Тараса Шевченка думки будуть жити віки

Тема. Тараса Шевченка думки будуть жити віки

Мета: збагатити знання учнів про поетичну творчість Т. Г. Шевченка;

продовжити роботу із вдосконален­ня техніки читання; працювати

над виразністю і гучністю читання; роз­вивати мовлення учнів; виховува­ти

гордість за духовну спадщину українського народу.

| Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка

                                                                  Хід заняття

I.  Артикуляційно-слухові вправи

1. Читання прямих та обернених складів «Біг по доріжці».

2. Читання «Дощиком».

СЯ МУД ГО НІ МУД НЕ

НА ТІ ДИВ МУД В

ВЧИВ РИМ РО ХТО У РО РОС СЯ

3. Робота над скоромовкою (ключ-розшифровку показати рукою).

Мудрим ніхто не родився, мудрості в мудрого навчився.

— Прочитайте з питальною інтона­цією, передайте здивування, радість під час читання.

II. Оголошення теми заняття

—    А мудрості будемо вчитися у люди­ни, яку можна назвати такими сло­
вами:

кріп.к        п.ст.х       к.бз.р

н.в.льн.к    по.т        х.д.жн.к

сир.т.         коз.ч.к

—    Тож у кого будемо вчитися мудрості? (Портрет Т. Г. Шевченка)

—    Розташуйте ці слова у хронологіч­ному порядку.

III. Робота над темою заняття

1. Актуалізація опорних знань

Сьогодні ми будемо говорити про українського поета Тараса Григоровича Шевченка, який став славою і гордістю українського народу. Починають­ся Шевченківські дні. Тож нехай вогонь його душі за­палить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.

Подивіться на рай тихий

На свою країну.

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну —

Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте —

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

Вчитель.

Я буду задавати запитання, а ви, діти, будете відповідати.

–         Тож чию пам’ять щороку шануємо, чиє свято так крилато в березні святкуємо?

Всі.

Свято Шевченка.

–         Чий портрет у кожній хаті: і у бідній, і у багатій, прикрашений рушниками, вишитий рука­ми мами?

Всі.

Портрет Шевченка.

—    За що ж люди так шанують і люблять поета?
1-й учень.

Бо нещастя свого люду ніс в душі Тарас,

Сіяв добре, мудре, вічне поет серед нас.

—    Чому гіркі людські болі гостро відчував?
2-й учень.

Бо таку вразливу душу Господь йому дав.

–         Де і коли народився Тарас Григорович Шев­ченко?

2. По сторінках біографії

Учень 1.

9 березня 1814 року, в селі Моринцях Звениго­родського повіту народився Тарас. Коли йому ви­повнилось 2 роки родина переїхала в село Кирилівку (тепер Шевченкове). Тут у Кирилівці, в убогій хатині минуло безрадісне дитинство майбутнього поета. Допитливий та цікавий до всього Тарас, не вдовольнив­ся звичайними забавами своїх ровесників. Його вражало все — люди з їхньою безпросвітньою нуждою і весь на­вколишній світ.

У 8 років батько віддав Тараса до дяка в «науку». Дяк навчав дітей по церковних книгах і за найменшу прови­ну карав учнів різками.

Безрадісне, голодне дитинство, щедре на болі та обра­зи, лишило в серці Тараса незгладимий слід. В дитячому серці хлопчика зародилася велика любов до простого на­роду, до рідної землі. Любов допомогла йому долати всі труднощі на нелегкому життєвому шляху.

Учитель. Що ви знаєте про батька Т.Г. Шевченка?

Учень 2.

Батько його, Григорій Іванович, був людиною доброю і трохи письменною, дещо заробляв стельмахуванням (виготовлення коліс до возів). Вмів читати по церковно­му, займався хліборобством і чумакуванням. Тонкого чуття і проникливого розуму чоловіком був Тарасів бать­ко, що вмираючи 44-річним мудро розсудив між дітьми свою незавидну спадщину:«Синові Тарасу із мого хазяй­ства нічого не треба — він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство нічого не буде значить».

Учитель.

А що ви дізналися про матір Шевченка?

Учень 3

Ненька Тараса Катерина народилась в с. Моринці. Ненчин рід походить з Карпат, з родини Бойків. Панщина забирала у матері час і тим самим забирала і материнсь­кий догляд. Найдужче Тарас любив маму, бо й вона його любили, як нікого. Але від тяжкої праці, від нестатків вона рано, 40 – річною, померла, коли Тарасові було 9 років.

Пізніше Шевченко напише: «Там матір рідную мою ще молодую у могилу нужда та праця положила».

Учитель.

–         Скільки братів і сестер було у Шевченка, і яким було життя родини?

Учень 4

Два брати: Микита і Йосип і три сестри: Катерина, Ма­рина і Марійка. Тарас був четвертою дитиною в сім’ї.

Батьки, брати і сестри тяжко працювали на панщині. Але життя було жахливим. Поет назве його пеклом, мукою:

«Я бачив пекло.

Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають».

—   Яким ви уявляєте Тараса, коли йому було 8—9 років?
Білявий, опецькуватий, замурзаний, часто з ґулею на лобі. Ніхто його не спиняв, ніхто не навчав; гуляв він собі на вулиці, на городі, в саду, в леваді; хата їх стояла на краю села, то, певна річ, ходив він гуляти в ліс і в по­ле. Був допитливим, кмітливим, дуже здібним, швидко навчився читати.

—   А що вам відомо про перебування Т.Г. Шевченка в селі  Вільшані?

