СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ДЛЯ ПСИХОЛОГА

Адиктивна поведінка — система стосунків, спрямованість учинків людини, які призводять до вживання нею наркогенних засобів; стадія наркотизації без вираженої психічної та фізичної залежності.

Асоціальна поведінка — поведінка, яка не відповідає суспільним нормам. Буває трьох видів: а) аморальна— порушення норм моралі й правил людського співжиття;

б) протиправна — правопорушення, яке підлягає покаранню, але не кримінальному; в) злочинна — порушення кримінально-правових норм.

Виправлення засудженого — процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Девіантпа поведінка — здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки. До основних видів девіантної поведінки належать, перш за все, злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція. Па думку Е. Дюркгейма, вірогідність девіацій поведінки істотно зростає при ослабленні нормативного контролю, що відбувається на рівні соціуму. Відповідно до теорії аномії Р. Мсртона, девіантна
поведінка виникає перш за все тоді, коли цінності, що суспільно приймаються і задаються, не можуть бути досягнуті деякою частиною цього суспільства. У контексті теорії соціалізації, до девіантної поведінки схильні люди, соціалізація яких здійснювалася в умовах заохочення або ігнорування окремих елементів девіантної поведінки (насильство, аморальність). У теорії стигматизації вважається, що поява девіантної поведінки стає можливою вже за одного лише визначення індивіда як такого, котрий соціально відхиляється, і вживання щодо нього репресивних або виправних заходів.

Делінквентність (англ. «провинність») — психічна готовність до правопорушення; поняття характеризує випадки вчинків, які постійно повторюються та є асоціальними за спрямованістю.

Депресія — хворобливий стан пригніченості, безвиході, коли людина почувається глибоко нещасною і цілковито нездатною відчувати задоволення, такою, яка втратила мету і зміст життя. Депресія — стан, що характеризується пригноблюваним настроєм, важкими душевними стражданнями, зниженням здатності отримувати задоволення, зниженням психічної активності, різноманітними відхиленнями в роботі внутрішніх органів.

Дитина — людина, яка не досягла дорослого віку. Визначення поняття «дитина», так само як і поняття «дорослий вік», змінюється залежно від культурних особливостей кожної іншої країни. (Конвенція з прав дитини визначає дитину як людську істоту, котра не досягла віку вісімнадцяти років.) Але пріоритет у цій сфері залишається за національними законодавствами.

Група осіб — це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності — реалізація державою в особі суду свого повноваження, згідно з яким вона відмовляється за наявності підстав, передбачених КК, від державного осуду особи, котра вчинила злочин, а також від покладання на неї обмежень особистого, майнового або іншого характеру, встановлених законом за вчинення цього злочину.

Злочин невеликої тяжкості — злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м’яке покарання.

Злочин середньої тяжкості — злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

Кваліфікація злочинів — точне встановлення відповідності вчиненого винним суспільно небезпечного діяння складу конкретного злочину, закріпленого у кримінальному законі.

Конформність — властива людині тенденція змінювати свою поведінку залежно від впливу інших людей, щоб вона відповідала переконанням інших; конформність — явище не загальнообов’язкове, існують особистості малоконформні; значною мірою неконформність є якістю вродженою, але істотну роль у її формуванні можуть відіграти й елементи життєвого досвіду людини.

Крайня необхідність — вимушене заподіяння шкоди правоохоронним інтересам із метою усунення загрожувальної небезпеки, якщо вона в такій обстановці не могла бути усунена іншими засобами та якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

Кримінальна відповідальність — це вимушене зазнавання особою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також передбачених КК обмежень особистого, майнового або іншого характеру, що визначаються обвинувачувальним вироком суду і покладаються на винного спеціальними органами держави.

Необхідна оборона — дії, вчинені з метою захисту законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Неповнолітній — особа, яка не досягла повноліття (18 років).

Обвинувачений — особа, щодо якої у Кримінально-процесуальному кодексі винесено постанову про притягнення як обвинуваченого.

Об’єкт злочину — це суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, та які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність.

Об’єктивна сторона злочину — зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільним небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільними небезпечними наслідками, причиновим зв’язком між діянням і суспільними ебезпечними наслідками, місцем, часом, обставинами, способом, а також засобами вчинення
злочину.

