СВОЯ СПРАВА. ВИБІР ПРОФЕСІЇ

СВОЯ СПРАВА. ВИБІР ПРОФЕСІЇ

Яка глибока думка закладена у словосполученні «вибір професій», скільки.. викликає воно емоцій і сподівань, породжує проблем! Це не просто вдало чи невдало прийняте в юності рішення, а часом щаслива або розбита доля, активне, творче, радісне життя чи пасивне, байдуже існування. Зрештою, це ще одна з важливих складових і умов людського щастя, усвідомлення своєї корисності для людей або відчуття «маленької людини» – гвинтика, виконавця чужої долі. Ким бути? Це питання ставив, ставить і буде ставити кожен із вас.

Водному з оповідань Марка Твена говориться про те, що в раю немає ні ангелів, ні святих, ні неробства, а живуть люди таким самим трудовим життям, як і на грішній землі. Відрізняється рай від землі лиш одним: там кожен займається своєю справою. Невідомий на землі швець стає після смерті славетним полководцем, а бездарний за життя генерал, що має каліграфічний почерк, задоволений у штабі скромною посадою писаря. Письменник, який набрид читачам нудними романами, знаходить своє справжнє покликання у професії токаря. Людина, яка випадково стала педагогом і все життя мучила і учнів, і себе, чудово справляється з обов’язками бухгалтера.

Людина вибирає справу. Але ж і справа вибирає людину. Є люди, які найкращі роки свого життя присвячують вирощуванню журавлини і заклопотані збереженням боліт, інші вбачають сенс своєї праці саме в тому, щоб осушувати, знищувати болота; деякі професіонали закохані в метал, інші є гарячими прихильниками того, щоб метал замінити пластмасою. Як зробити, щоб інтереси людини і справи співпадали? Що означає — «людина на своєму місці» і що трапиться, якщо вона займе чуже?

То що ж таке професія? Професія — це певний вид праці. Люди однієї професії працюють у різних куточках країни, на різних підприємствах, і, звичайно, не знайомі між собою. Але ж вони зайняті однією справою, і це їх зближує. Люди однієї професії мають, схожі інтереси, знання, уміння й навички. Іноді під час вибору професії говорять, що вона «легка» або «важка», «чиста» або «брудна». Мабуть, чистота чи бруд залежать передусім від людей. Спірним є питання, що чистіше — книжковий пил чи дорожний. Чистота — річ рукотворна. У кожній професії є свої різновиди праці, які називаються спеціальностями. Наприклад, немає «вчителя взагалі», а є вчитель української мови, біології, географії, математики. Так само немає «слюсаря взагалі», а є слюсар аварій-но-відновлювальних робіт у водопровідному господарстві, слюсар з виготовлення деталей вентиляційних систем, слюсар-інструментальник тощо, а всього слюсарних спеціальностей можна назвати понад сотню. Як знайти своє покликання? Певною мірою відповідь на це запитання ви отримаєте на наших заняттях з курсу «Крок до самопізнання*. Конкретних рецептів, звичайно, не буде, їх просто не існує. Мудро сказав німецький поет Ґете: «Пізнати себе можна тільки в дії, але ніколи — через споглядання». Розуміти це треба так: щоб визначити, до чого у вас покликання, яка праця найбільше до душі, треба спробувати щось робити самому, а не пасивно спостерігати за працею інших. Перш ніж продовжувати розмову про професії, послухайте розповідь про розсудливого віслюка (оповідання склав чернець на ім’я Буридан). «Якосьтак трапилося, що віслюк опинився на однаковій відстані від двох однакових оберемків сіна. Один ліворуч, інший праворуч, обидва такі само гарні, і обидва — на однаковій відстані. У віслюка не було підстав для вибору якогось одного оберемка, і він здох з голоду.» Тож і майбутній професії завжди передує її вибір. І у вас для цього є всі підстави. Передусім є з чого вибирати, оскільки професій дуже багато. Хочете дізнатися, скільки професій знаєте ви? Візьміть аркуш паперу, запишіть у стовпчик алфавіт від А до Я. Потім навпроти кожної букви запишіть професії, які починаються з неї. Наприклад, А — автослюсар, агроном; Ж — журналіст тощо. Тепер підрахуйте загальну кількість записаних вами професій. Щоб вибрати собі якусь, треба більше дізнатися про те, які вони є. Якщо шукати одну-єдину професію, то ймовірність правильного вибору надзвичайно мала. Можна використати спосіб, який побутував ще на Русі, коли найрозповсюдженіші професії закріплювалися за селами. Так, з одного села виходили тільки бондарі, з іншого —тільки стельмахи. Були відомі поселення каменярів, теслярів, склодувів. Коли професій було порівняно мало і вони передавалися з покоління в покоління, то не було й проблеми пошуку з вибором між покликанням, престижністю і можливостями. Зараз становище змінилося. Кожна людина вільна обирати собі професію, а професій стало у 200 разів більше, ніж сто років тому. Але це й ускладнює життя. Адже легше жити, не розуміючи і не вибираючи. Щоправда, є наука, яка полегшує пошуки своєї професії — профорієнтація (психологія). Останнім часом вийшло чимало книг, присвячених цьому питанню. Але ніхто не може гарантувати правильного вибору професії. Остаточне рішення ви приймаєте самі, ніхто не має права вам його нав’язувати. Обираючи професію, пам’ятайте, що ні тепер, ні в найближчому майбутньому суспільство, на жаль, не спроможне надати всім своїм громадянам роботу винятково за їхніми здібностями. Воно може запропонувати тільки такі види праці і такі професії, які відповідають реальним потребам різних сфер виробництва, науки чи культури. І ви повинні самі враховувати сьогоднішні практичні потреби суспільства, постійно приміряти своє особисте «хочу» до того, що насправді «треба». Важливо усвідомити, що хоч яку професію ви оберете, необхідність відповідати вимогам обраної спеціальності обов’язкова, що вибір навіть дуже потрібної суспільству професії без урахування інших чинників може спричинитися до помилок.

