Суспільно корисна праця у весняний період на ділянці ягідника

Тема. Суспільно корисна праця у весняний період на ділянці ягідника

Мета: ознайомити учнів з особливостями вирощування та догляду за плодоягідними кущами; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів; розвивати логічне мислення, моторику рухів.
Обладнання: наочні матеріали, роздатковий матеріал, секатор, садова лопата, розмічальний шнур, складальний метр, розмічальні конуси (кілочки), відро, перегній, торф.

Методи та форми роботи: інтерактивні методи(мозковий штурм, навчаючись – вчуся, ти – мені, я – тобі )

Місце проведення заняття: кабінет біології, шкільна навчально – дослідна земельна ділянка або ж місце відведене під посадку саду.

 

Хід заняття

І. Організаційний момент

Психологічний тренінг. Очікування від уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Мозковий штурм

  1. Які відомі тобі рослини дають плоди у вигляді ягід.

2. Яку галузь сільського господарства називають плодівництвом?
3. Які характеристики сільськогосподарських рослин належать до біологічних?
4. Що повинен знати працівник, який займається вирощуванням ягідних культур?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель.

  1. У кого в дома росте малина, смородина , порічки?
  2. Хто збирав плоди цих рослин?
  3. А хто вміє доглядати за цими рослинами?

ІV. Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні ми ознайомимося  з особливостями вирощування та догляду за плодоягідними культурами.

 V.  Надання необхідної інформації.

1.    Загальна характеристика.
Великого поширення на всій території України набуло вирощування кущових плодоягідних культур: смородини, малини, порічок та ін. Їх плодами є ягоди – соковиті їстівні частинки рослини, які розвиваються після запліднення із зав’язі квітки і містять насіння.
Плоди мають високі смакові якості, містять велику кількість корисних для організму людини поживних речовин: вітаміни, кислоти, цукор. Ці складові роблять їх особливо цінними для споживання у свіжому вигляді. З них також виготовляють такі харчові продукти, як джем, йогурт, мармелад, желе, компот тощо. Їх можна зберігати в засушеному, замороженому, консервованому вигляді.
Ягідні культури вологолюбні, потребують доброго освітлення. Найкращі врожаї дають на відкритих та незатінених місцях. Усі ягідні культури не досить вимогливі до родючості ґрунту, але потребують достатнього вмісту в ньому гумусу та добрив.
2.    Смородина та порічки.
Залежно від сорту розрізняють чорну, червону і білу смородину. Найбільшого поширення набуло вирощування чорної смородини. Це безстовбурна кущова рослина, яка складається з кореневої системи та гілок і пагонів.
Коренева система розміщується на глибині 10…40 см. На цій глибині вона повинна бути достатньо забезпечена поживними речовинами та вологою. Ягоди утворюються на пагонах. Розрізняють пагони нульового, першого, другого, третього і т.д. порядків. Пагони нульового порядку – це добре розвинені пагони, які виростають із стеблових бруньок корінців рослини.
З бруньок гілок нульового порядку виростають гілки першого порядку, на яких утворюються гілки другого порядку і т.д.
Ягоди виростають на гілках попереднього року, рідше – на дво-, трирічних гілках. Плодоношення таких гілок – 1-3 роки. Після цього гілки відмирають (висихають), а на їх місці з прикореневої частини виростають нові. Сухі пагони вирізують секатором.
Бруньки чорної смородини формуються тільки на однорічних пагонах.
Ягоди утворюються із суцвіття, яке має форму китиці із 3-15 і більше квіток. Найбільші ягоди виростають із нижніх квіток.
Зацвітає рослина в кінці травня і продовжує цвісти 7-11 днів. Дозрівання плодів відбувається в кінці липня – на початку серпня.
Порічки – багаторічні кущові ягідні рослини заввишки 1…2 м. їх коренева система розвивається в ґрунті на глибині 20-40 см і лише деякі корінці заглиблюються до 1,5 м. Тому ці ягідні культури добре розвиваються на ґрунтах з неглибоким заляганням ґрунтових вод.
Кущ порічок має кілька гіллястих стебел. З основи куща, з прикореневих бруньок щороку виростають нові стебла. На них наступного року утворюються бічні гілки, на яких формуються плодові бруньки. Плодоносять молоді стебла на третій рік і дають урожай за правильного догляду впродовж 10-15 років. Залежно від сорту розрізняють білі та червоні порічки.
Квітки порічок, зібрані в суцвіття, називають китицями. У китиці може бути 6-12 квіток, які після цвітіння утворюють плід у вигляді кулястої ягоди. У кожному плоді є багато насіння.
3.    Малина.
Малина належить до родини розоцвітих. Це багаторічна напівкущова рослина, що має в ґрунті кореневище і невеликі корінці, які розміщуються в орному шарі ґрунту на глибині 10…40 см і лише деякі з них заглиблюються до 1 м. На кореневищі і корінцях утворюються стеблові бруньки, з яких розвиваються молоді пагони, що замінюють старі. Їх використовують для розмноження малини.
Стебла малини другого року плодоносять і відмирають. Після збирання врожаю їх вирізують секатором. Хороші врожаї на одному місці малина дає впродовж 7-8 років.
Суцвіття малини розвиваються з бруньок, що з’являються в пазухах листків дворічних пагонів. Найбільш урожайні плодові гілочки утворюються в пазухах листків середньої частини пагона. Різні суцвіття одного й того самого пагона й різні квітки в суцвітті розвиваються неодночасно, тому цвіте малина тривалий час. Після цвітіння запліднена квітка розвивається в плід – збірну кістянку. Достигають плоди також неодночасно, тому збирають урожай малини протягом 30-40 днів.
4.    Розмноження ягідних кущів.
Плодоягідні культури розмножують головним чином вегетативно, тобто живцями, або відсадками, які отримують із частин пагонів стебла рослини, поділом куща або кореневими паростками та здерев’янілими живцями. Насіннєве розмноження застосовують рідко, оскільки рослини втрачають такі сортові ознаки, як смак плоду, його масу, урожайність і починають плодоносити значно пізніше. Розмноження насінням застосовують лише для виведення нових сортів рослин.

