СЛОВНИК ПСИХОЛОГА

КОМПЕТЕНЦІЯ    (від лат. competentia – приналежність по праву) – 1) коло повноважень, прав і обов’язків конкретного державного органа;

2) коло питань, у яких дана посадова особа має знання, досвід.

 

КОМПЕТЕНЦІЯ – готовність учня використовувати засвоєні знання, навчальні уміння і навички, а також способи діяльності в житті для рішення практичних і теоретичних задач. (Готовність – “згода зробити що-небудь” чи “стан при якому усе зроблено, усе готово для чого-небудь”.)*

 

КОМПЕТЕНТНІСТЬ (від лат. competens – належний, здатний) – 1) міра відповідності знань, умінь і досвіду особистості, визначеного соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних ним задач і розв’язуваних проблем. На відміну від терміна “кваліфікація”, включає крім сугубо професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як ініціатива, співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні здібності, уміння учитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати інформацію; 2) область повноважень органа управління, посадової особи; коло питань, по яким вони мають право прийняття рішень.

 

КОМПЕТЕНТНІСТЬ – володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне відношення до неї і предмету діяльності.*

 

Компетентність – це характеристики, які можна визначити шляхом спостережень за діяльністю особистості, за її вміннями.

 

КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ПРОФЕСІЙНА – володіння вчителем необхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначають сформованість його педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особистості вчителя як носія визначених цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.

 

КОМПЕТЕНТНИЙ     (від лат. competens – здатний, відповідний) – 1) обізнаний, авторитетний у якій-небудь області; 2) що володіє компетенцією, якими-небудь правами, повноваженнями; 3) бути компетентним – значить уміти мобілізувати в даній ситуації придбані знання і досвід

 

КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ
– відносяться до загального змісту освіти.

 

ЗАГАЛЬно-ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ – відносяться до визначеного кола навчальних предметів і освітніх областей.

ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ – що мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.

 

 

Групи ключових компетентностей

 

Соціальні компетентності – пов’язані з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю особистості.

 

Мотиваційні компетентності – пов’язані з внутрішньою мотивацією, інтересами, індивідуальним вибором особистості.

 

Функціональні компетентності – пов’язані з сферою знань, вмінь і навичок оперувати науковими знаннями та фактичним матеріалом.

 

 

Основні групи компетенцій, зазначених

У ДЕРЖАВНОМУ стандарті базової і повної середньої освіти

Самоосвітня компетенція – пов’язана з потребою та готовністю постійно навчатися як у професійній діяльності, так і в особистісному та суспільному житті.

 

ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ – зв’язана з формуванням уміння самостійно шукати, аналізувати і відбирати необхідну інформацію з використанням сучасних інформаційних технологій, а також організовувати, перетворювати, зберігати і передавати цю інформацію.

 

Комуникативна КОМПЕТЕНЦІЯ – включає знання необхідних мов і способів взаємодії з людьми та подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі.

 

СОЦІАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ – 1) означає оволодіння мінімально необхідними для життя в сучасному суспільстві навичками соціальної активності і функціональної грамотності; 2) соціальні навички, що дозволяють людині адекватно виконувати норми і правила життя в суспільстві.

 

ГРОМАДЯНСЬКА КОМПЕТЕНЦіЯ – розвиток здатностей бути громадянином, який володiє демократичною, громадянською культурою, усвiдомлює цiнностi свободи, прав людини, вiдповiдальностi, готовий до компетентної участi у громадянському життi.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 1,108sec