Розуміння різних емоційних станів

Тема. Розуміння різних емоційних станів

Мета. вчити дітей розуміти свій емоційний стан, виражати свої почуття через міміку, жести, виразні рухи, інтонацію;  згуртування колективу, долання рухового автоматизму.

Обладнання: зошит, ножиці.

Хід заняття

  1. I.              Організація учнів до заняття
  2. II.            Повідомлення теми і мети заняття

Вправа «Закінчи речення».

Вчитель  кидає учасникам м’яч і просить закінчити речення.

Діти звичайно бояться…

Дорослі звичайно бояться…

Мама звичайно боїться…

Тато звичайно боїться…

Учителі звичайно бояться

Під час обговорення ведучий разом із дітьми робить висновок про те, що всі люди іноді бояться і страх – це почуття, яке властиве кожній людині.

На сьогоднішньому заняття ми будемо розігрувати етюди на різні емоції.

  1. III.           Робота над темою

                   Розігрування етюдів

Етюди на вираження страждання і печалі

Примітка: Негативні емоційні реакції проявляються вже у перші дні життя немовляти. Дитина повідомляє про них криком, гримасою невдоволення.

Свідомо зображати сумний настрій дитина здатна з 4 років. Етюди на вираження цих емоцій сприя­ють усвідомленню  власного  стану,  а також ро­зумінню і співчуттю печалі інших.

1. «Північний полюс»

Дівчинка Женя мала чарівну квітку-семицвітку. Забажалося їй потрапити на Північний полюс. Дістала Женя свою заповітну квітку-семицвітку, відірвала одну пелюстку, підкинула її догори й ска­зала:

Лети, лети, пелюсточко,

Через захід та на схід,

Через північ, через південь,

Повертайсь, зкруглявши світ.

Ледь торкнешся ти землі —

Буть по-моєму вели.

Вели, щоб я була на Північному полюсі!

Женя тут-таки, як була у літньому платтячку з голими   ногами,   одна-однесенька   опинилася   на Північному полюсі, а мороз там лютий.

Виразні рухи: коліна стистуні так, шо одне коліно прикриває друге, руки біля рота, дихає на пальці.

2.  «Ой-ой, живіт болить»

Два ведмедика Тім і Том з’їли смачні але немиті яблука. У них розболілися животи. Ведмежата скар­жаться:

Ой, ой, живіт болить!

Ой, ой, мене нудить!

Ой, ми яблук вже не хочем!

Захворіли Тім і Том.

Виразні рухи: брови припідняті й зведені, очі при­мружені, тулуб зігнутий, живіт втягнутий, руки притиснуті до живота.

3.  «Я так утомився»

Маленький гном несе на спині велику ялинову шишку. Ось він зупинився, поклав шишку додолу й говорить: «Я так утомився, я дуже втомився…».

Виразні рухи: стоїть, руки обвисли вздовж тулуба, плечі похилені.

4.  «Острів плакс»

Мандрівник потрапив на чарівний острів, де жи­вуть одні плакси. Він намагається утішити то одно­го, то іншого, але всі діти-плакси відштовхують його і продовжують ревіти.

МІМІКА: брови припідняті і зведені, рот напіввідкритий.

5.  Попелюшка

Дівчинка зображує Попелюшку, яка прийшла до­дому сумною: вона загубила черевичок.

Виразні рухи: похнюплена голова, зведені брови, опущені куточки губ, уповільнена хода

Етюди на вираження уваги, інтересу та зосеред­женості

  1. 1.      Азбука настрою. Зошит

Дітям, що сидять за столом, роздається набір з шести карток, на кожній з яких зображений персонаж з різним емоційним станом. Дітей просять за сигналом ведучого підняти картку, на якій персонаж здивований, скривджений, радіє тощо. Можна також попрохати дітей розповісти про випадки із свого життя, коли вони переживали такі ж почуття.

2.  «Що там відбувається?»

Діти стояли у тісному колі і щось робили, нахи­ливши голови донизу. У кількох кроках від них зу­пинилася ще одна дівчинка. «Що там відбу­вається?» — подумала вона, але ближче підійти не наважилася.

Виразні рухи: голова повертається у бік подій, що відбуваються, уважний погляд.

Поза: висунути одну ногу наперед, перенести на неї вагу тіла, одна рука на стегні, інша опущена вздовж тіла.

