Розвиток зв’язного мовлення. Стаття в газету на морально-етичну тему

Тема уроку: Розвиток зв’язного мовлення. Стаття в газету на морально-етичну тему.

Мета уроку: ознайомити учнів із статтею як одним із жанрів писемного мовлення, її особливостями та композицією; формувати вміння писати статтю в газету, викладати матеріал послідовно, логічно, з дотриманням стильових ознак; розвивати текстотвірні вміння; виховувати повагу до загальнолюдських моральних цінностей.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь.

 

Хід уроку

 

І. Організаційний момент

ІІ. Ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  1. 1.                             Робота з підручником.

Розглянути таблицю підручника «Стилі і жанри мовлення», з’ясувати до якого стилю належить стаття, засвоїти основні ознаки публіцистичного стилю.

  1. 2.                             Бліц-опитування

–                                            Чим відрізняється публіцистичний стиль від інших стилів?

–                                            Які проблеми порушують у текстах публіцистичного стилю?

–                                            Поміркуйте, які особливості має текст публіцистичного стилю на морально-етичну тему?

–                                            Дайте ґрунтовне визначення понять «етика», «мораль».

Матеріал для вчителя. Мораль –система норм, принципів, поглядів і уявлень, що регулюють поведінку людей у ставленні один до одного та до суспільства. Етика –філософська наука, об’єктом якої є мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей; норми поведінки; сукупність моральних правил певного угрупування, суспільної організації. Етика як наука прагне дати відповідь на питання, що таке добро і зло, совість і честь, обов’язок, гідність, гуманність, відповідальність тощо.

  1. 3.                 Словникова робота.

Стаття –це науковий чи публіцистичний твір невеликого розміру в журналі або в газеті. Звичайно стаття містить роздуми проблемного характеру.

Публіцистика – особливий жанр літературних творів, в яких висвітлюються актуальні питання політики і суспільного життя. Завдання публіцистики – агітація, активний вплив на читача та слухача.

 

ІV. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1. Коментар учителя.

Публіцистичний стиль характеризується точністю, послідовністю, логічними доказами, а також образністю, виразністю й емоційним забарвленням. Мета публіцистики –викласти або з’ясувати певні суспільно-політичні питання, переконати читачів чи слухачів у правильності висунутих думок, націлити на здійснення певних завдань.

2. Творче спостереження публіцистичного тексту з елементами аналізу.

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.

1. Слово вчителя

Основні жанри публіцистичного стилю – замітка, лист у газету, інтерв’ю, репортаж, нарис, фейлетон, стаття.

Замітка –коротке повідомлення в пресі. Складається з трьох частин: вступної (з’ясування місця, часу, обставин дії ), основної (викладення фактів) і кінцівки.

Замітка має бути короткою, достовірною і чіткою.

Лист у газету – безпосередній відгук на якусь подію, фіксація певного факту з короткою оцінкою.

Інтерв’ю – бесіда кореспондента з особою, думка якої цікава для читача.

Репортаж – розповідь свідка або учасника певної події із вказівкою на її обставини та учасників.

Нарис – прозовий жанр публіцистичного стилю, оснований на спостереженнях і враженнях автора. Включає описові елементи (пейзаж, портрет героя, опис інтер’єру) і розповідь про дії героя (героїв) нарису. Нариси бувають проблемні і портретні.

Фейлетон – стаття публіцистичного, побутового чи наукового характеру, в якій сатирично зображуються факти чи явища суспільного життя, риси характеру і поведінка негативних персонажів.

 

Завдання статті – привернути увагу до якогось важливого питання, проблеми, переконати у справедливості чи хибності певної думки. Зміст її має бути переконливим, доказовим, виявляти особисту позицію автора.

За типом мовлення газетна стаття є роздумами в поєднанні з розповіддю, описами.

Особливості побудови статті:

  1. постановка проблеми – зачин;
  2. розкриття проблеми (пояснюється, що вона собою являє, роз’яснюється хід подій) – основна частина. Для доведення своєї думки автор використовує логічні докази, приклади;
  3. висновок – закінчення.

Висновок: ознайомившись з основними жанрами публіцистики, треба самим навчитися писати в газету, виражати своє ставлення до навколишнього світу, аналізувати, давати оцінку подіям, які відбуваються у шкільному житті, у вашому місті чи селі, в країні.

 

2. Творче спостереження публіцистичного тексту з елементами аналізу.

Це був звичайнісінький тролейбус, а в ньому їхали звичайнісінькі пасажир, кожен зі своїми проблемами і клопотами. Неподалік від дверей стояв хлопчик, імовірно, шестикласник, зі значком, на якому був зображений Брюс Лі; хлопчик думав про щось своє й ні на що не звертав уваги.

На одній зупинці до тролейбуса увійшла жінка, інтелігентна на вигляд, гарно одягнена. Проходячи до середини салону, вона не змогла розминутися з хлопчиком і одразу голосно й різко заговорила, відразу розвіявши свій імідж інтелігентної жінки.

—      Ти чого стовбичиш тут? Не бачиш, що люди заходять? Ти що, не можеш відійти убік?

