Стилістична диференціація української лексики

Тема: Стилістична диференціація української лексики.

Мета: Ознайомити із стилістичною диференціацією української лексики . Поглибити знання учнів про лексему як основну функціонально-структурну одиницю мови; розвивати уміння розрізняти слова за їх стилістичним призначенням, доцільно використовувати їх у писемному та усному мовленні, визначати роль і доречність використання тропів у різних стилях; виховувати бажання додержуватися лексичних норм української літературної мови та збагачувати свій словниковий запас.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань з елементами повторення

 

Хід уроку

Епіграф.

Ну що б , здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!..

Т. Шевченко

І. Організаційна хвилина

ІІ. Оголошення теми, мети, завдань уроку. Читання епіграфа.

ІІІ. Мотивування навчальної діяльності. Постановка проблеми.

  1. Чи всяке поєднання мовних звуків становить слово? Доведіть .
  2. Як ви розумієте слова відомого бібліографа і письменника М. О. Рубакіна?

Під час пояснення скористайтесь поняттями зміст, форма, значення, смисл.

 

 Слово являє собою своєрідну посудину, яка хоч і наповнена змістом, але так ним наповнена, що ніхто ніяким чином не може одержати її і випити: його доводиться самим творити, стараючись вникнути в нього, але творити із власних елементів і за своїм образом і подобою?

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. Актуалізація опорних знань бесіда за питаннями.
  • Що вивчає лексикологія?
  • Які типи лексичних значень вам відомі?
  • Як поділяється лексика за походженням і вживанням?
  1. 2.                 Робота з опорною таблицею (додаток №1)

 

  1. Виклад матеріалу.

 

План

  1. Предмет лексикології

(Лексикологія (від грец. Іехіκοs — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавчої нау­ки, який вивчає словниковий склад мови.

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує зако­номірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або опи­сову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду. До завдань описової лексикології української мови вхо­дить вивчення лексичних значень слів і їх типів (одно­значність і багатозначність, пряме і переносне, конкретне і абстрактне значення, омоніми і пароніми, синоніми і антоні­ми), стилістичної диференціації лексичного складу сучасної української літературної мови та інших шарів лексики і шляхів формування і розвитку лексики, визначення її актив­них і пасивних шарів на сучасному етапі функціонування мови.

Лексикологія як учення про словниковий склад мови тісно пов’язана з багатьма іншими розділами мовознавчої науки, що трактують слово: семасіологією, яка вивчає внутрішній зміст слова; етимологією — з’ясовує первин­не значення слова, його походження; ономатологією — вивчає власні назви; фразеологією — досліджує стійкі сполучення слів, або фразеологізми; лексикографією — ученням про укладання різних типів словників — та ін­шими)

 

  1.  Групування слів української лексики ( додаток №2)

 

3. Слово як одиниця мови ( с л о в о — це основна функціонально-структурна і семантична одиниця мови, що становить звук або ком­плекс звуків і, характеризуючись самостійністю та відтворюваністю, є будівельним матеріалом для словосполучення і речення. Найістотнішу частину лексики становлять слова, яким властива номінативна функція. Це такі мовні одиниці, які співвідносяться з якимось елементом об’єктивної дійсності: зозуля — співвідноситься із істотою (птахом), верба — з рослиною, голубий — з ознакою (кольором якогось предмета), писати — з дією, чотири (кни­ги) — з кількісним виявом предметів.

Відображення у слові будь-якого явища дійсності (пред­мета, якості, дії, стану) є його внутрішнім змістом, значенням, або семантикою (від грец. semantikos — той, що позначає). Як правило, значення слова у цілому однаково усвідом­люється колективом людей, які розмовляють однією мовою, пов’язані між собою культурою, традиціями, історією. Лексичне значення слова є індивідуальним, основним, а граматичне — загальним, супровідним, властивим і іншим словам певного класу слів (частини мови).

Слова, що мають лексичне і граматичне значення, вико­нують функції членів речення: підмета, присудка, додатка, означення, прикладки або обставини.

