СИСТЕМА ПОШУКУ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ СУЧАСНИМИ ПСИХОДІАГНОСТНЧНИМИ МЕТОДАМИ

1. Вступ

    За визначенням відомого дослідника феномена обдарованості К.Текеса, соціальний та економічний прогрес нації, держави безпосередньо залежить від розв’язання проблем здібних і обдарованих дітей.

    Відповідно до результатів каліфорнійського лонгітюду та інших спеціальних досліджень, більшість соціально-економічних і культурних цінностей створює невелика група людей, які мають низку якостей, насамперед інтелектуальних і креативних, що дають змогу визнати цих людей обдарованими.

    В Україні указом Президента було затверджено «Програму роботи з обдарованою молоддю на 2001- 2005 рр.», метою якої є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу українського народу, пошуку, підтримки та стимулювання інтелектуально і творчо обдарованих дітей та молоді, самореалізації творчої особистості в сучасному суспільстві.

    У 2003 р. Харківською міською радою на чолі з мером В.Шумілкіним було прийнято Міську комплексну програму «Обдарована молодь», спрямовану на пошук, педагогічний супровід і соціально-економічну підтримку обдарованих учнів.

    В сучасній психології під словосполученням «обдарована дитина» розуміють певну винятковість, девіантність, відхилення, що виходить за межі загальної норми. За результатами різних досліджень, кількість таких дітей у загальній популяції може становити 1-2%. За тестами на виявлення загальної обдарованості чи творчих здібностей ці дані дещо вищі: талановита частина населення становить орієнтовно 20%.

 

    Обдаровані діти – це діти, які значно випереджають у розвитку однолітків та мають високий інтелектуальний і творчий потенціал, виявляють високі здібності у шкільному навчанні та в різних спеціальних видах діяльності.

    Отже, обдарована дитина – це така дитина, яка вирізняється з-посеред однолітків яскравими, очевидними, а інколи видатними здібностями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у певному виді діяльності. У нашому підході до розробки системи пошуку «обдарованих» дітей ми спиралися на те, що незалежно від змісту, який вкладають у поняття «обдарованість», а також методик її діагностики, існування цієї групи дітей мають визначати статистично.

    Словосполученням «обдаровані діти» (обдарована дитина) позначають певну винятковість, відхилення від норми. Відповідно до закону розподілу випадкових величин Гаусса-Лапласа, чим вище ступінь відхилення, тим рідше воно трапляється. Відомо, що відсоток відхилень як убік обдарованості, так і вбік відсталості, константний. Тому з’являється можливість, використовуючи науковий підхід, що спирається на статистично-математичні методи обробки даних психологічних тестів, отримувати надійні та об’єктивні результати під час пошуку «обдарованих» дітей, на відміну від тих, які можна отримати емпіричними методами.

2. Концептуальні моделі, покладені в основу системи пошуку обдарованих учнів

    Сучасні дослідники виділяють чотири категорії дітей, яких можна назвати обдарованими:

1) це діти з високими показниками за спеціальними тестами інтелекту, високим рівнем ІQ – інтелектуальна обдарованість;

2) діти з високим рівнем творчих здібностей – творча обдарованість;

3) діти, що досягли значних успіхів у спеціальних галузях діяльності (юні музиканти, художники, математики, шахісти, спортсмени тощо) – спеціальна обдарованість;

4) діти, які добре навчаються в школі – академічна обдарованість.

    О.М.Матюшкін виділяє п’ять основних факторів, що становлять єдину інтегральну структуру обдарованості:

1. Домінуюча роль пізнавальної мотивації.

2. Дослідницька творча активність, яка виявляється у відкритті нового, постановці та розв’язанні проблем.

3. Досягнення оригінальних методів розв’язання проблем.

4. Можливість прогнозувати й передбачати.

5. Здібність до створення ідеальних еталонів, які допомагають формуванню високих естетичних, моральних та інтелектуальних оцінок.

