РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Чому один і той же матеріал одна дитина схоплює миттєво, друга – повільно, а третя взагалі не розуміє? Чи не тому, що в першому випадку ми, образно кажучи, сіємо зерно вже в підготовлений у дошкільному дитинстві грунт, у другому — в зораний, але не якісно, а в третьому – на висушений фунт, якого не торкалося рало? І ґрунт цей – сформованість у дитини логічних прийомів мислення: вміння порівнювати, аналізувати. Ми говоримо: «Порівняй», а дитина не знає, як це робиться. Виявляється, цього також треба вчити. Або звертаємося до учня: «Проаналізуй умову задачі», але не пояснюємо, що таке аналіз. Не розуміючи точного значення дії, яку потрібно виконати, дитина охоплює не сутність, а лише форму. Отже, починати треба з підготовки фунту, з розвитку логічного мислення – азбуки навчання.

ПОНЯТТЯ ПРО МИСЛЕННЯ. ЙОГО РОЗВИТОК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Пізнавальна діяльність дитини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні, дитина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень.

Проте такої інформації про навколишній світ дитині не достатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, що потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню сутність людина одержує за допомогою мислення — вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності. Мислення — це активний пошук зв’язків і відношень між різними подіями, явищами, предметами. Спрямованість на відображення зв’язків і відношень відрізняє мислення від інших пізнавальних процесів.

Вважають, що основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мисленнєвих дій. У дошкільному віці оволодіння цими діями відбувається так: спочатку дитина діє у зовнішньому плані, оперуючи безпосередньо предметами і змінюючи їхній стан чи властивості; потім відбувається інтеріоризація цих дій, тобто їх перехід у внутрішній план і перетворення у дії мисленнєві. При цьому мисленнєві дії набирають або форму дії з образами, або форму дії з ознаками (словами, числами тощо). Відповідно виокремлюють три види мисленнєвої діяльності — наочно-дійовий, наочно-образний і словесно-логічний.

ВИДИ МИСЛЕННЯ

Наочна-дійове мислення — це виділення зв’язків і відношень шляхом реальної дії з предметами. Цей вид мислення є первинним і, порівняно з іншими видами мислення, значно переважає у дітей 4—5 років. Дитина 5-^7 років вдається до цього виду мислення, як правило, тоді, коли перед нею постає завдання, для виконання якого в неї немає досвіду й знань або ж їх дуже мало.

В інших випадках домінують дії з образами. Діючи з образами подумки, дитина уявляє собі реальну дію з предметами та її результат і таким чином виконує завдання. Забезпечує цей процес образне мислення.

У 6—7 років дитина все більше починає діяти зі знаками. Такі дії вимагають відволікатися від реальних предметів. Як замінники цих предметів використовуються слова й числа. Мислення, яке оперує знаками, називається логічним мисленням.

Яке мислення важливіше — образне чи логічне? Однозначно відповісти неможливо. Це залежить від багатьох факторів. Наприклад, від умов завдання. Так, образне мислення ефективніше у тих випадках, коли суттєві властивості предмета чи явища можна собі уявити, побачити внутрішнім зором. Проте, коли ці властивості приховані, й уявити їх неможливо, але можна позначити словами чи іншими знаками, без логічного мислення не обійтися.

Образне мислення — основний вид мислення дітей 5—7 річного віку. Як свідчать дослідження психологів, уже в цьому віці за допомогою спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з цим видом мислення. Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображають суттєві властивості об’єктів або явищ, подумки планувати свої дії.

Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією розвитку мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні й суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать, що лише на І 4-му році життя дитина досягає, стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини.

Проте основи логічного мислення закладаються ще в дошкільному дитинстві. Вже в 5—7 років дитина здатна оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація й змістове співвідношення. Тому в цьому віці дітей вже можна навчати цих способів. Про мислення дитини можна говорити тоді, коли вона починає відображати найпростіші зв’язки між предметами і явищами й правильно діяти відповідно до них.

У процесі навчання вдосконалюється здатність дітей формулювати судження і робити умовиводи. Судження дітей дошкільного віку розвиваються поступово, від простих форм до складних, у міру оволодіння знаннями й більш складними граматичними формами Мови. Лише під впливом розвитку до малюка приходить уміння правильно міркувати, обґрунтовувати й доводити ті чи інші положення більш-менш впевнено й правильно.

Дитина не тільки сприймає навколишній світ, але й хоче його зрозуміти. Зрозуміти — це значить проникнути в суть предметів і явищ, пізнати саме головне, істотне в них.

