Структура урядового апарату. Регіональна політика центральної влади. Запровадження інституту державних секретарів

Тема: Структура урядового апарату.Регіональна політика центральної  влади.Запровадження інституту державних секретарів .

Мета:сформувати в учнів поняття про структуру урядового апарату, регіональну політику влади; ознайомити із метою запровадження інституту державних секретарів, із завданнями та функціями їх роботи; розвивати вміння аналізувати отриманий матеріал, робити висновки; виховувати соціальну активність учнів, повагу до органів державної  влади.

Тип заняття: засвоєння нових знань

Форма заняття: урок прес-конференція.

Очікувані результати: після цього заняття учні зможуть пояснити основні завдання та функції роботи інституту державних секретарів, оцінити регіональну політику влади.

Основні поняття та терміни: інститут державних секретарів

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань та вмінь

Мозковий штурм.

  • Пригадайте,  що ви знаєте про Кабінет міністрів України з уроків  історії, правознавства та інших  джерел інформації (учні  працюють в групах, створюючи асоціативний  кущ чи опорний  конспект. Група, яка назвала найбільше  асоціацій, отримує певну  кількість  балів.

НАПРИКЛАД:

Кабінет Міністрів

Віце-прем’єр міністри

Міністри

М.Азаров

ІІІ. Мотивація.

Із здобуттям незалежності наша країна змушена була проводити реформи для того, щоб надалі країна розвивалася. Настав час змін. Довести своє право на гідне місце серед розвинених держав світу, утвердити національну конкурентоспроможність, забезпечити стійкий соціально-економічний розвиток і високі стандарти життя громадян.

ІІІ.Засвоєння нових знань

Слово вчителя

Першочерговим завданням було поставлено провести адміністративні реформи у системі органів управління. Призначення адміністративної реформи – зробити владу відкритою, прозорою, ефективною та підконтрольною громадянам. Її реалізація сприятиме підвищенню ефективності публічного управління, зокрема якості надання адміністративних послуг, запобігатиме можливостям зловживання владою, посилить захист прав і законних інтересів громадян, забезпечуватиме подальший розвиток громадянського суспільства. Перш за все взялися до вдосконалення організації та функціонування центральних органів державної влади.  

 

Наш уряд на 2000р мав таку структуру:

Премєр – міністр

Перший віце- прем’єр- міністр

Три віце- прем’єр- міністри

Міністри

Підвідомчі КМУ органи та структури.

  1. 1.                     Міністерства – ЦООВ які покликані формувати та реалізувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя (секторах державного управління). Їх очолюють міністри, які за посадою є членами Кабінету Міністрів України і відповідно до цього мають статус політичних діячів (політиків).
  2. 2.                      2.Державні комітети – ЦООВ, які, безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи міжсекторного характеру.  3. ЦОВВ із спеціальним статусом. Особливість даного виду органів полягає, зокрема, в тому, що всі питання їх правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають повноваження і порядок діяльності саме цих ЦОВВ.
  3. 3.                      Департаменти – утворюються, як правило, для здійснення функцій керівництва окремими підгалузями в межах відповідних секторів державного управління
  4. 4.                     Інспекції – утворюються, як правило, для здійснення контрольно-наглядових функцій;
  5. 5.                      Виконавчі бюро – утворюються для здійснення реєстраційно-дозвільних функцій щодо фізичних і юридичних осіб, втому числі, на платних засадах (ці органи, на відміну від інших, можуть мати змішане фінансування – з бюджету та за рахунок власного доходу).
  6. 6.                     Місцеві органи виконавчої влади

Виступ учня-історика:

