Сценарій вчора зустрічі випускників

І ведучий: Добрий день, шановна громадо!

ІІ ведучий: Добрий день, пані і панове!

І ведучий: Добрий день, леді енд джентльмени!

ІІ ведучий: Добрий день, дорогі друзі!

І ведучий: Ми сьогодні зібрались на традиційний вечір у нашій Чемеровецькій “школі-колегіумі” №1

ІІ ведучий: Стривай, це для нас вона стала школою-колегіумом, а для багатьох присутніх це була Чемеровецька загальноосвітня школа №1.

І ведучий: Здається, що актовий зал завжди був і залишається тим місцем, куди збираються дорогі і шановані гості.

ІІ: Сьогодні тут вчителі і водії, продавці та інженери, пожежники і бізнесмени.

І: Така багатогранна за своїми інтересами й уподобаннями аудиторія, як і саме життя.

ІІ: Але є те спільне, що об’єднує сьогодні нас усіх. Це слово “школа”.

І: Саме тут кожен пізнав перші успіхи і невдачі, злети і падіння, перше кохання і першу заду.

ІІ: І можливо ми не помилимось, якщо скажемо, що всі ви пам’ятаєте свій шкільний вальс.

“Шкільний вальс”

І: Школа, навчання в ній поволі і безповоротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань, тим чарівнішими і милішими серцю здаватимуться її обриси.

ІІ: Цей рік для нас одинадцятикласників – особливий. Це останній рік навчання у школі, а потім підуть зустрічі, вітання, спогади. Ви запитаєте, як нам живеться. Ми відповімо: як у казці.

І: А казка наша починається так: “Не за синіми високими горами, а ось тут – в Чемерівцях – жила-була школа”.

ІІ: І кожного року до неї приходили нові учні, і кожного року її поріг покидали випускники та йшли в іншу, не шкільну країну.

І: Погляд на життя у кожного покоління учнів різний. Із великою надією, з захопленням і радістю та натхненням приходять першокласники, з роздратуванням та розчаруванням дивляться на шкільне життя семи- чи восьмикласники, і зовсім по-іншому розуміють це випускники.

Першокласник

Я буду добре в школі вчитись,

Щоб всі науки пізнавать.

Читати виразно, співати,

Писати гарно, малювать.

Восьмикласник

Я так не хочу в школі вчитись,

Хіба що бігать і гулять,

Дівчат за коси потягати

І з хлопцями в футбол пограть.

Одинадцятикласник

Я хочу вже у школі вчитись,

Бо тут є місце погулять,

Поспати трохи, покурити,

Дівчат за ніженьки хапать.

А ви, малеча, підростайте,

На це в вас буде час, жага

І зовсім скоро ви узнайте,

Що вчитись в школі – це “лафа”!

Детство

І: Сьогодні тут зібралось багато гостей, проте ми – випускники – господарі цього свята.

ІІ: Не забудь сказати про вчителів.

І: Що ти лізеш зі своєю підказкою. 11 років тільки те й робиш. Я й сам знаю. (Покашлює) Шановні наші вчителі, наші шкільні друзі.

ІІ: Для нас ви завжди молоді і Вам завжди по 17 років і не більше, тому що, працюючи разом з нами, ви не маєте права бути старшими.

І: І, як ми розуміємо, випускники школи перш за все прийшли зустрітись саме з вами.

Вальс про вчительку

ІІ: Життя, яке чекає нас за порогом школи, не зовсім таке, яким ми іноді його уявляємо. У кожного у цьому житті своя дорога, свої злети і падіння, досягнення і вдачі, своя доля. І доля розпорядилася так, що сьогодні дехто не зміг прийти на зустріч, а декого вже немає серед нас. Давайте вшануємо їх хвилиною мовчання.

І: Як швидко минають шкільні роки! Розходяться шкільні дороги. І ось наші вчорашні випускники уже студенти.

ІІ: Нові друзі, нові аудиторії, нові враження, все нове, нове, нове…

І: Нові предмети і ця нова клята сесія.

ІІ: Чому? “Від сесії до сесії живуть студенти весело, а сесія всього два рази в рік” – головний девіз студента

І: Першими враженнями від нового життя поділяться наші випускники з однорічним стажем. Розкажіть нам про все, що наболіло вам на серці, або про радість, що охоплює вашу душу.