Можна навести такий приклад. Дівчина захотіла стати^вчителькою. А чому б і ні? І ось вона вступає до педуніверситету, навіть відмінно складає заліки, іспити. Однак її обтяжує спілкування з дітьми, не захоплює практика в школі, робота вчителя видається нудною. Перед уроком вона важко зітхає: «От, уже час іти до свого зоопарку». Зростає потік тяжких переживань, і вже з дипломом молодого спеціаліста вона залишає педагогічну працю, шукає іншу роботу. Через деякий час виявляється, що й інша робота їй не до душі. Отож людина, не врахувавши своїх здібностей, змушена була залишити почату справу, закреслити роки життя. І ще приклад. Учневі подобається старший брат-льотчик — дотепний, веселий, винахідливий. Прагнучи наслідувати його в усьому, хлопець вирішує стати пілотом цивільної авіації. Можливо, це й непогано, але захоплення кимось ще не є вагомою підставою для вибору власної справи. Адже бути усміхненим дотепником — не головне для льотчика.

Трапляється, коли професію вибирають під впливом товаришів, як кажуть, за компанію. Чому такий вибір вважається хибним? Та з тієї ж причини, з якої і взуття ми вибираємо за своїм розміром і смаком, а не купуємо те, що підходить нашим друзям. Треба розібратися у своїх здібностях, нахилах і можливостях, «приміряти» до себе тучи іншу спеціальність, дізнавшись про неї якомога більше, а потім зробити вибір. Нічого спільного з цим не має, наприклад, така відповідь: «Збираюся стати телеграфісткою, але зустріла знайомих дівчат, вони розповіли про роботу телефоністки, імені це сподобалось. Тут з різними містами і країнами можна говорити».

Приклади переконують, що правильний вибір професії передбачає не лише бажання юнака або дівчини присвятити себе тій професії, на яку великий попит, а й враховувати свої здібності та інтереси. А останнє зробити нелегко. І щоб свідомо і вільно обирати професію, треба дотриматися принаймні трьох умов: бути поінформованим про інші професії, знати свої індивідуальні особливості; уміти співставити свої особисті риси з тими вимогами, які ставить певна професія і спеціальність.