3.  «Допитливий»

Вулицею йшов чоловік і ніс у руці спортивну сум­ку, з якої щось випирало. Хлопчик це помітив і йому дуже закортіло дізнатися, що лежить у сумці. Чоловік ішов великими кроками і не помічав хлоп­чика. А хлоп’я просто таки звивалося навколо пере­хожого: то з одного боку підбіжить до нього, то з іншого і, витягуючи шию, заглядає у напіввідкриту сумку. Раптом чоловік зупинився, поклав сумку на землю, а сам зайшов до телефонної будки. Хлопчик присів, злегка потягнув за блискавку і заглянув до середини. Там лежали всього-на-всього дві звичайні тенісні ракетки. Хлопчик розчаровано махнув ру­кою, встав і, не поспішаючи, рушив додому.

4.  Зосередженість

Командир сидить за столом і уважно вивчає мапу. Він обдумує план наступу на ворога. проханням звертається чоловік розсіяний з вулиці Басейної.

Поза: дитина дивиться на того, хто до неї звер­тається, руки безсило падають донизу або одна ру­ка прикриває рот ніби з метою стримати зойк зди­вування.

Міміка: брови й верхні повіки припіднімаються.

Виразні рухи: ліва рука впирається ліктем у стіл і підтримує голову, схилену вліво; вказівний палець правої руки рухається по уявній мапі.

Міміка: злегка примружені очі, нижня губа заку­шена.

5. «Роздуми»

Хлопчик збирав у лісі гриби і заблукав. Нарешті він вийшов на велику дорогу, але в який бік іти?

Виразні рухи: хлопчик стоїть, руки складені на грудях або одна рука на грудях підтримує другу ру­ку, на яку спирається підборіддя.

II. Етюди на виражений подиву

Подив — надто короткочаснаемоція.    Одна    шестирічна дівчинка    якось    сказала:  «Люди     дивуються,     коли трапляється чудо».  Справді, причиною   подиву  має   бути щось раптове,  неочікуване. Ситуації,   які   викликають  подив,  потім викликаютьінші позитивні або негативні.

Емоція подиву швидко настає і дуже швидко минає. Міміка, пов’язана з поди-     вом, дуже яскрава і легко відтворювана (широко відкриті очі й рот). Етюди на вираження подиву приступні навіть для молодших дошкільнят.

1.  Подив

Хлопчик дуже здивувався: він побачив, як фокус­ник посадив у порожню валізку кішку і зачинив її, а коли відчинив, кішки там не було… З валізи вис­трибнув собака.

МІМІКА: рот розкритий, брови й верхні повіки при підняті.

2.  «Круглі очі»

Одного разу першокласник побачив у під’їзді дивовижну сценку і написав про це оповідання: « Яйшов зі школи. Я зайшов у під’їзд і побачив , що бігає ганчірка. Я підняв ганчірку і побачив, що під нею кошеня».

–        Які круглі очі були у хлопчика, коли він побачив живу ганчірку?

4. «Вожатий здивувався»

Дорослий читає уривок з вірша С.Маршака«Чо­ловік розсіяний з вулиці Басейної»Потім виби­рається дитина на роль вагоновода. До неї з дивним проханням звертається чоловік розсіяний з вулиці Басейної.

Поза: дитина дивиться на того, хто до неї звер­тається, руки безсило падають донизу або одна ру­ка прикриває рот ніби з метою стримати зойк зди­вування.

Міміка: брови й верхні повіки при піднімаються.

 

Етюди на вираження задоволення, радості

Примітка: Вираження радості легко пізнається: обличчя розцвітає усмішкою, кутики губ відтягуються дого­ри, біля очей збираються зморшки. Радість вира­жається і пізнається з раннього дитинства. Вона до­помагає дитині встановлювати контакт з іншими людьми.

Радість неможливо викликати вольовим зусил­лям, але, ставлячи дитину у певні ситуації, її мож­на легко запалити відчуттям радості.

Використання виразних рухів створює у дитини почуття задоволеності, радості. Відчуття радості у житті з’являється після подолання чогось, як ре­зультат подій і збігу обставин. Тому ігри й етюди побудовані в основному на принципі протиставлен­ня: страждання — задоволення, боротьба — радість перемоги тощо. Дітям можна запропонувати зіграти якусь роль, наприклад, роль клоуна, щоб виправда­ти надто голосний сміх і рухливу активність.

