РОЗВИТОК ОСВІТИ НА ТЕРЕНАХ ПІДАВСТРІЙСЬКОЇ УКРАЇНИ

Мета:Охарактеризувати особливості розвитку української освіти на
під австрійській території. Показати, розвиток освіти тут носив становий характер. Вчити учнів порівнювати та співставляти відповідний матеріал . Виховувати в учнів почуття поваги до освітніх надбань першої половини ХІХ століття.

Основні поняття:реальні школи, « нормальні школи», клерикальні

школи,елементарні школи, недільні, читальні,

«Оссолінеум».

Обладнання:Стінна карта « Українські землі у складі Російської та

Австрійської імперій в першій половині ХІХ ст..»

Фото відповідних навчальних закладів. Таблиця

кількості народних шкіл на початку ХІХ ст.

Основні дати:

* 1649 р.-відкрита гімназія в Ужгороді.

* 1808 р.-відкрита гімназія в Чернівцях.

* 1817р. – розпочинає свою роботу Львівський інститут Оссолінських

* 1817р. – реальна ( торговельна) академія у Львові.

* 1844р. – технічна академія у Львові.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань

Еврестична бесіда

1.Яку політику проводив Астрійський уряд на українських землях?

Як вона могла вплинути на культурний розвиток Західноукраїнських земель?

2.Які соціально – економічні та політичні процеси відбувалися на Західноукраїнських землях?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Усупереч антиукраїнській політиці Австрійської імперії українська культура продовжувала поступальний розвиток, збагачуючись новими досягненнями. Зміни в системі освіти відбулися в період реформ Марії – Терезії. У 1774 році було прийнято закон про обов’язкову початкову освіту для дітей 5 – 12 років. По деякім часі з’явився закон про введення нової шкільної системи. За ним загальноосвітні навчальні заклади поділялися на:елементарні, чотирикласні, гімназії з двома роками навчання.

VI.Вивчення нового матеріалу

1.Початкова освіта в Галичині, Буковині та Закарпатті – знаряддя денаціоналізації та латинізації українців

За законом 1774 року про обов’язкову початкову освіту для дітей 5 – 12 років загальноосвітні навчальні заклади поділялися на :

* елементарні у селах – парафіяльні однорічні, у селищах і містечках – тривіальні, або трикласні. Навчання у цих школах мало вестися рідною « материнською мовою».

* чотирикласні головні та нормальні школи створювались у великих містах;

* гімназії з двома роками навчання,

Закінчення гімназії надавало можливість вступу до вищих навчальних закладів – академій та університетів.

У всіх навчальних закладах, окрім елементарних і тривіальних, навчання проводилося німецькою мовою. Держава не фінансувала шкіл, і утримуватися вони повинні були коштом населення. Активізація польського руху спричинила спроби полонізувати систему освіти. Коли австрійський уряд погодився, що мовою навчання повинна бути та, якою володіє більшість учнів, поляки намагалися будь – якими засобами саботувати це рішення. Доходило до того, що вчителі – поляки відпускали учнів – русинів зі школи в ті дні, коли прибували комісії, аби ті переконалися, що польських дітей більшість. Уведений в оману, австрійський уряд 1805 році видав указ, за яким усі початкові народні школи Галичини та Буковини передавались під контроль римо – католицької церкви. Це рішення спричинило загострення « боротьби за школу» між поляками та українцями, яка тривала протягом першої половини ХІХ ст..

На Буковині

Викладання здійснювалося німецькою та румунською мовами. З 1816 року школи перейшли під нагляд римо – католицької консисторії (орган церковного управління) у Львові, що нав’язала як обов’язкову ще й польську мову. Українці неохоче посилали дітей до іншомовних навчальних закладів, тому, кількість народних шкіл зменшилася з 32 у 1792 році до 16 на початку ХІХ ст.

Народні школи

Їх кількість

Німецьких

9

Румунських

3

Німецько – румунських

1

Угорських

1

Вірменських

1

Українських

Перші середні навчальні заклади – « нормальні школи»-виникли в Чернівцях і Сучаві наприкінці ХVІІІ ст.

Сторінка: 1 2
завантаження...
WordPress: 22.85MB | MySQL:26 | 0,319sec