    Вважають, що психологічна структура обдарованості практично збігається з основними структурними елементами, які характеризують творчість і творчий розвиток людини. Зовнішні прояви творчого розвитку різноманітні. У дитинстві вони насамперед виявляються у швидшому мовленнєвому та інтелектуальному розвитку, ранньому захопленні якимось видом діяльності (музика, малювання, читання, лічба тощо), допитливості та підвищеній дослідницькій активності.

    Загальною характеристикою та структурним компонентом творчого потенціалу дитини є пізнавальні потреби. Саме пізнавальна потреба становить психологічну основу домінантності пізнавальної Мотивації.

    Домінуюча пізнавальна мотивація у творчо обдарованої дитини виявляється, як правило, у формі дослідницької, пошукової активності, високої синзетивності до визначення проблем на нижчих порогах до новизни стимулу, у відкритті нового у звичайному.

    Пізнавальна мотивація та дослідницька активність виявляються у високій вибірковості дитини стосовно дослідження нового. Припускається, що саме вона становить основу розвитку спеціальних здібностей.

Загальна дослідницька активність виявляється в обдарованої дитини як допитливість, що зазвичай має результатом набуття нових знань. Дуже важливо, що протилежний полюс розвитку дітей, які менше обдаровані, базується на домінуванні в них не пізнавальних, а «низьких» потреб у матеріальному добробуті, безпеці, спілкуванні, самоствердженні та престижі. Пізнавальна діяльність у них припиняється в міру задоволення цих потреб.

    Проведені в різні роки світові психологічні дослідження на основі стандартних психометричних тестів показали також значну роль рівня інтелектуального розвитку в аспекті загальної обдарованості. Особливо виділяється група дітей із високим рівнем розвитку «загального інтелекту» у вигляді показників ІQ, більше 135-140 одиниць, які можуть становити усього 1-2% від усієї вибірки, на якій відбувалося дослідження.

    Рівень соціально значущих інтелектуальних досягнень цієї групи високообдарованих дітей може більш ніж у 30 разів перевищувати досягнення «звичайних» людей.

    Тому раннє виявлення та підтримка учнів з показниками ІQ більше 135-140 одиниць має Важливе соціально-економічне значення.

У більшості наукових концепцій обдарованість і передумови її розвитку пов’язують із творчими можливостями і здібностями людини (її креативністю). Креативність може виявлятися в мисленні, спілкуванні, окремих видах діяльності. Вона може характеризувати особистість загалом і (або) окремі її здібності. Творчі можливості учня прямо і безпосередньо не пов’язані з його здатністю до навчання. Творчість може стимулюватися не стільки різноманіттям наявного знання, скільки здатністю сприймати нові ідеї, що суперечать стереотипам.

    У психодіагностиці творчих можливостей людини відзначають роботи американського психолога Дж.Гілфорда, який виділив два типи мислення: конвергентне (послідовне, логічне, односпрямоване) і дивергентне (альтернативне, яке відходить від логіки). Більшість психодіагностичних тестів креативності орієнтовані на виявлення здібностей людини до дивергентного мислення [2]. Серед основоположників теорій та авторів тестів креативності для дітей найвідомішим у сучасній психології є Поль Торренс, що визначав креативність як природний процес, породжуваний сильною потребою людини у знятті напруження, що виникає в ситуації невизначеності або неоднозначності.

    В основу нашого підходу покладено модель творчої обдарованості сучасного американського психолога Дж.Рензуллі, який вважає, що творчу обдарованість визначають три основних компоненти:

а) пізнавальна мотивація;

б) досить високий рівень інтелектуального розвитку;

в) здатність до творчості (креативність).

    Принципово важливим є те, що Дж.Рензуллі пропонує вважати обдарованим не тільки того, хто за трьома основними компонентами перевершує однолітків, а й того, хто демонструє високий рівень хоча б за одним з них.

