СУПРОВІД ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

СУПРОВІД ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Вибір професії — важливий, складний і відповідальний крок у професійному становленні людини. Зробивши правильний вибір, людина здатна реалізувати себе як особистість, знайти своє місце в житті, задовольнити власні потреби. Наше завдання — не дати хлопчикам і дівчаткам загубитися у лісі різноманітних професій, а знайти свій шлях.

Робота практичного психолога із супроводу допрофільної підготовки

та профільного навчання допомагає це зробити.

Якщо ви вдало оберете роботу і вкладете в неї свою душу, то щастя саме вас

знайде.

К. Ушинський

Якось хлопчик заблукав у лісі. Він не знав, ідо йому робити і куди йти. Тому був розгублений і збирався заплакати. Але потім набрався хоробрості, виліз на велике дерево і побачив свій шлях.

Головне завдання підготовки учня основної школи до профільного навчання — розвиток його внутрішньої позиції дорослості, ставлення до самого себе як суб’єкта профільного навчання, майбутньої професійної діяльності. У такій зміні внутрішньої позиції дитини велике значення має її здатність ставити перед собою мету, яка виходить за межі сьогоднішнього дня, вміння змінювати обставини життя відповідно до цією мети і свідомо управляти самим собою.

Готуючи учнів до життя, ми вчимо їх робити правильний вибір, допомагаємо кожному професійно визначитися, навчитися так узгоджувати свої «хочу», «можу», «є» і «потрібно», щоб відчути себе відповідальними за власне професійне життя, професійну долю, уникнути помилок у виборі майбутньої професії.

Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо професійного самовизначення є вміння зіставляти свої:

«хочу» — бажання, прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтири;

«можу» — пізнавальні та інтелектуальні можливості;

«є» — стійкі психофізіологічні, характерологічні та фізичні властивості;

«потрібно» (виконує переважно корекційну функцію) — це вимоги, які висуваються особистості соціальним середовищем і ринком праці.

Сьогодні на ринку праці на передових позиціях залишаються сфери професій «людина — людина» і «людина — знакова система».

Від усвідомлення саме цих чинників, їх узгодження, якісних і кількісних характеристик, взаємодії залежить успішність професійного вибору.

Саме через ці механізми-фактори на їх основі і за їх участі можливе надання допомоги особистості у професійному самовизначенні.

У віковій психології професійне самовизначення здебільшого поділяють на кілька етапів, тривалість яких варіюється.

Перший етап — дитяча гра, під час якої дитина «приміряє» на себе різноманітні професійні ролі та «програє» окремі елементи пов’язаної з ними поведінки. До речі, у деяких особистостей цей, притаманний дитинству, етап може тривати паралельно з іншими до пізнього юнацького віку.

Другий етап — підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

Третій етап, що охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку, — попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються й оцінюються спершу під кутом зору інтересів підлітка («Я люблю історичні романи, мабуть, стану істориком»), потім у площині його здібностей («У мене добре з математикою: чи не зайнятися мені нею?») і, нарешті, з огляду на його систему цінностей («Я хочу допомагати хворим людям — отож, стану лікарем»; «Хочу багато заробляти. Яку б вибрати професію?»).

Четвертий етап — практичне ухвалення рішення, власне вибір професії, містить два головні компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, обсягу і тривалості необхідної підготовки до цього; вибір конкретної спеціальності. Послідовність цих виборів буває різною. Дівчина може спочатку визначити сферу діяльності («Хочу працювати в медицині»), а потім рівень її кваліфікації (бути лікарем, фельдшером чи медсестрою), або навпаки — спочатку вибрати рівень, а потім уже фах.

Тому робота з підготовки до вибору учнями профілю навчання має стати органічною частиною всього навчально-виховного процесу і починатися якомога раніше.

Розпочати цю роботу можна з профорієнтаційної бесіди, яка допомагає учневі відповісти на запитання: хто я? який я? ким хочу бути? ким можу бути? ким маю бути? як реалізувати свої плани?