Завданням адміністративної реформи, що проходить в Україні є вдосконалення організації та функціонування центральних органів державної влади.   Предметом  активності у сфері адміністративної реформи Президент обрав систему державної служби. Так, Указом Президента України від 11 лютого 2000 року № 207 «Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів» серед іншого було «доручено» забезпечити скорочення бюджетних видатків на утримання органів виконавчої влади не менш як на 40 відсотків, та рекомендовано всім органам влади (і державним, і самоврядування) здійснитискорочення до 30 відсотків чисельності їх працівників..Так в січні-березні 2000 року скоротився на 480 осіб. Спеціалісти Рахункової палати стверджують, що загальна кількість органів виконавчої влади за 5 років, починаючи з 1994 року, збільшилася на 21 одиницю, а кількість їх співробітників — на 34,8 тис. осіб  (тобто на 24 %). На 20,4 тис. (23 %)

Подальшими  кроками реформи було підписавння 29 травня 2001 року Указу “Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні”, Президент вніс суттєві зміни саме до внутрішньої структури органів виконавчої влади. Цим правовим актом передбачено запровадження посад державних секретарів міністерств та їх заступників, Державного Секретаря Кабінету Міністрів України, з одночасним скасуванням посад заступників міністра, Урядового секретаря та його заступників.

Виступ учня – історика

Структура Секретаріату Кабінету Міністрів України постійно піддається реформуванню. Така реорганізація була проведена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 88 «Питання Секретаріату Кабінету Міністрів України»

Згідно з названою постановою до складу Секретаріату Кабінету Міністрів України входять:

1) Керівництво Секретаріату Кабінету Міністрів України (Державний секретар Кабінету Міністрів України, перший заступник, чотири заступники);

2) Патронатні підрозділи (служби Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, прем’єр-міністрів України);

3) Служба Державного секретаря Кабінету Міністрів України;

4) Департамент кадрового забезпечення та персоналу;

5) Юридичний департамент:

– Управління юридичної експертизи проектів актів законодавства;

– Управління аналізу та проблем розвитку законодавства;

– Відділ обліку та систематизації актів законодавства;

– Відділ редакційної роботи;

6) Департамент економічної політики:

– Управління стратегії реформування економіки та стратегічного планування;

– Управління міжнародного співробітництва, міждержавних відносин та зовнішньоекономічної політики;

– Управління фінансової політики;

– Управління стратегії реформування відносин власності та регуляторної політики;

7) Департамент внутрішньої політики:

– Управління стратегії реформування соціальних відносин;

– Управління зв’язків з громадськістю;

– Управління науково-технічного та гуманітарного розвитку;

– Управління стратегії розвитку інформаційних ресурсів та технологій;

– Управління забезпечення зв’язків з Верховною Радою України;

– Центр інформаційних ресурсів.

8) Департамент розвитку реального сектору економіки:

– Управління експертизи, аналізу та дерегуляції розвитку реального сектору економіки;

– Управління моніторингу та ринкових перетворень в енергетичному секторі економіки;

– Управління координації здійснення аграрної політики;

– Управління експертизи та аналізу розвитку техногенної, екологічної, ядерної безпеки та природокористування;

– Управління економічної взаємодії з новими незалежними державами Східної Європи та Центральної Азії.

9) Управління експертизи та аналізу розвитку територій;

10) Управління адміністративної реформи;

11) Управління діловодства;

12) Управління підготовки та організаційного забезпечення проведення засідань Кабінету Міністрів України та Урядових комітетів;

13) Управління моніторингу;

14) Перший відділ;

15) Управління експертизи та аналізу оборонно-мобілізаційної роботи, діяльності правоохоронних органів та органів юстиції;

17) Господарське управління;

18) Відділ бухгалтерського обліку, фінансів та планування господарської діяльності;

19) Відділ протокольного забезпечення та прийому офіційних делегацій;

20) Відділ технічного супроводження обчислювальної техніки та комп’ютерних мереж.