На практиці мислення як окремий психічний процес не існує, воно незримо присутнє у всіх інших пізнавальних процесах. Вищі форми цих процесів обов’язково пов’язані з мисленням. Ступінь участі мислення в цих пізнавальних процесах визначає їхній рівень розвитку.

Мислення — це рух ідей, що розкриває суть речей. Його підсумком є не образ, а певна думка, ідея.

ПРОЦЕСИ МИСЛЕННЯ

Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен знайти й застосувати нові для себе знання чи дії. Вона включає в себе невідоме (шукане), індивідуальну Потребу індивіда, йото здібності та досвід.

Найчастіше індивід вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу — мету, яка дається в певних умовах.

Аналіз умов задачі є обов’язковим для розуміння того, як протікає й чим визначається процес мислення. Процес аналізу є взаємодією суб’єкта з можливостями його мислення, і об’єкта — умов задачі. Загалом, процес розв’язання задачі є актом конкретизації — переходу від загального і вкрай нечіткого уявлення про майбутній результат до його конкретного образу.

Цей процес здійснюється шляхом мислительних дій та операцій. Це одні й ті самі структурні одиниці мислення: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння.

Аналіз — розчленування об’єкта мислення як цілого на частини за допомогою зовнішніх або внутрішніх дій чи операцій.

Синтез — практичне або теоретичне об’єднання виділених у процесі аналізу частин у нове ціле. У процесі розв’язання задачі аналіз закономірно переходить у синтез, а синтез спонукає до пошуку характерних ознак нового цілого, тобто кожен новий результат аналізу змінює об’єкт мислення, зумовлює необхідність синтезу.

Абстрагування — виділення одних властивостей об’єкта мислення серед інших.

Узагальнення — об’єднання важливих властивостей об’єкта мислення, отриманих у результаті аналізу, синтезу, абстрагування. Рівень узагальнення свідчить про ступінь продуктивності мислення, його адекватність.

Порівняння — мисленнєва операція, що дає змогу встановити подібні й відмінні ознаки аналізованих об’єктів. На перших етапах розвитку мислення порівняння є провідною формою пізнання: дитина пізнає речі, порівнюючи їх між собою. Згодом воно набуває більш чи менш розгорнутого характеру й залежить від складності порівнювальних об’єктів та мети порівняння.

ФОРМИ МИСЛЕННЯ

Відбиваючи загальне, істотне, закономірне в предметах чи явищах дійсності, поняття виступає вищим ступенем відображення світу. Поняття позначається словом, що є чуттєвою, матеріальною оболонкою поняття. Мислити поняттями — значить мислити словами. Слово замінює предмет, але в якомусь визначеному змісті. Адже на слово «стілець» не сядеш, і словом «хліб» ситий не будеш. У чуттєвому пізнанні людина знайомиться з предметами і явищами дійсності, що й узагальнює потім даним поняттям. Володіти поняттям значить володіти всією сукупністю знань про предмети і явища, до яких належить це поняття.

Більшість понять засвоюються від інших людей. Однак, оволодіння поняттям не проста «передача» знань, наприклад, від дорослого — дитині. Засвоєння понять, оволодіння ними — складний процес. У дітей оволодіння поняттям значною мірою залежить від досвіду, на який вони спираються. Значні труднощі виникають тоді, коли нове поняття, що позначається визначеним словом, не погоджується з тим, що вже пов’язано з цим словом у дитини, тобто з тим змістом даного поняття (часто неправильним чи неповним), яким вона уже володіє. Найчастіше так буває в тих випадках, коли конкретне наукове поняття, засвоєне дітьми раніше, не співпадає з так званим життєвим, донауковим поняттям.

засвоєним поза спеціальним навчанням, у процесі повсякденного спілкування з іншими людьми й нагромадження особистого чуттєвого досвіду. Наприклад, птах—це тварина, яка літає, тому метелика, жука, муху вважають птахами. Курку, качку — ні, вони не літають. Чи хижі тварини — «шкідливі», «страшні»? Наприклад, кішка — не хижак, вона домашня тварина, бо ласкава,

У засвоєнні понять особливо важлива правильна організація чуттєвого досвіду дошкілят. Чим абстрактніше поняття, тим сутужніше спертися на матеріал, який можна показати дітям, тим більше доводиться застосовувати розповідь про речі, що може допомогти засвоєнню абстрактного поняття. Таким чином, утворення поняття, перехід до нього від чуттєвих форм пізнання — процес, у якому беруть участь порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення й більш чи менш складні форми умовиводів.

Важлива роль у засвоєнні поняття належить його визначенню. Визначення вказує на найбільш істотні ознаки предмета чи явища, що складають суть цього поняття, розкривають відношення його до інших, більш загальних понять. У визначенні фіксується найбільш важливе, що потрібно засвоїти при оволодінні поняттям.

