Серпень у нашому житті: свята, прислів’я, приказки

Серед багатьох місяців серпню належить особлива роль. І це цілком природно. Протягом року хлібороб, якщо можна так висловитися, працював на останній місяць літа. Від того, як защедрив урожай, залежали статки селянина, його добробут і майбутнє. Відтак із серпнем — вінцем року — люди пов’язували свої найсок-ровенніші надії.

Але одна справа — виростити врожай, а інша — вчасно зібрати збіжжя. Не випадково в народі казали: «Один серпневий день рік годує». Тому хлібороби відкладали всі нагальні справи, намагалися зосередити зусилля лише на жнивах. Зрання і до пізнього вечора селяни не мали перепочинку, бо, як мовиться в прислів’ї, «Серпень втоми не знає — все збирає, припасає».

Як відомо, кожен місяць мав свої «перепочинкові дні». До таких належали більш чи менш значущі свята, котрими й регулювали працю з відпочинком. Лише для серпня народно-обрядова структура їх майже не передбачала. Традиційний агрокалендар свідомо зробив виняток місяцеві жнив. Для цієї пори року існувало золоте правило, що опредметнилось у народному прислів’ї: «У хліба короткі ноги,— як утече, то й довгими не наздоженеш!»

Останній місяць літа відповідно прибрав і назву, пов’язану з жнивами. Слово «серпень» походить од знаряддя, яким у давнину жали зернові. Воно має спільнослов’янське значення. У чеській, польській та словенській мовах восьмий місяць року відповідно йменується «српн», «серпень» та «велікі српан»; щоправда, в словенців ще є і «малі српан», але він стосується липня. До речі, в південних слов’ян, де жнива починаються раніше, ніж у нас, ця назва також стосується сьомого.місяця— болгарське («срг>пан») і сербохорватське («српань»).

Діалектична скарбниця серпня також приберегла чимало оригінальних назв. Однією з найдавніших, про що підтверджують давньоруські джерела, була «заверь». На думку дослідників, вона походить од дієслова «заревати», себто «ревіти». О цій порі наші далекі пращури влаштовували оленячі гони; від того, що довколишні ліси відлунювали протяжним погуком диких тварин, і назвали цю пору «заревом».

1 серпня – Мокрини . За цим днем прогнозували, якою буде осінь.

Якщо зранку йтиме дощ, то початок осені буде дощовий; задощить опівдні – дощовою буде середина осені; якщо ж дощ паде надвечір, то буде з дощами кінець осені.

2 серпня – Іллі. Це свято вельми пошанівне і пов’язане з аграрною магією. Праобразом Іллі є Перун – покровитель грому та блискавок. Його називали «громовим святом», або «святом грому». В цей день намагалися не працювати, навіть не ходити на полювання, боючись гніву Іллі, котрий може того, хто його не святкує, вдарити блискавкою. Зачувши грім, люди вірили, що це «Ілля їде по небу на золотій колісниці». (Додаток 4)

4 серпня – Марії – Магдалини.її вважають заступницею од холери.


Великі роси—льон буде сірий.

6 серпня – Бориса і Гліба.
Осінній Борис і Гліб (є і весняний — 15.05) завершував дозрівання всіх хлібів, починався період найбільшого збирання грибів. На Бориса і Гліба берися до хліба.

Борис і Гліб сіють ранній хліб. Прийшов Борис і Гліб — встиг у полі хліб.

7 серпня – Анни.
За цим днем завбачували зиму.

Яка погода до обіду, така й зима до грудня, а яка по обіді, то така після грудня. Якщо ранок холодний, то і зима буде сувора. Йде дощ— часто випадатимуть сніги.

9 серпня – Пантелеймона – Паликопа, Палія.
Люди в цей день намагалися не працювати, особливо звозити снопи з поля, побоюючись, що Паликоп запалить їх блискавкою. З цього приводу існувало безліч легенд. А ось одна із них.

Якось поїхав чоловік по снопи. В полі він зустрів незнайомця, що ходив поміж копами. Чужинець запитав його:

  • Що ти тут робиш? – Хліб звожу…
  • А хіба ти не знаєш, що сьогодні Паликопа?!
  • Ось звезу копи, – відповів господар, – отоді й взнаю, що це за Паликоп такий!

    Не встиг він дійти до воза , як небо нагло затягли грозові хмари, загримів грім, вдарила блискавка, і все жито згоріло. А від незнайомця й слід простиг.

    Вважалося, що пожежу можна погасити, якщо її тричі обійти з іконою святого Пантелеймона Палія.