    Отже, з’являється можливість, і це ми вважаємо дуже важливим, значно розширити контингент обдарованих порівняно з тим невеликим відсотком дітей, яких виявляють окремо за допомогою або тестів інтелекту, або тестів креативності, або тестів досягнень.

    Для розробки системи пошуку обдарованих учнів ми дібрали спеціальний комплекс психодіагностичних методик, що відповідає зазначеній теоретичній моделі.

 

3. Опис використаних психодіагностичних методик

    1. Анкета мотивів навчальної діяльності розроблена в Харківському Науково-методичному педагогічному центрі управління освіти Б.Пашневим (див. додаток 1). Анкета дає змогу методом парних виборів вивчити ставлення учня до восьми основних мотивів навчальної діяльності. Анкета складається з 28 пунктів, кожний з яких містить пари тверджень, які відображають зміст двох із восьми мотивів навчальної діяльності. Анкета сконструйована так, щоб можна було співвідносити вісім основних мотивів навчальної діяльності та виявляти мотиви, яким віддають перевагу.

Кожен мотив у анкеті позначений літерою алфавіту:

А – мотив зовнішнього примусу, уникання покарання.

Б – соціально орієнтований мотив обов’язку й відповідальності.

В – пізнавальний мотив.

Г – мотив престижу.

Д – мотив-матеріального добробуту.

Е – мотив отримання інформації.

Ж – мотив досягнення успіху.

З – мотив орієнтації на соціально залежну поведінку.

    2. Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів розроблений у Харківському Науково-методичному педагогічному центрі управління освіти Б.Пашневим (див. додаток 2). Опитувальник дає змогу визначити рівень пізнавальної активності учня й порівняти його з нормативними показниками для різних вікових груп. Пізнавальна, розумова активність лежить в основі будь-якої навчальної діяльності школяра на усіх вікових етапах його розвитку. Пізнавальну активність зумовлюють: швидкість психічних процесів; легкість пробудження активності; її напруженість; потреба в розумових зусиллях і враженнях; наполегливість у засвоєнні нового матеріалу. Опитувальник складається з 52 запитань, з яких 42 запитання спрямовані на вивчення пізнавальної активності, а 10 запитань – на дослідження показника відвертості або соціальної бажаності відповідей. Існують показники норми для 9 – 17-річних учнів, окремо для хлопчиків і дівчаток.

    3. Тест «Шкала прогресивних матриць» Дж.Равена. Тест Равена широко використовують у психологічній практиці для дослідження рівня розвитку загального інтелекту і невербальних здібностей, на яких не впливає

культура, у вигляді показника 10. Тест містить 60 завдань, що складаються з матриць прямокутної форми. Матриці містять у собі різні фігури, а також сукупності фігур, складених так, що вони є логічним цілим, елементи якого розкладені відповідно до певної закономірності та правил. У кожній матриці бракує однієї частини, яку учень має відновити. Тест починається з легших

завдань, що поступово ускладнюються. Цим реалізується принцип «прогресивності)». Існують показники норми для дітей різного віку. Для

обдарованих дітей показник 10 має бути значно вищим від рівня вікової норми.

    4. Короткий тест творчого мислення П.Торренса. Тест призначений для виявлення творчих здібностей 6 – 18-річних учнів. Креативність (творчі здібності) автор визначав як чутливість до проблем, дефіциту знань,

їхньої дисгармонії.

Креативність – це природний процес, що породжує потребу позбутися невизначеності або незавершеності. Це дає можливість виявити свої здібності до творчості. Короткий рисунковий варіант складається з 10 незавершених малюнків, які учню пропонують завершити. Головними показниками є обчислювальні коефіцієнти оригінальності та гнучкості мислення. Для обдарованих дітей обидва показники, особливо перший, мають бути значно вищими від вікових норм.