Слово випускникам 2006 року

Пісня про студента. (Віка)

І: От бачиш як добре бути студенткою! Ніяких турбот – хочу йду на пари, хочу не йду, виспатись в гуртожитку досхочу: і мама з татом не бачать.

ІІ: Залиш ти свої фантазії. А скажи так:

Нового в школі нашій є багато,

Як у житті країни, так і в нас,

Про це багато можем розказати

Та все ж директор знає більше нас.

(Слово директору школи)

І: Скільки б не пройшло років, а учні для своїх вчителів назавжди залишаються юними, допитливими, довірливими, сповненими мрій і сподівань дітьми.

ІІ: Незважаючи на те, що перед нами вже солідні люди і хоч минуло вже 10 років, як вони закінчили школу для класного керівника вони такі ж, як 10 років тому.

І: То ж вітаємо класного керівника 11 класу випуску 1997 року Євгену Григорівну Сухар та її учнів.

ІІ: Євгено Григорівно, запрошуємо вас провести урок у своєму класі. Урок мови чи літератури, виховну годину або просто урок спогадів.

( )

Номер худ. самодіяльності ( Катя)

І: Двадцять літ із тих промайнуло. Двадцять літ, двадцять весен і зим… І ви знову сюди повернулись, щоб зустрітись у залі оцім.

ІІ: Я думаю, що ви здогадались, що випускники передають естафету знайомства випускникам 1987 року.

І: Знаєш __________ наші друзі провели спец розслідування, бо дуже кортіло дізнатись: якими ж були випускники випуску 1987 року.

ІІ: Скажімо відверто, що провести розслідування 20-річної давності не так просто. Проте нам стало відомо, що …

  • Тодішні випускники багато в чому були схожі на нас.
  • Проте дівчатам не дозволялося носити штани, навіть яблука в саду збирали в широких спідницях.
  • Вони, мабуть, самі вже забули, як лазили в тих самих спідницях через вікна школи.
  • А якими смачними були пиріжки у шкільній їдальні?
  • Смачними тому, що їли їх на уроках Галини Войцехівни.
  • Одного ми не змогли віднайти – це касету із записом мрій: хто ким буде?
  • Проте у нас є людина, яка все пам’ятає. І детальніше про випускників 1987 року ми можемо дізнатись з перших уст.
  • Запрошуємо на сцену класного керівника випуску 1987 року Г.І. Вторську.

Танець

Звучить мелодія шкільного вальсу “Когда уйдем со школьного двора”.

І: Про що нагадала мелодія шкільного вальсу випускникам 1977 року?

ІІ: Думаю: про перегляд найцікавішого на той час фільму “Розіграш” і про останній шкільний дзвінок. У класах блискуча чистота, дошка настільки чиста, що навіть Яків Іванович відмовився малювати її своїми формулами.

І: А, можливо, відмовився писати тому, що розумів – це перший чистий аркуш у житті випускників.

ІІ: А окрім мелодії шкільного вальсу “Твоя Наташка не с тобой…” і сльози на очах тодішніх випускників.

І: Шановні випускники 1977 року. Ми все про вас знаємо. Нам стали відомі навіть секрети вашого шкільного життя.

  • Ми знаємо, як ви тікали з уроків. Як директор школи погрожував відправити вас у БАМ.
  • Знаємо як тікали з роботи і любили походи.
  • Знаємо, як дівчата любили героя телесеріалу “Сімнадцять миттєвостей весни” Штірліца і як порівнювали його красу і врівноваженість з рисами Олександра Івановича Худи.
  • Відомо нам, як ямпільчицькі хлопці більше часу проводили в ліску, аніж в школі.
  • Знаємо, що Вітя Левицький заховав свій щоденник із зауваженнями на горище і знайшовся він аж через 15 років.
  • А чи пам’ятають тодішні юнаки цікаві уроки фізкультури і особливо ті моменти, коли дівчата позав’язували їхні штани на гудзи.
  • З нами поділилися своїми таємницями і дівчата, які на той час були молодшими від вас на 2-3 роки. Ох, як вони були закохані у вас. Як поспішали вранці в школу аби на дошці висловити свої почуття.