Вибір професії — найважливіше рішення, яке необхідно прийняти в підлітковому віці. На жаль, багато підлітків недостатньо знають про конкретні особливості кожного виду діяльності і не завжди враховують свої професійні інтереси і вподобання, обираючи професію. Одним із головних питань для учнів підліткового віку, їхніх батьків, вчителів стає питання вибору напрямку подальшого навчання. Професійне визначення пов’язане з персональним. Як прийняти рішення — обрати такий, шлях, який би був цікавий юній особистості, сприяв розвитку, удосконаленню її знань і вмінь та допоміг у дальшому самовизначенні?.. Аби встановити найбільш вдалий профіль навчання, спеціальною дослідницькою групою практичних психологів «Психодіагностичний супровід допрофільної підготовки» було розроблено курс занять «Кроки до самопізнання. Журнал для визначення профілю навчання». До видання включено тести, анкети, бланки для відповідей, стимульний матеріал, а також різного роду інформацію для учнів. Журнал «Кроки до самопізнання» пропонується для використання на виховних годинах практичним психологам та класним керівникам. Програма занять, розробки уроків та рекомендації по роботі з журналом приведені у методичній розробці для психолога та педагога: Журнал «Кроки до самопізнання» — саме для підлітків і юнацтва. Його мета — підвищення рівня психологічної обізнаності про свої індивідуальні особливості, схильності, інтереси і можливості. Робота з журналом спрямована на активізацію процесу самопізнання. Це допоможе зробити усвідомлений, осмислений вибір профілю навчання.

МОЇ ІНТЕРЕСИ І ВПОДОБАННЯ

З’ясування провідних інтересів

Мета: навчити визначати профіль, тип, провідні інтереси майбутньої професії на основі самооцінки схильностей та інтересів; ознайомити з поняттями «здібність», «вподобання», «інтерес»; сприяти формуванню стійких зацікавлень.

Матеріали:журнал «Кроки до самопізнання», стікери, ручки, демонстраційний матеріал (схема), роздатковий матеріал, уривок з роману Марка Твена «Том Соєр».

ХІД ЗАНЯТТЯ

Організаційна хвилина

Вступне слово

Психолог. У житті кожної людини настає момент, коли потрібно замислитися над питанням: «Хто я? Чим відрізняюсь від інших людей? Чим схожий на них? ». Відповіді можна шукати все життя, і немає ніякої гарантії їх знайти. Наука, покликана допомогти знайти ці відповіді, називається психологія. Ознайомившись з її основами, ви, крім задоволення від самого процесу самопізнання, зможете застосовувати ці знання у вирішенні практичних питань.

Розглянемо актуальну для вас проблему. Аби уникнути помилок при виборі професії, про що ми будемо говорити докладніше, необхідно уявляти свої реальні інтелектуальні і психофізіологічні можливості, спеціальні здібності, інтереси і схильності. Ці знання необхідно співвіднести з вимогами професії до людини. Але цього зараз вже мало. Формально, кожна людина нашої країни має право на вибір професії, роду занять і місця роботи. Однак ситуація на ринку праці складається таким чином, що навчання за обраною спеціальністю для багатьох стає недоступним через:

  • високі вимоги, які ставлять перед абітурієнтами (це, в першу чергу, так звані «престижні» професії і ті, які передбачають особливу обдарованість, особливий талант). Як ви гадаєте, які це професії? Які вимоги вони ставлять перед людиною?
  • Вартість навчання, яка часто вища за доходи більшої частини населення (йдеться про навчання на комерційній основі, тобто платне). ‘

За цих умов особливо актуально правильно вибрати подальший профіль навчання, а потім професію, оскільки вимоги професії до людини повинні співпадати з її психофізіологічними особливостями. Правильному вибору заважає дефіцит знань про самі професії, невміння оцінити власні здібності, інтереси, схильності і співвіднести їх з конкретною професією. А цьому і вчить курс «Крок до самопізнання».

Кожен з вас не тільки неповторний, але й непізнаний до кінця, тому що складніше від людини природа нічого не створила. А пізнавати себе, вивчати щось нове — цікаве заняття. Галузь психології, яка займається

«вимірюванням» різних рис людини, називається психодіагностикою. Ця наука вимагає суворого дотримання певних правил. Перше — психолог, як і лікар, повинен зберігати конфіденційність. Друге правило — відвертість. Отримана інформація буде достовірною тільки тоді, коли ви серйозно і щиро відповідаєте на питання і виконуєте запропоновані завдання. Для того, щоб зазирнути в себе, потрібна мужність. Імовірно, хтось злякається нагоди виявити у собі щось нове. А щодо самих тестів: їх використовують для з’ясування здібностей людини і прогнозу її поведінки вже давно. Один з перших психологічних тестів відомий з Біблії, з Книги Суддів. На військо полководця Гедеона, втомлене після виснажливого переходу, чекала тяжка битва з медіанитянами. Щоб відібрати найстійкіших бійців, полководець велів їм напитися з джерела. Частина втомлених воїнів, вставши на коліна, жадібно пила воду. Інші, не втрачаючи гідності, черпали воду долонями. Вони-то і склали потім добірний загін.

