Референдум 1 грудня 1991 року

Тема: Референдум 1 грудня 1991 року.

Мета: ознайомити учнів з формами народовладдя, шляхами реалізації права на участь громадян в управлінні державою;  сформувати розуміння  поняття «референдум»; розкрити значення референдуму у волевиявленні громадян; розвивати вміння працювати з джерелами, аналізувати інформацію, розвивати навички самостійної роботи; формувати в учнів розуміння необхідності та доцільності кожного в референдумах залежності долі країни від активності кожного у виборчому процесі; виховувати толерантність у ставленні до різних думок, повагу до рішення, прийнятого більшістю.

Обладнання: Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України від 1 грудня 1991 р., Закон України «Про Всеукраїнський та місцевий референдуми» від 3 липня 1991 р.

Основні поняття: «народний суверенітет», «вибори», «референдум», «пряма та представницька демократія».

Тип заняття:засвоєння нових знань.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

План.

  1. Проголошення незалежності України.
  2. Проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.
  3.  Значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р.

Важливою формою безпосередньої демократії є референдум. Під час референдуму громадяни беруть участь у прийнятті законів або вирішенні інших важливих питань суспільного і державного життя голосуванням.

Найдавніший з історично відомих референдумів було проведено ще 1439 р. у швейцарському кантоні Берн. Відтоді референдуми дедалі частіше використовуються як інструмент визначення волі народу, його прямого впливу на вирішення важливих державних проблем.

Група дослідників – юристів. Порядок організації і проведення референдумів в Україні.

Порядок організації і проведення референдумів в Україні визначають статті 72—75 Конституції та Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”, прийнятий З липня 1991 р. Закон визначає, що референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і міс­цевого значення. Визначаються види референдумів — всеукраїнський, рефе­рендум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум.

У Законі зазначається, що закони, інші рішення, прийня­ті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України тощо. Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу щодо рішень рад, на території яких він про­водиться.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потре­бують будь-якого затвердження державними органами, не можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, визначеному Законом. Новий референдум з питань, що раніше виносилися на референдум, може бути проведено не раніше як через п’ять років, а місцевий референдум — не раніше як че­рез рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Предметом всеукраїнського референдуму є:

—  затвердження Конституції України, її окремих поло­жень та внесення до Конституції змін і доповнень;

—  прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень;

—  прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму згідно з Законом Ук­раїни “Про місцеве самоврядування в Україні” може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та інши­ми законами до відання місцевого самоврядування. При цьому на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законами до відання органів держаної влади.

Група дослідників – істориків. Передумови створення незалежної України.

Відомі події 19-21 серпня 1991 р., пов’язані зі спробою ДКНС здійснити військовий переворот і узурпувати владу у Москві, спричинили до фактичного розпаду колишнього СРСР і зростання національної самосвідомості союзних і автономних республік, утвердження в них політичних еліт, які не ставили своє майбутнє в залежність від майбутньої долі радянської федерації та єдиної правлячої в ній комуністичної партії. Так, в Україні Верховна Рада 24 серпня 1991 р. приймає постанову № 1428 «Про політичну обстановку на Україні і негайні дії Верховної Ради України по створенню умов неповторення надалі військового перевороту», положення якої, зокрема, зобов’язують комісію парламенту з питань законодавства і законності внести на розгляд пропозиції про доповнення статті 97 Конституції (Основного Закону) Української РСР положеннями про утворення військових формувань, підпорядкованих республіканським органам влади та управління, завершити внесення змін і доповнень до Конституції України, пов’язаних з заснуванням інституту президентства в республіці, і прискорити формування Конституційного Суду України, а також, спільно з Кабінетом Міністрів України, підготувати і внести на розгляд парламенту проект постанови про порядок тимчасової дії окремих законів Союзу РСР на території республіки до прийняття відповідних законів України, підготувати проект Звернення до ООН з проханням виступити гарантом реалізації незалежності України як суб’єкта міжнародного права і члена ООН.