Отже, істотні ознаки понять — це властивості й відношення, при втраті чи відсутності яких предмет або явище стають по своїй природі в певному важливому відношенні з іншими. Несуттєві ознаки спричиняють появу лише зовнішніх характеристик і відмінностей без зміни суті предмета чи явища.

Судження — це форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення якогось положення. Істинність суджень перевіряється суспільною практикою особистості.

Умовивід — складна мисленнєва діяльність, у процесі якої дитина, зіставляючи й аналізуючи різноманітні судження, приходить до нових загальних чи окремих висновків. Людина користується двома видами умовиводів — індуктивними й дедуктивними.

Індукція — це спосіб міркування від окремих суджень до загального судження, встановлення загальних законів та правил на основі вивчення окремих фактів та явищ.

Дедукція — Де спосіб міркування від загального судження до окремого судження, пізнання окремих фактів та явищ, на основі знання загальних законів і правил.

Індуктивні й дедуктивні умовиводи пов’язані між собою так само, як мисленнєві операції аналізу й синтезу.

ОЗНАКИ МИСЛЕННЯ

Хоч процес мислення підлягає загальним логічним законам, у різних дітей мислення неоднакове Індивідуальні особливості мисленнєвої діяльності дошкільників — це насамперед результат розвитку їхнього розуму в процесі виховання та шийній.” Особливості розуму залежать також від типу нервової системи, від динаміки основних нервових процесів збудження й гальмування, а також від співвідношення першої й другої сигнальних систем.

Особливості мисленнєвої діяльності дітей виявляються в різноманітних ознаках мислення, найсуттєвішими з яких є широта й глибина, самостійність і критичність, гнучкість і швидкість розуму.

Широта розуму виражається в широкій пізнавальній діяльності дошкільника, що охоплює різні сфери дійсності, та характеризується всебічним і творчим підходом до виучуваних питань науки й практики. Широка пізнавальна діяльність та якість мислення ґрунтується на всебічних та глибоких знаннях. Широта розуму яскраво виражена в геніальних людей усіх епох і часів, які зуміли охопити всі сторони життя, політики, економіки та культури людського суспільства.

Виховання широти розуму в дітей безпосередньо пов’язане із завданнями всебічного розвитку.

Глибина мислення виражається у вмінні проникнути в сутність найскладніших питань життя, вмінні побачити питання, проблему там, де в інших дітей питання не виникає; побачити складність там, де інші її не бачать. Глибокому розуму притаманна потреба зрозуміти причини виникнення явищ і подій, уміння передбачити дальший розвиток, знаходити правильні шляхи й способи пізнання навколишньої дійсності.

Розвиток глибини розуму, як і його широти, зумовлюється діяльністю дитини, її досвідом та знаннями, наявністю стійких пізнавальних інтересів.

Самостійність мислення характеризується вмінням дитини висувати нові завдання й знаходити потрібні рішення та відповіді, не вдаючись до частої допомоги дорослих. Більша або менша самостійність мислення дітей повністю залежить від способів та методів навчання. Виховання самостійного мислення дітей—одне з найважливіших завдань ДНЗ та школи.

Критичність розуму характеризується вмінням дитини об’єктивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно доводити й всебічно перевіряти всі висунуті положення та висновки. Особистість із критичним складом розуму ніколи не розцінює свої висловлювання як абсолютно правильні, непогрішні й вичерпні Вона завжди прагне перевірити їх на практиці. Критичний розум — це насамперед дисциплінований розум, що нічого не приймає на віру.

Гнучкість розуму характеризується легкістю, свободою думки при виборі способу розв’язання нових завдань, умінням у випадку необхідності швидко переключатися з одного способу розв’язування на інший. У дітей з негнучким розумом думка інертна (нерухома), скована, їм важко переключитися на новий спосіб доведення, новий спосіб розв’язування мисленнєвого завдання.

Швидкість мислення — це здатність швидко розібратися в складній ситуації, швидко обдумати й негайно прийняти правильне рішення. Спритні й кмітливі діти*— діти зі швидким розумом.

Швидкість мислення—це результат всебічного розвитку розумових здібностей дитини. Воно залежить від знань, від рівня оволодіння дитиною логічними формами та законами мислення, від ступеня розвитку мисленнєвих навичок, а також є проявом індивідуального темпу мисленнєвої діяльності, в основі чого лежить, звичайно, велика рухливість нервових процесів у корі головного мозку.

Мислення розвивається у процесі пізнавальної, мисленнєвої діяльності й безпосередньо залежить від способів та прийомів їхнього розвитку й формування.

