Різновиди театрів

Тема. Різновиди театрів.

Мета. Ознайомити учнів зрізновидами театрів;з підготовкою до постановки вистав;розкривати здібності та обдарованість дітей; формувати творчу особистість.

Обладнання: ілюстрації з атрибутами.

Зміст заняття

І.Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Вправи з акторського тренінгу.

Ми веселі тваринки

Кожен учень обирає тваринку, яку демонструватиме. Відбувається маленький концерт. Артистам дозволяється тільки мімікою, пластикою зображувати обрану тварину. Завдання глядачів: відгадати, яких тваринок було зображено.

Постава

Ходьба но гімнастичному ослоні, зберігаючи поставу, попередньо зафіксовану біля стіни. Спочатку учень повертається спиною до стіни таким чином, щоб потилиця, лопатки, сідниці й п’яти торкалися стіни, потім відходить і, намагаючись утримати правильну поставу, проходить по гімнастичному ослоні.

Ускладнення: на голову учня кладеться книга, він тримає в руках різні предмети.

ІІІ. Повідомлення теми заняття.

ІУ. Робота над темою заняття.

Розповідь учителя

  • Власне театр. Там діти грають персонажів.
  • Театр іграшок. У цьому театрі використовуються різноманітні іграшки: фабричні та саморобні, з природного і будь-якого іншого матеріалу. Ніщо не обмежує фантазії під час виготовлення іграшок, найголовпіше -— щоб іграшки міцно трималися на столі, не створювали перешкод під час їхнього переміщення.
  • Тіньовий театр. Для нього необхідний екран із напівпрозорого паперу, виразно вирізані чорні плоскі персонажі та яскраве джерело світла за ними, завдяки якому персонажі відтіняються на екрані. Цікаві зображення (наприклад: гусака, зайця, сердитого іпдика) можна отримати за допомогою пальців рук. Дуже важливо супроводжувати інсценізації різноманітними звуками. Для того щоб показувати сценку з декількома персонажами одночасно, необхідно встановити внизу екрана планку, на якій молена прикріпити фігуру. Наприклад, спочатку дід тягне ріпку, фігуру слід закрінити на планці, та виводити бабу та ін. Фігури потрібно розміщувати внизу екрана для того, щоб тіні були чіткішими.
  • Пальчиковий театр — це казки, різноманітні інсценування, які супроводжуються показом ляльок, що одягаються на пальці та діють за персонажа, зображення якого є на руці. Під час

    гри дитина рухає одним або двома пальцями, проговорюючи текст, переміщуючись за ширмою. Молена обходитись без ширми і зображувати дію, переміщуючись вільно кімнатою. За допомогою цього виду театру можна показати одночасно декілька персонажів. Казки та інсценування, у яких беруть участь багато персонажів, можуть показувати двоє-троє дітей, які розміщуються за ширмою.

  • Ляльковий театр. Для вистав характерним є вільне поєднання різних типів ляльок, а також різпих прийомів і засобів — усе це підпорядковано виявленню специфіки мистецтва. Вистава переносить дітей у чарівний світ, до все казкове — реальне і фантастичне.
  • Театр Петрушок — це спектаклі за участю спеціальних ляльок, у яких пустий тулуб (сорочка, рукавичка), що одягається на руку. Рух її голови здійснюється за допомогою рухів пальців, кисті руки. Ляльки зазвичай діють па ширмі, за якою ховається ляльковод.
  • Театр маріонеток —- це ляльки, які рухаються за допомогою ниток, що відходять від усіх рухомих частин персонажа (рук, ніг, голови) і сходяться вгорі на хрестовині.
  • Театр естрадної ляльки — це великі ляльки в зріст людини, що пошиті з тканини і пабиті ватою або поролоном. Ноги та руки ляльок за допомогою резипок кріпляться до ніг та рук ляльководів, рука дитини рухає голову ляльки. Цей театр ще має назву «Театру “живої руки”».
  • Театр повітряних кульок. Наповнена повітрям кулька оздоблюється деталями (очима, носом, вухами, бантиками тощо).
  • Театр коробок. Будь-які коробки однакових або різних розмірів оздоблюються деталями і з пими розігрується інсцепу-ваїшя. За апалогічним принципом ляльок можна виготовити з пластикових пляшок, циліндрів і поролону.
  • Театр рукавичок. Лицьовий бік рукавички (готової або зшитої) формується заготовленими деталями, пришитими до основної ткапини. Волосся, вуха, бороду вдало імітують нитки, бахрома. Прикраси, бантики, комірці не повиппі перевантажувати рукавичку. Зворотний бік оформлюється деталями (хусткою, хвостиком).
  • Театр-пуф — це інсценізація творів за допомогою персоніфікованих пуфиків: м’яких подушок, іграшок (тваринки, комахи тощо).

    Вистава — цс синтетичний вид діяльності. Виникнення її можливе за наявності у дітей знань літературного тексту, навичок виразного читапня, уміння адекватно рухатись, використовувати свою міміку та жести, уміння створювати відцовідне середовище, добираючи необхідні атрибути.

    Атрибути- сцена, завіса,глядацький зал, декорації.

    Герої будь-якого твору постають перед нами у різних ситуаціях та емоційних станах, що сприяють розкриттю всього того типового та індивідуального, що є в них. Наприклад, хитра лисиця майже завжди виявляється переможницею, а от наприкінці казки «Заєць, півень і лисиця» вона опиняється в іншому, незвичному для цього образу стані — бачимо її заляканою, у той час як слабкий півник, який у багатьох казках опиняється в зубах у лисиці, тут навпаки перемагає. Дітей приваблює можливість зображувати в іграх сміливих, мужніх і відважних, сильних і добрих людей.

    У. Інсценізація байки Л. Глібова « Лебідь, Щука і Рак».

    Дійові особи: 1-й Ведучий 2-й Ведучий

    На сцені стоять двоє Будучих.

    1 – й Ведучий

    У товаристві лад — Усяк тому радіє.

    2-й Ведучий

    Дурне безладдя лихо діє,

    І діло, як на гріх.

    Не діло — тільки сміх.

    1-й Ведучий    

    Колись-то Лебідь, Рак та Щука Приставить хуру узялись.

    2-й Ведучий

    От трос разом запряглись. Смикнули — катма ходу…

    1-й Ведучий. Що за морока?

    2-й Ведучий. Що робить?

    1-й Ведучий. Ай не велика, бачся, штука…

    2-й Ведучий. Дак лебідь рветься підлетіть.

    1-й Ведучий. Рак упирається, а щука тягне в воду.

    2-й Ведучий. Хто винен з них, хто пі — судить не нам.

    1-й Ведучий. Та тільки хура й досі там.

    УІ. Підсумок заняття.

завантаження...
WordPress: 22.87MB | MySQL:26 | 0,320sec