Група дослідників – правознавців. Роль Верховної Ради Україні у створенні нової держави – України.

Верховна Рада України, незважаючи на неоднозначність внутрішньої та зовнішньополітичної ситуації, й надалі була послідовною у своїй державотворчій діяльності й 24 серпня 1991 р., продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, реалізуючи Декларацію про державний суверенітет України, урочисто прийняла постанову, яка затверджувала Акт проголошення незалежності України та стала свого роду «Днем народження» Української держави. Відтоді у цей день в нашій країні щороку відзначається найбільш шановане державне свято – День незалежності України.

Свою політико-правову позицію щодо національного державотворення Президія Верховної Ради України висловила 26 серпня 1991 р. в Зверненні до громадян України всіх національностей, в якому засвідчувалося наступне: «Верховна Рада України 24 серпня 1991 року прийняла історичний документ – Акт проголошення незалежності України. Відтепер наша республіка – незалежна демократична держава. На її території проживає більш як 110 національностей, серед яких: росіяни, євреї, білоруси, молдавани, поляки, болгари, угорці, кримські татари, румуни, греки, гагаузи та інші. Разом з українцями вони становлять п’ятдесятидвомільйонний народ України. В попередні роки проводилась політика гноблення духовного життя націй, їх мов і культур. Ми зазнали важких деформацій і викривлень, свавілля і беззаконня в національному бутті народів. Цей гіркий час ми пережили разом без чвар і в злагоді. Віднині наступає нова доба в розвитку міжнаціональних відносин на Україні. Президія Верховної Ради республіки бере на себе відповідальність, що проголошення незалежності України ніякою мірою не призведе до порушення прав людей будь-яких національностей. Незалежна Україна як правова демократична держава, керуючись загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права в національній сфері, Декларацією про державний суверенітет України, забезпечить рівні політичні, економічні і соціальні права всіх громадян, повну свободу розвитку всіх національних мов і культур». Це Звернення, по суті, стало програмою розбудови незалежної Української держави, «дорожною картою» для подальшого розвитку національного державотворення та правотворення нової європейської країни.

Група дослідників – політологів.  Передумови проведення референдуму 1 грудня 1991 р.

Окремо слід відзначити, що тодішнє керівництво Верховної Ради України чітко усвідомлювало необхідність подальшої легітимізації незалежності України у загальноприйнятий для демократичних держав спосіб. Таким правовим інструментарієм всенародної легітимізації незалежності для пострадянських республік Балтії та низки постсоціалістичних європейських держав стали загальнодержавні референдуми щодо утвердження (чи поновлення, як у Естонії) національної державності. До проведення 1 грудня 1991 р. республіканського референдуму на підтвердження Акта проголошення незалежності України зобов’язувала й Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 р. № 1427 «Про проголошення незалежності України». Тим більше, що попередньо, 3 липня 1991 року, прийнявши Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», сформувала належні законодавчі основи для проведення цього референдуму.

Група дослідників – правознавців. Міжнародні чинники проведення референдуму 1 грудня 19921 р. в Україні.

Необхідність проведення відповідного всеукраїнського референдуму зумовлювалася й міжнародними чинниками утвердження нашої держави. Саме проведення всеукраїнського референдуму з питання про незалежність, в силу поширеної в період «оксамитових революцій» кінця 80-их – поч. 90-х років XX ст. у Європі традиції застосовувати цю форму народовладдя для утвердження нових республік, дозволяло Україні набути нового міжнародно-правового статусу – суверенної та незалежної держави. Безперечно, за умови проведення по-справжньому демократичного та прозорого всенародного голосування і наступного визнання його наслідків, як і самої Української держави, іншими державами світу.

Всеукраїнський референдум відбувся в визначені строки – 1 грудня 1991 р., у демократичний спосіб, без суттєвих порушень законодавства та при загальному національному піднесенні й консолідації громадян усіх національностей довкола ідеї розбудови Української держави. Символічно, що саме у цей день, 1 грудня 1991 р. відбулися перші загальнонаціональні вибори Президента України як глави держави.