ГРА — «ЧАРІВНА ПАЛИЧКА» РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

На сучасному етапі навчання й виховання в ДНЗ потрібно змінювати пріоритети навчання: на перший план треба висувати його розвивальну функцію — культ самостійності й нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм; «Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу — буде ситою все життя». Так і в навчанні: хоч скільки б у дитини було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності — їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання й розвитку.

Правильно підібрані й добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному, гармонійному розвитку дошкільнят, допомагають виробити необхідні в житті й навчанні корисні навички й риси.

Гра — це «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, й, головне, мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала й була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв’язування задач, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди й не у всіх дітей одразу. Тому пропонувати такі ігри треба поступово, не тиснучи на дітей. Природа гри (і розвивальної) така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися неможливо.

«Розвивальні ігри» вимагають у цьому аспекті особливої обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу «від простого до складного». Але, коли дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання. В дитини з’являється віра в свої сили, розвивається «розумовий апетит», а це означає, що мета курсу «Розвивальні ігри» досягнута.

Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод проб і помилок, перебираючи різноманітні варіанти. Частіше всього це не призводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб наблизитися до мети.

Цей момент гри особливо важливий, бо починається інтенсивна робота думки (індивідуальної й колективної). У цей період необхідна допомога й підтримка педагога, його пояснення й рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає дитині знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягти якогось конкретного результату гри. •

Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших технічних та пізнавальних процесів. Розвивальні ігри впливають на:

— розвиток образного мислення;

— тренування логічного мислення;

— розвиток сенсорних здібностей;

— тренування пам’яті;

— розвиток уваги;

— розвиток уяви й творчих здібностей.

РОЗВИТОК ОБРАЗНОГО МИСЛЕННЯ

Як свідчать дослідження психологів, шляхом спеціального тренування діти можуть оволодіти багатьма можливостями, пов’язаними з образним мисленням; Наприклад, вони можуть навчитися подумки перетворювати образи реальних предметів, будувати наочні моделі (на зразок схем), які відображають суттєві властивості об’єктів або явищ, планувати свої дії подумки.

Щоб дитина навчилася всього цього, тренування образного мислення слід спрямовувати на розвиток таких здібностей:

• здійснювати оперування образом подумки;

• орієнтуватися в просторі з допомогою простої план-схеми, а також самостійно її створювати;

• «читати» й створювати прості схематичні зображення різноманітних об’єктів;

• планувати свої дії подумки.

ТРЕНУВАННЯ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ

Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.

Навчаючись порівнянню, дитина повинна оволодіти такими вміннями:

— виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;

— визначити спільні й відмінні ознаки порівнюваних об’єктів; ,

— відрізняти важливі й неважливі ознаки об’єкта.

Для дослідження логічного мислення в дошкільників можна скористатися методикою «Прогресивні матриці» Равена.

Навчання способів «узагальнення» й «класифікації»

Класифікація — це вміння подумки поділяти предмети на класи за найбільш суттєвими ознаками.

Для проведення класифікації необхідно вміти аядеїзуваш матеріал, співвідносити один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділенні в них і відображених у слові-назві групи спільних ознак.

Узагальнення — це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за спільними суттєвими ознаками.

Навчання способу «систематизації»

Систематизувати — значить приводити до системи, розміщувати об’єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність. х

У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:

• знаходити закономірність об’єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді;

• впорядковувати об’єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;

• знаходити закономірність розташування об’єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених у матриці.

Навчання способу «змістове співвідношення»

Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії — співвідношення предметів за змістом.

Співвідносити предмети за змістом — означає знайти якісь зв’язки між ними. Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися й на другорядні, менш важливі, властивості й ознаки.

РОЗВИТОК СЕНСОРНИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Сенсорний розвиток дитини — це розвиток її сприймання й формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їхню форму, колір, величину, положення в просторі. З розвитком сенсорики в дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі й суспільстві. Зі сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.

Цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей повинен охоплювати такі етапи:

• формування сенсорних еталонів стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури й співвідношення за величиною між кількома предметами;

• навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти форму, колір та величину й виконувати все складніші окомірні дії;

• розвиток аналітичного сприймання: вміння поєднувати кольори, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірні величини.

ДІАГНОСТИЧНІ МЕТОДИКИ

МЕТОДИКА «МАЛЮНОК ЛЮДИНИ»

Тест призначений для дітей у віці від 3,5 до 7 років. Він орієнтований на діагностику розвитку перцепції, сенсомоторної координації, рівня психічного розвитку дитини. Тест застосовується на початку тестової батареї, щоб залучити дитину до роботи, вмотивувати її.

