Розвивиток соціально – психологічної компетентнції”


Мета: вдосконалити знання про соціально – психологічну компетентність; виробити навички прийняття інших людей у власних особистісних проявах
; ознайомити учасників із поняттям «толерантність»; навчити оптимальному поводженню у конфліктних ситуаціях, дати поняття про ролі, які учасники виконують під час конфлікту; розширити досвід переживання почуття близькості з іншими людьми, навички прийняття інших людей, почуття власної значущості; розвивати уміння надавати та приймати позитивні знаки уваги; дати можливість учасникам отримати зворотний зв’язок щодо самих себе, дізнатися, як сприймається їхня поведінка та окремі риси характеру оточуючими людьми.

 

Хід заняття.

Вступна частина.

 

  1. Вступне слово психолога. (10 хв.)

 

Соціальна компетентність – це якісна характеристика особистості, здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі повноти знань про неї, які дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації, уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації й упевнено будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, смислом життя і вимогами соціальної дійсності, уміння задовольняти бажання, спираючись на норми.

До соціально – психологічної компетентності відносяться:

  • співпраця, робота в команді, безконфліктне ставлення до оточуючих;
  • здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб і вимог:
  • соціальне єднання, уміння визначити особисті ролі в суспільстві;
  • ціннісні орієнтації;
  • розвиток особистісних якостей, саморегуляція;
  • культура міжособистісних стосунків;
  • емпатійне та толерантне ставлення до оточуючих.

Соціально – психологічна компетентність – спеціальна здібність до перцептивно – когнітивного відчуття соціальних ситуацій та людей, що їх створюють, прогнозування їх поведінки, відповідного конструювання тактики взаємодії та взаємозацікавлених, безконфліктних, толерантних, емпатійних стосунків. Вона є виявом гнучкої адаптивної поведінки, спрямованої на конструктивне керування обставинами з метою досягнення бажаних результатів.

 

Основна частина.

 

 

  1. Вправа «ВІЗИТКА». (20 – 25 хв.)

 

Мета: дати можливість учасникам отримати зворотний зв’язок щодо самих себе, дізнатися, як сприймається їхня поведінка та окремі риси характеру оточуючими людьми

Обладнання: ручки, 20-30 штук картонних карток розміру візитки та набір різних наклейок (до 40 штук) із зображенням різних мультиплікаційних чи казкових героїв, рослин, тварин тощо.

 

Хід вправи

 

Кожен з учасників тренінгу виходить на 3-5 хв. з кімнати. В цей час інші учасники складають йому “візитку”. До візитки має бути підібрана “фотокартка” – малюнок, який найяскравіше відображає суть характеру учасника. Також напівжартома-напівсерйозно має бути вказаний вид діяльності (професія) володаря візитки та його ділові та особистісні якості. Важливою умовою у створенні візитки є те, що її зміст має бути у доброзичливо-жартівливій формі і відображати властивості людини у їх позитивному ракурсі. Коли візитка готова, кличуть її “володаря” і урочисто йому вручають. Учасник має прочитати те, що написано у візитці, сказати, з чим він погоджується, може уточнити те, що було для нього несподіваним або незрозумілим.

 

Рефлексія. Що нового ви дізналися про себе? У чому полягали труднощі при складанні думки про іншу людину? Від чого залежать відмінності у сприйманні різними учасниками однієї людини?

 

  1. Вправа з м’ячем «НАС З ТОБОЮ ПОЄДНУЄ»,

«МЕНІ В ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ» (20хв.)

 

Мета:
розширити досвід переживання почуття близькості з іншими людьми, навички прийняття інших людей, почуття власної значущості; розвивати уміння надавати та приймати позитивні знаки уваги.

