слухай, гребенястий, ходімо з нами в Бремен. Все-таки краще, ніж отут прийняти смерть. Голос у тебе гарний, а підеш з нами, то ми разом утнемо такої музики, що буде любо слухати.

    Півень. Дуже добре. Пішли швиденько, бо мені так і здається, що вже сокира по моїй шиї стукає.

    Пес. Як добре, що ми всі зібралися разом.

    (Усі друзі йдуть дорогою далі. Виконують пісню «Справжній друг» на слова М.Пляцковського, український текст О.Пархоменка, музика Б.Савельєва ).

    1. Дружба віддана не зламається,

    Не розклеїться від дощу й негод.

    Друг в біді не лишиться,    

    Щирим словом втішиться,     ý
    Двічі

    Отакий він, незрадливий,    

    Справжній друг.            

    2. Ми постарались — і помирились,

    «Нерозлийвода», — кажуть всі навкруг

    Вдень чи ніч негожу            ü

    Друг мені поможе, —            ý
    Двічі

    Отакий він, незрадливий,    

    Справжній друг.            

    3. Друг завжди мене прийде виручить,

    Він не жде подяк і не жде послуг.

    Будь комусь в пригоді        

    В будь-якій погоді —        

    Отакий він, незрадливий,    ý
    Двічі

    Справжній друг!            

    (Заходять у темний ліс).

    Півень. Ось тут, у лісі, й переночуємо. Бремен ще далеко. За один день не дійти.

    Осел
    (звертаючись до Пса). Давай ляжемо ось тут, під деревом.

    Пес
    (киває головою). Добре. Давай. (Лягають обоє під деревом).

    Кіт. А я заберуся ось сюди, на гілля. (Вилазить на гілля. Вмощується. Мурличе).

    Півень. А я на вершечок, бо тут найбезпечніше. (Вилітає на вершечок, дивиться вдалину, прикладаючи крило до лоба).

    Ой, друзі, здається, що вдалині блимає світло. Друзі!
    (Кричить). Тут недалеко є оселя.

    Осел. То чого ж ми сидимо? Ходімо туди, бо притулок під деревом зовсім нікудишній.

    Пес. А я їсти хочу.
    (Тре живіт). М’ясця б мені або хоч кісточку.

    Кіт. Вирушаймо в дорогу — туди, де блимає світло.

    (Друзі йдуть далі, пробираючись крізь ліс).

    (Хатка розбійників у центрі. Друзі підходять поближче. Осел заглядає у вікно).

    Півень
    (звертаючись до Осла). Ну, сірий, що там видно?

    (Усі герої прислухаються і придивляються ).

    Осел. Ого, що я бачу! Стіл накритий білою скатертиною, на столі найкращі наїдки й напої, а навколо сидять розбійники і п’ють-їдять собі.

    Півень. От би й нам так поїсти!

    Осел. Добре було б, що й казати!

    Кіт. Пішли в ліс. Порадимось, що нам робити.

    (Друзі заходять за дерева, щоб порадитись ).

    Пісенька розбійників

    (Розбійники уже поїли і веселяться).

  9. Ми розбійники відважні,

    Всі дороги стережем.

    Пограбуємо прохожих,

    У них гроші заберем.

    Заберем, заберем,    

    У них гроші заберем!    ý
    Всі разом двічі

    Ух-ха!            

    Отаманша.

  10. Кажуть, що ми розбишаки

    Як виносить нас земля?

    Дайте мені карти в руки —

    Поворожу на короля.

    Ой-ля-ля-ой-ля-ля!    

    Поворожу на короля!    Всі разом двічі

    Отаманша.

    3. Завтра дальняя дорога

    Випадає королю.

    Грошенят в нього багато,

    А я грошики люблю.

    Ой-лю-лю-ой-лю-лю!    

    А я грошики люблю!     Всі разом двічі

    Ух-ха!

    4. Королева — карта бита,

    Розіб’єм усіх ми так.

    Справа буде шита-крита.

    Ось, що карти кажуть нам.

    Вуаля-вуаля!     Всі разом

    Пограбуєм короля!     двічі

    Ух-ха!

    (З’являються Кіт, Осел, Пес, Півень).

    Кіт. Робимо все так, як домовилися.

    Осел. Я передніми лапами стану на підвіконня.
    (Стає).

    Пес. А я вискочу тобі на плечі.
    (Вискакує на плечі Ослу).

    Кіт. А я на Пса. (Вилазить на Пса).

    Півень. А я злечу Котові на голову. (Злітає на голову Котові. Всі разом кричать і стрибають через вікно. Гуркіт. Тріск.

    Розбійники втікають. Друзі залишаються в хатинці. Сідають до столу. їдять).

    Осел. Ох і наївся ж я. Піду спати у двір. (Виходить з хатинки і лягає спати).

    Пес. А я ляжу за дверима.
    (Виходить, лягає ).

    Кіт. А я на причіпку, біля теплого попелу. (Лягає. Муркоче).

    Півень. А я ось тут. (Умощується, де зручніше. Гасить свічку. Всі сплять посопуючи. Виходять розбійники з лісу).

  11. 1-й розбійник. Та чого ми полякалися? Ану сходи (звертається до одного з розбійників) і подивись, що там у будинку діється.

    (2-й розбійник підкрадається до будинку).

    2-й розбійник. Усе ніби тихо. Зайду-но я в будинок. (Заходить. Запалює сірник. Кіт стрибає Розбійнику в обличчя. Сичить. Дряпається).

    Кіт. Няв!

    2-й розбійник. Ой лишенько!

    Осел. І-а! (Дубцем б’є Розбійника).

    2-й розбійник. Ой-ой-ой! (Тікає).

    Півень. Кукуріку!

    (Друзі залишаються біля хатинки. Розбійник прибігає до Отаманші).

    Розбійник
    (відхекуючись). Ох, пане отамане, там таке робиться! В хаті сидить страшнюча відьма! Як засичала на мене, як учепилась довгими пазурами — всю пику подряпала, а в дверях чоловік з ножем як шприкне мене в ногу! А надворі якесь чорне чудовисько як уперіщить мене довбнею. А вгорі сидить, мабуть, суддя, бо кричить: «Розбишаку сюди!». То я ледве вирвався. Тікаймо швидше!
    (Розбійники втікають).

    Пісенька друзів із мультфільму «Бременські музиканти»

    (Мелодія пісні продовжує лунати. Всі учасники дійства виходять із-за ширми зляльками ).

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,343sec