Тестування може проводитися індивідуально чи груповим способом. Рекомендується індивідуально працювати з дошкільнятами. Якщо тестування проводиться груповим способом, то група повинна бути 8—12 осіб, щоб із кожною дитиною було можна встановити емоційний контакт. Необхідно, щоб у дитини був олівець, бланк тесту чи аркуш паперу стандартного формату — все має лежати вертикально. На столі більше нічого бути не повинно. Потрібно, щоб дитина малювала з уяви, а не змальовувала. Поруч можуть лежати кольорові олівці, якщо в дитини виникне потреба розфарбувати малюнок, нехай розфарбовує. Бажано, щоб в експериментатора були запасні олівці, тому що під час малювання діти їх часто ламають. Одна з найважливіших вимог при організації тестування — атмосфера довіри, спокою, у якій дитина максимально виявила б свою фантазію, свої можливості. Діти не повинні відчувати напруження, страху. Малювання має бути частиною гри.

Дорослим, які працюють із дітьми, можна порекомендувати кілька принципів:

1. Усе тестування повинне проводитися у вигляді гри.

2. Необхідно дотримуватися стандартної процедури тестування: підбирати однаковий папір, однакові олівці.

3. Доцільно записувати всі важливі обставини, що супроводжують малюнок: дату, час, ступінь адаптації до процедури, коментарі дитини, латеральність тримання олівця повертання аркуша паперу.

4. Найцінніші в діагностичному плані малюнки – це ті, за появою яких психолог міг спостерігати.

5. Психолог повинен знати вікові характеристики малюка; знати, що є типовим, а що відхиленням.

6. У зв’язку з тим, що на появу малюнка впливає ряд факторів: рівні когнітивного, моторного, особистісного й соціального розвитку —і невідомо, який із них наразі переважає, то для остаточного висновку про рівень психічного розвитку дитини необхідно використовувати комплекс методик.

7. Малюнок може бути індикатором і творчих здібностей, і патологічних процесів.

8. Що доросліша дитина, то менш надійним показником розумового розвитку стає малюнок.

9. У дослідницьких цілях оцінку малюнка рекомендується проводити двом фахівцям незалежно один від одного.

Інструкція. Мені б хотілося, щоб ти на цьому аркуші паперу намалював людину. Намалюй її так, як ти найкраще вмієш.

ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ

Тест «Лабіринт»

Застосовується для оцінювання вміння дитини дотримуватися правил.

Обладнання: малюнки із зображенням лабіринтів (від легших до складніших), олівець для дитини, секундомір.

Інструкція. Подивись на цей цікавий малюнок. Це лабіринт, із якого потрібно знайти вихід. Завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше вибратися з кожного лабіринту. При цьому є умови, яких необхідно дотримуватись під час роботи:

1. На початку роботи постав олівець у центр лабіринту, і поки вихід не буде знайдено, не відривай олівець від паперу.

2. Відразу розпочинай рух олівцем, не намагаючись переглядати шлях проходження.

3. Не зачіпай лінії лабіринту, не перетинай їх (це буде вважатися помилкою).

4. Не можна повертати назад (це теж помилка).

Далі дитині пропонують по черзі малюнки з лабіринтами і фіксують результати в бланку.

Інтерпретація результатів

Слабкий рівень: не може засвоїш принципи роботи, на завдання витрачено більше 10 хв, понад 20 помилок.

Середній рівень: інструкцію розуміє, на роботу витрачено до 9 хв, не більше .10 помилок у всіх серіях.

Добрий рівень: інструкцію розуміє, на завдання витрачено не більше 7 хв, 2—3 помилки в останній серії.

Високий рівень: дитина легко засвоїла принципи роботи, на завдання витрачено не більше 5 хв, не більше однієї помилки в останньому лабіринті.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛОГІКИ МИСЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Назвіть протилежне слово

Високий — низький

Скупий —

Покупець—

Брудний —

Чужий—

Гострий —

Горе—

Тонкий —

Страшний —

Тупий —

Легкий —

Початок —

Аналіз результатів

Рівень мисленнєвої діяльності:

Високий — 8-11 слів.

Достатній – 5 -8 слів.

Низький—до 5 слів;

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ УЗАГАЛЬНЕННЯ В МИСЛЕННІ

Завдання 1

Четвертий зайвий

Для діагностування потрібно 10 карток, побудованих за принципом: 3 предмети об’єднані загальним поняттям, а 4-й стосується іншого. .

Техніка проведення: дитині показують картку із зображенням 4-х предметів і просять назвати їх. Після чого запитують: «Подивись уважно і скажи, який предмет тут зайвий і чому? Який не підходить? Чому? А які з них мають щось спільне? ».