Хід вправи

 


«В ході цієї вправи нам потрібно буде кидати один одному м’яч та говорити фразу, яка починається зі слів «Мені в тобі подобається….» Через 5 -10 хвилин інструкція продовжується. «А тепер ми робитимемо те саме, тільки фраза буде розпочинатися зі слів «Нас з тобою поєднує…»

Рефлексія: Яку частину вправи було виконувати легше? Чому? як Ви сприймали позитивні прояви уваги своїх товаришів? Чи сприймалося це як прийняття Вас іншою людиною як емоційна підтримка? Що Ви відчували в ході виконання цієї вправи? Що відчуваєте зараз?

 

  1. Вправа «КОНТЕКСТИ» (15 – 20 хв.)

Мета: навчити оптимальному поводженню у конфліктних ситуаціях, дати поняття про ролі, які учасники виконують під час конфлікту.


Повідомлення психолога: Поняття «конфлікт» розуміється у дуже широкому плані і вживається в різних значеннях.
Що таке конфлікт? Як і безліч інших понять, у конфлікту є безліч тлумачень і визначень. Одним з них є таке: конфлікт – це відсутність згоди між двома і більше сторонами, що можуть бути конкретними особами або групами осіб. Кожна сторона робить все, щоб була прийнята її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме. Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, загрозами, суперечками, ворожістю, війною і т. п. В результаті, існує думка, що конфлікт- явище завжди небажане, що його необхідно уникати, як тільки він виникає. Сучасна точка зору полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. В деяких випадках він може заважати задоволенню потреб окремої особистості і досягненню мети організації в цілому. Наприклад, людина, що на засіданні комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися він не може, певно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить спроможність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперичальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх зв’язаних з ним неприємностей навіть не будучи впевненими, що роблять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дасть додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем і т. п. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість висловити свої думки і завдяки цьому задовольнити особисті потреби в повазі і злагоді. Це також може призвести до більш ефективному виконанню планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різноманітних точок зору на них відбувається до їхнього фактичного виконання.

Хід вправи

Наше спілкування здійснюється за допомогою слів, міміки, пантоміміки, психоенергетичного впливу. Причому словесна інформація, яка передається не словесними каналами, сприймається миттєво, набагато швидше, ніж слова. Тому якщо ви, наприклад, говорите учням необхідні й загалом правильні слова про те, що потрібно добре вчитися, бути дисциплінованими, але при цьому передаєте через жести, міміку байдужість, відчуженість, діти не почують ваших слів, а відчують ваше ставлення до них і «оборонятимуться перед боєм». І навпаки, навіть різкі, прямі й неприємні слова можуть мати виховний ефект, якщо вони сказані щиро. Ваша несловесна мова має формуватися на одній емоційно-теплій ноті — відкритості.

А тепер програйте сценку, в якій висловте своє негативне ставлення. Вимовте кілька критичних і різких фраз, але вираз обличчя нехай буде відкритим і доброзичливим ( учасники намагаються відтворити сказане психологом). «Не вдається? Повторіть ще раз».

Рефлексія.
Можливо , в деяких випадках сигнал до конфлікту даєте саме ви? Звичайно, не усвідомлено, не маючи на меті загострити стосунки. Напруженість часто несуть не ваші слова, а контексти, в яких вони передаються: сердите обличчя, стиснуті руки, інтонація роздратування.

Змінюйте контакти! Відмовтесь від емоційних засобів спілкування.

 

  1. Вправа «РИСИ ТОЛЕРАНТНОСТІ» (15 – 20 хв.)

Мета:
ознайомити учасників із поняттям «толерантність», продемонструвати вплив толерантного ставлення на особу.

