Роль сімейних ціннісних орієнтацій у становлені особистості сташокласника

Ціннісні орієнтації громадянина є безпосереднім продуктом його світогляду. Найсуттєвішою специфічною ознакою цього є вибірковість щодо сфер людської діяльності, в яких концентруються основні життєві інтереси особистості, її мрії, внутрішні домагання, прагнення.

У відносинах із суспільством, іншими людьми, а також у ставленні до самої себе особистість є тією діяльною соціальною структурою, в якій багатогранно відображено характеристики соціальної системи. Вияв соціальної суті особистості відбувається у досить суперечливих формах. Будь-яке суспільство моделює і формує громадянина на свій кшталт. Але цей процес не механічний. Індивідуальність людини в її специфічному соціально-психологічному змісті завжди означена в суспільно-конкретному контексті й залежить від рівня розвитку суспільства.

Особистість відносно самостійна частина суспільства, яка має власні цінності. Цінності особистості виявляються передусім у тому, як людина діє в соціальній спільноті, наскільки стійкі її конативні характеристики та особливості взаємин з оточенням.

Слід наголосити, що громадянські цінності, засвоєні особистістю на рівні знання, ще далеко не виражають її власні моральні позиції: орієнтуючи індивіда у сфері суспільно значущих цінностей, вони можуть і не стати спонукальною силою до дії, вчинків, які відповідали б змісту засвоєних знань. Знання як необхідний щабель для вироблення моральної позиції особистості відіграють важливу роль у єдиній системі компонентів моральної свідомості, моральна свідомість особистості, як відомо, не зводиться лише до моральних знань: вона є органічною єдністю знань і переконань, моральних потреб та мотивів, раціонального та емоційного.

Тому етична освіта має спиратися на ціннісні орієнтації, що відображають процес розвитку суспільного життя.

У морально розвиненої особистості почуття перебувають в органічному взаємозв’язку з її раціональним життям, являючи собою сплав розумного та емоційного, що відображає міцність переконань особистості, бо саме в єдності почуттів та розуму і виявляється закономірність становлення найбільш глибокої переконаності особистості, надійності її моральних принципів.

Свідоме ставлення людини на основі ціннісних орієнтацій до моральних норм дозволяє їй контролювати свої почуття, емоційні переживання, що сприяє свідомому ставленню до навколишнього середовища. У своїй суті особистість відображає ієрархію суспільних цінностей у специфічній формі: через особливості індивідуальної свідомості, багато в чому не тотожної суспільній, через особистісну ієрархію цієї системи, яка, однак, базується на основі і під впливом того, що цінує суспільство.

У своєму виборівиборі ціннісних орієнтацій, вчинків, поведінки, характеру взаємин з іншими людьми — людина як особистість індивідуальна. Обравши відповідну лінію поведінки, індивід щоразу, з кожною новою ситуацією повинен обирати власні вчинки, хоча і на основі вже обраної загальної лінії. Він повинен співвідносити свій вибір з конкретною ситуацією, з вчинками інших людей, співвідносити свій моральний склад з суспільними вимогами до нього, з суспільними інтересами, з різними обставинами. Здійснюючи моральний вибір, індивід усвідомлює себе як відносно самостійну частину суспільної системи, як особистість, що відповідальна перед суспільством і перед собою за виконання громадянських обов’язків.

Спілкування учнів з батьками має свої закономірності. Особливо це стосується цінностей, які так чи інакше сім’я вносить у свідомість дитини. Необхідно підкреслити потребу спілкування старшокласників з батьками у питаннях, пов’язаних з формуванням світогляду, ставленням до політики, з професійним самовизначенням тощо.

Батьки відіграють значну роль у формуванні громадянських цінностей старшокласників і створюють об’єктивні умови для утвердження старшокласника як громадянина.

Формування громадянської (особистісної) спрямованості у сім’ї можливе за таких умов:

  • відповідність основних суспільних цінностей індивідуальним громадянським цінностям;
  • відсутність розбіжностей між переконаннями і поведінкою, думками і вчинками, словами і справами;
  • внутрішня цілісність та узгодженість всієї системи розуміння людиною добра і зла, сенсу життя та ідеалу, совісті і справедливості, чесності і відповідальності;

    • єдність громадянських цінностей особистості та її діяльності й поведінки.

    .

     

    Безперечно, структурна ієрархія громадянських цінностей зумовлює спрямованість сімейної взаємодії, визначає основні лінії поведінки кожної із взаємодіючих сторін.