Коли роботу з 10 картками завершено, слід перейти до аналізу.

Аналіз результатів

Високо готовність мислення 7-10 карток пояснюються з використанням двох родових понять (зайва рибка, бо це риби, а решта — одяг). З—4 картки включають одне родове поняття (зайва лопата, бо решта — посуд).

Достатня готовність мислення —7-10 карток пояснюються через одне родове поняття (зайва лопата, бо це інвентар) або половина з двома родовими поняттями, а половина з одним.

Низький рівень розвитку мислення—коли в 7-10 картках називається тільки зайвий предмет без пояснення. Або виділяється предмет за неістотними ознаками (зайва риба, бо вона жива, або зайвий бантик, бо він червоний)


 

 

Завдання 2

Назви, які тобі відомі;

а) дикі тварини;

б) дерева;

в) міста;

г) види транспорту; ґ) посуд.

Аналіз результатів

Високий рівень — не менше 5 видів у кожному родовому понятті.

Достатній рівень—3 види в кожному родовому понятті.

Низький рівень — половина родових понять не знаходить вияв увидових.

Завдання З

Назви одним словом:

а) суп, каша, котлета;

б) троянда, гвоздика, тюльпан, ромашка;

в) штани, сорочка, куртка, пальто;

г) вовк, заєць, тигр, лев;

ґ) Дніпро, Рось, Дон.

Високий рівень розвитку мислення — дитина дає правильно 4—5 назв.

Достатній — 3—4 назви.

Низький — 1—2.

Аналіз синтез, порівняння

За допомогою цієї методики визначають рівень сформованості таких операцій мислення як аналіз, синтез, що ведуть до порівняння.

Техніка проведення: дитині пропонують знайти спільне й відмінне двох порівнюваних понять або об’єктів.

Інструкція. Я назву тобі два предмети, а ти подумай і скажи, чим вони схожі й чим відрізняються.

Літак і метелик М’яч і кавун

Вовк і собака Місто і село

Береза й ромашка Зима і літо

День і ніч Людина і тварина

Аналіз результатів

Високий рівень — коли більше виділено спільних властивостей у контрастних об’єктів і, навпаки, відмінних у схожих предметах чи поняттях (у першої пари, коли 2 спільних і 1 відмінне — це вже високий рівень і т.д.)

Хороший — схожих і відмінних ознак названо порівну (наприклад; 2 і 2,1 і 1,3 і 3).

Достатній — відмінних ознак у схожих об’єктах і контрастних називається на 1—2 більше. їх легше виділити, бо сам характер предметів стимулює увагу в цьому напрямку.

Середній — є хоч одна риса, яку важко виділити (схожа у контрастних і відмінна у схожих об’єктів).

Низький — називаються тільки ті властивості, які легше виділяти в силу специфіки об’єктів для порівняння (спільні у схожих і відмінні у контрастних об’єктів).

Діти, мислення яких готове до школи, повинні показати І-IV рівень. А ще краще — І-Ш. П’ятий рівень свідчить про низький рівень мисленнєвої операції, що створюватиме складність у навчальній діяльності і є показником затримки у розвитку мислення.

Рівні аналітичної функції мислення:

• високий рівень — названо 6-8 властивостей і більше;

• хороший — названо 4-6 властивостей;

• достатній (середній) — 2-3 властивостей;

• низький — 0-1 властивість.

ДОСЛІДЖЕННЯ ШВИДКОСТІ МИСЛЕННЯ

За три хвилини назвати якомога більше слів, що починаються, скажімо, буквою «К». Дитина називає, а дослідник записує, потім підраховує кількість.

Аналіз результатів

Швидкість мислення:

високий—8—10 слів і більше;

достатній — 5—7 слів;

середній — 4—5 слів;

низький — до 4 слів.

ДОСЛІДЖЕННЯ ГНУЧКОСТІ МИСЛЕННЯ

Можна виявити через розв’язування цікавих задач на кмітливість.

Хід дослідження

Дослідник пропонує дитині прослухати і розв’язати цікаву задачу.

1. Йшла бабуся з магазину й несла кошик яєць, одне упало й розбилося. Скільки яєць залишилося?

2. Двоє коней пробігли по 2 км. Скільки кілометрів пробіг кожен кінь?

3. Курка на одній нозі важить два кілограми. А скільки вона важитиме на двох ногах?

4. Карлик живе на 9 поверсі. Кожного дня він піднімається ліфтом тільки до 7 поверху, а далі йде пішки. Чому?

5. Уяви собі, що ти машиніст поїзда. Поїзд їхав до Москви 2 доби. Скільки років машиністові?