 

І: _____________ давай запитаємо наших шанованих гостей випуску 1967 року, як жилося їм, чи здійснилися їхні мрії?

ІІ: А то ти сама не знаєш: жили були два випускні класи А і Б. Жили дружно, проте змагання любили – страх.

І: Наприклад, сценарії до новорічний свят писав кожен клас окремо. Котрий сценарій виявлявся кращий, той клас і був переможцем. І нагорода була – культпохід в кіно.

ІІ: Доречі, ти знаєш, що горіхова алея, котра знаходиться перед школою від військкомату до ресторану посаджена саме ними.

І: Я знаю, вони вміли трудитись, а добудова школи. Скільки цегли довелося розвантажити і все це було на уроках фізкультури і трудового навчання.

ІІ: А кролі – та це була якась кара для них.

І: От буряки – справа набагато краща. Там можна було отримати 5 з того чи іншого предмета, залежно від того, який вчитель був з ними у полі.

ІІ: Пам’ятають наші випускники і свої конкурси на кращий новорічний костюм. І ту незнайомку, яка цілий вечір вводила в оману всіх своїм костюмом Змії. І ця незнайомка була __________. Підкажіть будь ласка… Точно. Ви правильно вгадали.

І: Цікаво, чи закохувались вони так, як і ми сьогодні.

ІІ: Скажеш. Та ти запитай сьогодні усіх цих солідних жіночок котра з них не була закохана в красеня Пилипа Задоянчука з Андріївни?

І: А пам’ятаєте той момент, коли хлопці з Б класу подарували підсніжники дівчатам з А класу

ІІ: А ще, шановні випускники 1967 року – саме ви пам’ятаєте чудову гру КВК, яка тоді тільки з’явилась в ефірі. Була ця гра у школі і грали її ви – два десятих класи.

І: Спробуйте згадати і розгадати ці загадкові малюнки. Хто був їх автором?

ІІ: А як танцювали тодішні випускники! Кожній дівчині хотілось стати в пару з _____________ Шаповалом.

І: А яка була любов! ____________ Гаряча і Саша Пасічник. Їхні почуття не згасли і до сьогодні, а навпаки стали ще міцнішими і перевірені часом.

ІІ: Хоч сьогодні ви, шановні випускники, вже солідні люди, проте декому хотілось би знову побачити “косічки” Валі Джигун. Дехто навіть наказав: “Ти дивись, на зустріч прийди обов’язково з “косічками”.

І: І вона прийшла, весела, енергійна і така ж гнучка, як була 40 років тому. Шпагат, який робила тоді на уроках фізкультури вона легко робить і сьогодні. Спробуєте, Валентино Федорівно?

ІІ: А як любили класних керівників. Зіна Василівна Павліковська – молода, вродлива, цікава, інтелігентна.

І: Та й вона любила своїх вихованців, для неї вони завжди юні хлопчики та дівчатка.

 

ІІ: Як ви розумієте наш вечір наближається до закінчення.

І: А тому

  • Ми бажаємо сьогодні від душі, щоб не були ви голодні і сумні.
  • В “мерседесах” щоб каталися усі, щоб з горем ви не знались день при дні.
  • Що начальство вас любило, й працювати було мило.
  • На Гаваях відпочити, і не раз, “Снікерс” їсти, “колу” пити раз у раз.
  • Бодай не знали, мої любі, знахарів, і екстрасенсів стороною обминали.
  • Щоб ви не знали горя, ні біди, ні зла, щоби до вас ніщо лихеє не пристало.
  • Щоб ви ні соняшниць, ні кашлю не боялись, і щоб із трясцею ніколи не стрічались.
  • Щоб лікарів ви не знали, й сонце радісно зустрічали.
  • Щоб ворог не ступав вам на поріг. І не судив він вас, з’ївши ваш пиріг.
  • Всім бажаєм многа літа, многих літ, щирих усмішок без ліку рік у рік.

    І: __________, я бачу в залі тих, хто хоче виступити зараз. Тож не соромтесь і виходьте. Про себе трішки розкажіть. Можете співати, танцювати і навіть вірша розказати. Просимо.

    ІІ: На цьому вечір не закінчується. Він продовжується дискотекою.

    І: І всім вам говоримо ми на прощання.

“До нових зустрічей друзі! До побачення!”

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,542sec