    У сім’ях із сприятливою взаємодією спостерігаються добре налагоджені стосунки батьків і дітей та їх співпраця у різних видах діяльності: господарчо-побутовій, навчально-пізнавальній, естетичній, розважальній, спортивній тощо. Батьки і діти у таких сім’ях,як правило, емоційно тісно пов’язані. їхня взаємодія відзначається інтелектуальною єдністю, здатністю знаходити спільне розв’язання проблем, що виникають у сімейному житті. Таким сім’ям властива також конативна єдність, спрямована на забезпечення родинного добробуту, активізацію вольових зусиль та подолання труднощів, які перешкоджають досягненню бажаних для сім’ї результатів. Стиль взаємодії в таких сім’ях стимулює позитивні мотиви навчально-пізнавальної і практичної діяльності, заохочує самостійність та ініціативу. Вимогливість батьків поєднана з розумним контролем та свідомим самоконтролем дітей. Єдино прийнятною формою сімейної взаємодії є співпраця і взаємодопомога. Сім’я здатна впливати на кожного із своїх членів, активізувати їх у морально-етичному напрямку. Всі члени родини почуваються психологічно захищеними в колі сім’ї. Батькам властива активна педагогічна позиція.

    У сім’ях із суперечливою педагогічною позицією зміст громадянських цінностей майже такий самий, як і в першому типі, але є значні відмінності в їх ієрархії. Крім того, у них наявна певна неузгодженість ціннісних орієнтацій у подружній парі. Міжособистісна сімейна взаємодія відбувається на основі добрих емоційних контактів, взаємній прихильності та симпатії. В організації побутово-господарчої, навчально-пізнавальної, культурно-розважальної та інших видів діяльності є намагання враховувати потреби, запити, інтереси і уподобання партнерів по взаємодії, але відповідальність за організацію та виконання розподіляється нерівномірно. Виховне навантаження переважно несе хтось один з батьків, частіше мати. У розв’язанні життєвих проблем іноді виникає певна неузгодженість, що час від часу порушує сімейну взаємодію. Такі сім’ї вирізняються також активною, хоч і не завжди педагогічно виваженою позицією.

    У сім’ях з несприятливою внутрішньосімейною взаємодією в змісті і структурі ціннісних орієнтацій домінуючими є такі”що відображають негативну соціальну спрямованість. У таких сім’ях свідомо культивуються виховання індивідуалізму, егоїзму, формується споживацька позиція стосовно навколишнього соціального середовища. Як правило, це так звані проблемні сім’ї, які характеризуються розладом подружніх стосунків, конфліктністю, схильністю до алкоголізму або навіть злочинною спрямованістю поведінки. Внутрішньо – сімейна взаємодія реалізується шляхом суперництва. Потреба дитини в психологічному захисті майже не реалізується. Педагогічна позиція батьків пасивна або взагалі відсутня. Відповідальність за виховання дітей цілком перекладається на школу та інші соціальні інститути.

    Ціннісні орієнтації визначених типів сімей не є сталими. Кожен етап в розвитку сім’ї пов’язаний як з віком самих батьків, так і розвитком дітей, вносить певні зміни у систему ціннісних орієнтацій, їх ієрархію. Це зумовлює специфічні особливості сімейної взаємодії.

    Кожна сім’я у процесі життя проходить кілька фаз свого розвитку. Початковий період кожної з фаз — це своєрідна кризова ситуація, що пов’язана з необхідністю адаптації членів родини до нових ролей і сімейних функцій. Це потребує від членів родини певної перебудови своєї поведінки, а отже і реалізації попередніх ціннісних орієнтацій з метою їх узгодження з новою позицією інших. При цьому важливо враховувати ті зміни, які відбуваються у свідомості й самосвідомості дітей різного віку. Сім’я як мала соціальна група тісно пов’язана з суспільством, змінюється і розвивається разом з ним.

    Розшарування сучасного суспільства і поява нових верств населення започатковує нові типи сімей, а отже і нові типи виховної субкультури відповідно до соціального стану сім’ї та її матеріального добробуту. їм притаманні певні особливості устрою життя і внутрішньо – сімейних взаємин, які доцільно брати до уваги, розглядаючи їх виховний вплив на дітей.

завантаження...
WordPress: 22.93MB | MySQL:26 | 0,319sec