Здібності — це риса особистості. Від здібностей залежить якість виконання діяльності, її успішність і рівень досягнень, залежить те, як ця діяльність виконується. Російський психолог Б. Тєплов виділив такі три основні ознаки поняття «здібності»:

• це індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

• це не будь-які індивідуальні риси, а лише ті, які стосуються успішності виконання будь-якої діяльності або багатьох діяльностей;

• «здібність» не зводиться до тих знань, навичок та вмінь, які вже вироблені в цієї людини. Таким чином, можна сказати, що здібності — це індивідуально-психологічні риси, які є умовами успішного здійснення певної діяльності та динаміки оволодіння знаннями, вміннями і навичками.

Як ви вважаєте, здібному учню все дається легко і швидко? Психологи довели, що діти з підвищеними розумовими здібностями — великі трударі Той факт, що здібному учню багато чого дається легко й швидко, не принижує схильності до праці. Недостатній потяг до діяльності є недоліком самої обдарованості. При одних і тих же розумових даних, але при стійкішій потребі в заняттях, здібності розвиваються набагато повніше.

Чому ж люди, докладаючи однакових зусиль у тій чи іншій галузі, досягають різних результатів?

Відмінності в здібностях не можна пояснити тим, що ті чи інші риси передаються від покоління до покоління, від батька до сина, від сина до онука, як естафета. Правда, деякі факти нібито свідчать на користь спадкової передачі здібностей. Особливо вражає історія родини Бахів. Вперше музичні здібності тут виявилися в 1550 році. Першим був пекар В. Бах, який після своєї роботи відводив душу музикою і співом. З його двох синів починається безперервний ряд музикантів Бахів, які були відомі в Німеччині протягом двох століть. У родині Бахів більше шістдесяти музикантів, з них більше двадцяти — видатні. Але світову славу цій родині приніс геніальний композитор Йоган Себастьян Бах. У родині Моцарів нараховувалося п’ять музикантів, серед Гайднів — два, в Йогана Штрауса, автора прекрасних віденських вальсів, батько також був композитором.

Відомі династії артистів, художників, лікарів… Невже у всіх подібних випадках здібності спадково передаються так, як колір очей чи форма носа? Звісно, ні. На кожен такий випадок можна навести сотню інших, коли здібності дітей чи батьків не співпадають. Швидше всього, тут діє не біологічна, а так би мовити, соціальна спадковість. Син лікаря стає лікарем, дочка вчительки вступає до педагогічного університету не через вроджену визначеність; а тому, що з дитинства вони пізнали і полюбили професії своїх батьків. Дитина не народжується з готовими здібностями, тобто такими особливостями будови мозку, органів чуттів і руху, які є природними передумовами розвитку здібностей. Задатки багатозначні. Це означає, що на їхній базі можуть виникнути різноманітні здібності. Так, гостра спостережливість, хороша зорова пам’ять може увійти в структуру здібностей і художника, і слідчого, і геолога.

Для правильного вибору професії необхідно уявляти собі ті вимоги, які вона ставить перед людиною, а також знати свої індивідуально-психологічні особливості, щоб мати змогу порівняти їх із цими вимогами. У короткому слові «інтерес» ховається велика сила, за допомогою якої можна досягти в будь-якій професійній діяльності. Інтереси мають велике значення в житті людини. Вони спонукають оволодівати знаннями, розширювати кругозір, допомагають перемагати перешкоди. Інтереси розрізняються за змістом (музичні, технічні), обширом (широкі, різнобічні або вузькі, спрямовані тільки на один предмет або його характеристику), за глибиною (глибокі або поверхневі), тривалістю (стійкі і нестійкі). Інтереси можуть переходити в нахили — прагнення займатися певною діяльністю. Між інтересами і нахилами багато спільного, але є і відмінність.

— Як ви гадаєте, яка?

Інтереси виражаються формулою «ХОЧУ ВСЕ ЗНАТИ», а нахили «ХОЧУ РОБИТИ, ДІЯТИ».

Інтереси Нахили



 

Здібності

ОСНОВНА ЧАСТИНА.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Завдання 1

Прочитайте твердження і позначте те, яке відображає ваше ставлення до проблеми вибору професії.