Продовжити роботу із супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання краще з діагностики, яка допомагає:

• визначити інтереси, здібності, схильності учнів 8—9-х класів до обраного профілю навчання, 10—11-х класів — до визначення характеру й успішності освітньої діяльності учнів;

• виявити особливості нервової системи, пам’яті, уваги, мислення;

• прогнозування успішності опанування учнями навчального матеріалу, передбаченого відповідними програмами;

• діагностувати готовність учнів 9-х класів до самостійного вибору профілю навчання, 11-х класів — до професійного самовизначення як ключового етапу самоосвітньої діяльності;

• визначити спрямованість особистості, ціннісні орієнтири, мотивацію вибору профілю навчання;

• задовольнити потребу учнів у самопізнанні.

Підбір необхідних діагностичних методик залежить від вибору практичного психолога того чи іншого навчального закладу.

Наступним кроком у роботі практичного психолога із супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання є профконсультаційна робота.

Попередня, проведена практичним психологом робота допомагає йому зорієнтуватися при підготовці до профконсультації учнів, їхніх батьків, учителів.

Професійна консультація спрямована на досягнення таких основних цілей:

• допомогти учням усвідомлено й обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії;

• допомогти розробити основні шляхи і способи освоєння вибраної професії;

• допомогти пізнати свої слабкі та сильні сторони, можливості;

• допомогти визначити і врахувати свої інтереси, схильності, здібності щодо вибору професії.

Основне завдання профконсультації — дати на основі тестування прогноз того, яка професія принесе конкретному учню найбільше задоволення і сприятиме його успішності в житті.

Аналіз літератури з питань профорієнтаційної, профконсультативної роботи у школі дає змогу зробити такі висновки:

• сама по собі рання профільна диференціація навчання не забезпечує оптимі-зації професійного розвитку особистості. Професійний розвиток визначається не лише зовнішніми умовами, в яких знаходиться підліток, а й внутрішніми передумовами, його особистісною зрілістю. Внутрішніми передумовами успішного професійного самовизначення є спрямування особистості на розвиток власної індивідуальності, високий рівень розвитку потреби в самоактуалізації;

• головне завдання розвиваючої профконсультації М. Пряжников сформулював так: «Що більше підліток отримає простих і зрозумілих засобів для оцінки різних ситуацій самовизначення, то впевненіше він орієнтуватиметься у своїй ситуації особистісного і професійного самовизначення». Проблеми особистісного і професійного самовизначення багато в чому пов’язані з недостатністю розвитку в підлітків соціальних компетенції. Соціальні компетенції — це набір умінь, які дозволяють людині самостійно вирішувати життєві проблеми. Засвоївши такі навички, підліток у подальшому зможе використати набутий досвід у вирішенні життєвих проблем;

• результати психодіагностики потрібно використовувати для стимулювання потреби підлітків у самопізнанні і саморозвитку з метою їх підготовки до майбутнього дорослого життя, професійної діяльності.

Було помічено, що учень, який прийшов на консультацію, очікує від психолога готової відповіді на запитання про кращий для нього вибір професії. Учень погоджувався з тим, що він відповідальний за свій вибір, що цю складну проблему він має вирішувати самостійно. Але з перших хвилин бесіди він стає пасивним слухачем, і психологові доводиться докладати спеціальних зусиль для його активізації.

Під час консультації учні почуваються у центрі уваги, хвилюються, чекають від психолога оцінки: добре чи погано вони відповіли на запитання.

У таких випадках можна застосовувати методику, названу «прийомом чоловічка». На листі паперу психолог малює фігурку чоловічка і говорить: «Це учень, його звуть Саша. Ми зараз будемо обговорювати питання, пов’язані з його вибором професії. Тобі доведеться трохи розповісти про нього». Цей простий прийом дає можливість перебороти описаний вище організаційний недолік консультаційної ситуації, створює умови, що сприяють активізації рефлексивного ставлення школяра до самого себе і до ситуації вибору професії.