6. Чому не можна намалювати веселої собаки?

Аналіз результатів

Дитина з високим рівнем мислення в 6—7 років повинна розв’язати не менше 5 задач;

з достатнім — 3—4;

з середнім 2—3;

з низьким — 1—0.

ДОСЛІДЖЕННЯ КРИТИЧНОСТІ МИСЛЕННЯ

Запропонувати дитині пояснити: «Чи розтане снігових, якщо на нього вдягти шубу ? Чому ти так думаєш ?».

Діти з нормальним розвитком висловлюють цілий ряд суджень і намагаються довести свою істинність через зіставлення.

РОЗВИВАЙМО МИСЛЕННЯ

СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

Свідомість людини виглядає так, ніби в голові у неї сидить безліч різних особистостей, зайнятих кожна своїм: одна частина свідомості думає про майбутнє, друга — згадує минуле, третя веде розмову з четвертою, чуттєвою, тощо.

При кожному виді мислення напружуються «м’язи» людського мозку як правої, так і лівої півкуль.

Мислення — це вищий продукт особливим чином організованої діяльності мозку людини.

Відображення навколишнього світу в процесі мислення здійснюється за допомогою мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизації, класифікації. Результатом процесу мислення завжди є та чи інша думка.

Якість мислення розкривають критичність і самостійність, швидкість і гнучкість, широта й глибина.

Кожен акт мислення — це єдність знань, розумових дій і певного ставлення до діяльності, що виконується. Тому мислить не мислення, а реальна жива людина зі своєю системою контролю — совістю.

Совість — це відчуття міри досконалості, що проявляється в конкретній ситуації. Що досконаліше мислення, то «спокійніша совість» людини в будь-якій ситуації, в будь-якій її діяльності.

Щоразу, коли людина починає активно мислити, тобто самостійно й цілеспрямовано маніпулювати інтелектуальними ресурсами свого розуму, вона приводить у рух «м’язи» свого розуму. Щоб розвинути «м’язи» розуму, потрібно тренувати мислення. Розглянемо ігрові прийоми, що тренують мислення.

Педагоги діляться на 2 команди й виконують завдання.

Розминка

1. Який вузол не можна розв’язати?

(Залізничний)

2. Яка річка найстрашніша?

(Тигр)

3. Що в людини під ногами, коли вона йде по місту?

(Підошви взуття)

4. Яким гребінцем коси не розчісують?

(Півнячим)

5. Що можна приготувати, але не можна з’їсти? .

(Уроки)

6. Скільки місяців у році мають 28 днів?

(Усі)

7. Що кидають, коли він потрібен і піднімають, коли вже в ньому не має потреби?

(Якір)

8. Що може мандрувати по світу, залишаючись в одному й тому ж кутку?

(Марка на конверті)

9. Що люди на землі роблять одночасно ?

(Стають старшими)

10. На яке запитання не можна дати відповідь «так» ?

(«Ти спиш?»)

11 . На яке запитання не можна дати відповідь «ні» ?

(Ви живі?)

Вправа «Відшукування спільного»

Цей ігровий прийом учить в розрізненому матеріалі знаходити багато спільних ознак.

Слова: тарілка і човен; праска і рубанок.

Вправа «Виключення зайвого»

Потрібно з 3 слів виключити одне. Залишити слова, які подібні чимось:

собака помідор сонце

шпаківня лінійка стілець

Вправа «Відшукай аналогії»

Цей прийом дозволяє навчитися виділяти в предметах різні властивості й оперувати окремо кожним із них, формуючи здібності класифікувати явища за їхніми ознаками.

Називається будь-який предмет або явище. Наприклад, «вертоліт», «комп’ютер». Необхідно назвати якомога більше його аналогів, тобто інших предметів, подібних спільними ознаками. Потрібно також систематизувати ці аналоги в групи, залежно від того, за якими критеріями вони відбиралися. Наприклад, пташка, метелик — літають. Штопор — крутиться, як важлива деталь вертольота.

Вправа «Пошук предметів»

При цьому формується здатність легко знаходити аналоги-між різними, малоподібними предметами, швидко оцінювати предмети з точки зору наявності чи відсутності в них заданих властивостей, швидко переключати мислення з одного об’єкта на інший. Ставиться завдання назвати якомога більше предметів із заданими властивостями, у цьому розумінні схожих на 2—3 запропонованих предмети.

Наприклад: назвіть предмети, що об’єднують у собі виконання 2-х протилежних функцій, подібних до дверей (вони зачиняються й відчиняються); (вимикач — вмикає світло й вимикає; водопровідний кран; рука людини — дає й забирає).

