Сократівська бесіда «Чому болить душа?»

– Совість… Яке застаріле немодне слово. Кому вона потрібна? Людина, яку мучить совість, часто виглядає смішною серед своїх однолітків.

Людство давно прагне дати відповідь на вічні запитання:

  • Чому болить душа?
  • Хто винен?
  • Що робити?
  • А, може, без совісті жити легше?
  • Що краще: давати чи брати?

В наш прагматичний вік поняття «совість» стало забуватись, стиратись, відійшло на задній план. Воно нагадує сивого старого в занедбаному потертому одязі, забутого всіма, що сидить в переході і простягає руку. У когось такий старий викликає співчуття, милосердя, а частіше – нерозуміння і байдужість. На жаль, створюється враження, що більшість людей сьогодні забули про гуманність, любов до ближнього, співчуття. Очевидно, сьогоднішнім Доріанам Греям совість і боягузтво здаються, по суті, одним і тим же. Вони прагнуть бути сміливими. А можливо, даремно сьогоднішню молодь звинувачувати в цинізмі та прагматизмі? Як ви дивитесь на поняття «совість»? Як відноситесь до людини, у якої душа болить через прикрий випадок?

– Вважаю людську совість зовсім не зайвою. І часто прислухаюсь до «хробачка» в своїй душі, часто стараюсь сам оцінити свої вчинки і краще пізнати самого себе.

– Інколи відчуваю муку совісті через здійснені помилки і промахи, тому стараюсь виправити їх, загладити.

Совість стримує від окремих вчинків, значить, породжує страх перед осудом оточуючих. А, значить, совісна людина – боягуз.

  • Наявність совісті допомагає людині вірніше оцінити свою поведінку, навчитись спілкуванню з людьми, давати правильну оцінку ситуації, в якій може опинитися кожен з нас. Тому час від часу болить душа, якщо щось зроблю не так, ображу друзів; нечемно поведусь з батьками, знайомими.
  • Приспати совість, «вмовити» її практично неможливо. Хоч багатьом це вдається досить легко, але таким я не заздрю: зло все рівно повернеться до тебе бумерангом.
  • Не такі вже ми, молодь, погані і безсердечні, як про нас думають. Можливо, сьогоднішня дійсність, робить нас не такими романтичними, заставляє прагматично оцінювати себе і свої можливості.
  • Звичайно, приємно одержувати дарунки від батьків, від життя, від долі, але не менш відрадно і поділитися з ближнім (якщо маєш чим). І тоді не мучитимуть докори совісті, що зробив щось не так.
  • Бувають ситуації, коли легше буде жити, якщо заставиш замовкнути свою совість.

«Співчуття, якщо за ним нема ніякого поруху душі, гірше байдужості», В.Сухомлинський. То ж хіба краще здаватись совісним, а насправді дбати лише про спокій своєї душі? Душа має боліти, страждати, трудитись і вдень і вночі.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,325sec