СТАВЛЕННЯ ЛЮДИНИ ДО ЛЮДИНИ

Мета: збагачувати духовне життя учнів; зміцнювати життєву позицію; підвищувати громадянську активність; показати моральну суть правових норм; формувати досвід належної поведінки; захищати матеріальні й моральні цінності суспільства.

Обладнання: грамзапис «Аве – Маріє», «Родина», симфонії Моцарта, Бетховена, роздатковий матеріал (правові документи: «Конвенція ООН про права дитини», «Конституція України»), Біблія, твори В.Сухомлинського.

Учитель (лунає симфонія Моцарта, говорить при стишеній мелодії).

Хто ми? Навіщо прийшли у цей світ? Куди йде наше життя? Кожен, хто з’явився на світ Божий, претендує на щасливу долю. Але одні її мають, інших вона вперто обминає. Сьогодні світ приходить до усвідомлення необхідності жити за законами тисячолітньої давності, за законами мудрого вчення — Біблії, а саме ‘ взаєморозуміння, взаємоповаги, терпимості. Нинішньому поколінню слід опанувати науку добра вже зараз, бо саме теперішні громадяни повинні будувати новий світ, у якому не буде конфліктів, воєн, а всі спірні питання регулюватимуться законами. Сьогодні ми з’ясуємо питання, чому ми народжені, чому повинні нести відповідальність за життя, істину, любов. На нашому засіданні присутні й ваші батьки. Вони допоможуть нам у розкритті нашої теми.

«Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за всіляких обставин!» — говорить житейська мудрість.

(Лунає музика «Аве Марія». На стінах — портрети Мадонн Б.Мурільо, Рафаеля, Л. да Вінчі.)

Учитель. Вам, моїм учням, 14 років. Ви стоїте на порозі складного періоду, який Жан Жак Руссо назвав «другим народженням особистості». Саме тому сьогодні відбудеться розмова про найцінніше, вічний людський скарб — доброту. Крім доброти, у світі є й інші людські почуття — любов, прощення. їх не придбаєш у магазині, їх ні в кого не позичиш, їх просто можна виховати і виростити в собі. Кожному під силу навчитися бути добрим, людяним, милосердним.

Перший учень. Для краси народжується квітка,

Для родин народжується рід,

Для польоту — лебідь і лебідка,

А людина — для добра і щастя…

Другий учень. Сказав мудрець:

«Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вишу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

    Хай оживає істина стара —

    Людина починається з добра!»

Третій учень. Все упованіє моє

    На тебе, мій пресвітлий раю,

    На милосердіє твоє,

    Все упованіє моє

    На тебе, мати, возлагаю.

    Святая сило всіх святих,

    Пренепорочная, благая!..

    Учитель. Милосердя, доброта… Ще з давньогрецьких часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді — є в характері і нашого народу.

Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей, які прийшли на допомогу народові Вірменії, Туреччини, Індії після страшних землетрусів; трагедії у Таджикистані та під час аварії на ЧАЕС.

Перший учень. Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли на радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Бо доброта не тільки те, Що обіймає тепле слово, В цім почутті така основа, Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте сяйво доброти!

Учитель. Доброта і милосердя — багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й земна твердь не хитається під ногами.

Милосердя й доброта — як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба у звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?

Важко уявити собі, що люди страждають не через голод, а через ге, що не чують украй необхідного «Добрий день!».

Другий учень. Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній —

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке —

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів…

Учитель. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими «сліпими» та «глухими» слід терпеливо говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.

«Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини СТОЮ хто-небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…» — так писав письменник-гуманіст А.Чехов.

Третій учень. Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

1 променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань,

А ти шукаєш в людях доброти…

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,317sec