5. Опитувальник схильності до творчості Г.Девіса. Опитувальник призначений для виявлення схильності до творчої поведінки в повсякденному житті. Особистісні ознаки креативності визначають: бажання виділитися, допитливість, самодостатність, почуття гармонії та краси, альтруїзм, прагнення ризику, потреба в активності тощо. Опитувальник складається з 21 запитань, які діагностують креативність як особистісну рису. Для обдарованих дітей креативність – один з найважливіших показників, які характеризують їхню поведінку.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

№ з/п

Вік

Кількість досліджуваних учнів (дівчата, хлопчики)

Норми

1

9

хлопчики (168 ос.)

дівчата (159 ос.)

N = 2416

N = 2617

2

10

хлопчики (256 ос.)

дівчата (307 ос.)

N = 2318

N = 2617

3

11—12

хлопчики (147 ос.)

дівчата (152 ос)

N = 2316

N = 2415

4

13—14

хлопчики (143 ос.)

дівчата (191 ос.)

N=1915

N = 2016

5

15-17

хлопчики (119 ос.)

дівчата (130 ос.)

N=1815 N=1716

 

4. Результати психодіагностичного дослідження і розробка системи пошуку обдарованих учнів

    Для того щоб визначити відповідність відібраних психодіагностичних методик поставленій меті – виявленню творчо обдарованих, учнів, було проаналізовано результати обстеження двох груп дітей.

    Першу групу (50 осіб – 23 хлопчики і 27 дівчаток) склали учні 7 -11-х класів, різних шкіл Харкова, відібрані за педагогічним критерієм: усі вони були переможці та призери обласних і республіканських олімпіад, а також переможці обласних конкурсів учнівських робіт Малої Академії наук (МАН).

    До другої (контрольної) групи увійшли 500 учнів 7-11-х класів різних шкіл Харкова, відібрані випадковим чином відповідно до статево-вікової структури групи «обдарованих учнів».

    Результати порівняння двох груп учнів подано в табл. 1.

    З результатів, поданих у табл. 2, легко помітити істотну різницю в показниках між групою «обдарованих» і контрольною групою. Усі п’ять методик виявили очевидні-розбіжності в діагностованих ознаках між двома групами учнів.

    Відповідно до вікових норм тесту «Опитувальника пізнавальної активності», показник 26 балів і більше є високим. У групі «обдарованих» дітей таких показників діагностовано в 42% випадків, а в контрольній групі – тільки в 11,5%. Водночас низький рівень пізнавальної активності в контрольній групі визначають у 19,7% учнів, а серед «обдарованих» таких дітей немає. Середнє значення пізнавальної активності в групі «обдарованих»

учнів становить 25,1 балів, а в контрольній групі -18,5 балів. Можна зробити висновок, що «Опитувальник пізнавальної активності» може слугувати діагностичним засобом для виявлення «обдарованих» учнів.

    За результатами відповідей учнів на «Анкету мотивів навчальної діяльності» в обох групах домінує мотив матеріального добробуту: у групі «обдарованих» 54%, а в контрольній групі – 45%. Пізнавальний мотив «обдарованих» також домінує в 46%, тоді як у контрольній групі він становить лише 15,5%. У 24% «обдарованих» відзначено мотив отримання інформації, а в контрольній групі цей мотив є тільки у 12,8%. У контрольній групі в 10,5% відзначено мотив орієнтації на соціально залежну поведінку, а в групі «обдарованих» – 0%. Можна зробити висновок, що «Анкету мотивів навчальної діяльності» можна використовувати для виявлення «обдарованих» учнів.