1.  «Квітка»

Теплий промінь упав на землю й зігрів у ній зер­нятко. Із зернятка проклюнувся паросток. З парос­тка виросла чудова квітка. Ніжиться квітка на сонці, підставляє теплу й світлу кожну свою пелюс­тку, повертаючи свою голівку услід за сонцем.

Виразні рухи: сісти напочіпки, голову й руки опустити; підводиться голова, розпрямляється кор­пус, руки піднімаються в сторони — квітка розквітла; голова злегка відкидається назад, повільно повертається услід за сонцем.

Міміка: очі напівзаплющені, усмішка, м’язи об­личчя розслаблені.

2.  «Перший сніг»

Багато днів падав дрібний холодній дощ. Дув сильний вітер. В саду було похмуро й брудно. Хлоп­чика не випускали на вулицю.

Ось і сьогодні хлопчик прокинувся і подумав, що не піде гуляти. Він підійшов до вікна і завмер від приємного здивування: все було вкрите білим-білим снігом.

У садку стало чисто, просторо й красиво. Можна іти гуляти. Швидше, швидше одягатися!

Виразні рухи: відкинута назад голова, припідняті брови, на обличчі усмішка.

3.  «Зустріч з другом»

У хлопчика був друг. Та ось настало літо, і їм до­велося розлучитися. Хлопчик залишився у місті, а його друг поїхав з батьками на південь. Сумно у місті без друга. Минув місяць. Одного разу іде хлоп­чик вулицею і раптом бачить, як на зупинці вихо­дить з тролейбуса його товариш. Як же зраділи во­ни один одному!

Виразні рухи: обійми, усмішки.

4.  «Битва»

Дитина зображає Івана-царевича, який б’ється з триглавим Змієм Гориничем і перемагає його. Ра­дий і гордий своєю перемогою Іван-царевич.

Виразні рухи: у виконавця ролі Змія Горинича го­лова й кисті рук — це голови Змія. Вони хитають­ся, роблять випади у бік Івана-царевича, никнуть по черзі (відрубані), піднімаються (виростають нові). Іван-царевич з очевидним зусиллям розмахує

Поза й міміка переможця: плечі розгорнуті, ноги злегка розставлені, голова відкинута, брови припідняті, на губах легка усмішка.

5.  «Два клоуни»

Два веселі клоуни жонглюють уявними кольоро­вими кільцями, не помічаючи один одного. Раптом вони стикаються спинами й падають. їм так смішно, що вони, сидячи на підлозі, голосно рего­чуть. Трохи заспокоївшись, клоуни допомагають один одному встати, збирають кільця і знову весело жонглюють. Але тепер вони кидають кільця один одному.

Виразні рухи: голова відкинута, рот широко ро­зкритий, губи розтягнуті в усмішці, брови припідняті, очі злегка примружені.

6.  «Чунга-Чанга»

Мандрівник пристав на своєму кораблі до остро­ва, де всі радісні й безтурботні. Ледве він зійшов на берег, як його оточили мешканці чудового острова — маленькі чорношкірі діти. І на хлопчиках, і на дівчатках були одягнені однакові строкаті спіднич­ки, на руках і ногах у них дзвеніли браслети із дзвіночками, у вухах в усіх були круглі сережки, на Шиї буси, а у волоссі красиві пір’їни.

З веселою усмішкою вони пританцьовують під музику навколо мандрівника і наспівують:

Чудо-острів, чудо-острів,

Жить на ньому легко й просто,

Жить на ньому легко й просто,

Чунга-Чанга!

7.  «Добрий настрій»

Мама послала сина в магазин: «Купи печива і цу­керок, — сказала вона, — ми поп’ємо з тобою чаю і вирушимо в зоопарк». Хлопчик узяв у мами гроші, сумку із прискоком побіг до магазину. У нього був чудовий настрій.

Виразні рухи: хода — швидкий крок, іноді з при­скоком, усмішка.

IV.  Підсумок  заняття

  1. 1.       Рефлексія

Обмінятися своїми враженнями, поділитися емоціями.

  1. 2.    Робота в зошиті «Малюнок емоцій»
завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,457sec