• Ти уникаєш думки про те, що буде, коли ти закінчиш школу. Тобі здається, що все може вирішитися само собою. Ти кидаєш все на самоплин, гадаючи, що від долі не втечеш.

• Ти не думаєш про завтрашній вибір, тому що у тебе є авторитетні друзі. З ними ти почуваєшся впевнено. Ти не любиш приймати рішення і тебе цілком влаштовує, що авторитет друзі зроблять це за тебе.

• Ти використовуєш будь-яку нагоду, щоб дізнатися більше про себе і світ професій. Тобі цікаво робити те, що ніколи раніше не доводилося. І при цьому у тебе немає почуття страху» що не вийде. Ти знаєш, що можливості людини багатогранні, Гхочеш знати свої.

• Ти певен, що можеш обрати професію самостійно. У тебе є один або кілька варіантів вибору професії, ти знаєш, що це за професії, де їх можна «отримати», які вимоги вони пред’являють людині. Ти прагнеш, аби спеціаліст підтвердив правильність твого вибору.

Завдання 2

Виявіть свої нахили (методика самооцінки схильностей та інтересів, диференційно-діагностичний опитувальник інтересів за Є. Каймовим).

Є. Климов запропонував класифікацію професій, суть її полягає в тому, що залежно від особливостей основного предмету праці всі професії поділяються на п’ять головних типів. Професії першого типу — «людина — природа» об’єднують ботаніків, лісників, агрономів, ветеринарів і т.д. Назва підказує, що ці професії полягають у вивченні і використанні корисних копалин землі, води, атмосфери, а також живих організмів — рослин і тварин, тобто неживої! живої природи. Професії другого типу — «людина — техніка» — це слюсарі, інженери, моториста, швачки, водії… Люди цих професій займаються машинами, механізмами, транспортними засобами, тобто технікою. Ті, хто мають справу з різними умовними знаками, шифрами, кодами, формулами належать до третього типу професій — «людина — знакова система» (бухгалтер, економіст, касир, радист, програміст, оператор). Дизайнери, художники, письменники, журналісти, композитори, музиканти, актори — представники четвертого типу професій «людина — художній образ». Ці професії передбачають роботу з творами літератури, мистецтва, а також інші види робіт у сфері естетики. П’ятий тип професій — «людина — людина» — включає продавців, лікарів, вчителів, вихователів, бібліотекарів, слідчих, офіціантів, екскурсоводів. Для цих професій характерна робота з людьми — дітьми чи

дорослими. Наприклад, у дитячому садку, в школі, з бригадою робітників на заводі тощо. Є. Климов розробив спеціальну таблицю, яка допоможе зорієнтуватися у власних інтересах і схильностях, а також дасть більш змістовну і конкретну відповідь на запитання «Ким бути?».

Завдання З

Перевірте стійкість своїх інтересів.

1. Протягом 3 хв напишіть якомога більше слів.

2. А тепер знову-таки протягом 3 хв напишіть якомога більше слів про улюблене заняття.

3. Підрахуйте відсоткове співвідношення слів, які безпосередньо пов’язані з діяльністю або галуззю знань, яким ви надаєте перевагу до загальної кількості всіх написаних слів. Що вищий відсоток, то активніше ваше ставлення до обраного виду діяльності або галузі знань. Високий відсоток свідчить про те, що ваші професійні наміри справжні. Порівняйте свої результати з результатами однокласників. За результатами виконання завдання 2 можна зробити цілком конкретні висновки. Наприклад, якщо із попереднього завдання випливає, що вас цікавлять точні науки, а результати підтверджують цей інтерес (найбільша кількість слів, пов’язаних з точними науками), то можна зробити висновок про ваші стійкі професійні наміри і професійне самовизначення.

Завдання4

1. Складіть загальну характеристику своїх інтересів і вподобань:

• галузь інтересів;

• якому типу професій надаєте перевагу;

• улюблене заняття.

2. Назвіть професії, які одночасно належали би і до області ваших інтересів, і до типу

професій, і до сфери діяльності, яким ви надаєте перевагу.

3. Які вимоги пред’являють людині ці професії?

4. Де можна здобути освіту із цих професій у нашій країні?

Практична робота. Методика «Карта інтересів»

Психолог. Немає нецікавих або цікавих справ. Одній людині подобається будувати, іншій — водити машину, третій — навчати дітей. Те, що сьогодні людині цікаво, завтра може захопити всі її почуття й думки.