    Відповідно до норм тесту «Шкала прогресивних матриць Дж.Равена», показник 10, що складає 120 балів і більше, є високим. У групі «обдарованих» дітей такий високий рівень інтелекту зафіксовано у 62% учнів, а в контрольній групі – тільки в 20%. Середнє значення результатів у групі «обдарованих» становить 121,7 балів (для порівняння: у контрольній групі -105 балів), що також є досить високим. Жоден з учнів у групі обдарованих не набрав ІО нижче 106 балів, тоді як у контрольній групі 7,5% набрали 10 менше 90 балів («низький» рівень 10). Можна зробити висновок, що тест «Шкала прогресивних матриць Дж.Равена» можна використовувати для діагностики обдарованих учнів.

    За результатами «Опитувальника схильності до творчості Г. Девіса» у двох групах учнів окремо було визначено вікові норми показників заповнення цієї, методики. Для контрольної групи вони становили 13 ± 3 балів, а в групі «обдарованих» 16 ± 3 балів. Показник 17 балів і вище вважали «високим». У підсумку 38% «обдарованих» учнів виявили «високий» рівень креативності за тестом. У контрольній групі таких учнів виявилося тільки 12%. Можна зробити висновок, що «Опитувальник схильності до творчості Г.Девіса» можна застосовувати для діагностики обдарованих учнів.

Таблиця 2.

 

Порівняння основних показників «обдарованих» учнів і учнів контрольної групи, %

 

Випробувані

Результати


 

Висока пізнавальна активність

Пізнавальна мотивація

Високий показник IQ

Висока креативність

Висока оригінальність мислення

Група обдарованих (50 осіб)

42

46

62

38

60

Контрольна група

(500 осіб)

11,5

15,5

20

12

32

 

    «Короткий тест творчого мислення П.Торренса (фігурна форма)» ґрунтується на двох основних показниках креативності: оригінальності мислення та гнучкості мислення. За результатами проведеного дослідження ми підрахували середні значення цих показників в обох групах. Середній бал оригінальності мислення в «обдарованих» становив 1,15 (за діапазону від 0 до 2), а в контрольній групі 0,92. Значення 1,0 і вище є показником високої креативності. У групі «обдарованих» «високий» рівень оригінальності мислення показали 60% учнів, а в контрольній групі 32%. Середній бал гнучкості мислення становив в обдарованих 0,86 (за діапазону від 0 до 1), а в контрольній групі 0,73. Відповідно до цих даних, тільки показник оригінальності мислення може достатньо надійно диференціювати учнів за творчою обдарованістю. Було зроблено висновок, що «Короткий тест творчого мислення П.Торренса» можна застосовувати в діагностиці обдарованих учнів.

    Порівняння результатів тестування проведено за допомогою п’яти запропонованих методик групи «обдарованих» учнів і контрольної групи за і-критерієм Стьюдента показало значущість розбіжностей результатів між двома порівнюваними групами за всіма методиками.

    Розбіжності значущі при Р < 0,001.

    На підставі результатів порівняльного аналізу двох груп випробуваних можна зробити висновок, що всі п’ять відібраних нами психодіагностичних методик є інформативними для виявлення ознак обдарованості в школярів 7 – 11-х класів і можуть бути використані для проведення наступного етапу програми – виявлення обдарованих дітей і молоді для подальшої організації роботи з ними.

    Отже, внаслідок порівняльного аналізу результатів психодіагностики контрольної групи та групи «обдарованих» дітей (відібраних із призерів та переможців предметних олімпіад і конкурсів МАН) було виявлено значну розбіжність між цими групами за такими критеріями:

• пізнавальна активність;

• пізнавальна мотивація;

• рівень інтелектуального розвитку;

• рівень креативності;

• ступінь оригінальності мислення.

    На підставі отриманих даних і відповідно до мети реалізації наступного етапу розроблено спеціальну «Психодіагностичну карту пошуку обдарованих учнів» (див. додаток 3).

    «Психодіагностичну карту пошуку обдарованих учнів» заповнює тільки шкільний психолог на підставі тестування всієї класної паралелі школи за допомогою п’яти психодіагностичних методик. На основі порівняння з нормативними віковими діапазонами кожного тесту встановлюють показник нормативного діапазону: норма, вище або нижче норми. Потім з урахуванням показників нормативного діапазону обчислюють «індекс обдарованості» (ІQ) (див. нижче) для кожного учня.