 


Повідомлення психолога: Толерантність – терпимість до різних думок, неупереджене ставлення до людей і подій. Толерантність – відсутність або послаблення реагування на певний несприятливий чинник в результаті зниження чутливості до його впливу. Найчастіше у соціально – психологічному контексті толерантність розуміється як схильність або готовність до терпимої реакції на середовище, виявлення позитивного ставлення до світу, терпимість до різних думок, неупередженість в оцінці людей і подій

У медицині термін толерантність означає відсутність або послаблення реагування на той чи інший несприятливий чинник через зниження чутливості до його впливу. Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном і важливим ключовим поняттям у проблематиці миру. Його сутність відображає сприйняття єдності людства і полягає в повазі прав іншого (в тому числі право бути іншим), в утриманні від завдання шкоди іншим. Тому в сучасному суспільстві толерантність повинна стати моделлю людських взаємовідносин, що свідомо формуються. Толерантність розглядається насамперед як повага і визнання рівності, відмова від домінування й насилля, визнання різноманітності людських культур. Толерантність – це відмова від зведення цієї різноманітності або переваги єдиної точки зору. Толерантність передбачає готовність приймати інших такими, якими вони є, і взаємодія з ними на основі згоди. Вона є важливим компонентом життєвої позиції зрілої особистості, яка має свої цінності та інтереси, яка готова їх захищати і при цьому поважати позиції та цінності інших людей.

Критерії толерантності:

  • рівноправність;
  • взаємоповага;
  • рівні можливості всіх членів суспільства;
  • збереження культурної самобутності;
  • співпраця у вирішенні загальних проблем.

 

Хід вправи

 


Кожен учасник отримує бланк опитувальника.

Зразок бланку

 

Риси толерантної особистості

А 

Б 

   

1. 

Прихильність до інших 

       

2. 

Вибачливість 

       

3. 

Терпіння 

       

4. 

Почуття гумору 

       

5. 

Чуйність 

       

6. 

Довіра 

       

7. 

Альтруїзм 

       

8. 

Уміння володіти собою 

       

9. 

Доброзичливість 

       

10. 

Уміння не засуджувати інших

       

11. 

Гуманізм 

       

12. 

Уміння слухати 

       

13. 

Цікавість, допитливість 

       

14. 

Здатність співпереживати 

       

 

 

На дошці прикріплюється плакат із переліком цих рис.

Завданння.

Спочатку поставте в колонці А «+» проти тих 3 рис, які, на ваш погляд, є у вас. «0» – проти тих 3 рис, які у вас виражені найслабше. Потім в колонці Б поставте «+» проти тих 3 рис, які, на ваш погляд, найхарактерніші для толерантної особистості. Цей бланк залишається у вас, тому будьте якомога відвертішими. Потім підраховується кількість тих, хто відзначив першу якість як основну у толерантної особистості, потім другу і так по усіх 14 рисах. Ті три якості, що набрали найбільшу кількість балів, і є ядром толерантної особистості .

Рефлексія:
виконавці вправи отримують можливість:

  1. порівняти своє бачення толерантної особистості із своїми власними рисами;
  2. порівняти уявлення кожного з учасників із груповим портретом толерантної особистості.

Результати обговорюються. Робиться висновок, що толерантна особистість не допускає позиції «вище» або «нижче» стосовно іншого, а передбачає позицію «поряд».

 

  1. Вправа – релаксація « А ЩО ДАЛІ?» (10 хв.)

 

Мета: зняття напруги, розвиток вміння учасників спільно переживати якусь ситуацію, активно слухати іншу людину.

 

Хід вправи

 

Зараз ми ходитимемо по кімнаті, і той, чиє ім’я назву, має запропонувати продовження ситуації, яку я представляю, або ж запропонувати власний варіант «А що далі?» Усі повинні імітувати те, про що розповідає кожен учасник. Я розпочинаю: «Ми заходимо в гущавину лісу…» Далі, через кожні 20 – 30 секунд, тренер називає ім’я наступного учасника, котрий пропонує своє продовження, іншу ситуацію, яку імітують усі учасники.

 

Рефлексія. Учасники відповідають на запитання: «Які стани у вас виникали в різних ситуаціях? Що найбільше сподобалось у вправі?»

 

  1. Вправа «ПРИЙНЯТТЯ» (15 хв.)

 

Мета: виробити навичку приймати іншу людину у власних особистісних проявах, усвідомити життєву та професійну позиції.

