РИМСЬКА МІФОЛОГІЯ. ПАНТЕОН РИМСЬКИХ БОГІВ

Цілі уроку: сформувати уявлення про римську культуру (доби республіки та доби імперії); сприяти розвиткові критичного мислення і навичок самостійної роботи учнів.

План вивчення нового матеріалу

1. Релігійні уявлення римлян.

2. Розвиток наукових знань.

3. Література.

4. Римське мистецтво.

ХІД УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема уроку записана на дошці. Учитель сприяє самостійному цілепокладанню учнів.

Завдання учням

• Знайдіть у темі уроку знайомий термін.

(Культура.}

• Назвіть теми уроків з історії стародавнього світу, в яких фігурувало

слово «культура».

(«Культура Давнього Єгипту», «культура Давньої Індії», «Культура Давнього Китаю» тощо.)

• За аналогією з названими темами складіть план вивчення нового

матеріалу. Запишіть його у зошити.

Учитель пропонує учням назвати основні пункти плану, який вони

склали. Пропозиції учнів він записує на дошці, стежачи за тим, щоб учні

не повторювалися. Пропонуємо визначити завдання уроку відповідно

до плану, який був складений класом.

П. СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Робота в групах

Для подальшої роботи клас поділяється на групи по 5 учнів у кожній.

У первинній групі кожен учень одержує номер, який відповідає номеру

його робочої групи. Учні переходять із первинних груп до робочих (утворено п’ять робочих груп).

Завдання робочим групам

Прочитайте запропонований текст, виділіть у ньому головне, обговоріть тексту групі, створіть спільний варіант розповіді, передбачивши запитання, які можуть виникнути в первинних групах, обговоріть відповіді на них.

Зразки текстів

Група 1

Релігійні вірування у Давньому Римі

«Римляни вірували у величезну кількість різних богів і богинь. Усі

вони поділялися на дві основні групи: духів — захисників домашнього

вогнища, яких вшановували у кожній оселі, і богів та богинь державної

релігії, яким віддавали шану під час публічних церемоній.

Так, римляни вірили, що їхнє житло охороняють духи (нуміна): одні

з них, пенати, опікуються домашніми припасами, інші, лари, допомагають в усіх домашніх справах.

Кожна родина мала свого духа-покровителя — генія і духів предків

— манів. Мабуть, ці вірування виникли у сиву давнину, але збереглися

і в імператорському Римі. Деякі духи (нуміна) навіть мали власні імена,

як, наприклад, Веста — богиня домашнього вогнища, що пізніше увійшла до пантеону загальнодержавних богів. Зауважимо, що Веста була у

великій пошані в римлян: на форумі на її честь було побудовано святилище, а її служительками (весталками) позначалися шість дівчат із най знатніших римських родин. Стати весталкою було дуже почесне, але

служіння богині продовжувалося ЗО років, і в цей період дівчина не

могла одружитися.

Римлян здавна цікавила грецька міфологія. Вони часто ототожнювали своїх богів із грецькими, створивши основу для державної релігії, яка

вимагала суворого дотримання ритуалів і складних церемоній. Найзначнішими богами загальнодержавного пантеону були:

Юпітер (Зевс) — цар богів, бог грому і блискавок;

Юнона (Гера) — дружина Юпітера, покровителька жінок і материнства;

Нептун (Посейдон) — бог морів;

Церера (Деметра) — богиня родючості;

Вулкан (Гефест) — бог ковалів і ремісників;

Марс (Арес) — бог війни;

Мінерва (Афіна) — богиня-воїтелька, покровителька ремесел; :

Меркурій (Гермес) — бог торгівлі й злочинців, вісник Юпітера;’

Венера (Афродіта) — богиня кохання і вроди;

Діана (Артеміда) — богиня місяця і полювання;

Аполлон — бог сонця, музики, покровитель цілителів;

Вакх (Діоніс) — бог вина.

На честь загальнодержавних богів будувалися величні храми, їм приносилися жертви. Зверніть увагу на те, що здійснювати жертвоприношення могли тільки жерці. Церемонія жертвоприношення була дуже складною, не можна було порушити жодної ії деталі, адже для римлянина таке порушення означало, що боги не прийняли жертви. Тому посада жерця у Римі завжди була важливою. Верховний жрець носив титул Верховного понтифіка. Починаючи з правління Августа, цю посаду обіймав сам імператор.

З часом у Римі починають поширюватися і релігійні вірування інших народів. Приміром, дуже популярним у Римі стає культ богині Кібели, яка відома також під іменем Великої Матері, запозичений із Малої

Азії. Вона вважалася покровителькою родючості, лікування, природи. З

Єгипту прийшло шанування богині Ісіди як повелительки неба і землі, а

в середовищі римських воїнів поширюється віра в бога Мітру, який обіцяв життя після смерті й закликав з повагою і добротою ставитися до

всіх людей (традиція вшанування Мітри поширилася з Індії та Персії”)».

Група 2

Розвиток наукових знань у Стародавньому Римі

«Давній Рим дав світові визначних науковців. Особливих успіхів досягай римляни у розвитку історії. Відомо, що найдавнішими римськими істориками були анналісти, тобто літописці, які описували події рік

за роком. Ну, а перший видатний історик, Марк Катон Старший у книзі

«Начала» описав історію Риму від заснування міста і до 149 року. Безумовно, великий внесок у розвиток історичної науки було зроблено

Юлієм Цезарем — автором двох знаменитих творів — «Записки про

галльську війну» і «Записки про домашню війну». Яскраво, просто, без

надмірних прикрас, стисло, зі знанням військової справи Цезар описав

у цих творах звичаї галльських племен, військові дії проти них римлян, а

також історію своєї боротьби з Помпеєм. Автором близько 720 праць з

історії був Марк Терренцій Варрон. А найвидатнішим римським істориком вважається Публій Корнелій Тацит, автор «Анналів» та «Історії»,

в яких він описав події періоду від імператора Тиберія до правління

імператора Доміціана.

Розвивається у Римі й філологія. Ця наука була започаткована книгою «Про римську мову» уже відомого нам ученого — Варрона.

У галузі природничих наук одним з найбільших авторитетів вважається Гай Пліній Старший, якому належить праця «Історія природи».

Цей твір був справжньою енциклопедією: містив відомості із зоології,

ботаніки, астрономії, медицини… Пліній досліджував також перший

Історія Давнього Риму вибух Везувія і загинув під час цього дослідження від отруйних газів. Пережив віки науковий трактат військового інженера Вітрувія «Про архітектуру». Ця книга була найпопулярнішою в архітекторів епохи Відродження, нею захоплювався великий Рафаель…

Математику, астрономію, географію у П ст. н. е. прославив Клавдій

Птоломей. Його праця «Географія» — найповніше на той час зібрання

відомостей про населений світ.

Часто у своїх дослідженнях римляни спиралися на наукові відкриття

греків. Скажімо, відомо, що давньогрецький лікар Гіппократ склав опис

усіх відомих на гой час хвороб з рекомендаціями щодо їх лікування.

Його праці було покладено в основу медичної освіти в Римі. Прикладом

грецьких впливів є
і вплив грецької філософії на римську».

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,439sec