    10 серпня – Смоленської ікони Божої матері.
    Це свято теж пов’язане з убезпеченням від пожеж. З цього приводу казали: «Палій пале, а Смоленська смаже». Тому, боячись, щоб не погоріли скирти, намагались не працювати, особливо перевозити чи скиртувати збіжжя. Біля кіп та стіжків клали шкаралупи від свячених крашанок.

    12 серпня – Сили, Івана-воїна.
    Щоб упізнати злодія, в церкві цього дня ставили біля ікони свічку Іванові, перевернуту догори. Якщо вона горітиме, то крадій буде мучитись. З дня Сили можна було починати сіяти озимину.

    14 серпня – Медовий, Маковий або Перший Спас (Маковія).
    Вважалося, що особливо помічні такі купелі з квітів чорнобривців при жовтяниці.

    З цього часу починали відлітати в вирій ранні птахи, бо вже «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло».

Спасівка – ластівка, а Петрівка – голодівка. Кусючий, як мухи у Спасівку.

До Спасівки бджола робить на пана, після Спасівки на себе. (Додаток 5)

15 серпня – Стефана.
Починали косити отаву.

16 серпня – Антона.
За цим днем прогнозували погоду в жовтні.

Антон на жовтень дивиться. Вітер з вихорами — на сніжну зиму.

Явдоха – сіногнійка (17). Селяни косили траву-отаву, завершували викопувати цибулю та часник, бо залишені в грунті вони можуть вимокнути. Треба було зібрати й малину, бо вона втрачає смак.

Спас
другий, Яблучний, (Великий), Преображення господнє(19).

Одне з найбільших хліборобських свят. Його ще називали святом врожаю. Кожен із селян вважав за святий обов’язок віднести до церкви на посвяту овочі, фрукти, гриби, мед у стільниках, хліб – щедрі віддарунки природи. Майже всі жінки, в котрих померли діти, не вживали до Спаса яблук.

Спас – усьому час. Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – збере їх нечиста. Перший Спас час припас, Петро і Павел – два прибавив, Ілля – пророк – три приволок. Добра антонівка до великого року. Антонівка вродила – наступного року хліб уродить. (Додаток 6)

21 серпня – Емиляна.
За цим днем завбачували січень.

23 серпня – Лаврентія.
Якщо у ставках вода тиха, то й осінь буде спокійною, а зима без завірюх.

25 серпня – Фотія. День свята вогню в гуцулів.

27 серпня – Феодосія.
Якщо буря цього дня, то на непогідний вересень.

28 серпня – Успення і перша Пречиста.
Це пора, коли повністю закінчували жнивувати і готувалися зустрічати осінь; початок вільного випасу в Карпатах. Хто до цього часу не встиг зібрати хліб, то влаштовували колективну братчину. До Успення мають бути остаточно зібрані всі фрукти. Про це стверджує примовка: Пречиста по груші ходила, Пречиста мішок загубила. Спасику – братику, оддай мені мішочок – не буду ходити у твій лісочок.

Після Успення вже починається «молоде» бабине літо, що триває до 11 вересня. Якщо о цій порі гарна погода, то «старе» бабине літо (11 – 12 вересня) буде не погідним.

З першої Пречистої починали сіяти в усіх зонах України. Господарі, розім’явши колоски з обжинкових вінків та «спасових борід» – залишених у кінці ниви об рядових стебел, перед засівом казали: «Роди, Боже, і благослови!»

За традицією, селяни в цей день не гатилися, бо «не годиться, доки не обсіюсь».

29 серпня – Хлібний, Горіховий або Третій Спас (післясвято Успення).

Починається відліт ластівок. Після успення прийшло – сонце на осінь пішло.

Відліт у цей день журавлів віщує ранню зиму. (Додаток 7)

Прислів’я

Двічі літо не буває.

Що літом родить, то зимою не шкодить.

Той, хто шукає в серпні холоду, натерпиться взимку голоду.

У серпні серпи гріють, а вода холодить.

У серпні спина мліє, а зерно спіє.

У серпні хліборобові три
роботи – косити, орати, й сіяти.

Принеси
нам, серпне, стільки кіпок, як у небі зірок.

У серпні рибку ловив та й урожай загубив
– зимою нічого їсти.

Як у серпні дбаєм, так зимою маєм.

Серпень виймає серпа зі стріхи, а вересень його ховає.

Серпневого дня зимовим тижнем не заміниш.

Змарнуєш на жнивах хвилину
– втратиш не одну зернину.

От діждали літа та нажали жита, поставили в копки та вдарили в гопки.

Швидше жніть до оборіжка – та пирогів повна діжка.

Пішла ганжа жито жати, та забула серпи взяти.

На нивку гній, на скотину лій, а на спину здоров’є.