Організована група — стійке об’єднання декількох осіб (понад трьох суб’єктів злочину), які попередньо зорганізувалися для готування або вчинення злочинів.

Особливо тяжкий злочин — це злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Паттерн (анг.pаttеrn — модель, зразок) — значення передається словами «шаблон», «система», «структура», «принцип», «модель». За змістом цей термін подібний до терміна «характер».

Педагогічна занедбаність — наслідки дезінтегруючого впливу на розвиток особистості при домінуванні психолого-педагогічних факторів. Вони проявляються, перш за все, у слабкому оволодінні провідними видами діяльності (рольова гра, навчання), які забезпечують повноцінний індивідуально-психологічний і особистісний розвиток.
Наслідком є недоліки, упущення, відхилення в діяльності, поведінці, спілкуванні.

Підозрюваний — особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Підсудний — обвинувачена особа у разі призначення справи до судового розгляду.

Повторність злочинів — визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Потерпілий — особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду та яка визнана потерпілою постановою особи, котра проводить дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду.

Правова система — сукупність внутрішньо погоджених, взаємозалежних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких публічна влада здійснює регулятивно-організуючий і стабілізуючий вплив на суспільні відносини, поведінку людей і їх об’єднань (закріплення, регулювання, дозвіл, заборона, переконання і примус, стимулювання й обмеження, превенція, санкції, відповідальність тощо).

Презумпція невинності — особа вважається невинною у вчиненні злочину і не може бути кримінально покарана, доки її вину не буде визнано в законному порядку і встановлено обвинувачу вальним вироком суду.

Психосоматика — напрям медичних досліджень, який вивчає вплив психічних чинників на виникнення і перебіг соматичних, непсихічних хвороб.

Ресоціалізація — свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Рецидив злочинів — учинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Система законодавства — сукупність джерел права, що є формою вираження права, тобто сукупність законів і підзаконних нормативних актів.

Система права — об’єктивно зумовлена внутрішня організація та структура права певної держави, що виражає єдність і узгодженість юридичних норм і об’єктивний поділ їх на галузі та інститути відповідно до особливостей суспільних стосунків.

Склад злочину — це сукупність установлених у кримінальному законі юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних), що визначають учинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Соціалізація — багатосторонній процес освоєння людської культури і життя в суспільстві, засвоєння його норм, правил, знань. Одним із соціально-психологічних механізмів соціалізації є адаптація як пристосування індивіда до виконання ним певної соціальної ролі.

Соціальна дезадаптація в педагогічному аспекті — особливий вид поведінки, що не відповідає основним суспільним нормам, визнаним як обов’язкові.

Соціальна занедбаність — такі наслідки недостатніх виховних факторів, які призводять до упущень у соціалізації, в розвитку соціальних якостей, потреб, ціннісних орієнтацій, слабкої соціальної рефлексії, в набутті мінімального соціального досвіду, труднощів
у оволодінні соціальними ролями. Зазвичай, такі неповнолітні розвиваються в особливому соціальному середовищі, неповноцінному за структурою (відсутність або заміна одного з батьків, низький соціальний рівень самих батьків і педагогів, соціальна деривація і сегрегація дитини).

Стрес — стан організму, що проявляється у формі напруження або специфічних пристосувальних реакцій у відповідь на дію зовнішніх або внутрішніх чинників.

Стрес-реакція — захисна реакція організму у відповідь на стресову ситуацію.

Стрес-фактор — причина, що викликає стрес.

Суб’єктивна сторона злочину — внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості та волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчинюється, і до його наслідків.

Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Сукупність злочинів — учинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини Кримінального кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

Тяжкий злочин — злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Формування — процес становлення людини як соціальної істоти під впливом усіх без винятку факторів — соціальних, економічних, ідеологічних, психологічних тощо.

Цивільно-правова відповідальність — невигідні майнові наслідки, встановлені законом або договором на випадок невиконання абсолютного обов’язку або невиконання чи неналежного виконання боржником свого обов’язку

завантаження...
WordPress: 23.2MB | MySQL:26 | 0,603sec