ТЕАТР ХVІІ СТ.

Мета уроку: Скласти в свідомості учнів образне уявлення про театр, як складову частину української культури; характеризувати розвиток театрального мистецтва на українських землях; формувати в учнів інтерес до культурних надбань українського народу; виховувати шанобливе ставлення до пам’яток минулого; формувати почуття гордості культурними досягненнями у складних умовах.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: стінна карта , атласи, зображення історичних пам’яток

Основні поняття і терміни: декламація, містерія, інтермедія, вертеп, драма.

Хід уроку

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Повторення домашнього завдання.

  1. У чому проявлялися барокові риси в українській архітектурі?
  2. Які нові види оборонних укріплень з’явилися в цей час?
  3. Яка доля Успенського собору Києво-Печерської лаври?
  4. Порівняти архітектурні споруди: Георгіївський собор Видубицького монастиря та Софіївський собор.
  5. Що ви знаєте про Скит Маневський

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

  6. Зародження театру.

    Бесіда за запитаннями:

    1. Яка країна вважається батьківщиною театру?

    2. Чому греки називали театр «школою для дорослих»?

    Вчитель: На українських землях театр виріс із церковних обрядів та народних звичаїв (веснянки, весільні пісні, скоморохи). Але в період поширення ідей гуманізму в школах для кращого засвоєння учнями латинської мови ставили комедії давніх римських і грецьких авторів. Але їх було порівняно мало і за змістом вони не дуже підходили шкільній молоді.

    У першій половині ХУІІ ст. розпочала формуватись українська драматургія. Щоправда, значних драматичних творів і ще не було, хоча згадки про перші вистави датовано кінцем ХУІ ст.

  7. Шкільна драма

    Вчитель: На початку ХУІІ ст. набула поширення так звана шкільна драма. У слов’яно-греко-латинських школах учнів навчали складати і проголошувати вірші і промови. Учителі писали вірші у формі декламацій на світські і духовні теми, а учні виступали з ними в школах на різдвяні, великодні, зелені та інші свята, у церквах під час урочистих зустрічей почесних гостей тощо. Виконавці один за одним виходили на сцену і декламували текст, об’єднаний спільною темою. Згодом декламувати твори стали у формі діалогу.

    Робота з термінами і поняттями.

    Декламація – мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

    Драма – літературно театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови і призначений для сценічного виконання.

    Шкільна драма поступово ускладнювалася, виникали її різноманітні форми – драма – лірика, повчальні драми(драми – мораліте ), історичні драми тощо. Під час вистав використовувалися декорації , бутафорії, сценічні ефекти.

  8. Містерія, вертеп, інтермедія.

    У першій половині ХУІІ ст. з’явилися перші містерії – духовні драми на біблійні сюжети. Так в цей час на Волині або в Галичині було створено «Слово о збуренню (зруйнуванню) пекла». Містерії виконувалися на майданах міст і містечок мандрівними акторами у дні церковних свят. Вистави тривали досить довго, тому глядачам давали перепочинок і час для роздумів. Для розваги глядачів в антрактах великих релігійних драм показували веселі побутові сценки. За змістом це були гумористичні пригоди людини, сцени обману , ошуканства, з використанням народних дотепів і народної мови. Такі вистави називалися інтермедіями. У цих комедійних сценках значне місце посідала імпровізація, тобто виконання без попередньої підготовки.

    Робота з термінами і поняттями.

    Інтермедія – коротенька сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалась в перервах між актами серйозної драми.

    Вертеп – стародавній пересувний ляльковий театр, де виконувалися п’єси на релігійні та світські теми.

    Однією з перших була інтермедія , додана до польської релігійної драми Я. Гаватовича «Усікнення голови Іоанна Хрестителя»(1619), під назвами «Продав кота в мішку», «Найкращий сон». Їхні сюжети взяті з українського фольклору, написані вони народною мовою і вперше в українській літературі в них з’являється образ простої людини – селянина.

    У першій половині ХУІІ ст. розвинувся український мандрівний ляльковий театр – вертеп. На відміну від народних хороводів і дійств, вертепні вистави характеризувалися певним сюжетом з провідною роллю музики , з дійовими особами , декораціями і костюмами. Вертепне дійство розігрувалось у спеціальній, на зріст людини, хатці в якій влаштовувалася двоярусна, ніби двоповерхова, сцена. Верхній ярус-поверх призначався для показу релігійних сцен, а нижній – для дотепних вистав із повсякденного життя, казок, переказів. Ляльок майстер випилював із дерева і розмальовував. Вертепник водив їх за допомогою дротиків і перевтілюючись розмовляв і співав за них. Його помічники співали і грали на музичних інструментах.

    Авторами і виконавцями вертепних драм були школярі та студенти Києво-Могилянської академії, які не маючи коштів на навчання, тимчасово переставали навчатись. У п’єсах для вертепу вони зазвичай використовували знання, набуті в школах. Отож вертеп мав багато спільного зі шкільною драмою. Вертепна драма складалася з двох частин: драми про Ірода, писаної книжною українською мовою та інтермедійної – кількох жартівливих сцен живою українською мовою. Збагачувалася вона народними піснями, обрядами, іграми.

    Вертеп набув великої популярності в Україні , став улюбленим народним музично-драматичним спектаклем. Цей театр виступав із виставами на ярмарках, на міських і сільських площах у святкові дні.

    У другій половині ХУІІ ст. театральне мистецтво продовжувало розвиватись. Найбільш популярним, як і раніше був вертеп. Вертепні вистави дуже урізноманітнилися – нових персонажів брали з казок, легенд, переказів. Значно розширилася народно – побутова частина вертепного дійства.

  9. Йоаникій Волкович «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого» (1631)

    У шкільній драмі використовували біблійні сюжети і мотиви. Особливо популярною була тема про стратотерпіння Христа. Першою з відомих пам’яток української великодньої драми вважається надрукований 1631р. твір учителя Львівської братської школи Йоаникія Волковича «Роздуми про муку Христа Спасителя нашого».

    Висновок

    Поява в Україні шкільної драми, інтермедії і вертепу зумовлювалася навчальними і виховними потребами слов’яно-греко-латинських шкіл. Ці жанри збагатили культурне життя українського суспільства.

    ІУ Закріплення нових знань учнів.

  10. Які жанри театрального мистецтва розвивалися у ХУІІ ст.?
  11. Де і коли в Україні були започатковані шкільні драма і театр?
  12. Що таке інтермедія?

    У Підсумок уроку

    В українському театральному мистецтві ХУІІ ст. розвивалися жанри декламації, драми, містерії, інтермедії, лялькового театру – вертепу.

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,360sec