СУТНІСТЬ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ТЕМА. СУТНІСТЬ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ.

Мета.Розкрити суть громадянства України і підстави набуття громадянства України.

Форма проведення.Лекція.

Громадянином у загальному розумінні є той, хто причетний і до владарювання, і до підпорядкування.

Арістотель

Щоб зробити з людей хороших громадян, їм слід надати можливість виявити свої права громадян і виконувати права громадян.

С. Смайлс

У різних науках, у тому числі й державно-правових, для позначення людської істоти можуть використовуватися різні поняття: «людина», «особа», «громадянин». Позначаючи один і той самий об’єкт, кожен з цих термінів характеризує різні якості однієї й тієї самої істоти.

Термін «людина» визначає людську істоту з природної точки зору як невід’ємну частину живої природи, живий організм, який підкоряється біологічним законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу буття разом із собі подібними.

Тобто кожна людина народжується на світ з ознаками належності до людського роду та рядом індивідуальних рис, притаманних тільки їй і які змінюються і розвиваються в неї упродовжжиття. Але людина народжується не на безлюдному острові, а в певній сім’ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і за різних обставин свого життя спілкується, навчається, працює. Наприклад якщо ви, учень, то у вас виникають стосунки з іншими учнями, вчителями, з директором школи. Поняття «особа» саме й використовується для позначення людини-учасника суспільних відносин і свідомої діяльності. Іноді його розуміють також як систему суспільновагових рис, що характеризують індивіда як члена суспільства або спільноти людей, хоча в цьому випадку здебільшого вживають термін «особистість».

Людина народжується не тільки в певному суспільстві, а й у певній державі. Поняття «громадянин» означає зв’язок особи з правовою системою держави, громадянином якої він є, і те, що особа має визначену правоздатність саме в цій державі чи перебуває під юрисдикцією цієї держави. Наприклад, громадянин України, громадянин Франції.

Спільним для поняття «особа» і «громадянин» є те, що вони стосуються тієї самої людини, але «особа» визначає її місце в суспільстві, а «громадянин» — у державі.

Існують «особи», які з тих чи інших причин у правовому відношенні не пов’язані з жодною державою, це особи без громадянства — «апатриди».

Громадянство — це стійкий правовий зв’язок особи з конкретною державою. Держава визначає і гарантує права і свободи людини, захищає її за межами держави. В свою чергу громадянин має дотримуватися законів і приписів держави, виконувати встановлені обов’язки.

До проголошення незалежності Україна не мала чітко визначеного громадянства; особи, що проживали на її території, були громадянами СРСР. Та розбудова нової, суверенної держави неможлива без власного інституту громадянства, тобто системи юридично закріплених принципів і норм, що регулюють відносини й зв’язки між державою та її громадянами, визначають ознаки належності до громадянства України, засади його набуття та припинення, зміни або збереження громадянства дітей у разі зміни громадянства, їх виконання і оскарження.

Нині Конституція України (ст. 3) визначає, що в Україні існує єдине громадянство — тільки громадянство України. Підстави набуття і припинення громадянства визначаються спеціальним законом, який регулює ці процеси. Водночас громадянам України гарантується право на зміну громадянства, а також піклування і захист тих із них, які перебувають за межами України.

Спеціальним законодавчим актом з питань громадянства є Закон України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р., який набув чинності з 13 листопада 1991 р. Закон базується на тому, що право на громадянство є невід’ємним правом людини, що всі громадяни України незалежно від підстав набуття громадянства України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

З прийняттям цього Закону було вирішено наступні важливі проблеми, які постали в процесі нашого державного будівництва:

  1. Визначено, кого слід вважати громадянином України за умов, що склалися після проголошення її незалежності.
  2. Сформульовано підстави набуття громадянства України:
  3. за народженням;
  4. за походженням;
  5. через прийняття до громадянства України;
  6. через поновлення у громадянстві України;
  7. за іншими підставами, передбаченими цим Законом;
  8. за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    3.    Встановлено умови, необхідні для вступу до громадянства
    України іноземних громадян та осіб без громадянства.

    До громадянства України не приймають особи які:

  • вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чи вчинили злочини проти держави або тяжкі злочини проти особи;
  • засуджені до позбавлення волі до зняття судимості;

    –    перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави.

    4.    Передбачено можливість припинення громадянства України на таких підставах:

  • внаслідок виходу з громадянства України;
  • внаслідок втрати громадянства України;
  • за підставами, передбаченими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    5.    Урегульовано питання, пов’язані з громадянством дітей. Та встановлено, що в більшості випадків громадянство дітей залежить від громадянства їхніх батьків, але існують складні випадки, коли батьки дитини є особами без громадянства, або колибатьки дитини невідомі, або коли батьки змінюють громадянство, або коли дитину усиновлено.

    Встановлено Закон України «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р.

    Стаття 12. Громадянство дітей, батьки яких є громадянами України.

    Стаття 13. Громадянство дітей, один з батьків яких є громадянином України.

    Стаття 14. Набуття громадянства України дітьми осіб без громадянства.

    Стаття 15. Громадянство дітей, батьки яких невідомі.

    Стаття 27. Необхідні згоди дітей при зміні їх громадянства.

    Стаття 31. Порядок подання заяв з питань громадянства України.

    Кожна людина живе в тій чи іншій державі і має зв’язки з суспільством, в якому вона живе. Кожна держава визначає характер взаємозв’язків суспільства та особи, держави і громадянства.

    У Конституції України (ст. 24) записано «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом». Отже, кожний громадянин України має однаковий обсяг прав, і всі ми незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови, роду і характеру занять маємо рівний юридичний статус, тобто на рівних засадах повинні виконувати закони та нести відповідальність за їх порушення. Законодавчі акти мусять застосуватися до кожного з нас залежно від вчинків та об’єктивних обставин, а не від посади чи майного стану.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,317sec