Отже, важливою передумовою якісного професійного самовизначення старшокласника та, як наслідок, оптимізації його саморозвитку, є необхідність переконати молоду людину взяти на себе відповідальність за побудову моделі власного життя, за створення плану професійної самореалізації та подальше розгортання життєвого шляху.

Паралельно з діагностикою та консультуванням можна проводити роботу, що забезпечує планомірне професійне інформування учнів, їх батьків, педагогів про світ професій і вимог, які вони ставлять до людини; ознайомлення з кон’юнктурою ринку праці, з діяльністю навчальних закладів, де можна здобути обрану професію. Співпраця із центром зайнятості допомагає проводити цю роботу.

Практичний психолог навчального закладу у своїй роботі із супроводу допрофільної підготовки та профільного навчання може використовувати профорієнтаційні ігри.

Умовно ігри, використовувані у профорієнтації, можна розділити на 3 групи (типи).

Перший тип: ігри -«загравання», що не

є профорієнтаційними і використовуються психологом для налагодження контакту з учнями. Наприклад, ігрові ситуації з тренінгу спілкування.

Другий тип: ігри, що моделюють професійну діяльність. їх мета — знайомство учнів із конкретними професіями. Такі ігри більше відповідають ситуації, коли професія (або група професій) уже обрана, і необхідно або уточнити, або перевірити свій вибір ще раз. Під час роботи у класі такі ігри дозволяють моделювати переважно професії типу «людина — людина» (різні ситуації спілкування, взаємини працівників одне з одним або з клієнтами).

Третій тип: моделювання самого процесу вибору професії. У підлітковому віці починає складатися особистісна саморегуляція — здатність особистості до організації свого життя, вирішення його протиріч. Основу особистісної саморегуляції в цьому віці складають навички самовиховання і досягнення мети. Професійне самовизначення — це своєрідний місток між дитинством і дорослістю, який складається з таких етапів:

• побудова часової перспективи, проектування свого майбутнього, реалізація якого стає сенсом життя;

• орієнтування у вимогах щодо професії та в якостях своєї особистості, зіставлення їх між собою, інформаційний пошук умов, шляхів отримання професії, розвитку професійно важливих якостей;

• визначення стратегічної мети, проектування власного професійного шляху;

• складання особистісного професійного плану, де поряд зі стратегічною метою визначаються засоби, умови, можливості й запасні варіанти її досягнення;

• утвердження результатів професійного самовизначення батьками, товаришами, соціумом, самим підлітком, унаслідок чого весь ланцюжок дій особистості або одержує підкріплення, або відкидається. Цей етап закінчується позитивним емоційним переживанням правильності всього зробленого і, навпаки, негативними емоціями при невдачі. В останньому випадку процес повторюється.

Психологічний супровід допрофільної підготовки та профільного навчання дає змогу учню краще пізнати себе, визначити свої інтереси, рівень знань і вмінь, уникнути помилок у виборі майбутньої професії.

ПАМ’ЯТКИ ПРИ ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ

Вибір професії — складний і відповідальний крок у житті людини. Зробити правильний вибір — значить знайти своє місце в житті.

Процес узгодження людини із професією дуже важливий. Ваш невеликий життєвий досвід, недостатні знання про свої психофізіологічні особливості й особистісні риси і водночас необхідність прийняття важливих рішень стосовно свого майбутнього створюють труднощі для професійного самовизначення вас як особистості.

Основні помилки при виборі професії:

• розподіл професій на «престижні » і «непрестижні»;

• ототожнення навчального предмета з професією;

• вибір професії «за компанію»;

• недостатня самостійність в ухваленні рішення;

• перенесення ставлення до людини на професію;

• вибір професії під чиїмось впливом, тиском;

• неправильне уявлення про особливості праці у цій професії;

• думки про легке життя.