Міні-лекція вчителя

Мета запровадження інституту державних секретарів:

– запровадження інституту державних секретарів спрямоване на реалізацію основних положень адміністративної реформи в Україні, забезпечення ефективної діяльності Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів виконавчої влади

– запровадження інституту державних секретарів певною мірою підвищить ефективність функціонування Кабінету Міністрів та окремих міністерств, оскільки дозволить сконцентруватися Уряду та відповідним міністрам на ключових проблемах державної політики у відповідних галузях, сприятиме удосконаленню роботи апаратів міністерств та Секретаріату Кабінету Міністрів.

Головною ж метою прийняття даного Указу є посилення ролі Президента у формуванні та функціонуванні Уряду та міністерств.

Виступ учня – правознавця

Державний секретар відповідно до покладених на нього завдань:

– організовує роботу апарату міністерства;

– готує та подає на затвердження міністрові програми і плани роботи міністерства, організовує і контролює їх виконання; звітує про їх виконання перед міністром;

– забезпечує підготовку проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство, інших документів та подає їх на розгляд міністрові;

– організовує розроблення нормативно-правових актів, що приймаються міністерством, та подає їх на підпис міністрові;

– організовує та контролює виконання законів, актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України, а також наказів та доручень міністра;

– у разі відсутності міністра доповідає за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України законопроекти та інші питання на пленарних засіданнях Верховної Ради України, бере участь у заходах, що проводяться Президентом України та Кабінетом Міністрів України;

– забезпечує вирішення питань, що виникають у взаємовідносинах апарату міністерства з Адміністрацією Президента України, апаратом Верховної Ради України, іншими державними органами і належать до їх відання;

– забезпечує взаємодію апарату міністерства з Секретаріатом Кабінету Міністрів України;

– забезпечує співпрацю міністерства з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування в процесі виконання завдань, покладених на міністерство;

– координує роботу відповідних урядових органів державного управління, територіальних органів міністерства, координує і контролює роботу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, та вживає заходів до забезпечення ефективності їх роботи;

– подає міністрові пропозиції щодо утворення, реорганізації, ліквідації у складі міністерства урядових органів державного управління; за поданням керівників зазначених органів за погодженням з міністром затверджує граничну чисельність їх працівників, погоджує структуру, штатний розпис і кошторис видатків цих органів;

– за погодженням з міністром приймає рішення щодо утворення, реорганізації і ліквідації територіальних органів міністерства, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерства, затверджує їх положення (статути), призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку їх керівників;

– погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

– затверджує за погодженням з міністром структуру міністерства, а також за погодженням з Міністерством фінансів України – штатний розпис та кошторис видатків міністерства;

– організовує роботу з документами в міністерстві;

– затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату міністерства, визначає відповідальність їх керівників;

– призначає на посади та звільняє з посад згідно із законодавством працівників центрального апарату міністерства;

– подає міністрові пропозиції щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є міністерство, забезпечує та контролює виконання рішень міністра щодо розподілу цих коштів та звітує перед міністром з цього питання;

– розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на утримання центрального апарату міністерства і його територіальних органів, та інформує міністра про їх використання;

– за погодженням з міністром, здійснює функції з управління майном, яке знаходиться в сфері управління міністерства;

– формує та затверджує кадровий резерв міністерства, забезпечує організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міністерства;

– виконує інші функції, пов’язані із забезпеченням діяльності міністерства.

Виступ учня-правознавця

Відповідно до своїх основних завдань Секретаріат виконує такі функції:

– координує розроблення та виконання органами виконавчої влади планів роботи Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, у тому числі законопроектних робіт відповідно до пріоритетів урядової політики;

– координує роботу органів виконавчої влади, пов’язану з підготовкою проектів нормативно-правових актів та інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

– проводить роботу з підготовки засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, здійснює контроль за своєчасним поданням відповідних матеріалів міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади;

– забезпечує розроблення аналітичних, довідкових та інших матеріалів з питань, що розглядатимуться Кабінетом Міністрів України, урядовими комітетами, Прем’єр-міністром України, віце-прем’єр-міністрами України;

– забезпечує дотримання регламенту та інших вимог щодо оформлення та проходження документів, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

