Спілкування, мовлення і мовленнєві засоби особистості

План:

  1. Поняття комунікації.
  2. Спілкування і мовлення, види мовлення.
  3. Функції спілкування.

Поняття комунікації

Комунікація (від лат. сommunico – роблю загальним, зв’язую, спілкуюсь) являє собою смисловий аспект соціальної взаємодії. Вона передбачає обмін уявленнями, ціннісними орієнтаціями, ідеями, емоціями, почуттями.

Люди спілкуються за допомогою вербальної та невербальної комунікації. Засобом вербальної комунікації є слова з їхніми значеннями – мовлення.

У спілкуванні людей завжди включаються, крім передавання інформації, емоції. Емоційне ставлення, що супроводжує мовне висловлювання, утворює невербальну комунікацію. До засобів невербальної комунікації належать жести, міміка, інтонації, паузи, сміх, сльози.

Спілкування і мовлення, види мовлення

Спілкуванння – це форма психологічного взаємозв’язку людей у процесі спільної життєдіяльності; процес становлення та розвитку контактів між людьми.

Головним засобом спілкування між людьми є слово – найважливіша мовна одиниця.

Мова – це система знаків, які мають певне значення й використовуються для передавання та зберігання інформації.

Мовлення – це процес використання людиною мови для спілкування.

У своїй діяльності людина користується різними видами мовлення. У спілкуванні широко використовують зовнішнє (усне монологічне, усне діалогічне, писемне) і внутрішнє мовлення. В усному мовленні спілкування здійснюється за допомогою мовних засобів, що сприймаються на слух.

Усне монологічне мовлення – це мовлення однієї людини: доповідача, лектора, оповідача.

Розмовне, або діалогічне мовлення відбувається у формі розмови між двома або кількома особами.

На відміну від усного, писемне мовлення використовує письмові знаки та має свої конструктивні особливості. Писемне мовлення за конструкцією складніше і важче за усне мовлення, але воно дає змогу в процесі писання ретельно працювати над словесним оформленням думки.

Внутрішнє мовлення існує тільки в нашому мозку, це мовлення, звернене до самих себе. Внутрішнє мовлення важливе для процесу мислення, самосвідомості і регулювання поведінки. Мовний досвід людини у спілкуванні з іншими людьми визначає смисл внутрішнього мовлення. Воно є початковим моментом мовного висловлювання і тому використовується при спілкуванні людини з людиною.

Функції спілкування

Якщо існує потреба в спілкуванні, то повинні існувати і визначені функції, якими наділена ця діяльність. Спонукальні мотиви до спілкування різні. Враховуючи різні потреби, розрізняють наступні функції спілкування:

  • Контактна – встановлення контакту як стану обопільної готовності до прийому та передачі інформації.
  • Інформаційний обмін.
  • Спонукальна стимуляція активності партнера по спілкуванню, спрямовуючи його на виконання тих чи інших дій.
  • Координаційна – взаємне узгодження спільних дій.
  • Розуміння – не тільки адекватне сприйняття змісту вербального повідомлення, але й почуттєве розуміння партнерами один одного (своїх намірів, переживань, відносин).
  • Обмін емоціями – стимуляція у партнера визначених почуттів і настроїв.
  • Встановлення відносин – усвідомлення свого місця в системі рольових, статутних, ділових та інших відносин у суспільстві.
  • Маніпулятивна – надання впливу, націленого на зміну установок, думок, рішень, намірів партнера.

До психологічних функцій спілкування відносять також:

  • забезпечення психологічного комфорту;
  • задоволення своєї потреби у спілкуванні;
  • функція самоствердження.
завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 1,126sec