АЛГОРИТМ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

1. Визнач кілька професій, які тобі подобаються, до яких є прагнення, можливості успішного їхнього освоєння та працевлаштування.

2. Знайди якнайбільше інформації про ці професії, познайомся з людьми, які їх представляють.

3. Вислухай думки батьків, учителів, друзів, проаналізуй їх.

Склади список суттєвих можливостей професії (наприклад, можливість спілкування з багатьма людьми, поїздки за кордон, висока зарплата тощо) і проаналізуй їх відповідно до своєї мети, очікувань, мрій.

4. Визнач фізичні та психологічні риси, необхідні для кожної з професій.

5. Звернися до психолога із проханням визначити (діагностувати) твої інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті, мислення тощо.

6. Прислухайся до своїх почуттів, інтуїції.

7. «Приміряй» кожну з професій. Порівняй, зваж усі «плюси» і «мінуси».

8. Зроби вибір.

9. Упевнено йди до мети.

ЗАКІНЧИЛИ ШКОЛУ – ЩО ДАЛІ?

Ви закінчили школу. Перед вами стоїть нелегке завдання вибору професії до душі, визначення професійного життєвого шляху.

Вас, звісно, хвилюють питання: ким бути? Як знайти головну справу свого життя, щоб приносити найбільшу користь людям, країні, відчувати себе потрібним, повноцінним і задоволеним власною працею?

Обираючи професію, пам’ятайте, що:

• здійснювати цей відповідальний крок потрібно, враховуючи свої нахили та здібності, особисті та громадські інтереси; світ професій значно ширший (понад 40000), ніж коло навчальних предметів, що вивчалися у школі (12—15), тому ототожнення улюбленого навчального предмета з професією не завжди є надійним орієнтиром у виборі професії;

• професію не слід обирати «за компанію», такий вибір лише випадково буває вдалим;

• розподіл професій на погані й хороші, цікаві й нецікаві, легкі й важкі — помилковий. Значення професії у житті людини залежить не так від характеру роботи, як від того, як до цього ставиться сама людина, наскільки професія відповідає її запитам і можливостям;

• інколи за зовнішньою привабливістю професії приховані її негативні риси (так, професію геолога часом цінують за можливість мандрувати і бачити світ, актора — за славу і популярність… але ж…);

• не варто переносити своє ставлення до конкретної людини на її професію, бо особиста симпатія чи антипатія до людини однієї професії ніяк не може свідчити про особисту придатність чи непридатність іншої людини до цієї професії.

ЯК УНИКНУТИ ПОМИЛОК І РОЗЧАРУВАНЬ У ВИБОРІ ПРОФЕСІЇ?

Обираючи професію, радимо послідовно виконувати такі дії:

1) ознайомитися з інформацією про світ професій і визначити сферу діяльності, яка вас цікавить;

2) вивчити самого себе, скласти уявлення про свої інтереси, здібності, нахили;

3) з’ясувати, чи немає у вас медичних протипоказань щодо обраної професії;

4) знайти можливість зустрітися з представниками цієї професії і довідатися, в якому навчальному закладі можна одержати відповідну кваліфікацію;

5) з’ясувати у спеціаліста центру зайнятості, чи користується обрана вами професія попитом на ринку праці;

6) використовувати при виборі професії формулу: «хочу — можу — треба»:

• «хочу» — це те, що вас приваблює у професії;

• «можу» — це ваші здібності, можливості, стан здоров’я, потрібні для обраної професії;

• «треба» — попит на обрану професію на ринку праці.

Проаналізуйте отримані відповіді — якщо тричі повторюється одна і та ж професія — вибір зроблено вірно.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

СУПРОВІД ДОПРОФІЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ПРОФІЛЬНОГО НАВЧАННЯ (61.0 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.94MB | MySQL:26 | 0,321sec