 

Повідомлення психолога:
Наступна вправа буде спрямована на розвиток емпатійних здібностей, оскільки феномен емпатійного сприймання тісно пов’язаний з емоційно-пізнавальними та психологічними якостями особистості і проявляється насамперед у спілкуванні у відносинах з оточуючими.

Слово “емпатія” походить від грецького “patho”, що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс “еm” означає спрямований (скерований) усередину. Емпатію вивчали такі авторитетні дослідники, як К.Роджерс, К.Рудестам, Є.Мелибруда, Г.Андреєва, Г.Перепечина та ін. Вони одностайні в тому, що емпатія проявляється насамперед у соціальних відносинах між людьми. Єдиного визначення даного поняття в наукових довідниках немає. Г.Перепечина підкреслює, що найчастіше повторюються чотири дефініції емпатії: 1) розуміння почуттів, потреб інших; 2) глибоко чутливе сприйняття події, природи, мистецтва; 3) аффективний зв’язок з іншими; відчуття стану іншої особи чи групи; 4) властивість (риса) психотерапевта.

Хід вправи

 


“Сядьте якомога зручніше та зробіть кілька глибоких вдихів та видихів. Уявіть собі всіх значущих для вас людей: батьків, рідних, друзів тощо. Скажіть подумки кожному з них: “Я приймаю тебе таким, який ти є”. Знайдіть серед значущих для вас людей тих, яким ви не можете цього сказати, які, на вашу думку, не варті вашої підтримки, прийняття. Спробуйте зрозуміти, що саме заважає їх прийняти, які вимоги ви висуваєте до них. За яких обставин ви могли б сказати їм: “Я приймаю тебе таким, який ти є”? Тепер спробуйте поставити себе на місце одного з цих людей. Спробуйте зрозуміти, чому він до вас ставиться саме таким чином. Що відбувається, коли ви спілкуєтеся з цією людиною? Чи відчуває вона ті умови та вимоги, які ви їй висуваєте? Тепер подумки поверніться на своє місце та спробуйте відверто сказати: “Я прощаю тебе та знімаю умови, що заважають моєму прийняттю тебе. Тепер я приймаю тебе таким, який ти є”.

Перед тим, як перейти до другої частини нашої вправи, пропонується пограти. Група розбивається на дві команди, які утворюють “ланцюжок”. Одна з команд рухається по периметру кімнати, інша – по діагоналі. За сигналом ведучого команди обмінюються напрямками руху. Завдання – не зіткнутися один з одним.

“Для виконання другої частинки вправи поділіться на трійки. Одному з вас треба буде будь-якими засобами продемонструвати партнеру своє прийняття та , підтримку. Інший повинен цю підтримку прийняти. Третій учасник виконує роль спостерігача. Потім створюється зворотний зв’язок з приводу того, як відбувався процес прийняття. Після цього гравці обмінюються ролями”.

 

Рефлексія. Як ви реагували на цю вправу? Чи багато пригадали людей, яким ви могли б продемонструвати своє прийняття? Чи виникало у вас відчуття протесту проти самого факту необхідності надавати підтримку та приймати оточуючих-людей? Чи вдалося вам продемонструвати прийняття підтримку у другій частині вправи? Що незвичного, приємного чи неприємного ви відчули під час виконання цієї вправи та почули від спостерігачів?

 

Заключна частина.

 

  1. Вправа «ТВОЄ ЖИТТЯ»

Мета:
дати можливість учасникам відпочити

Обладнання: приладдя для письма та малювання.

 

Хід вправи

 

Психолог повідомляє завдання кожному учасникові – намалювати щось таке, що символізує учасника в дитинстві і зараз; коротко записати (або символічно намалювати), чим міг допомогти тій маленькій дитині учасник з позиції сьогоденного досвіду і, навпаки, що могла б порадити та дитина дорослому учаснику сьогодні.

 

Рефлексія. Учасники обмінюються своїми думками.

 

Домашнє завдання:

Анкета самооцінки соціально – психологічної компетентності вчителя (додаток 4).

завантаження...
WordPress: 22.97MB | MySQL:26 | 0,322sec