Склад , властивості, застосування найважливіших органічних сполук

Тема.  Склад , властивості, застосування найважливіших органічних сполук.

Мета :повторити склад,  властивості, застосування найважливіших органічних

сполук, розглянуті  під час вивчення хіміі 9 класу; узагальнити і

систематизувати  знання  про властивості  найважливіших  органічних

речовин  на основі складу їх молекул та застосування  – на основі

властивостей.

Тип уроку: узагальнення  й систематизації знань.

Форми роботи: фронтальна бесіда,індивідуальна.

Обладнання: опорні схеми, моделі молекул органічних речовин.

Хід уроку

 І. Організація класу

 

ІІ. Актуалізація опорних знань. Мотивація навчальної діяльності

 

– Чому органічну хімію називають хімією сполук Карбону?

– Складіть схему будови атома Карбону.

– Назвіть можливі валентності та ступені окиснення атома Карбону.

– Чому атоми Карбону можуть утворювати хімічні зв’язки один з одним?

– Розглянемо будову зовнішнього електронного рівня атома Карбону.

 

ІІІ.Узагальнення й систематизація знань.

1.Хімічна розминка (фронтальна бесіда)

  • Який тип зв’язку називається ковалентним?
  • Які хімічні елементи, крім Карбону, найчастіше перебувають у складі орга­нічних сполук?
  • Чому  органічних сполук більше, ніж неорганічних?
  • Де в домашніх умовах ви найчастіше використовуєте органічні речовини?

2. Класи органічних речовин

Класифікація органічних сполук

(за будовою карбонового ланцюга)

 

3.Класифікація вуглеводнів

 

 

Насичені аліфатичні вуглеводні (алкани) — це сполуки, у яких між атомами Карбону утворюється тільки δ-зв’язок та які мають загальну формулу — СnН2n+2, де n — число атомів Карбону n≥1, наприклад:

3 – СН2 – СН2 – CН3.

Стара назва алканів, яка і досі застосовується,—парафін.

Ненасичені аліфатичні вуглеводні, що містять один подвійний зв’язок (крім δ-, ще один π-зв’язок), називаються алкенами та мають загальну формулу — СnН2n, де n≥2, наприклад:

СН2 = СН2 , СН2 = СН – CН3.

Етен               Пропен

Ненасичені аліфатичні вуглеводні з двома подвійними зв’язками нази­вають алкадієнами. Їх загальна формула — СnН2n-2 , наприклад:

СН2 = С = СН2, СН2 = СН – СН = СН2

     Пропадієн            Бута-1,3-дієн

Ненасичені аліфатичні вуглеводні з одним потрійним зв’язком (крім δ-, ще два π-зв’язки між двома атомами Карбону) називають алкінами. Їх загальна формула — СnН2n-2, така ж як у алкадієнів, наприклад:

СН ≡ СН,  СН3 – С ≡ СН.

Етин         Пропін

Група вуглеводнів, що має назву ароматичні, або арени, вам відома на прикладі вуглеводнів із загальною формулою СnН2n-6.

В органічній хімії вуглеводні вважаються родоначальними струк­турами. Різноманітні сполуки розглядаються як похідні вуглеводнів, отриманих уведенням у них функціональних (характеристичних) груп.

4.Функціональні (характеристичні) групи

До складу більшості органічних сполук, крім атомів Карбону та Гідрогену, входять також атоми інших елементів (що не входять до карбонового скелету молекули). Ці атоми, або їх групи, що визначають фізичні та хімічні властивості органічних сполук, називаються функ­ціональними (характеристичними) групами. Найважливіші функ­ціональні групи подано у таблиці 1.

За наявністю тієї чи іншої функціональної групи сполуки відносять до певної групи (вуглеводні, оксигеновмісні, нітрогеновмісні тощо), а ті, в свою чергу, поділяються на класи (див. табл. 2).

5.Найважливіші функціональні групи

 

Функціональна група

Позначення

Назва

Наl­−(−F, −СІ, −Вг, −І)

Галоген

−ОН

Гідроксо

>С=O

Карбоніл

−СООН

Карбоксил

−NН2, >NН, >N−

Аміногрупа

−SO3H

Нітрогрупа

 

6. Класифікація органічних сполук

                                     (за наявністю функціональних груп)    

 

Клас сполук

Функціональна група

Загальна формула

Склад сполук

1

2

3

4

Галогенопохідні

−Наl­(F, СІ, Вг, І) R−Наl­ СnН2n+1Наl

Оксигеновмісні

Одноатомні спирти

(алканоли)

−ОН R−ОН СnН2n+2О
Феноли −ОН Ar−ОН СnН2n-6О

Алканалі (Альдегіди)

СnН2nО
Алканони (Кетони)  

 

 

 

СnН2nО
Карбонові кислоти СnН2nО2
Етери (прості ефіри) −О− R1 −О− R2 СnН2n+2О
Естери (складні ефіри) СnН2nО2

Нітрогеновмісні

Аміни (первинні) −NН2 R−NН2 СnН2n+3 N
Нітросполуки −NО2 R−NО2 СnН2n+1
Амінокислоти −NН2

 

R−СООН

׀

2

СnН2n+1NO2

 

Оксигеновмісні сполуки поділяються на гідроксильні (спирти та феноли), карбонільні (альдегіди та кетони) та карбоксильні (карбонові кислоти).

Спирти — це похідні вуглеводнів, у молекулі яких один або кілька атомів Гідрогену заміщено на гідроксогрупу -ОН. Наприклад, СН3-ОН, метанол.

Альдегіди — це карбонільні сполуки, у яких функціональна група >С = О зв’язана лише з одним замісником, наприклад, метаналь.

У випадку кетонів карбонільна група зв’язана з двома (у загальному випадку різними) замісниками.

Карбонові кислоти — це похідні вуглеводнів, що містять функціональні

карбоксильні групи.

ІV. Підведення підсумків. Оцінювання

V. Домашнє завдання

Повторити основні класи органічних сполук.

 

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Конспект Him 11 (1) (1.0 MiB, Завантажень: 52)

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

презентацыя Him11 (1) (672.0 KiB, Завантажень: 36)

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,318sec