Сценарій на Покрову: Святая Покрівонько, покрий мою голівоньку

Зал святково прикрашений осіннім листям, кетягами калини, вишитими рушниками. На центральній стіні прилаштовано великий плакат з назвою свята. До залу входять двоє учнів-читців та ведучі.

1-йучень

Осінь на землю тихенько спускається,

В небі летить, наче птах.

Крилами-хмарами небо вкривається

Пухом тумани із крил ЇЇ падають,

Стеляться в вільних степах,

Літо зелене і радісне згадують.

2-й учень

Стріпує крилами осінь широкими,

Роси спадають у млі,

Ллються крізь неї дощами-потоками.

Літо веселе, співоче минається,

Спокій стає на землі…

Тиха, задумлива осінь спускається.

Ведуча. Непомітно, але впевнено вступила у свої права зо лота осінь. Розпочалася вона зі свята Семена Стовпника — 14 вересня. До речі, в допетрівській Русі Новий Рік починали саме на Семена. У цей день віншувалося бабине літо. Але, мабуть, найвизначнішим святом осені в Україні є свято Покрова. Саме про нього і йтиметься сьогодні.

Звучить лагідна українська народна музика. До залу входить танцювальний гурт дівчат, виконує танець із рушниками.

До залу входить Господиня.

Господиня (звертається до глядачів)

Добрий вечір, мої друзі! Прошу до світлиці На веселі, на бадьорі наші вечорниці.

До залу входить фольклорний гурт дівчат, співає пісню «Черемшина».

1-ша дівчина з гурту

Знов зозулі голос чути в лісі,

Ластівки гніздечко звили в стрісі,

А вівчар жене отару плаєм,

Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Гурт (разом)

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчаря в садочку,

В тихому куточку

Жде дівчина, жде.

2-га дівчина з гурту

Йшла вона в садок повз осокори,

Задивилась на високі гори,

Де з беріз спадають чисті роси,

Цвіт калини приколола в коси.

Гурт (разом)

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчаря в садочку,

В тихому куточку

Жде дівчина, жде.

3-тя дівчина з гурту

Вже за обрій сонечко сідає,

З полонини їй вівчар співає:

«Я прийду до тебе, як отару

З водопою зажену в кошару».

Гурт (разом)

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчаря в садочку,

В тихому куточку

Жде дівчина, жде.

4-та дівчина

Ось і вечір, вівці біля броду

З Черемоша п’ють холодну воду.

У садочку вівчаря стрічає

Дівчинонька, що його кохає.

Гурт (разом)

Всюди буйно квітне черемшина,

Мов до шлюбу вбралася калина.

Вівчаря в садочку,

В тихому куточку

Жде дівчина, жде.

Фольклорний гурт відходить убік. До залу вбігає танцювальний гурт дівчат, виконує український народний танець. Потім приєднується до фольклорного гурту.

Господиня (звертається до дівчат). От-я рада, що ви, дівчата, завітали до моєї хати. Поспілкуємось, повеселимось. А від усмішок дівочих моя оселя розцвіте, немов калина в лузі. Із фольклорного гурту виходять наперед три дівчини, виконують українську народну пісню. Ой чого калина віти похилила». Господиня. Дякую за пісню, любі мої. Калинонька завжди вважалася символом дівочої краси. І українські дівчата ставилися до неї з особливою пошаною.

Наперед виходять фольклорний та танцювальний гурти.

Фольклорний гурт (разом).

Ми тебе, калино, прославляємо, ми тобі, калино, заспіваємо. (Відходить убік, співає українську народну пісню «Ой у лузі калина стояла».)

У цей час Господиня підносить дівчатам із танцювального гурту велику таріль із кетягами калини. Танцювальний гурт виконує танець із калиновими кетягами.

Господиня. 31 жовтня за старим стилем, а 14 жовтня — за іншим починається свято Покрова. В язичницькій Русі з Покро-пою були пов’язані дівочі мрії і сподівання. Покрова — божество, покровителька жіночої, а більше всього — дівочої долі.

Ведуча. Козацтво України також вважало своєю покровителькою і заступницею Покрову Святої Богородиці. На Запоріжжі була церква Святої Покрови. І в усіх походах з військом знаходився її образ.

Господиня. Існує переказ, що після зруйнування москалями Січі Запорозької 1775 року, козаки, що пішли за Дунай, взяли із собою образ Пресвятої Покрови.

Ведуча. А в народі свято Покрова ще й розпочинало сезон сватань та весіль.

Дівчата щиро вірили в силу Покрови сприяти їхньому щастю, із самого ранку йшли вони в церкву і ставили свічки святим. Дівчата, котрі сподівалися цього року взяти шлюб, молилися:

Свята матір Покрівонька,

Ти залинь мою голівоньку

Чи в шматку, чи онучу,

Най ся дівкою не мучу.

Господиня. Традиційне українське весілля, як відомо, об’єднує кілька окремих сюжетів. Перед тим як узаконити шлюб, проводили чотири дійства: оглядини, сватання, змовини, заручини. Тільки після цього запрошували гостей, випікали коровай і плели вінець для молодої.

Ведуча. Осінь, особливо її середина, багата на так звані храмові свята. Здавна в Україні кожне село мало своє іменне свято.

Свято Покрова — це свято і дівочої ворожби. Кожна дівчина хоче знати, коли вийде заміж. Цієї ночі дівчата чіпляли рушник за вікном на знак того, що їй пора подавати рушники сватам. Коли на ранок він буде вологим, то милий невдовзі прибуде. Отже, коли Покрова одцвіла, ще залишаються шанси у дівчат до Пилипівського посту вийти заміж. Покрова — божество, покровителька дівочої долі, славне осіннє свято.

До залу входять учні-читці.

3-й учень

Не дихаймо, нехай це ластовиння,

Оранжеве, брусничне, золоте,

Гойдається край ситного цемріння,

Аж поки сніг його не примете.

І срібні берелосі волосинки

Нехай співають щось весільне нам

Давно забутим голосом билинки,

Що кличе не докличеться у храм.

4-й учень

Пожухлої трави притихла мова Уже відходить втомлено й зове Кудись. Але ще не збулась Покрова, Бо крізь мале віконце вітрове

Не розпізнати і не угадати

Її утаємничений прикіс.

Ми бачимо лише ріг старої хати,

Й мовчить, затамувавши подих, ліс.

Немов ось-ось вона поважно вийде,

Розвіє, розрушить геть усе

І нас кудись із листям понесе.

Всі учасники свята виходять до глядачів, дякують за увагу. Свято закінчується.


 

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,337sec