Свято роду. Рід, родина-рідня

Свято роду. Рід, родина-рідня 

Мета: Виховувати любов і повагу до своєї родини; формувати чуйність, доброту, милосердя; вчити дітей поважати життєвий досвід старших членів родини, прислухатися до їхніх порад, допомагати їм.

 

Класна кімната святково прибра­на. На стінах і столах вишиті рушники, колоски, калина, хліб, бар­вінок, декілька ля­льок в українських національних кос­тюмах, портрет Т.Г. Шевченка, грамзапис україн­ських пісень, сим­воли України.

Звучить мелодія пісні «Родина, родина, від батька до сина» (грамзапис).

 

   Вчитель. Ша­новна наша ве­лика родино!

Запрошуємо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Всі ми з ва­ми — народ України, який складається з родин великих і малих, працьовитих та дружних.

Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родина до родини — народ.

1-й учень.

Добрий день вам, рідні,

В нашій світлій хаті.

Як гостей найкращих

Раді зустрічати.

2-й учень.

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо хлібом,

Любов’ю і миром.

3-й учень.

Для людей відкрита

Хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

4-й учень.

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Учитель. А що таке родина?

Учениця (в руках якої малюнок родово­го дерева).

Коріння — це наші прародичі,

Стовбур — бабусі й дідусі,

Гілочки — наші батьки,

А ми — листочки родового дерева.

Учитель. Щоб роду не було переводу він має жити багато літ. Головна відповідальність за продовження роду лежить на батькові та матері.

Мамина пісня, батькова хата, дідусе­ва казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця — все це родовідна пам’ять, наші симво­ли, історія, може часом і сумна, але ве­лична і всестверджуюча.

Сьогодні ми ближче торкаємося цієї історії, в ній корінь роду українського.

І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної України, хвилюємося аж до сліз, коли згадуємо рідну мову, рідну пісню.

(Учні класу виконують пісню «Чом, чом, земле моя…»

Вчитель. Мама… Перше милозвучне слово, що з нього дитина починає мудру науку словотворення. Мамина лас­ка — це чарівні ліки від усякого болю.

Мамина пісня — це те найдорожче, що западає в душу дитини ще з колиски. Ми попросимо сьогодні наших мам пригадати ті пісні, які вони співали над колискою своїм дітям.

(Мами виконують колискові пісні).

Завжди створювала затишок і лад у сім’ї жінка, тому і назвали її берегинею сімейного вогнища.

Дівчинка.

Мати, наша мати, як голубка сива,

Любові крильцями усіх нас прикрила.

Мати, наша мати, як сонечко ясне

Цілий день нам світить і в нічку не гасне.

Мати, наша мати, як ангел із неба

Вдень і вночі знає, чого дітям треба.

Хлопчик.

Моя люба мати,

Калиновий цвіт,

В тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі моє щастя,

В тобі моя ціль.

Моїм твоє горе,

Моїм є твій біль.

Хлопчик.

Ти мій скарб найбільший,

Ти мій цвіт живий,

Ти моя перлина,

Скарб мій дорогий.

Ти мене хорониш

Від лихих тривог.

Хай благословить тя

З неба Господь Бог!

    Вчитель. Для наших мам звучить пісня «Наша мама» на слова О.Фадєєвої, музика В.Іванникова.

 

 

   Вчитель. Батько в родині є прикладом для синів. Він виховує їх, слово його завжди закон. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме та­ка батьківська любов.

Хлопчик.

Батьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многії літа,

Не зазнав страждання.

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами,

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

Дівчинка.

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

І дбали про мене.

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой, нема ніде то в світі —

Як в батька і мами.

Хлопчик.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же.

Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові та неньці

Добре відплатився.

Вчитель. Батько завжди приділяє багато уваги вихован­ню дітей. Яка сьогодні роль батька в родині? Про свої за­хоплення, інтереси, як їх передають вони своїм дітям, розкажуть наші батьки.

(Батьки розповідають і показують свої колекції, вироби, які вони роблять своїми руками).

Дівчинка. Для вас, любі наші батьки, звучить «Пісня про батька». Хлопчик.

Ой, бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую.

