Сценарій: Українські вечорниці

Ведучий. Добрий вечір, друзі!

Ведуча. Щиро вітаємо вас на наших вечорницях!

Ведучий. Я – українець. Над Дніпром

Стоїть в саду вишневім хата.

Кущі калини під вікном,

Криниця, журавель з цебром

І скибка місяця щербата

Ведуча. Я – українка. З юних літ

Мене пісень навчала мати,

Які чарують цілий світ.

Ведучий. Я – українець. Мій народ

Миролюбивий і хоробрий

Уже сягнув таких висот –

Немає в світі перешкод,

Що затуманили б нам обрій.

Ведуча. З давніх-давен український народ славен своєю гостинністю. І сьогодні ми запрошуємо вас на вечорниці.

(На сцені з’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лавку, чепуритися)

 

Хазяйка. Ось і обробилися, пора уже відпочити. Чекаю на молодь. Вечір уже, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. І так завжди було… І ми колись… Як згадаю… Літа-літа! Ой верніться до мене «хоч в гості»…

(У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні)

Дівчата. Добрий вечір у вашій хаті!

Хазяйка. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата. Ми не хочемо сідати, хочемо пісню заспівати.

(Стають у коло та, танцюючи, співають пісню «Ой у вишневому садку»)

Хазяйка. Гарно співайте, мої голубки, та прошу, сідайте!

(Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання)

Дівчина 1. Доріжки білі ненька вишивала,

А заполоч блакитну з хвилі брала,

З клубочка свого серця жар-червону,

Із пасма ночі та зі смутку – чорну…

Дівчина 2. П’ять ниточок на голку,

П’ять – під голку.

Ой білий шовку, непокірний шовку!

Дівчина 3. А хочете, я вам Шевченка прочитаю?

(Читає уривок з поеми «Причинна»)

Хазяйка. Дівчатонька, голубоньки, серця не крайте, веселої заспівайте!

(Дівчата співають)

Дівчина 1. Де ж це наші хлопці? Повинні б уже підійти.

Хлопці. (Стукіт в двері) Пустіть до хати, бо нема де ночувати.

Дівчата. Гарненько попросіть.

(Хлопці знову стукають)

Дівчата. Хто там стукає?

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата. Не пустимо! Ми візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини.

Хлопці. Дівчатонька, голуб’ятонька, ми ж прийшли не битися, ми ж прийшли веселитися!

Дівчата. Тоді заходьте.

(Дівчата пускають парубків до хати.)

Хазяйка. А згадаймо, як колись молодь жила, про що мріяла, як любила.

(Пісня про кохання)

Хазяйка. А тепер давайте проведемо такий конкурс: дівчата будуть говорити початок прислів’їв та приказок, а хлопці продовжуватимуть їх.

Праця чоловіка годує, а … (Лінь марнує)

Який народ … (Такі й порядки)

Хто землю удобряє … (Тому й земля повертає)

Хто полю годить … (Тому жито родить)

Поки суд та діло… (А кошеня сало з’їло)

На городі бузина … (А в Києві дядько)

Хлопець. Щось дівчата засмутились. Розкажу я гумореску.

Це було позаторік

Та на нашім ринку –

Хтів купити чоловік

Кабанця чи свинку.

Нелегке це діло –

Нешкодливе щоб було,

І щоб добре їло,

І нарешті підібрав:

О! які хороші!

Гаманець мерщій дістав,

Став платити гроші.

  • А з якого ви села? –

    Спитав молодиці.

    Та йому відповіла:

    • Я з села Мельниці.
    • Заберайте їх назад!-

      Буркнув незабаром,-

      Я мельницьких поросят

      Не візьму й задаром

      Тітка ближче підійшла:

      – То ж назвіть причину!

      – А я з вашого села

      Маю вже дружину.

(пісня ……………………………………..)

Ведуча. «Хато моя, біла хато! Мені жаль розлучатися з тобою. В тобі так гарно пахне давниною, рутою-м’ятою, любистком, печеним хлібом і різними стравами, печеними і сушеними яблуками та сухим насінням, зіллям, корінням. А в сінях пахне макухою, гнилими грушами і хомутом. У твої маленькі вікна так приязно заглядає сонце, соняшник і всякі інші зілля пахучі».

Ведучий. «Ні! Я не приверженець ні старого села, ні старих людей,

Ні старовини в цілому. Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства… Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє…»

(Пісня про Україну)

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,315sec