Роль судової гілки влади у підведенні підсумків президентських виборів 2004 року

Тема: Роль судової гілки влади у підведенні підсумків президентських виборів 2004 року

Мета заняття: охарактеризувати роль судової гілки влади у підведенні підсумків президентських виборів; сформувати в учнів розуміння цінностей і принципів на яких ґрунтується  система виборів;

Обладнання: конституція

Базові поняття: виборча система.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

Вчитель.

Результати другого туру президентських виборів спричинили масові виступи громадян на підтримку В. Ющенка та В. Януковича. Обласні ради Центральної і Західної України визнали Президентом України В. Ющенка, а представники рад усіх рівнів Луганської області підтримали В.Януковича й почали закликати до створення автономії.

За обставин, що склалися, активізував конституційний процес Президент, наголосивши, що підпише закон „Про особливості застосування Закону України „Про вибори Президента України”, який мали на меті ухвалити народні депутати з метою запобігання фальсифікації голосів виборців, лише за умови внесення змін до Конституції.

Робота в групах.                                                           

І група (Опрацювати Закон «Про вибори Президента України»)

8 грудня 2004 р. Верховною Радою України було ухвалено пакет законів, до якого увійшли законопроекти „Про особливості застосування Закону України ”Про вибори Президента України” і „Про внесення змін до Конституції України”. Отже, конституційний процес в черговий раз став заручником у боротьбі за владу і допоміг розв’язати гостру політичну кризу.

Проведене дослідження зумовлює можливість зробити такі висновки:

–       Загальний аналіз літератури з історії конституційного процесу в Україні 90-х рр. ХХ ст. – початку ХХІ ст. засвідчив наявність певного наукового доробку, різнопланового за проблематикою та обсягом висвітлення тих чи інших аспектів. Водночас, питання залишається недостатньо вивченим. Критична оцінка та узагальнення праць попередників, наявність різноманітної джерельної бази дали змогу вирішити основні завдання дослідження;

–       – Про необхідність прийняття нової Конституції Української РСР йшлося за часів СРСР. Відродження громадської свідомості, активізація національно-визвольного руху в кінці 1980‑х рр., зумовлені союзними процесами перебудови, були основними суспільно-політичними чинниками, які спричинили активний пошук правових засобів суверенізації республіки і започаткували новітній конституційний процес;

–       ІІ група (Опрацювати Закон „Про внесення змін до Конституції України”)

– Конституційний процес проходив у п’ять етапів: 1) літо 1990 – літо 1991 р.; 2) літо 1991 – кінець 1993 р.; 3) початок 1994 – червень 1995 р.; 4) червень 1995 – 28 червня 1996 р.; 5) червень 1996 – грудень 2004 р. і відбувався за кількома напрямами: внесення змін до чинної Конституції УРСР, підготовка проекту, прийняття окремих нормативних актів у сфері конституційного законодавства, ухвалення Основного Закону і закону „Про внесення змін до Конституції України”;

–       – Перший етап конституційного процесу розпочався в межах радянської політико-правової системи з прийняття 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, яка дала поштовх процесу відбудови державної незалежності. На цьому етапі відбулося створення першої Конституційної комісії, наслідком діяльності якої стало прийняття 19 червня 1991 р. Концепції нової Конституції України. Характерною особливістю другого етапу конституційного процесу, який почався з проголошення 24 серпня 1991 р. Акта незалежності України, стала плідна діяльність робочої групи Конституційної Комісії, котра на основі Концепції розробила один за одним чотири проекти Конституції. Боротьба за розподіл повноважень між представникам різних гілок влади під кінець 1993 р. спричинила владну кризу, яка призвела до позачергових виборів та гальмування конституційного процесу. Головні події третього етапу засвідчили бажання глави держави перебрати ініціативу конституційного процесу на себе, наслідком чого стало укладання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Президентом і парламентом. Для четвертого етапу конституційного процесу властиве загострення протиріч між главою держави та Верховною Радою України і представниками різних політичних сил у парламенті, що призвело до утворення Тимчасової спеціальної комісії для доопрацювання проекту Конституції. Головне значення її діяльності зводиться до зусилля об’єднати виразників різної ідеології з метою узгодження розбіжних норм законопроекту та прийняття його Верховною Радою України. З прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції розпочався п’ятий етап конституційного процесу, головним завданням якого стало вдосконалення механізму розподілу владних повноважень. Перші законопроекти були внесені до парламенту в 1998-99 рр. Однак, активізацію конституційного процесу викликали спроба глави держави посилити президентську гілку влади й проведення 16 квітня 2000 р. всеукраїнського референдуму. Характерною рисою цього етапу була активна конституційна діяльність народних депутатів. Впродовж 2004 р. конституційний процес проходив в рамках гострої боротьби за владу під час проведення чергових президентських виборів, а прийнятий 8 грудня 2004 р. закон „Про внесення змін до Конституції України” став наслідком компромісу між представниками різних політичних сил;

–       – Владні протиріччя мали інституційний характер і були спричинені запровадженням в 1990 р. посади Президента України. У зв’язку з відсутністю чіткої визначеності функцій останнього Л.Кравчук і Л.Кучма прагнули перебрати на себе частину повноважень Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, вибудувати власну виконавчу вертикаль влади, підпорядкувати уряд та закріпити здобуті повноваження положеннями нової Конституції України, що викликало подальше загострення суперечностей між гілками влади;

–       – Започаткували новітній конституційний процес депутати-члени „Народної ради”, які прагнули здобути незалежність української держави й відстоювали позицію надання конституційного статусу Декларації про державний суверенітет України. Поступово ініціатива прийняття нової Конституції перейшла на бік Президента України, який мав на меті розширити власні владні повноваження за допомогою положень Основного Закону. Активно протидіяли цьому у Верховній Раді представники КПУ. Саме вони ініціювали перші законопроекти про внесення змін до Конституції щодо вдосконалення механізму розподілу влади. Чергова спроба глави держави розширити свої права за рахунок парламенту зумовила активізацію конституційної діяльності депутатів від більшості, направлену на впровадження парламентсько-президентської форми правління. Депутати від опозиції (БЮТ, „Наша Україна”, СПУ) були змушені підтримати пропозиції щодо внесення змін до Конституції України в умовах гострої політичної кризи під час президентських виборів 2004 р.

–       Підсумок .Обговорення результатів виборів 2004 року.

–       Домашнє завдання .Опрацювати законодавство про вибори Президента.

завантаження...
WordPress: 22.82MB | MySQL:26 | 0,551sec