Малину розмножують паростками, що розвиваються із стеблових бруньок її корінців. Восени паростки викопують, обрізують на висоті 40…50 см і садять рядами з міжряддям 1,5…1,8 м та відстанню між рослинами в рядку 0,5…0,7 м. Саджанці малини висаджують на таку саму глибину, на якій вони росли на маточній ділянці. Корінці присипають розпушеною вологою землею і добре її ущільнюють.
Смородину і порічки розмножують здерев’янілими живцями або живцями горизонтальних, вертикальних чи дугоподібних відсадків. Розмноження здерев’янілими живцями – найпростіший і найпоширеніший метод. Для цього заготовляють живці завтовшки 0,5…0,8 см, які мають п’ять-шість бруньок. Нижню частину живця зрізують навскіс нижче бруньки, а верхню – вище бруньки. Краще висаджувати смородину та порічки восени. Розміщують кущі на відстані 1,5 м один від одного, а за рядкового способу – відстань між рослинами повинна становити 0,6…0,8 м в рядку з шириною міжрядь 1,5… 1,8 м. Для висаджування здерев’янілого живця за допомогою садильного кілочка готують похиле заглиблення відповідно до довжини живця. Останній розміщують у заглибленні так, щоб одна брунька була над поверхнею ґрунту, а друга – біля його поверхні. Після висаджування ґрунт обережно, щоб не пошкодити бруньок, ущільнюють і мульчують. Таким способом висаджують живці восени. Для висаджування весною живці нарізують пізньою осінню, укладають у дерев’яну тару і зберігають прикопаними в снігу до настання весни.
Розмноження відсадками полягає в відділенні від материнської рослини пагонів або гілок, що вкоренилися. Розрізняють спосіб розмноження вертикальними, горизонтальними та дугоподібними відсадками.
5.    Догляд  за кущовими рослинами.
Після висаджування рослин систематично (до 5 разів за вегетацію) виконують культивацію, знищення бур’янів, підгортання ґрунту до основи кущів для утворення нових пагонів. Мульчування краще виконувати весною після першої культивації. Для цього використовують торф, перегній, компост або тирсу.
У перший рік після висаджування залишають три-чотири найбільш розвинені гілки. Недозрілі верхівки зрізують. Щорічно видаляють старі (п’яти-, шестирічні) гілки, а також хворі, засохлі, зламані, загущені. Малину висаджують на відкритому для сонячного проміння місці і підв’язують шпалерним способом або на опорах.

VІ. Центральна частина – інтерактивна вправа.

Метод “Навчаючись – вчуся”.

Клас ділиться на групи, які отримують завдання і працюють з додатковою літературою. Після вивчення групи обмінюються інформацією.

 Практична робота
Висаджування плодоягідних культур
Інвентар та матеріали: секатор, садова лопата, розмічальний шнур, складальний метр, розмічальні конуси (кілочки), відро, перегній, торф.
Послідовність виконання робіт:
І. Висаджування смородини
1. Розміть місця висаджування смородини. Якщо смородина буде висаджена в один ряд, то місця висаджування розміть по шнуру через 0,8 м.
2. На розмічених місцях викопай ямки завглибшки й завширшки 30…40 см, верхній шар ґрунту склади окремо. У ямку внеси перегній з розрахунку 1 відро на 2 ямки, перемішай його з ґрунтом посередині ямки і зроби заглибину для розміщення коренів саджанців.
3. Викопай саджанці смородини.
4. Обріж секатором пошкоджені та хворі відростки кореневої системи.
5. Змочи корені розчином коров’яку з глиною і достав до місця висаджування.
6. Посади саджанці смородини, розміщуючи їх у ямці з нахилом, засип ґрунтом, ущільни його, зроби навколо висадженого куща лунку, полий її, а потім засип торфом.

VIІ. Рефлексія.

Інтелектуальна гра “Ти – мені, я – тобі”.
1. Яке значення плодівництва як галузі сільського господарства?
2. Які основні біологічні особливості ягідних культур?
3. Який спосіб розмноження називають вегетативним?
4. В якому випадку  плодоягідні кущі розмножують насінням?
5. Як правильно розмножувати кущі за допомогою здерев’янілого паростка?

VIII. Підсумок заняття

Підведення підсумків роботи учасників на занятті.

ІХ. Домашнє завдання.

Підготувати повідомлення про корисні якості  ягідних культур.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

27 Тема Суспільно корисна праця у весняний період на ділянці ягідника (20.5 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.86MB | MySQL:26 | 0,492sec