ТЕАТР У МОЄМУ ЖИТТІ

Учитель. Не хлібом єдиним і не лише проблемами жива людина. Душа її просить яскравих вражень, видовищ. Театр — це завжди свято, завжди задоволення. Уявімо собі, що ми в театрі. Третій дзвінок уже пролунав, публіка розсілася по місцях, світло приглушене, в залі поступово встановлюється тиша. Зараз підніметься завіса, і вистава розпочнеться. Сцена і глядацький зал! Жваве дихання затихлого партеру, відгук, чуйно уловлений актором і у свою чергу відмічений глядачем, — що це таке?

Найвідвертіший із діалогів, де неможливе лукавство. Де сценічна дія, що зачаровує, — це не просто рух акторів по сцені. Це велике мистецтво розкриття кожної внутрішньої дії героїв, напружена боротьба ідей і думок. Це утвердження добра, любові, людяності, справедливості. Це відповіді на безліч питань, що мучили тебе, пояснення нез’ясовного.

Глядацький зал і сцена! Незліченну кількість разів — товариські зустрічі двох театральних команд. Від того, як готові сприймати прекрасне глядачі, наскільки добре опанували театральний етикет, залежить, чи відбудеться свято під назвою ТЕАТР.

Бесіда

•    Як ви вважаєте, навіщо людині необхідно знати правила театрального етикету?

  • Які правила ви вже знаєте?
  • Коли ви востаннє були в театрі?
  • Яку п’єсу ви відвідали?
  • Чому ви надаєте перевагу: ходити в театр із сім’єю, з друзями чи з класом?

    Відповіді учнів.

    • Чи не траплялося вам у театрі стикатися з подібними ситуаціями, як у оповіданні Ірини Оні «Сідайте, Годунов!»?

    Сідайте, Годунов!

  • Сьогодні — культпохід у театр, — сказала Маша Соне-чкіна. — Культпохід — це культурний похід. Зрозуміли?
  • Зрозуміли! Ура! — зави-

    ►И 27 березня — День театру.

    ли Машині однокласники і заплескали в долоні, ніби вони вже в театрі. Вадик теж зааплодував. Тільки ногами. У цей момент він стояв на руках.

  • Тебе, Вадим, це стосується насамперед, — відмітила розумна Маша.
  • А чому саме я? — пробасив Вадик. Даєш культуру!

    Увечері всі одягнулися і вирушили в театр. Тільки Вадик прийшов у брудних шкільних штанях і з чорнильною плямою на носі.

    І одразу Вадик кинувся в буфет. Тістечка він ковтав цілими, обгортки від цукерок кидав на підлогу. Потім у фойє грав у квача сам із собою і дзеркалами.

  • Ти ж у театрі, Вадик! — бідкалася Маша.
  • Ні-і-і! — Вадик витер рот рукавом. — Ось коли спектакль почнеться…

    Нарешті продзвенів останній дзвінок, усі розташувалися в залі. Пострибав у зал і Вадик.

    —    У мене бенуар! Де це? —кричав він. — Що за бенуар?

    Вже погасили світло, а він все ще кидався по залу, топтавши ноги глядачам. Нарешті він усівся і, шарудівши шоколадною обгорткою, жуючи шоколад, почав робити театральне обличчя. Поширше розкрив очі, витягнув шию. Спектакль «Борис Годунов» почався. Просив копієчку Юродивий, Самозванець осідчувався в коханні Марині Мнішек у сцені біля фонтану. Актори, як тепер модно, зійшли з сцени, і дія вже

         розгорталася прямо в залі.

    Для посилення враження. — Чого це ви тут ходите? — звертався Вадик до бояр.

    А ті наполегливо відмовчувалися. Бояри є бояри. Тоді Вадик підскочив до Юродивого і сунув йому в простягнуту долоню десять копійок. Юродивий замість того, щоб спасибі сказати, скривджено надувся.

    Зал заплескав, і Вадик, розкланявшись, сів на місце і став щось насвистувати. Маша смикнула його за рукав і прошипіла неласкаво. Вадик почав розпитувати її, що вона мала на увазі. Але тут він побачив, що прямо поряд із ним, біля його крісла, стоїть цар Борис — не дуже молодий, утомлений чоловік, весь у гримі, у важкій царській амуніції із трагічною думою на розфарбованому обличчі. Вадик усміхнувся до вух і сказав ввічливо: «Здрастуйте». Цар покосився на нього і зробив вигляд, що не чує. Вигляд у царя був грізний.

    Цар похмурим утомленим голосом вимовив:

    — Ох, тяжко, дай-но дух переведу…

    І тут Вадик піднявся, вклонився, як японець, і, вказавши на

    крісло, голосно і чітко вимовив: «Сідайте, будь ласка!».

    Та цар злісно блиснув на нього очима і як заволає:

    —    Так от навіщо тринадцять років мені підряд все снилося убите дитя! — Ще раз блиснув і втік на сцену.

    Вадика вивели із залу.

    —    Ну, — міркував він після спектаклю, — із вашою цією ввічливістю завжди в халепу потрапляєш!

    Учитель. Діти, скажіть, а що Вадик зробив неправильно у театрі? Він же і місцем хотів поступитися літньому чоловікові, і намагався матеріально допомогти старцю…

    Відповіді детей.

    Учитель. Чи доводилося вам зустрічати в театрі або в кіно таких дітей? Що ви їм могли б порадити?

    Учні обговорюють курйозні випадки зі свого досвіду, роблять висновки

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,361sec