До лексичного складу мови входять і такі слова, які нази­ваються не повнозначними, або службовими. Вони позбав­лені можливості самостійно виражати лексичне значення і не виступають членами речення, а використовуються як засоби зв’язку самостійних слів.    У словниковому складі мови наявні також слова, які не належать ні до самостійних, ні до службових, оскільки вони не мають номінативної функції, а лише виражають почуття, експресивну оцінку тощо (ой, ох, цить, ура — вигуки).

 

4. Емоційно-забарвлена лексика (Емоційна лексика є основним елементом художнього мовлення. Справжні майстри художнього слова часто вда­ються до загальновживаних слів, наснажуючи їх емоційним змістом: дитинонька, зіронька, рученьки, коза­ченько, дівчисько, парубійко, злодюга, катюга тощо.

До емоційних можна віднести і просторічні слова, які в поетичному мовленні є засобом образного зображен­ня (роззява, телепень, бовдур, беркицьнутися та ін.) Переносність значення слова є усталеною закономірністю мови.

Переносне вживання слів особливо поширене у худож­ньому та розмовному стилях.

Розрізняють такі типи переносних значень: метафору, метонімію і синекдоху.

Метафора (від грец. metaphοra — перенесення) — це тип переносного вживання слова, що ґрунтується на по­дібності тих або інших ознак. Найчастішими бувають мета­форичні перенесення ознак, властивостей предметів на істо­ти або навпаки: Тепер не коле вже мене стерня, Я — на хребті осідланого слова. Метафора може бути побудована на:

1)                      подібності форми: Помережав вечір кучерявий льо­дяними ґратами вікно.

2)          подібності кольору: Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини.

3)          подібності властивості: Відомо, що за людина з Невкипілого — кремінь.

4)          подібності вияву почуття: Думки, спогади краяли серце Костомарова

5)          схожості поведінки, способу дії: Втома крадеться тихо, але він втомі взяти себе не дає .

Метафора може будуватися на основі вражень, оцінки будь-чого: Вишневі пахощі думок. На основі метафоричного перенесення значень у худож­ньому мовленні створюються мовні образи, наприклад: «грім оплесків», «обвал грому», «хмара думок», «зоря надій».

Метонімія (від грец. metonimia— перейменуван­ня) — це перенесення назви з одного класу предметів або назви одного предмета на інший, які межують між собою, перебувають в органічному зв’язку.

Може переноситися:

1) назва приміщення — на людей у ньому: Інститут святкує своє сторіччя;

2)        назва матеріалу — на виріб з нього: Немає срібла(мається на увазі срібних монет);

3)        назва дії — на результат: зупинка (сама дія і місце, де зупиняються);

4)        предмет, що вивчається, — на галузь науки: лексика —сукупність слів мови і розділ мовознавчої науки;

5)                  назва заходу — на її учасників: Конференція виро­била ухвалу; А п’єса собі йшла… А ми були, як зодчі, що зводили свій храм без дотику руки .

6)        назва емоційного стану — на його причину: жах (жах­лива подія);

7)                  ім’я автора — на його продукцію: Прочитати Шев­ченка;

. 8) назва об’єкта — на препарат: таблетки від голови;

9)                      назва предмета — на те, що в ньому знаходиться: — Оце й усе, Сергію. Ще можу чаркою почастувати, випий на здоров’я

10)                  назва ознаки, властивості — на її носія: Сам народ­ний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав.

Синекдоха (від грец. sinekdoche — спів переймання) — тип перенесення назви частини на назву цілого, і навпаки. Як і метонімія, синекдоха ґрунтується на понятті суміжності, але специфічним для неї є те, що ця суміжність кількісного характеру — загальніша і конкретніша назви: Він скрізь руку має, а ми що? Ґринджолами мовчаз­но кожух проїхав .

Синекдоха використовується як мовний художній засіб, але не так часто, як метафора і метонімія. Ці та інші тропи використовуються в художньому мовленні, сприяють його виразності й образності.

 

V. Виконання практичних завдань

 

1. Порівняйте пари слів. Які з них мають конкретніше значення, а які – загальніше ? Яке із слів є найзагальнішою назвою? Складіть з ним речення.

 

 Біле море – море, береза – дерево, рослина – дерево, тварина – істота, продукт – сир, сир – сир голландський, сонячна система – всесвіт.

 

2. Поясніть лексичне значення слів квітучий, безкраїй, бігти, туман, команда.