І тебе, — я побажаю,

— Хай сонечко завжди вітає.

Дівчинка.

Цілую бабусині втомлені руки,

Що знали в житті і любов, і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

Вчитель. Наші бабусі — невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, і смачні пиріжки печуть. Ви бачите виставку їх чудових робіт. Все вони вміють ро­бити. Про таємниці своєї майстерності вони нам зараз розкажуть.

(Бабусі діляться секретами в’язання, вишивання, приго­тування смачних страв. Звучить пісня «Бабуся»).

Хлопчик.

Любий, добрий наш дідусю,

Ми, твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

Хоч твій волос сивиною

Густо посріблився,

Ти для нас, дітей маленьких,

Другом залишився.

Дівчинка.

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити,

Як зростати чесним, добрим,

Як по правді жити.

Ми твої слова розважні

Пам’ятати будем

І в життя твою науку

Понесемо всюди.

  Вчитель. Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи. Вони вміють завжди розрадити, заспокоїти і дати мудру пора­ду. Про своїх дідусів нам розкажуть їхні онуки. (Діти розповідають про дідусів).

Вчитель. Ви бачите на стінах плакати — родовідні дере­ва наших родин. Крони цих дерев буйні та розкішні. Але дерево нашого роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять роду. Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять, — це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед май­бутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, до­ти роду людському нема переводу.

(Хлопчик і дівчинка з хлібом і сіллю на вишитому рушни­ку).

 

Дівчинка.

Вклоняємось всім вам доземно.

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Хлопчик.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки.

(Підносять хліб і сіль найстаршому представникові ро­дин).

Дівчинка.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне, —

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

(Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене».  Виконують всі присутні).

Вчитель.

Побажаю вам сто років жити

Без горя, сліз і без журби!

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа і назавжди!

Щоб родила щедро нива,

Щоб у хаті все, як слід,

Щоб довіку був щасливий

Український славний рід!

 

 

 

 

Додаток

ВЕСЕЛКОВА ПІСНЯ

Музика О.Жилінського

Слова В. Гутник, О Кононенко

І. Про калину пісня лине,

До неба злітає.

Гей, родино, Україна

Веселкою грає.

Синє небо обіймає

Золоті роздоли.

Нас чекає, зустрічає

Веселкова доля.

Приспів:

Хай у кожному серці,

Наче сонячна мрія,

Заспіває веселка

На добро і надію!

II. Понад світом дивосвітом

Веселка іскриться.

Будем дбати, шанувати

Прадавні криниці.

Ярославові поради,

Кобзареве слово,

Честь козацької громади,

Солов’їну мову.

Приспів.

ПІСЕНЬКА ПРО БАТЬКА

Музика В.Шаїнського

Слова М.Таніча

Переклад Н.Куфко

Ніжна пісня для мами знову

Славить материнське тепло…

А про тата чомусь ні слова,

Жодної пісеньки не було.

Приспів:

Батько може, батько може

Все поладнати —

Цвях забити, прикрутити,

Пісні співати!

Батько може, батько може

Все, як і мати,

Тільки нею, тільки нею

Не може стати!

II.

Вдома батько все уміє:

Лампу вкрутить, коли пітьма,

Навіть кашу чи суп розігріє,

Якщо матусі ще вдома нема.

Приспів.

 

III.

Він постелить і заколише,

Вкриє ковдрою, як зручніш…

Тільки у мами руки м’якіші,

Тільки мати цілує ніжніш.

Приспів.

 

БАБУСЯ

Музика М.Ведмедері

Слова Г.Яковчука

Коли я встаю раненько,

Жде сніданочок смачненький,
Мене бабця доглядає,

Гарні пісеньки співає.

Приспів:

Тато й мама на роботі,

В бабусі — клопоти й турботи. (Двічі)

Рукавички вона в’яже,

Мені казочку розкаже.

Бабця мене дуже любить,

Поцілує, приголубить.

Приспів.

ЗЕЛЕНЕЄ ЖИТО, ЗЕЛЕНЕ

Зеленеє жито, зелене.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі,

Хорошії гості до душі.

 

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито, ще й овес,

Тут зібрався рід наш увесь.

 

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,327sec