– готує експертні висновки щодо документів, поданих міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, стосовно відповідності цих документів пріоритетам урядової політики, визначеним у планах роботи Кабінету Міністрів України та урядових комітетів;

– повертає документи, подані міністрами, керівниками інших центральних органів виконавчої влади на розгляд Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, для доопрацювання у разі порушення вимог щодо їх оформлення;

– сприяє міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у доопрацюванні повернутих документів шляхом проведення консультацій з працівниками апарату зазначених органів;

– складає протоколи засідань Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, забезпечує їх направлення членам Кабінету Міністрів України;

– організовує контроль за виконанням органами виконавчої влади рішень Кабінету Міністрів України та урядових комітетів, а також доручень Прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів України;

– організовує проведення органами виконавчої влади моніторингу соціально-економічного стану та у разі потреби – розроблення пропозицій щодо коригування урядової політики;

– організовує вивчення та візування в органах виконавчої влади законів України, що надійшли на підпис Президентові України;

– здійснює редагування проектів нормативно-правових актів та інших документів;

– здійснює облік і систематизацію нормативно-правових актів;

– забезпечує ведення діловодства;

– здійснює фінансове, матеріально-технічне та господарсько-побутове забезпечення діяльності Кабінету Міністрів та урядових комітетів.

Міні лекція вчителя

Державними секретарями, їх першими заступниками та заступниками можуть бути особи, які постійно проживають в Україні і є її громадянами,

мають вищу освіту,

досвід управлінської роботи не менш як п’ять років

Державні секретарі, їх перші заступники та заступники можуть бути звільнені з посад лише в разі неналежного виконання обов’язків, неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я, набрання чинності обвинувальним вироком суду щодо них та в інших випадках, передбачених Законом України «Про державну службу». Припинення повноважень Кабінету Міністрів України, зміни в його складі не можуть бути підставою для звільнення з посад державних секретарів, їх перших заступників та заступників.

Запитання:

– Як ви вважаєте, чи зможуть нововведення  у сфері системи управління вирішити проблеми, які назріли у регіонах України?

Розповідь вчителя

Для того, щоб вирішувати проблеми регіонів органи виконавчої влади  проводили і проводять регіональну політику.

Робота з термінами:

   Регіональна політика – це сфера діяльності з управління економічним, соціальним, екологічним і політичним розвитком краї­ни в регіональному аспекті відповідно до заздалегідь розробленої програми.

Розповідь вчителя

Метою регіональної політики є створення умов для ди­намічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів, поглиблення процесів ринкової трансформації, підвищен­ня рівня життя населення, забезпечення гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина  незалежно від місця проживання, а також по­глибленні процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування.

Видано Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів” від 08.09.2005 р. № 2850-ІV (з урахуванням змін від 25.06.2009№ 1562) завданням  якого було  визначення домінант регіональної політики за двома напрямами: стимулювання розвитку регіонів та підтримка депресивних територій .

Так, Закон передбачає узгодження діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку на основі угод щодо регіонального розвитку, що укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами. Крім того, у Законі закладаються принципи та основні імперативи надання території статусу депресивної, порядку фінансування програм подолання депресивності та відповідної звітності.

Запитання:

– У якому ж стані перебував процес проведення регіональної політики на 2000 рік?

 Виступ учня- аналітика (1 учень)

Саме брак власної регіональної  призвів до значних диспропорцій у регіональній структурі економіки держави, нагромадження економічних та соціальних проблем.

Основними проблемами регіональної політики, які потребували вирішення найближчим часом, були:

– по-перше, криза регіонального управління, яка полягає у недостатньому рівні повноважень місцевої влади та частій зміні керівників обласних і районних державних адміністрацій та їх команд;

– по-друге, негативні тенденції регіонального розвитку та посилення диференціації у рівнях соціально-економічного розвитку регіонів,

– по-третє, здебільшого штучна міжрегіональна напруженість, яка створює загрозу єдності нації та держави.