 

  1. Замініть визначення одним словом.
  • Винагорода, яку вручають переможцеві конкурсу (приз)
  • Масове інфекційне захворювання (епідемія)
  • Крижана гора, що плаває в морі (айсберг)
  • Слова, які мають протилежне значення (антоніми)
  • Певний режим харчування (дієта)
  • Відступ в першому рядку (абзац)
  • Прохід, прокладений під землю (тунель)
  • Особа, яка очолює вищий навчальний заклад (ректор)
  • Слова різні за звучанням, але близькі за значенням (синоніми)
  • Умовні знаки для секретного письма (шифр)
  • Розмова між двома особами (діалог)
  • Музичний супровід (акомпанемент)

 

4. Прочитайте тексти. З’ясуйте, які засоби виразності їм властиві.

 

Густа імла село заволокла, заслала світ. Виє, кру­тить, мете. Завіями заносить, перевіває дороги, буруни намітає, кучугури. Сніговий вихор із свистом мчить вуличкою, б’є в хату, січе в лице. Тріщать дерев’яні закутки. Ревище стоїть надворі.

Зима довго не хотіла стелитися, а тоді як закуріло, завихрило — світу не видно. Котить, верне, нагортає перемети, заносить вулиці, хати.

На просторі є де розгулятися хуртовині. Між лісами, серед поля на пагорбі, вздовж шляху стоять могутні тополі. Сюди і збіглися всі польові вітри, що вирвалися з ярів, балок, мов озлилися на весь людський рід, зіт­нулися на самому шляху, сичали, бушували, шаліли. (К. Гордієнко.)

Слова, поете, неживі

Бувають інколи у тебе,

Мов ґудзики на рукаві:

Лиш для краси — не для потреби.

Нехай веселий пустодум

Подзвонить римою завзято,

А ти повинен шить костюм

На будень, не лишень на свято.

Щоб можна в ньому йти у степ

Траву косить і сіять жито.

Подбай, звичайно, і про те,

Аби сказали — гарно вшито.

(Д. Павличко.)

Багато є таємниць у світі, і одна з найбільших з-поміж них — мова. Здається, ми знаємо якесь слово, немовби ро­зуміємо його. Проте все, що закладено в нього упродовж ві­ків, нерідко не можемо повною мірою видобути. Потрібно докласти чимало зусиль, щоб заховане у слові Постало перед нами у всій красі, глибині і неповторності.

З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою. Це єдине знаряддя, що вивищує людину над світом, робить її нездоланною в пошуках істини. Розпочинається прилучення дитини до краси рідної мови з милих бабусиних казок і материн­ської колискової пісні. Кожен день дає нам урок пі­знання. І завжди і скрізь наш учитель — мова. (/. Ви­хованець.)

 

VІ. Підсумок уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання. На вибір.

  • Скласти художній опис , використовуючи засоби образності(метафору, метонімію, синекдоху)
  • Підготувати повідомлення на лінгвістичну тему
  • З’ясувати лексичне значення ключових слів уроку
  • Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення «Українська жаргонна лексика»

 

 

 Додаток №1 ЛЕКСИКОЛОГІЯ

ВИДИ ЛЕКСИКИ

 № Мовознавчий

Термін пояснення

 

Приклади

1. Лексика (від гр. –

той, що відноситься до

слова)

 

словниковий склад мови,

тобто всі слова, що є в

тій чи іншій мові

мама, земля, ліс
2. Лексикологія (від

гр. – словесний,

словни­ковий,

учення)

розділ мовознавчої науки,

який вивчає словниковий

склад укра­їнської мови

(лексику)

 
3. Лексичне

значення

зміст слова, те, що слово

озна­чає. Пов’язане з предметами, явищами реальної дійсності, з поняттями про них, процесами, відношеннями

адрес – письмове

ювілейне привітан­ня

особі, установі; адреса –

місце про­живання особи

або розташування уста-

нови,напис на конверті,

телеграмі

4. Тлумачний

 словник

словник, з якого можна

дізна­тися про лексичне

значення то­го чи іншого

слова

етикет – установлені

норми поведінки і правил ввічливості в якому-небудь товаристві

5. Пряме значення

слова

звичайна, повсякденна

назва предмета, що прямо вказує на предмет, його

ознаку, явище, процес

голова людини,

золотий перстень,

сміється хлопчик

6. Переносне

значення слова

образна назва, перенесена з

од­них предметів, явищ на

інші за подібністю

голова капусти,

зо­лота людина,

смі­ється сонце

7. Однозначне слово має одне лексичне

значення. Переважно

це терміни, профе­сійні

слова, назви

конкретних предметів.