Нивко, нивко, верни мою силку; на нивку гнойок, а на мене, молодую, лойок.

Жито половіє
– ще до жнив можна полового вола з’їсти.

Прийшли жнива, то й дівка крива.

Зяб глибокий
– овес високий.

Стій, сніп, на сто кіп, – що хіп, то й сніп, що колосок, то й мішок.

Не радій великому посіву, а радій гарному врожаю.

Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

Кусає комар до пори.

Де один грибок, там цілий вінок.

Хмари зачепилися за гай
– буде грибів урожай.

Затягнулися дощі на багато днів
– не чекай грибів.

Де народилися маслюки, там є у сповитку їх малюки.

Де народився один маслючок, там маслята повзуть з пелюшок.

Приказки

Грозовий серпень – на довгу й теплу осінь.

Відсиріло з обіду підсохле сіно – збереться на дощ.

Якщо вранці трава суха – з обіду захмариться.

Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду.

Якщо хмарно, а бджоли не ховаються у, вулик і продовжують літати в поле – дощу не буде.

Качки та гуси кричать, полощуться, пірнають і б’ють крильми – на дощ, притихають – на грозу.

Стерня, ламаючись, тріщить – на дощ.

Парує туман над лісом – пора йти по гриби.

Комарі, мухи та інші комахи набридливі – на дощ і негоду.

Якщо при сході сонця парка духота – під вечір збереться на дощ.

Якщо в тиху погоду шумить ліс – перед грозою.

Якщо вітер вдень дме з річки на берег, а ввечері з берега на річку, то чекай хорошої погоди.

Встановився східний вітер – припиняться літні дощі.

Вранці з’являється густа роса й туман – на паркий день.

Рибалки знають: якщо вітер дме на суходіл, а ввечері навпаки – із суші на воду, здіймаючи бриз,- чекай доброї погоди.

Якщо ввечері не з’явився туман і бракує роси – вночі можлива гроза.

Місяць – молодик «висить» ріжком униз так, що на його ріжку «відро з водою вдержиться,» – незабаром чекай дощу.

Хмари «переливають кольори» – віщують грозу.

Чим швидше «ростуть» на сході пір’їсті хмари, змінюючи форму, тим ймовірніша гроза.

Якщо по дощі на небі веселка – на третій день знову буде дощ.

Листя на деревах повертається верхнім боком донизу – на дощ.

Хмариться небо, а квіточки жовтецю розкриті – на зливу не сподівайся; якщо ж у спеку він стулить пелюстки – невдовзі задощить.

Зібрали рожеві пелюстки тендітні квіточки квасениці, ніби ховаючись од дощу,- ніч має бути холодною.

Сонце «скаламутилося» – сховалося за хмарову запону – чекай за пару годин грози.

Сходить сонце і на обрії видається більшим, ніж звичайно, – на дощ.

Чистий схід сонця – на суху погоду.

Якщо сонце сходить дуже яскраво і хмари навколо нього почервоніли – цього дня буде дощ з вітром.

Коли навколо сонця видно білястий круг – того дня чекай сильної бурі; синюватий або чорний круг навколо призахідного сонця віщує бурю наступного дня.

Блідий місяць – на негоду, чистий і яскравий – на хорошу погоду.

Блимання зірок – ознака погіршення погоди з посиленням вітру.

Якщо на чистому небі не видно малих зірок – бути бурі.

Два вечори поспіль немає місяця, а зорі світять – на дощ.

Якщо вечірня зоря з червонястим відтінком, а призахідне сонце також розчервонілося – вночі збереться на грозу.

Коли літньої пори в прохолодну погоду чути грім, то така погода буде довго.

Якщо бур’яни влітку ростуть особливо високі – зима сніжна.

Перед дощем реп’ях розкриває свої колючки.

Якщо насіннєва «парасолька» в моркви поникла – скоро занегодить.

Якщо квітки білої водяної лілеї до восьмої ранку не піднімуться над поверхнею – по обіді буде дощ; коли ж зовсім не з’являться – до зливи чи похолодання.

Якщо в серпні з’явиться жовте листя на деревах – на ранню осінь.

На березі першими зажовтіли верхні листочки – зима буде ранньою, нижні – пізньою, а коли багровіють рівномірно – середньою.

Якщо на деревах з’явиться в серпні багато жовтого листя – буде рання осінь.

Якщо влітку на вишні є цвіт – на теплу й суху осінь.

Багато жолудів на дубах – на теплу зиму.

У тиху погоду з дерев падають сухі гілки – на негоду.

завантаження...
WordPress: 22.9MB | MySQL:26 | 2,575sec