    З метою узгодження результатів дослідження за п’ятьма запропонованими психодіагностичними методиками, спрямованими на виявлення обдарованих учнів, було введено шкалу «Індекс обдарованості» (ІО). «Індекс обдарованості» – це індивідуальний показник виразності трьох основних компонентів обдарованості за моделлю Дж.Рензуллі, отриманий на підставі результатів досліджень за допомогою п’яти психодіагностичних методик.

    Оскільки за визначенням «обдарована дитина» – це така дитина, що відрізняється від однолітків видатними, такими, що виходять за рамки норми, здібностями (тобто результати тестування її інтелектуально-творчих якостей мають бути вищими від вікової норми), було вирішено результати, отримані за допомогою психодіагностичного тестування, які перебувають у межах нормативного діапазону вище від вікової норми, оцінювати в 1 бал (за кожною методикою); результати, що відповідають віковій нормі, оцінювати в 0,5 бала, а результати, що перебувають нижче від меж вікової норми, у 0 балів.

    Тільки для «Анкети мотивів навчальної діяльності» принцип оцінювання в балах відрізнявся від інших чотирьох методик. За провідний пізнавальний мотив (У) учень отримував 1 бал, за провідні мотиви Б, Г, Д, Е, Ж – 0,5 бала і за провідні мотиви А та З – 0 балів.

    Сума балів, отримана за результатами тестування з» допомогою п’яти психодіагностичних методик, визначає «індекс обдарованості» (ІQ).

    Щоб за допомогою зазначеної процедури виявляти «обдарованих» учні», спеціально було проведено аналіз підсумовування балів результатів тестування за п’ятьма психодіагностичними методиками 50 «обдарованих» учнів, відібраних за педагогічними критеріями (див. табл. 2)

    Як видно з наведеної таблиці, тільки один «обдарований» учень за всіма методиками отримав результати вищі від границь нормативних вікових діапазоні» і набрав загальну суму в 5 балів.

    У 10 «обдарованих» учнів результати за однією методикою відповідали віковій нормі, за що вони одержали 0,5 бала; 4 за іншими чотирма методиками їхні результати були вищими за вікову корму, що і склало в сумі 4,5 бали. У наступних 10 «обдарованих» учнів уже за двома тестовими методиками було отримано результати, що відповідали межам вікової норми. Через це вони отримали в сумі 4 бали.

    Слід зазначити, що жоден з обдарованих учнів не набрав суми нижче, ніж 2,5 бала.

    За результатами тестування і наступного оцінювання в балах, група «обдарованих» учнів виявилася неоднорідною: одні набрали більшу суму балів, а інші – меншу, що може вказувати на розбіжність у рівні розвитку їхніх інтелектуально-творчих здібностей. Тут виникло протиріччя між виявленням «обдарованих» учнів за педагогічними і психологічними критеріями. Усіх 50 учнів за педагогічними критеріями вважали «обдарованими». Однак психологічні дослідження показали, що ті, які набрали в сумі 2,5 – 3 бали, не можуть відповідати поняттю «обдаровані» за визначенням. Для того, щоб набрати суму в 2,5 -3 бали, необхідно за всіма п’ятьма методиками отримати результати в межах вікової норми, тобто результати, характерні для звичайних, а не обдарованих дітей (у групі «обдарованих» не було результатів за жодного методикою нижче від вікової норми).