Дилер – особа, яка

займається купівлею

– продажем цінних

паперів. Мольберт – підставка для картини, яку

малює художник.

 

8. Багатозначне

 слово

має декілька лексичних

значень. Багатозначність виникає на основі перенесення певних ознак слова (зпрямим значенням) на

інші предмети, явища. Бага­тозначні слова можуть вжи­ватися і в прямому, і в пере­носному значеннях

Операція –

1.Хірургічне втручання. 2.Бойові дії, під поряд-ковані єдиній меті.

9. Синоніми

-загальномовні

-контекстуальні

слова, що відрізняються

звуко­вим складом,

але означають назву

одного поняття з різними

відтінками в значенні або з

різ­ним стилістичним

забарвлен­ням

вада – недолік,

ке­лих – кубок,

бокал,

поспіхом –

квапли­во,

швидко, похап­цем,

йти-шканди­бати,

чимчикувати

10. Синонімічний ряд декілька синонімів, що

мають одне спільне

значення, об’єд­нані

навколо опорного слова

ґречний-ввічли­вий,

шанобливий,

чемний,тактовний,

делікатний,

люб’яз­ний

11. Антоніми

-загальномовні

-контекстуальні

слова з протилежним

значен­ням

угору – вниз,

сум­ний – веселий,

ви­соко – низько,

ввіч­ливий-

безтакт­ний

12. Омоніми слова, які збігаються у

звучанні й на письмі, але

мають різні, не пов’язані

між собою лексичні

значення

коса дівоча –

піща­на коса,

інстру­мент;

люлька-ко­лиска,

люлька-прилад

для куріння

  Неповні омоніми

а) омофони

слова, в яких однаковим є

тіль­ки звучання, а

значення й напи­сання різні

сонце – сон це,

про­те – про те,

шпак -Шпак

  б) омографи слова, в яких

однаковими є тільки

написання, а звучання і

значення різні

 Замок – замок,

мука – мука

  в) омоформи слова з однаковим звучанням,

що збігається у певних

грама­тичних формах

руда(корисна

копа­лина) – руда

кішка; три

(числівник-три

(дієслово)

13. Пароніми Слова, найчастіше утворені

від одного кореня

за допомогою різних

суфіксів. Близькі за

зву­чанням, але мають

різне зна­чення

Ефектний

(вираз­ний)-

ефективний

(результативний);

Громадський

транс­порт

-громадян­ський

обов’язок

Додаток №2

Групування слів української лексики

Розрізнення слів Групи слів Приклади
За значенням

 

 

 

 

За звучанням або

написанням

 

 

За віднесеністю

 до мовного стилю

 

 

 

 

 

За емоційним

забарвленням

 

 

За сферою

 вживання

 

 

За активністю

вживання

 

За походженням

однозначні багатозначні

подібні (синоніми)

 протилежні (антоніми).

 

 

омоніми

омографи

 омофони

 

загальновживані

 специфічно побутові,

на­укові терміни та

професіоналізми, ділов

і штам­пи,

 образно-художні

 

нейтральні

емоційні

 

 

літературні

діалектні

знижені

 

активного вжитку

 пасивного запасу

 

незапозичені

запозичені

суфікс, краков’як

 земля, вільний

думати — міркувати

високий — низький

 

коса (знаряддя праці) і коса (заплетене волосся) приклад —

приклад сонце — сон це

 

людина, жити, миска,

 шафа, пунктограма,

теорема, шов, стібок,

нижчепідписаний

, хмарки-лебеді

 

 

ранок, ліс

величний, красень

 

 

півень

когут (півень)

тріснути (вдарити)

 

палець

перст (палець)

 

означення

епітет

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Стилістична диференціація української лексики (38.7 KiB, Завантажень: 1)

завантаження...
WordPress: 22.84MB | MySQL:26 | 0,328sec