Пасажири почали озиратися. Опинившись у центрі уваги, хлопчик знітився і похнюпився. Та, напевно, жінці сподобалася роль публічного ментора, і вона повела далі:

—      Ви тільки погляньте — він собі мовчить. Йому й на думку не спаде, що потрібно попросити вибачення.

Хлопчик знітився ще більше. А в тролейбусі розгорілася дискусія про невиховану сучасну молодь, про невдячність і безкультурність дітей, задля яких суспільство затрачає стільки зусиль і коштів…

—      Чому ти очі відводиш? Щось не віриться, що тобі може бути соромно, — знову взялася за школяра жінка. — Дивись-но, він собі ще й якогось фашиста на куртку начепив, — продовжувала вона свою педагогічну «атаку», цього разу спрямувавши її на значок із зображенням Брюса Лі. — Ти знаєш, хто там намальований і що там написано?

Жінкою явно заволодів виховний азарт. Вона сповістила на весь тролейбус, що десять років пропрацювала у школі, що набачилась ще не такого і на всі сто відсотків впевнена, що цей хлопчисько є нестерпним учнем і домашнім тираном, що він, звісно ж, у поганій компанії та й взагалі за ним колонія плаче…

Педагогічна «екзекуція» тривала доволі довго. Урешті-решт на одній із зупинок об’єкт виховання не витримав і вибіг із тролейбуса. Хлопчина був розгублений, знічений, у його очах стояли сльози. Він нікуди не пішов, а залишився чекати наступного тролейбуса. Йому треба було ще їхати далі…

На жаль, люди, яким доводиться користуються громадським транспортом, нерідко виходять із нього із поганим настроєм, брудним взуттям і відірваними ґудзиками. Але ніщо так не пригнічує мене, як подібні до описаного випадки «тролейбусної педагогіки», причому об’єктами її часто стають не тільки діти.

Пригадую такий випадок. В автобусі біля вікна, ближче до переднього входу, сиділа молода жінка в шубі, замріяно дивлячись у вікно. Людей дедалі більшало, було серед них і чимало літніх. Бабуся, яка стала біля жінки, почала голосно розмірковувати про те, яка невихована нині пішла молодь, що навіть місцем не поступиться; яку дорогу шубу має дівчина, а де ж її совість… Докори посипалися, як град, поборницю ввічливої поведінки підтримали й інші пасажир, а молода жінка все дужче блідла.

Коли автобус під’їжджав до наступної зупинки, жінка поволі підвелася і мовчки почала протискуватися до виходу. Всі враз змовкли: стало зрозуміло, що вона вагітна і до пологів залишилося небагато часу. Вийшовши з автобуса, жінка залишилася на зупинці — чекати наступного. І вигляд у неї був дуже пригнічений.

Ніхто у неї не попросив вибачення, але всі почувалися ніяково. Усі, крім войовничої бабусі, яка, вочевидь, і знати не хотіла, що і в інших людей, навіть молодих, теж бувають проблеми…

А могло ж бути й по-іншому. «Дівчино, чи не могли б ви поступитися мені місцем — мені дуже важко стояти». Жінка відповіла б: «Вибачте, я вагітна», — і хтось із пасажирів неодмінно запропонував би бабусі місце. І не було б конфлікту, не було б поганого настрою — якби бабуся виявила лиш трохи тактовності й терпіння.

 

VІ. Підготовча робота до написання статті на морально-етичну тему.

  1. 1.                                         Мовленнєве завдання.

Підготувати статтю в газету на одну із тем:

«Фарби і барви нашої реальності»;

«А якби все починати з людяності?»;

«Якщо не я – то хто ж; як не сьогодні – то коли?»

  1. 2.                                         Ознайомлення з пам’яткою.

 

ПАМ′ЯТКА

«Як працювати над статтею в газету»

  1. 1.                 Обдумати тему, обрану для статті.
  2. 2.                 Визначте адресата і мету висловлювання.
  3. 3.                 Сформулюйте основну думку. Теза може бути

висловлена одним реченням (простим за будовою, розповідним)

або у формі запитання і відповіді на нього.

  1. 4.                 Визначте композицію статті (вступ, основна

частина, закінчення).

  1. 5.                 Добирайте переконливі докази (приклади з життя,

літератури, висловлювання видатних людей та ін..).

  1. 6.                 Дбайте про мовленнєве оформлення статті: вживайте

мовні засоби, характерні для даного стилю (публіцистичний),

типу (роздум), жанру висловлювання (стаття).

Пов’язуючи аргументи з тезою, вживайте сполучники

(тому що, хоча, оскільки, через те що, незважаючи на); вставні

слова (по-перше, по-друге, нарешті, отже, таким чином та ін..).

 

 

  1. 3.                                         Самостійна робота.

Написати статтю в газету на обрану тему.

VІІ. Домашнє завдання.

Завершити статтю на морально-етичну тему, розпочату на уроці.

ЗАВАНТАЖИТИ

Для скачування файлів необхідно або Зареєструватись

Розвиток зв’язного мовлення Стаття в газету на морально-етичну тему (24.6 KiB, Завантажень: 6)

завантаження...
WordPress: 22.88MB | MySQL:26 | 0,318sec