Група дослідників – юристів. Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму.

Проведення 1 грудня 1991 р. Всеукраїнського референдуму про ставлення громадян України до Акта проголошення незалежності України стало епохальною подією, що у корені змінило історичну долю українського народу.

Право брати участь у референдумі і виборах Президента України мали 37 млн. 885,6 тис. громадян, прізвища яких виборчі комісії внесли до списків для таємного голосування. До бюлетеню з референдуму були включені текст Акта проголошення незалежності України, прийнятого Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 p., і питання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?».

У голосуванні взяли участь 31 млн. 891,7 тис. громадян, тобто 84,2% від загальної кількості включених до списків. Із них на питання бюлетеня відповіли «Так, підтверджую» 28 млн. 804,1 тис. громадян, або 90,3%. Позитивну відповідь дало населення всіх областей України, незалежно від національної приналежності. Отже, за незалежність проголосували не тільки українці, але й представники інших народів, що проживають на території України.

Причинами такої високої політичної активності громадян України стали:

– сформоване протягом багатьох століть прагнення українського народу до державотворення;

– віра народу у свої сили і можливості;

– розпочатий процес розпаду СРСР.

Група дослідників – істориків.  Історичне значення Всеукраїнського референдуму.

 Референдум 1 грудня 1991 р. підтвердив Акт проголошення незалежності України, проголошений Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. Якщо рішення Верховної Ради могла скасувати Верховна Рада іншого скликання, то рішення референдуму скасувати не міг ніхто.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу.

I референдум 1991 p., і президентські вибори підтвердили бажання переважної більшості громадян України жити в незалежній демократичній державі, самостійно вирішувати внутрішні політичні й економічні проблеми.

Вікова мрія українського народу про незалежність знайшла політичне оформлення. Молода держава стала будувати відносини з іншими державами на основі взаємної поваги суверенітету, незалежності і територіальної цілісності, невтручання в їхні внутрішні справи, розвитку всебічних політичних, економічних і культурних зв’язків.

Група дослідників – юристів. Юридичне значення Всеукраїнського референдуму.

Що ж до всеукраїнського референдуму, то його результати виявилися більш ніж переконливими – 90,3% громадян Української РСР підтвердили чинність Акта проголошення незалежності України. Після цього 2 грудня 1991 р. незалежність України була визнана Польщею та Канадою, а пізніше всією світовою спільнотою. Так, за свідченням українських правознавців, лише у період з 1 грудня 1991 р. до 31 січня 1992 р. Україну як суверенну незалежну державу визнали понад 100 країн світу.

Проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. дозволило досягти іще однієї, попередньо не передбачуваної мети – легітимного виходу республіки зі складу радянської федерації. Так, на основі результатів всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р., Україна першою з колишніх радянських республік заявила, що вважає стосовно себе Договір про утворення СРСР 1922 р. недійсним і недіючим. А вже 8 грудня 1991 р. Біловезька угода юридично припинила існування колишнього СРСР. Зазначені події однозначно утвердили Україну як незалежну та суверенну, демократичну, правову, соціальну державу, повноцінного суб’єкта міжнародних правовідносин.

Очевидно, що підготовка та проведення всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 р. стало визначальним кроком в утвердженні Української держави. Позитивний досвід всенародного вирішення найбільш важливих для суспільства та держави питань на референдумі давав надію на його подальше поширення в державному будівництві та конституційному правотворенні незалежної України.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

¾                  За яких умов відбулося проголошення незалежної України?

¾                  Поняття та види референдуму.

¾                   Яке значення має Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р.?

V. Домашнє завдання.

Написати замітку до періодичного видання на тему: «Роль і значення референдуму 1 грудня 1991 у державотворенні незалежної України».

завантаження...
WordPress: 22.91MB | MySQL:26 | 0,905sec