    Для того, щоб диференціювати всіх учнів, а не тільки «обдарованих», за ступенем їхніх інтелектуально-творчих здібностей, «індекс обдарованості» було розбито на кілька рівнів: від «дуже високого» до «дуже низького» стосовно нормативних діапазонів (див. табл. 3)

 

 

 

 

 

Таблиця 3

Аналіз групи обдарованих учнів за допомогою п’яти психодіагностичних методик

 

Сума балів

Кількість

«обдарованих» учнів

Відсоток випадків

5

1

2

4,5

10

20

4

10

20

3,5

13

26

3

11

22

2,5

5

10

2

1

0

 

Таблиця 4

Розподіл «індексу обдарованості» (ІQ) стосовно нормативних діапазонів

Індекс обдарованості (ІQ)

 

Сума балів

Дуже високий

-5

5

Високий

– 4

4,5

Достатній

– 3

4-3,5

Середній

2

3-2,5

Низький

– 1

2-1

Дуже низький

– 0

0,5—0

 

    «Індекс обдарованості» (ІQ) «Дуже-високий»» «високий» і «достатній» за отриманими результатами і за визначенням може вказувати на наявність інтелектуально-творчого потенціалу обдарованості в його власника.     Наводимо розподіл «індексу обдарованості» серед 6,5 тис. школярів 9-10 класів м. Харкова, що взяли участь у міській комплексній програмі «Обдарована молодь» у 2003-2004 рр.

 

Розподіл «Індексу обдарованості» (ІQ) серед школярів

9-10-х класів (разом 6 628 учнів)

 

Індекс обдарованості

Кількість учнів по місту, %

Дуже високий – 5

0,3

Високий – 4

0,8

Достатній – 3

8,1

Середній – 2

42,9

Низький – 1

43,8

Дуже низький 0

3.9

 

    Як видно з наведеного розподілу, 73 школярі (1,1%) з6628 учнів9-10-х класів м. Харкова отримали «дуже високий» і «високий» рівні «індексу обдарованості» (ІQ); 538 школярів (8,1%) відповідають «достатньому рівню»; 2 849 школярів (42,9%) – «середньому», а інші 3168 школярів – «низькому» і «дуже низькому» рівням «індексу обдарованості» (ІQ). Як видно з табл. 2, у спеціально відібраній групі «обдарованих» учнів «дуже високий» і «достатній» рівні «індексу обдарованості» (ІQ) трапляються в 68% випадків. Можна зробити висновок, що запропонований нами «індекс обдарованості» (IQ) є досить прогностичним під час виявлення «обдарованості» дітей.

    Якісний аналіз дітей, які потрапили до групи «обдарованих», за психологічним критерієм показав, що 48% з них – діти, відібрані за педагогічним критерієм, тобто вони були переможцями олімпіад різного рівня та призерами Малої Академії наук.

    Однак 52% учнів, які за «індексом обдарованості» набрали «дуже високий», «високий» і «достатній» рівні, педагоги не виділяли як обдарованих. Саме на виявлення і психолого-педагогічну підтримку

цієї групи дітей можуть бути спрямовані сучасні психологічні дослідження.

    Отже, розроблена нами система пошуку «обдарованих» учнів – це спеціально підібраний комплекс психодіагносгичних методик, спрямованих на виявлення рівня сформованості трьох компонентів обдарованості (інтелектуальних здібностей, креативності й мотивації), та низка організаційних заходів із:

1) ознайомлення педагогів з основними характеристиками, властивими «обдарованим» дітям;

2) проведення навчальних семінарів для практичних психологів щодо роботи з комплексом психодіагностичних методик;

3) проведення практичними психологами в освітніх установах масових психодіагностичних досліджень учнів;

4) заповнення на кожен клас психодіагностичної карти;

5) визначення індивідуального «індексу обдарованості» (IQ);

6) виявлення дітей з показниками індексу обдарованості «дуже високий», «високий» і «достатній»;

7) занесення їх до шкільного й міського «інформаційного банку» обдарованих дітей і молоді» для подальшого» психолого-педагогічного супроводу й соціально-економічної підтримки.

завантаження...
WordPress: 23.01MB | MySQL:26 | 0,664sec