А людина може керувати своїми інтересами? Якщо так, то як це зробити? Звернімося до епізоду із добре відомого роману Марка Твена «Пригоди Тома Соєра», коли тітка Поллі покарала головного героя за чергову провину. Який же він знайшов вихід із ситуації?

«Том вийшов на вулицю із цеберком вапна і довгим пензлем. Він окинув поглядом паркан, і радість тут-таки покинула його душу, й туга запанувала там. Тридцять ярдів дерев’яного паркану в дев’ять футів заввишки! Життя здалося йому безглуздим, існування — тяжкою ношею… І раптом у ту чорну хвилю розпачу на Тома зійшло натхнення І Саме натхнення — блискуча, геніальна думка. Він узяв пензля і спокійно взявся до роботи. От удалині здався… той самий хлопчисько, глузувань якого він боявся найбільше.

— Що, брате, змушують працювати? — Том круто повернувся до нього. .

— А, це ти, Бене! Я й не помітив.

— Слухай-но, я йду купатися… так, купатися! Мабуть, і тобі хочеться, а? Але тобі, звісно, не можна, будеш працювати! Ну, а як інакше!

Том глянув на нього й кинув:

— Що ти називаєш роботою?

— А хіба це не робота?

— Може, робота, а може, і ні. Я знаю тільки одне: Тому Соєру вона до душі…

Чи щодня дістається хлопчакам білити паркан?.. З тисячі, навіть, мабуть, із двох тисяч знайдеться хіба один, хто зумів би виконати це до ладу…

Сам того не відаючи, він відкрив великий закон, що керує вчинками людей, а саме: щоб дорослий або хлопчик палко захотів мати якусь річ, нехай ця річ дістанеться йому якомога складніше…»

Звичайно, надати єдиний рецепт, як зробити нудну роботу цікавою, як керувати своїми інтересами і схильностями, неможливо. Але все ж ось деякі міркування, як вирішити цю проблему.

1. Перешкоди, які людина повинна подолати для досягнення мети, збуджують, зміцнюють інтерес до неї.

2. Що відбувається, коли потрібно сісти за нецікаву роботу? Ми знаємо, що вона нецікава, що нічого у нас не вийде. Робота ще не почалась, а вже нудно. Діє установка, як у цирку: виходить клоун, він ще нічого не зробив, не сказав, а нам вже весело, ми сміємося. Ми знаємо, що буде весело, у нас установка на радість. Однак її можна змінити за власним бажанням, тому що вона піддається впливу уяви — це доведено і науковими дослідженнями. Якщо би ми могли уявити, що буде цікаво, ми внутрішньо налаштувались би на цікаву роботу, а саме це і потрібно на початку. Уявіть! Варто лише якимось чином налаштуватися на цікаве, збудити у собі гарний настрій. І цього можна досягти. Треба згадати, як ви поводитесь, коли розпочинаєте улюблене заняття, і зробити точно так само.

3. Однієї установки мало. Потрібно докласти трішки зусиль і виконати роботу ретельніше, ніж завжди. Працювати уважніше, віддати їй більше часу. Не поспішати. Старанність — основне джерело захоплення роботою. Якщо увага не зосереджена повністю на роботі, то вона стане нецікавою, оскільки інтерес—це і є зосередження уваги. Працювати стараяно — значить приділити роботі достатньо часу і не поспішати.

4. Інтерес формується! поступово, тому виникає запитання, скільки ж часу потрібно працювати над собою, щоб сформувався інтерес. Теоретично, один вчинок може стати фундаментом корисної звички. Але ж не завжди. Деякі психологи на основі спостережень стверджують, що для утворення звички потрібно три тижні, тобто двадцять один день. Єдиної відповіді немає.

Тож скільки часу потрібно використати на формування у себе інтересу? До першого успіху і далі! Успіх надихає людину і дає їй сили, веде до захоплення. Успіх — власний наш інтерес.

5. Інтереси і схильності проявляються і формуються тільки в діяльності, пов’язаній з ними. Тому потрібно не чекати, коли інтерес або схильність виникнуть, а активно включатися в різноманітну роботу. Саме така поведінка дозволить виявити і сформувати ваші вподобання. Якщо вони в будь-якій галузі знань або практичній діяльності пов’язані із життєвими планами, то переходять у професійні. І це, звичайно, дуже добре.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

СВОЯ СПРАВА (82.5 KiB, Завантажень: 2)

завантаження...
WordPress: 22.97MB | MySQL:26 | 0,345sec