Вправа «Формулювання визначення»

Вправа спрямована на розвиток чіткості й точності мислен-нєвих процесів.

Називається всім знайомий предмет або явище. Наприклад: квадрат, трикутник. Потрібно дати їм точне, «наукове» визначення, яке б обов’язково включало в себе суттєві ознаки цих фігур або об’єктів.

Ігрові прийоми, пов’язані з рішенням мисленнєвого завдання

Зустрілися двоє людей, друзі дитинства, й між ними відбулася розмова:

— Скільки років тебе не бачив і нічого не чув!

— А в мене вже є донька!

— Як її звати?

— Як і її маму.

— Скільки ж років Наталочці?

— Як співбесідник дізнався ім’я доньки? Якої статі друзі?

У цьому випадку близька відповідь—2 чоловіків, насправді ж зустрілись чоловік і жінка.

— Чому пожежні відра виготовляють у вигляді перевернутого конуса?

Зручно при пожежі набирати воду й тримати рукою. А ще їх важко поставити, тому є гарантії, що їх не «запозичать» із пожежного щита малосвідомі громадяни для господарчих потреб.

Вправа на релаксацію і розвиток мислення

• Уявіть, що ви тримаєте в руках лимон. Уявіть, який він на дотик, як він виглядає, який у нього аромат. На 10—20 секунд спробуйте уявити максимально яскравий і чіткий його образ.

• Уявіть, як ви чистите його, знімаєте шкоринку, ділите на шматочки, пробуєте на смак.

• Роздивіться скибку лимона поближче. Уявіть, як вона буде виглядати, якщо збільшити її в 5,10,100 разів.

• Осмисліть усе, що ви знаєте про лимон, і все те, що маловідомо про цей фрукт.

• Подумайте, що робить лимон — лимоном, чому в нього саме такий смак? Скільки сортів лимонів існує? Як лимони змінилися в процесі еволюції, і для чого їх використовують?

• Думаючи про лимон, зверніть увагу на «якість» ваших думок.

• А тепер розплющте очі.

Вся суть інтелектуального тренування в свідомому маніпулюванні розумовими ресурсами при виконанні будь-яких вправ цього інтелектуального тренінгу. Результати будуть прямо пропорційні вашому бажанню напружувати «м’язи» розуму. Гарне тренування — ключ до успіху.

Дайте відповіді на запитання

1. Яких предметів існує в світі більше: зелених чи дерев’яних?

2. Чого в світі більше: не-цукерок чи не-льодяників?

3. Яких хлопчиків вчиться в школі більше: високих чи розумних?

4. У світі більше: собак чи тварин?

5. Чого в світі існує більше: не-дерев чи не-рослин?

6. У геометрії більше: трапецій чи чотирикутників?

7. У геометрії більше: не-ромбів чи не-прямокутників?

8. У геометрії більше: ромбів чи прямокутників?

9. У світі більше: не-хліба чи неїстівних речей?

10. У світі більше: не-хліба чи їстівних речей ?

11. У природі більше: качок чи птахів?

12. Яких квітів існує в природі більше: троянд чи жовтих?

13. Яких предметів існує в світі більше: не-ґудзиків чи пластмасових ґудзиків?

14. У геометрії більше: прямокутних ромбів чи рівносторонніх прямокутників?

15. У світі більше: не-кішок чи тварин?

16. У геометрії більше: не-тупокутних трикутників чи нерівносторонніх трикутників?

17. Чого в природі існує більше: не-троянд чи не-квітів?

18. У світі існує більше: предметів для їзди чи велосипедів?

19. Кого в світі більше: людей чи фізіологів?

Виберіть зайве слово. Що об’єднує слова? Що залишилося?

1. Собака, корова, вівця, лось, кішка. Собака, корова, вівця, лось, кінь.

2. футбол, хокей, ручний м’яч, баскетбол, водне поло (нема воротаря).

Футбол, хокей, ручний м’яч, баскетбол, бадмінтон (грає двоє людей).

Багато ігрових вправ для мислення можна виконувати безліч разів за будь-яких зручних обставин.

Розвиток ваших розумових здібностей визначається тільки часом і практикою. Якщо якийсь ігровий прийом засвоюється з труднощами (кросворди в газеті), робіть перерву й повертайтеся до нього пізніше. Що більше навантаження ви собі робите, то більше вони вам подобаються, то легше стане тренування. Що легшими стають тренування, то більше вони вам подобаються. Що більше вони вам подобаються, то частіше ви вправляєте «м’язи» свого розуму. Що частіше ви вправляєте свій розум, то досконалішим стає ваше мислення.

завантаження...
WordPress: 23.24MB | MySQL:26 | 0,337sec