Надзвичайно актуальною проблемою у сфері реалізації регіональної політики на всіх рівнях єбуло її низьке кадрове забезпечення.

Тому цілком логічною є теза, що для більш ефективного управління регіонами в країні має зростати роль регіонального і місцевого самоврядування, громадських організацій, які є більш наближеними до інтересів громад і регіонів.

Виступ учня-аналітика(2 учень)

Важливою проблемою діяльності регіонального та місцевого самоврядування також є питання відновлення їх повноцінних органів. Мова йде про врегулювання взаємовідносин між представницькими районними та обласними радами і державними адміністраціями. Як відомо, сьогодні, вищезазначені ради не мають власних виконавчих органів, а їх функції виконують місцеві державні адміністрації. Тобто, управління об’єктами спільної власності територіальних громад, а також розподіл коштів між територіальними громадами, що надходять з Державного бюджету фактично здійснюють місцеві адміністрації.

Парадоксальна ситуація в місцевому самоврядуванні складається і в забезпеченні фінансової самостійності його органів. Їх доходна частина формується в основному за рахунок загальнодержавних податків і зборів, місцеві ж збори мають незначну частку. Такий розподіл бюджетних коштів не стимулює місцеві органи самоврядування до нарощування економічного потенціалу, до збільшення доходу. Адже відомо, що чим більший доход, тим більшими будуть вилучення, а субвенції будуть розраховані у відповідності з кількістю населення і жодної копійки додатково. Отже, треба відкрити шлях до роздержавлення окремих загальнодержавних податків і зборів та переведення їх в розряд місцевих. Особливо це стосується податку на нерухомість, в тому числі й на землю. Без цього не може бути й мови про місцеве самоврядування та регіональний розвиток.

До проблем соціально-економічного плану, з якими зіткнулися органи місцевого самоврядування відносяться також: передача в підпорядкування органів місцевого самоврядування об’єктів комунальної власності без відповідного фінансового забезпечення, високий рівень прихованого безробіття, суттєва заборгованість підприємств по виплаті заробітної плати громадянам, затримки з виплатою пенсій, систематичне відключення електроенергії особливо в сільській місцевості та т.і.

Виступ учня – аналітика (3 учень)

Викликали стурбованість і система охорони здоров’я та громадського порядку. Все це, природно, вплинуло на рівень обслуговування та оплати послуг, які надають підприємства підпорядковані місцевому самоврядуванню.

Зазначимо, що проблемами фінансового забезпечення регіонів із Державного бюджету залишаються:

1. Значна залежність місцевих бюджетів від загальнодержавних трансфертів.

2. Показова диференціація доходів і видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення.

3. Спрямування значної кількості видатків (близько 60% за підсумками 2004 року) на фінансування соціально-культурних цілей. Місцеві органи влади не мають фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення на належному рівні. До того ж, у бюджетній системі України відсутні механізми, які б враховували реальні потреби територій у соціальних послугах.

Запитання:

–         Що потрібно зробити для того, щоб вийти із такої складної ситуації?

Слово вчителя

Регіональна політика має спрямовуватися на: створення в усіх регіонах, містах, сільській місцевості, населених пунктах будь-якого масштабу адекватних умов для життєдіяльності люди­ни, реалізації її можливостей, відтворення робочої сили, праці, по­буту, відпочинку; поступового зниження антропо – та техногенно­го тиску на територію з урахуванням екологічної ємності кожного з регіонів, підтримання або відновлення екологічної рівноваги.

ІV. Закріплення нових знань

Запитання:

-З якою метою в україні проводиться адміністративна реформа та яких успіхів досягли?

 

V. Підсумок заняття.

Учитель підбиває підсумки заняття, оцінює діяльність учнів, визначає чи була досягнута мета.

VІ. Домашнє завдання.

Написати повідомлення на тему «Регіональна політика уряду України»

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,319sec