Учень 5

Ми знаємо, що Шевченко дуже хотів навчитися малю­вати. У селі Хлипнівці за Вільшаною дяком був дуже хо­роший маляр. До нього й прийшов Тарас, щоб навчити­ся малювати. А хлипнівський дяк послав його у Вільша­ну до управителя Дмитренка за дозволом. Усі бу­дівлі збереглися до нинішнього часу. Управитель відпра­вив його на панську кухню до пана Енгельгардта.. Вчителем малювання на той час був міщанин з міста Корсуня Превлоцький. Саме у цій школі навчався маляр­ства і Шевченко.

—    Ким ще був Т.Г. Шевченко?
(Шевченко був ще талановитим художником).

—   Які малюнки намалював Тарас Григорович?

(Хату батьків, картину «Циганка-ворожка», «Катери­на», автопортрети, «Селянська родина». Всього 28 ма­люнків).

Розгляд та обговорення репродукції картини Шевченка «Селянська родина». Це побутова сцена.

—   Який настрій викликає у вас ця картина? Розкажіть,
що ви бачите на картині?

Тихий літній вечір. Останні промінчики сонця лягли на селянську хату. Старенький дідусь, гріючись в їх сяйві, замріявся. А про що він думав? Що минуло літо, його мо­лодість, скроні посріблила сивина. Сумно. Але нам не хо­четься сумувати. Чому? Щось світле і радісне живе на картині. Це дитя, яке робить кроки по землі. Це нове життя, яке продовжується в цій родині.

Тарас теж виріс у такій хаті, серед простих людей, тому він з такою любов’ю, ніжністю змалював цю просту сцен­ку із селянського життя.

Інша картина — автопортрет. Що таке автопортрет?

Дивлячись на цю людину, розкажіть, яка вона. (Добра, спостережлива, чуйна, талановита).

—   Що головне в портреті?

(Так, очі. У Тарасових очах печаль, біль. Високе чоло свідчить про глибокий розум. Ми відчуваємо, що його пере­повнюють думки).

—   Про що він думає?

Так, про свою долю, про дитинство, про далеких рідних людей, про батьківський дім, про Україну.

—   Чому ми називаємо Шевченка співцем рідногокраю?

Тому що багато своїх художніх і поетичних творів він присвятив своїй рідній Україні, природі рідного краю, знедоленому народу.

3. Робота над прислів’ями

Бібліотекар. Діти, приємно було слухати ваші оповіді про невмирущого Кобзаря. Його ім’я увіковічене в ле­гендах і переказах, його ім’я ви славите у своїх ро­зповідях, народом про нього складені прислів’я та приказки.

Ось прочитайте їх, спробуйте пояснити зміст.

–         Шевченко Тарас, наче сонне для нас.

—Шевченкове перо панів до серцю шкребло.

—Пани Шевченка карали, але мудрості не віді­брали.

—Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим.

—Тарасові слова — то правда жива.

—Шевченкові твори сяють, мов зорі.

—Хто з Шевченком знається, той розуму наби­рається.

—Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став.

— Шевченків «Кобзар» — то для народу вели­кий дар.

—Шевченкове слово з віках не старіє.

—Шевченкові пісні молодіють, бо люди з ними жи­вуть, працюють і мріють

—Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

—Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди.

(Учні вибирають одне і прислів’їв, пояснюють його зміст)

4. Поетична сторінка

Вчитель. Перед вами. діти, лежить «Кобзар». Не один раз ви вже відкривали сторінки цієї славетної ук­раїнської книги, зачитувались ними, чарувались нев’янучим у своїй красі словом. Не один Тарасовий вірш знайшов дорогу до вашого серця. Прочитайте свій улюблений вірш, прочитайте так, як хотів би по­чути його сам Тарас. Сягніть в надра почуттів, зумійте довести слухачеві, що книгу цю написала людина, у якої була щира душа, що думки у творі — ним вистраждані, кривди — ним пережиті.

Конкурс на краще читання віршів великого Кобзаря

(Діти читають вірші).

«Заповіт»

«Присвячую Тарасові»

«На Великдень на соломі»

«Встає хмара з-за лиману»

«Сон»

«Причинна» (уривок)

«Якби ви знали, паничі»

«І виріс я на чужині…»

«Мені однаково…»

«По вулиці вітер віє»

«Гомоніла Україна»

IV. Підсумок заняття.

Вчитель. У свій час, сам того не знаючи, Шевченко своєю поезією сотворив подвиг. Його поетичне слово має чудодійну силу: воно любить і ненавидить, воно плаче і сміється, воно радіє і сумує.

Тяжке життя прожив Шевченко — тяжке і коротке. Але він дістався до вершини мудрості.

-Чуєте, мелодія звучить?!

(Звучить музика «Реве та стогне Дніпр широкий»).

-Чи відома вам ця пісня? (Відповіді учнів).

Найкраще поетичне слово, це те слово, яке стало піснею.

Скільки таких пісень прозвучало зі сцен великих те­атрів в ці березневі дні в різних куточках України. На­род завжди із задоволенням складає свої мелодії на слова Шевченка.

(Звучать народні мелодії).

«Як умру, то поховайте…»

«Така її доля»

«По діброві вітер виє…»

«Думи мої, думи мої…»

На фоні мелодії звучить пісня «Думи мої, думи мої…» у виконанні учнів.

В народі кажуть: «Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди». Юні друзі! Дорожіть Шевчен­ком. Хочеться вірити, що, вступаючи в нове тисячоліття, на вашому шляху завжди буде Тарасова пристрасть, Тарасова мужність, Тарасове невмируще слово!

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 1,955sec